Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/38002/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 05 червня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/38002/24 Категорія:106000000 Головуючий в 1 інстанції: Танцюра К.О. Місце ухвалення: м. Одеса Дата складання повного тексту:01.04.2025 р. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого Бітова А.І. суддів Лук`янчук О.В. Ступакової І.Г. у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), справа розглянута за правилами п.3 ч.1 ст. 311 КАС України, розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії В С Т А Н О В И Л А : У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій (далі АРЗСП ГУ ДСНС) в Одеській області про: - визнання протиправною бездіяльність АРЗСП ГУ ДСНС в Одеській області відносно ОСОБА_1 стосовно несвоєчасного остаточного розрахунку відносно ОСОБА_1 стосовно несвоєчасного остаточного розрахунку при звільненні, а саме ненарахування та невиплати його середнього грошового забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку (нарахування та виплата індексації грошового забезпечення у повному обсязі), за період з 08 травня 2020 року по 18 липня 2022 року у повному обсязі та у період з 19 липня 2022 року по 14 листопада 2024 року не більш як за шість місяців, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 (далі Порядок №100); - зобов`язання АРЗСП ГУ ДСНС в Одеській області виплатити ОСОБА_1 його середнє грошове забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку (нарахування та виплата індексації грошового забезпечення у повному обсязі), за період з 08 травня 2020 року по 18 липня 2022 року у повному обсязі та у період з 19 липня 2022 року по 14 листопада 2024 року - не більш як за шість місяців, відповідно до Порядку №100; - визнання протиправною бездіяльність АРЗСП ГУ ДСНС в Одеській області відносно ОСОБА_1 стосовно ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати; - зобов`язання АРЗСП ГУ ДСНС в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що ОСОБА_1 проходив службу у АРЗСП ГУ ДСНС в Одеській області та на теперішній час позивач виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення. При цьому, як вказав позивач, за період 01 січня 2016 року по 08 травня 2020 року йому не була нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення в повному обсязі. 14 листопада 2024 року на виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суд по справі №420/9106/24 на розрахунковий рахунок позивача була нарахована сума індексації грошового забезпечення у розмірі 68 564,19грн. При цьому, як вказав позивач, відповідач не нарахував та не виплатив середній заробіток за час несвоєчасної виплати суми індексації грошового забезпечення у повному обсязі. Позивач, зазначивши, що вважає не нарахування та невиплату йому середнього заробітку за час несвоєчасної виплати суми індексації грошового забезпечення у повному протиправним та посилаючись на норми, регулюючі спірні правовідносини, просить суд задовольнити позов у повному обсязі. Відповідач позов не визнав, вказуючи, що враховуючи, що виплата належних позивачеві сум була здійснена 14 листопада 2024 року, спірні правовідносини охоплюються періодом дії ст. 117 КЗпП України у редакції від 19 липня 2022 року. Отже з урахуванням змін внесених до ст. 117 КЗпП України та моменту звільнення позивача, середній заробіток за час затримки розрахунку має бути виплачений позивачу не більш як за 6 місяців. Крім того, як зазначив відповідач, при вирішенні цього спору необхідно визначити суму відшкодування, передбаченого ст. 117 КЗпП України, що є остаточним вирішенням спірних правовідносин. В той же час, приписами ч.1 ст. 233 КЗпП України (до набрання чинності Законом України від 01 липня 2022 року №2352-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" (далі Закон №2352-ІХ)) було визначено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. В даному випадку, законодавцем встановлено загальний строк звернення до суду за вирішенням трудового спору, пропуск якого, на думку суду, може бути врахований у якості понижуючого коефіцієнту при нарахуванні суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. В свою чергу, як вказав відповідач, за відповідний період, що становить більш ніж 46 місяців, які позивач зволікав перед зверненням до суду у справі №420/9106/24, вищевказаний тримісячний строк сплинув більш ніж 15 разів, тому можливе застосування понижуючого коефіцієнта

15. При цьому, нарахування та виплата компенсації втрат доходів може бути окремим предметом спору, тож не може розглядатись судом одночасно з вирішенням питання щодо виплати середнього грошового забезпечення за час затримки остаточного розрахунку. Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність АРЗСП ГУ ДСНС в Одеській області в Одеській області відносно ОСОБА_1 стосовно несвоєчасного остаточного розрахунку при звільненні. Зобов`язано АРЗСП ГУ ДСНС в Одеській області в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку, за період з 08 травня 2020 року по 18 липня 2022 року та з 19 липня 2022 року по 14 листопада 2024 року, у загальному розмірі 184 764,32 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі АРЗСП ГУ ДСНС в Одеській області ставиться питання про скасування судового рішення в зв`язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального та з порушенням норм процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що принцип співмірності не є застосовним судом першої інстанції до правовідносин, які регулюються редакцією ст. 117 КЗпП України з 19 липня 2022 року. В той же час, приписами ч.1 ст. 233 КЗпП України (до набрання чинності Законом №2352-ІХ) було визначено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. В даному випадку, законодавцем встановлено загальний строк звернення до суду за вирішенням трудового спору, пропуск якого, на думку суду, може бути врахований у якості понижуючого коефіцієнту при нарахуванні суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. В свою чергу, за відповідний період, що становить більш ніж 46 місяців, які позивач зволікав перед зверненням до суду у справі №420/9106/24, вищевказаний тримісячний строк сплинув більш ніж 15 разів, тому вважаємо, що можливе застосування понижуючого коефіцієнта

