Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/3744/26

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 13 липня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/3744/26 Категорія: 106000000 Головуючий в 1 інстанції: Бездрабко О.І. Місце ухвалення: м. Одеса Дата складання повного тексту:20.05.2026р. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого Бітова А.І. суддів Лук`янчук О.В. Ступакової І.Г. у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), справа розглянута за правилами п.3 ч.1 ст. 311 КАС України, розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Головного управління Держаної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 травня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держаної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И Л А : У лютому 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Держаної служби України з надзвичайних ситуацій (далі ГУ ДСНС) в Одеській області про: - визнання протиправною бездіяльності ГУ ДСНС України в Одеській області щодо непроведення повного розрахунку (невиплати в повному обсязі індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 25 листопада 2019 року) у день виключення з кадрів Державної служби надзвичайних ситуацій України (25 листопада 2019 року) ОСОБА_1 і в подальшому з 25 листопада 2019 року по 16 січня 2026 року; - визнання протиправною відмову ГУ ДСНС України в Одеській області щодо нарахування і виплати ОСОБА_1 за час затримки повного розрахунку при звільненні (25 листопада 2019 року) середнього грошового забезпечення з 26 листопада 2019 року по 19 січня 2023 року, з урахуванням зміни середньоденної заробітної плати (зміни нарахованого і виплаченого грошового забезпечення ОСОБА_1 за вересень і жовтень 2019 року на виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2025 року у справі № 420/10467/25); - зобов`язання ГУ ДСНС України в Одеській області нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 за час затримки повного розрахунку при звільненні (25 листопада 2019 року) середнє грошове забезпечення з 26 листопада 2019 року по 19 січня 2023 року, з урахуванням зміни середньоденної заробітної плати (зміни нарахованого і виплаченого грошового забезпечення ОСОБА_1 за вересень і жовтень 2019 року на виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2025 року у справі №420/10467/25). Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що проходив службу в ГУ ДСНС в Одеській області. У період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року та з 01 березня 2018 року по 25 листопада 2019 року йому не було нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення із застосуванням базового місяця січень 2008 року та фіксовану суму індексації грошового забезпечення, у зв`язку з чим звернувся до суду з відповідним позовом. На виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2025 року по справі №420/10467/25 відповідачем на розрахунковий рахунок позивача 16 січня 2026 року була перерахована сума 138 730,43 грн. При цьому відповідачем не нараховано та не виплачено середній заробіток за час несвоєчасної виплати індексації грошового забезпечення. Вважав такі дії протиправними, оскільки остаточний розрахунок з позивачем в частині виплати індексації грошового забезпечення здійснено після звільнення зі служби, що є підставою для відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України. Відповідач позов не визнав, вказуючи, що норми ст.ст. 116, 117 КЗпП України є загальними і не поширюються на правовідносини, які виникають під час звільнення особи зі служби цивільного захисту, оскільки такі правовідносини врегульовані спеціальним законодавством. Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20 травня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до ГУ ДСНС в Одеській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльності ГУ ДСНС в Одеській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні за період з 26 січня 2019 року по 16 січня 2026 року. Стягнуто з ГУ ДСНС в Одеській області на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період з 26 листопада 2019 року по 16 січня 2026 року у сумі 202 914, 91 грн. В решті позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі ГУ ДСНС в Одеській області ставиться питання про скасування судового рішення в зв`язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального та з порушенням норм процесуального права. Доводи апеляційної скарги ГУ ДСНС в Одеській області: - під "належними звільненому працівникові сумами" необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб. які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо). Таким чином, індексація грошового забезпечення є складовою грошового забезпечення, а тому на суму належної компенсації розповсюджуються вимоги ст.ст. 116. 