Постанова 4854 № 420/15972/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 26 серпня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/15972/24 Головуючий в 1 інстанції: Хом`якова В.В. Дата і місце ухвалення: 01.07.2025р., м. Одеса Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого Ступакової І.Г. суддів Бітова А.І. Лук`янчук О.В. розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 липня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И Л А : В травні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просила суд: - визнати протиправною бездіяльність ГУ ДСНС України в Одеській області відносно ОСОБА_1 стосовно несвоєчасного остаточного розрахунку при звільненні, а саме: не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення у повному обсязі; - зобов`язати ГУ ДСНС України в Одеській області виплатити ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку (нарахування та виплата індексації грошового забезпечення у повному обсязі), за період з 13.04.2017р. по 18.07.2022р. у повному обсязі, з 19.07.2022р. по 30.04.2024р. - не більш як за шість місяців, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100; - зобов`язати ГУ ДСНС України в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначала, що вона проходила службу у ГУ ДСНС України в Одеській області, була звільнена наказом ГУ ДСНС України від 16.12.2022р. №953 о/с та наказом №955 о/с від 19.12.2022р. позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення. Однак, повний розрахунок при звільненні з ОСОБА_1 здійснено відповідачем тільки 30.04.2024р. на виконання судового рішення по справі №420/22184/23. А відтак, на підставі ст.117 КЗпП України, відповідач повинен виплатити на її користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період 13.04.2017р. по 30.04.2024р. Відповідних дій ГУ ДСНС України в Одеській області вчинено не було, що є протиправною бездіяльністю відповідача. Також, позивач зазначала про виникнення у неї права на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації за весь час затримки виплати - за період з 01.01.2016р. по день фактичної виплати індексації. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 01.07.2025р. закрито провадження у справі в частині позовної вимоги про зобов`язання ГУ ДСНС України в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 01.07.2025р. позов задоволено частково. Зобов`язано ГУ ДСНС України в Одеській області виплатити ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку (нарахування та виплата індексації грошового забезпечення) за період з 20.12.2022р. по 29.04.2024р. в сумі 78317,97 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням в частині задоволення позову ГУ ДСНС України в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення від 01.07.2025р. у відповідній частині з ухваленням по справі нового судового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 . В своїй скарзі апелянт зазначає, що незважаючи на те, що статтею 117 КЗпП України відповідальність роботодавця за затримку розрахунку при звільненні шляхом виплати працівнику середнього заробітку за таку затримку обмежена шістьма місяцями, розмір заробітку за час затримки розрахунку при звільненні може бути зменшено. ГУ ДСНС України в Одеській області просить врахувати, що ОСОБА_1 звільнено зі служби 19.12.2022р., в той час як з адміністративним позовом щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення вона звернулася до суду в серпні 2023 року (справа №420/22184/23), тобто через 8 місяців після звільнення. Між тим, приписами ч.1 ст.233 КЗпП України (до набрання чинності Законом №2352-ІХ) визначено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. А відтак, вказана обставина має бути врахована в якості понижуючого коефіцієнту при нарахуванні суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України. Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 проходила службу у ГУ ДСНС України в Одеській області, з якої була звільнена наказом від 16.12.2022р. №953 о/с, а наказом №955 о/с від 19.12.2022р. виключена зі списків особового складу та всіх видів забезпечення. За період з 01 січня 2016 року по 13 квітня 2017 року позивачу не в повному обсязі була нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30.11.2023р. по справі №420/22184/23 зобов`язано ГУ ДСНС України в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016р. по 13.04.2017р. із застосуванням січня 2008 року як місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця), для розрахунку індексації грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум. На виконання судового рішення по справі №420/22184/23 ГУ ДСНС України в Одеській області виплатило 30.04.2024р. позивачу індексацію грошового забезпечення у розмірі 78317,97 грн. Стверджуючи, що ГУ ДСНС України в Одеській області допустило порушення строків розрахунку при звільненні, ОСОБА_1 звернулася з даним позовом до суду про нарахування та виплату на її користь середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 13.04.2017р. по 30.04.2024р. Вирішуючи спір та задовольняючи частково позов ОСОБА_1 суд першої інстанції визнав обґрунтованими доводи позивача про наявність у відповідача обов`язку нарахувати та виплатити на її користь середній заробіток за час затримки належних виплат при звільненні. Проте, за висновками суду, оскільки позивач була звільнена зі служби 19.12.2022р., тому порушення строку розрахунку при звільненні розпочалося 20.12.2022р. та закінчилося 29.04.2024р. (включно). Суд зазначив, що середній заробіток у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні за вказаний період чинною статтею 117 КЗпП України обмежений законодавчо шістьма місяцями та становить 125305,18 грн. Одночасно, суд дійшов висновку, що в даному випадку необхідно застосувати критерії зменшення розміру відшкодування, визначеного відповідно до ст.117 КЗпП України, що відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постановах від 26.06.2019р. у справі №761/9584/15-ц, від 26.02.2020р. у справі №821/1083/17 та від 18.03.2020р. у справі №711/4010/13. Суд зазначив, що справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, буде визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат у сумі 78317,97 грн. Вказана сума перевищує тримісячний розмір грошового забезпечення позивача та покриває інфляційні збитки від знецінення несвоєчасно виплаченої суми індексації за період прострочення. На підставі частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає правильність висновків суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги ГУ ДСНС України в Одеській області, тобто в частині задоволення позову ОСОБА_1 . Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову виходячи з наступного. Спір у цій справі виник у зв`язку із виплатою на користь позивача (військовослужбовця) середнього заробітку за час затримки розрахунку відповідно до статті 117 КЗпП України, внаслідок несвоєчасної виплати індексації грошового забезпечення. Відповідно до приписів абзацу 1 статті 3 Кодексу законів про працю України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. Згідно із статтею 4 КЗпП України законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього. Ні Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991р. за №2011-XII, ні іншими підзаконними нормативними актами не врегульовані питання порушення роботодавцем (у цьому випадку військовою частиною) строків проведення розрахунків при звільненні, а також наслідків такого порушення. Не врегульовані вказані правовідносини й іншими нормативними актами, які регулюють питання прийняття, проходження та звільнення з військової служби. За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі. Ця позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 20.05.2020р. у справі №816/1640/17, від 16.07.2020р. у справі №400/2884/18. Відтак, оскільки наведеними нормативними актами не врегульовано питання строків проведення повного розрахунку при звільненні з військової служби, а також не установлено правових наслідків недотримання такого строку, колегія суддів дійшла висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин приписів Кодексу законів про працю України. Згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах щодо стягнення з роботодавця середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні у випадку визначення суми виплат судовим рішенням, яка викладена у постанові від 26 лютого 2020 року у справі №821/1083/17, якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування (тобто, зазначене в частині першій статті 117 КЗпП України). Також, у вказаній постанові зазначено, що у цьому випадку законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов`язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює можливість відповідальності роботодавця протягом усього періоду прострочення. Після постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі №821/1083/17, викладена в ній позиція (зокрема, щодо наявності передбачених статтею 117 КЗпП України підстав для стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, якщо навіть остаточний розрахунок відбувся на підставі/виконання судового рішення) не піддавалася зміні (відступу). Згідно статті 116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму. Статтею 117 Кодексу передбачена відповідальність роботодавця за затримку розрахунку при звільненні Зокрема, передбачено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті. Як вже зазначалось вище та не заперечується сторонами, ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу з 19.12.2022р., однак розрахунок при звільненні з нею проведено відповідачем 30.04.2024р. Отже, відповідачем було проведено фактичний розрахунок з позивачем не у строк, встановлений положеннями ст.116 КЗпП України. У період з 20.12.2022р. по 29.04.2024р. має місце затримка розрахунку при звільненні, виплата середнього заробітку за яку чинною редакцією статті 117 КЗпП України обмежена шістьма місяцями. Апелянт не заперечує в поданій ним скарзі здійснених судом розрахунків суми середнього заробітку, яка підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 за затримку розрахунку при звільненні. Рішення суду першої інстанції від 01.07.2025р. ОСОБА_1 не оскаржила в апеляційному порядку, що дає підстави колегії суддів для висновку, що позивач погодилася із здійсненим судом розрахунком. Вимоги апеляційної скарги ГУ ДСНС України в Одеській області обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 звільнено зі служби 19.12.2022р., в той час як з адміністративним позовом щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення вона звернулася до суду в серпні 2023 року (справа №420/22184/23), тобто через 8 місяців після звільнення. Вказана обставина, за твердженнями апелянта, має бути врахована в якості понижуючого коефіцієнту при нарахуванні суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Колегія суддів не приймає до уваги такі доводи апелянта, оскільки питання дотримання ОСОБА_1 строку звернення до суду у справі №420/22184/23 виходить за межі предмету даного спору. При цьому, ані статтею 117 КЗпП України (в чинній редакції), а ні жодною іншою нормою законодавства не передбачено застосування понижуючого коефіцієнта при розрахунку середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з працівником в залежності від дотримання таким працівником строку звернення до суду у спорі про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні. Таким чином, доводи апеляційної скарги ГУ ДСНС України в Одеській області не спростовують висновків суду першої інстанції про задоволення позову, а тому підстав для задоволення скарги та скасування рішення від 01.07.2025р. колегія суддів не вбачає. Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні. Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області залишити без задоволення, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 липня 2025 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України. Повний текст судового рішення виготовлений 26 серпня 2025 року. Головуючий: І.Г. Ступакова Судді: А.І. Бітов О.В. Лук`янчук