117 КЗпП України щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку (виплати компенсації) при звільненні зі служби цивільного захисту; - при цьому принципи справедливості та пропорційності в цьому контексті стосуються забезпечення балансу між правами працівника на отримання компенсації за затримку розрахунку та можливістю роботодавця виконати свої обов`язки без надмірного фінансового тиску Компенсація повинна відображати реальні втрати працівника, пов`язані із затримкою виплати. Важливо враховувати тривалість затримки, розмір середнього заробітку, а також загальні принципи добросовісності й розумності. Компенсація не повинна бути надмірною або каральною щодо роботодавця. У рішенні по даній справі сума компенсації не обмежується виплаченою сумою (138 730.43 грн), що не дозволяє уникнути дисбалансу між реальними втратами працівника та фінансовими наслідками для роботодавця. Такий розсуд не спрямований на уникнення невиправданого збагачення працівника за рахунок роботодавця і забезпечення об`єктивності. Обставини кожної конкретної справи можуть бути різними, тож вимагатимуть індивідуального підходу і пояснення щодо застосування цих критеріїв. У цьому зв`язку варто зауважити, що відповідно до принципу співмірності розмір середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні не може в рази перевищувати розмір виплат, які не сплатив відповідач позивачу при звільненні. Головне управління вважає, що розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, крім застосування принципу співмірності, може бути зменшено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про скасування судового рішення в зв`язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального та з порушенням норм процесуального права. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 : - включення до складу сум, що підлягають виплаті при звільненні позивача будь-яких інших виплат, окрім грошової компенсації за невикористані дні щорічної і додаткової відпусток, а також одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби цивільного захисту, є протиправними; - стосовно неправильного розрахунку середньоденної заробітної плати, а відтак середньої заробітної плати за період несвоєчасного розрахунку при звільненні ОСОБА_1 , через неврахованння впливу рішення суду про стягнення невиплачених сум заробітної плати на базу розрахунку середньоденної заробітної плати для цілей обчислення середнього заробітку за період несвоєчасного розрахунку. Отже, установленими судом першої інстанції обставинами підтверджується, що період, за який на користь позивача була стягнута індексація (березень 2018 року листопад 2019 року), охоплює й розрахунковий період для визначення середньої заробітної плати (вересень і жовтень 2019 року), проте суд першої інстанції не з`ясовував розміру індексації грошового забезпечення, присудженої позивачу ОСОБА_1 у справі №420/10467/25, у розрізі вказаних двох місяців, що передували місяцю звільнення, і, відповідно, не включив суми індексації до складу заробітної плати позивача за вересень і жовтень 2019 року, з якої обчислюється середньоденна заробітна плата для цілей нарахування середнього заробітку за час затримки розрахунку. З урахуванням викладеного, застосована судом першої інстанції сума середньоденного заробітку (363,51 грн.), яка надана відповідачем, не враховує сум індексації грошового забезпечення за вересень і жовтень 2019 року, а тому є неправильною. За таких обставин і сума середнього заробітку за час затримки розрахунку також розрахована неправильно. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційних скарг ГУ ДСНС в Одеській області та ОСОБА_1 , перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного. Судом першої інстанції встановлені, судом апеляційної інстанції підтверджені, учасниками апеляційного провадження неоспорені наступні обставини. ОСОБА_1 проходив службу в ГУ ДСНС в Одеській області. Згідно витягу з наказу начальника ГУ ДСНС України в Одеській області (по особовому складу) від 25 лютого 2019 року №607-о/с старшого прапорщика служби цивільного захисту ОСОБА_2 з 25 листопада 2019 року виключено з кадрів ДСНС України та знято з усіх видів забезпечення. Під час проходження служби позивачу не в повному обсязі виплачувалася індексація грошового забезпечення, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з позовом. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17 червня 2025 року у справі №420/10467/25 визнано протиправними дії ГУ ДСНС України в Одеській області щодо нарахування і виплати ОСОБА_2 відповідно до п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 (далі Порядок №1078), індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 25 листопада 2019 року без застосування березня 2018 року як місяця підвищення доходу і індексації різниці в розмірі 3 721,27 гривень, з урахуванням виплачених сум; зобов`язано ГУ ДСНС України в Одеській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 25 листопада 2019 року відповідно до п.5 Порядку №1078, із застосуванням березня 2018 року як місяця підвищення доходу і індексації різниці в розмірі 3 721,27 грн., з урахуванням виплачених сум. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2025 року рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 червня 2025 року скасовано, ухвалено нову постанову, якою визнано протиправними дії ГУ ДСНС України в Одеській області щодо відмови в нарахуванні і виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення ("базового" місяця), відповідно до Порядку №1078; зобов`язано ГУ ДСНС України в Одеській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення ("базового" місяця), відповідно до Порядку №1078, з урахуванням раніше виплачених сум; визнано протиправними дії ГУ ДСНС України в Одеській області щодо відмови в нарахуванні і виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 25 листопада 2019 року із застосуванням березня 2018 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення ("базового" місяця), відповідно до Порядку №1078; зобов`язано ГУ ДСНС України в Одеській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період 01 березня 2018 року по 25 листопада 2019 року із застосуванням березня 2018 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення ("базового" місяця), відповідно до Порядку №1078, з урахуванням раніше виплачених сум; визнано протиправними дії ГУ ДСНС України в Одеській області щодо нарахування і виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 25 листопада 2019 року, а саме з порушенням абз.абз.4, 6 п.5 Порядку №1078; зобов`язано ГУ ДСНС України в Одеській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року до 25 листопада 2019 року у сумі 4 463,15 грн. на місяць, відповідно до абз.абз.4, 6 п.5 Порядку №1078, з урахуванням раніше виплачених сум. На виконання даного судового рішення на розрахунковий рахунок позивача 16 січня 2026 року перерахована сума 138 730,43 грн. 20 січня 2026 року представник позивача звернулася до ГУ ДСНС в Одеській області із заявою, в якій просила здійснити добровільну виплату середнього грошового забезпечення ОСОБА_1 за затримку виплати повного розрахунку при його звільненні зі служби цивільного захисту. Листом від 29 січня 2026 року №60 01.1-910/60 13 відповідач повідомив, що діючими нормативно-правовими актами особам рядового і начальницького складу цивільного захисту не передбачено нарахування та виплату середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні. Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що позивача було виключено з кадрів ДСНС України з 25 листопада 2019 року. Між тим, остаточний розрахунок на виконання судового рішення у справі №420/10467/25 проведено лише 16 січня 2026 року (дата надходження коштів на банківський рахунок позивача). За таких обставин протиправною є бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні. Суд першої інстанції, виходячи з принципу пропорційності, стягненню на користь позивача підлягає середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні у розмірі 202 914,91 грн., тобто 48,54 % від 418 036,50 грн. Підсумовуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 202 914,91 грн. Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 6-12, 77 КАС України, КЗпП України, Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100. Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, виходячи з наступного. За змістом ч.2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 116 КЗпП України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму. Згідно ст.117 КЗпП України (в редакції, чинній до 18 липня 2022 року) в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" від 01.07.2022 №2352-1Х стаття 117 була викладена у новій редакції. Відповідно до ст. 117 КЗпП України (в чинній з 19 липня 2022 року редакції) у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті. Період затримки розрахунку при звільненні - це весь час затримки належних звільненому працівникові сум та виплат по день фактичного розрахунку. Колегія суддів звертає увагу на правову позицію, висловлену Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26 лютого 2020 року у справі №821/1083/17, відповідно до якої під "належними звільненому працівникові сумами" необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо). Також у цій постанові Великої Палати Верховного Суду зазначено, що якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування (тобто, зазначене в ч.1 ст. 117 КЗпП України). Відтак, у цьому випадку законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов`язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює можливу відповідальність роботодавця протягом усього періоду прострочення. Натомість, якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Таке правове регулювання є способом досягти балансу між захистом прав працівника та додержанням принципів справедливості і співмірності у трудових відносинах, враховуючи фактичні обставини, за яких стався несвоєчасний розрахунок та міру добросовісної поведінки роботодавця. Ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця. Відшкодування ж передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після прийняття судового рішення. Отже, позивача було виключено з кадрів ДСНС України з 25 листопада 2019 року. Між тим, остаточний розрахунок на виконання судового рішення у справі №420/10467/25 проведено лише 16 січня 2026 року (дата надходження коштів на банківський рахунок позивача). За таких обставин протиправною є бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні. Згідно п.2 Порядку №100 середньомісячна заробітна плата, зокрема, обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Відповідно п.8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Згідно довідки ГУ ДСНС України в Одеській області, наданої відповідачем до суду, розмір грошового забезпечення позивача за вересень, жовтень 2019 року становив 22174,44 грн. (11 087,22 грн. + 11 087,22 грн.). Сукупна кількість календарних днів за цей період складає 61 день. Таким чином середньоденне грошове забезпечення позивача складає 363,51 грн. (22 174,44 грн. / 61 календарний день). Поряд з тим, колегія суддів зазначає, що Велика Палата Верховного Суду в постанові по справі від 08 жовтня 2025 року у справі №489/6074/23 відступила від висновку Касаційного адміністративного суду, викладених у постанові від 06 грудня 2024 року у справі №440/6856/22 щодо неможливості застосування до спірних сум (після 19 лютого 2022 року) принципу співмірності. Так, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що розглядаючи спори про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні після 19 липня 2022 року, необхідно брати до уваги співмірність заявленої до стягнення суми відшкодування з огляду на конкретні обставини справи. При здійсненні такої оцінки необхідно керуватися критеріями, встановленими Великою Палатою Верховного Суду у постанові ВП ВС від 26 червня 2019 у справі №761/9584/15-ц, зокрема, враховувати розмір простроченої заборгованості, її співвідношення із середнім заробітком, поведінку сторін тощо для забезпечення справедливого балансу інтересів сторін трудових правовідносин. Розмір відшкодування суд може зменшити незалежно від ступеня задоволення позовних вимог про стягнення належних звільненому працівникові сум. Однак загальний період нарахування компенсації не може перевищувати шести місяців. Таким чином, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо необхідності застосування до спірних сум принципу співмірності відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові ВП ВС від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц. Підхід, за яким розмір компенсації не повинен перевищувати суму самої заборгованості, інакше кажучи, максимальний розмір компенсації це 100% від невиплаченого розрахунку, не тільки відповідає лозіці компенсаційної функції, але й дозволяє уникнути перетворення відповідальності на каральну. Як вбачається з до довідки ГУ ДСНС України в Одеській області, наданої відповідачем до суду, позивачу при звільненні виплачено 147 052,18 грн., а на виконання судового рішення у справі №420/10467/25 138 730,43 грн. Таким чином, загальний розмір належних при звільненні сум становить 285782,61 грн. (147052,18 грн. + 138730,43 грн.). З викладених розрахунків вбачається, що істотність частки несвоєчасно виплаченої індексації грошового забезпечення 138 730,43 грн. від загального розміру належних позивачеві при звільненні виплат становить 48,54 % (138 730,43 грн. / 285 782,61 грн. х 100 %). Затримка розрахунку при звільненні за період з 26 листопада 2019 року по 18 липня 2022 року становить 966 календарних днів, а за період з 19 липня 2022 року по 16 січня 2026 року (в межах шести місяців) - 184 календарних днів, разом 1 150 календарних днів. Отже, середній заробіток позивача за час затримки розрахунку при звільненні складає 418 036,50 грн. (363,51 грн. (середньоденний заробіток) х 1150 календарних днів). Виходячи з принципу пропорційності, стягненню на користь позивача підлягає середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні у розмірі 202 914,91 грн., тобто 48,54 % від 418 036,50 грн. Підсумовуючи вищезазначене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків суду першої інстанції не спростовують, тоді як факти та мотивування яких повністю спростовуються матеріалами справи та обставинами, які повно та об`єктивно були встановлені судом першої інстанції при вирішенні справи. Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Колегія суддів не змінює розподіл судових витрат відповідно ст. 139 КАС України. Оскільки дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ч.5 ст. 328 КАС України в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, ч.5 ст. 328 КАС України, колегія суддів, П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Держаної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 травня 2026 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.5 ст. 328 КАС України. Повне судове рішення складено 13 липня 2026 року. Головуючий: Бітов А.І. Суддя: Лук`янчук О.В. Суддя: Ступакова І.Г.