15. Відтак, апелянт вважає за можливе застосувати понижуючий коефіцієнт 15, який пов`язаний із зволіканням звернення позивача до суду із позовом в рамках справи №420/9106/24. А тому, за період з 19 липня 2022 року по 14 листопада 2024 року сума середнього заробітку ОСОБА_1 повинна становити: 7 748, 24 грн. (116 223, 60 грн. / 15). Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2025 року іншими учасниками справи не оскаржено. Таким чином, відповідно до правил ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, тобто, в частині задоволених позовних вимог. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги АРЗСП ГУ ДСНС в Одеській області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного. Судом першої інстанції встановлені, судом апеляційної інстанції підтверджені, учасниками апеляційного провадження неоспорені наступні обставини. ОСОБА_1 проходив службу у АРЗСП ГУ ДСНС в Одеській області та наказом відповідача від 05 травня 2020 року №47 виключений зі списків особового складу загону. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27 травня 2024 року по справі №420/9106/24 частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 . Визнано протиправною бездіяльність АРЗСП ГУ ДСНС в Одеській області щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно. Зобов`язано АРЗСП ГУ ДСНС в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно, із застосуванням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців січень 2008 року. Визнано протиправною бездіяльність АРЗСП ГУ ДСНС в Одеській області щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року по 08 травня 2020 року включно відповідно до приписів абз.абз.3, 4, 6 п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 (далі Порядок №1078). Зобов`язано АРЗСП ГУ ДСНС в Одеській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячної індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 08 травня 2020 року включно відповідно до приписів абз.абз.3, 4, 6 п.5 Порядку №1078; В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. 14 листопада 2024 року, на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 травня 2024 року у справі №420/9106/24, позивачу виплачено індексацію грошового забезпечення у розмірі 68 564,19 грн. Вирішуючи справу (в частині задоволених позовних вимог), суд першої інстанції виходив з того, що повний розрахунок із позивачем було проведено не у день його виключення зі списків особового складу 08 травня 2020 року, тобто поза межами строку, встановленого ст. 116 КЗпП України, є підстави для настання відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України, а саме виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Отже, позивач має право на отримання такого відшкодування за затримку виплати повного розрахунку при звільненні. З урахуванням викладеного та того, що на дату звернення позивача із цим позовом, обмеження строку стягнення середнього заробітку шістьма місяцями відповідно ч.1 ст. 117 КЗпП України, фактично закріплено принципи розумності, справедливості, пропорційності та добросовісності при стягненні середнього заробітку, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача шляхом: - визнання протиправною бездіяльність АРЗСП ГУ ДСНС в Одеській області відносно ОСОБА_1 стосовно несвоєчасного остаточного розрахунку при звільненні, - зобов`язання АРЗСП ГУ ДСНС в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку, за період з 08 травня 2020 року по 18 липня 2022 року та з 19 липня 2022 року по 14 листопада 2024 року, у загальному розмірі 184 764,32 грн. (68 540,72 +116 223,60). Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 6-12, 77 КАС України, 116, 117 КЗпП України, Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" від 08 лютого 1995 року №100. Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, виходячи з наступного. Відповідно до приписів абз.1 ст. 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. Ні Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі Закон №2011-ХІІ), ні іншими підзаконними нормативними актами не врегульовані питання порушення роботодавцем (у цьому випадку військовою частиною) строків проведення розрахунків при звільненні, а також наслідків такого порушення. Не врегульовані вказані правовідносини й іншими нормативними актами, які регулюють питання прийняття, проходження та звільнення з військової служби. За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі. Аналогічно правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 20 травня 2020 року у справі №816/1640/17, від 16 липня 2020 року у справі №400/2884/18. Відтак, оскільки наведеними нормативними актами не врегульовано питання строків проведення повного розрахунку при звільненні з військової служби, а також не установлено правових наслідків недотримання такого строку, колегія суддів дійшла висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин приписів Кодексу законів про працю України. Згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах щодо стягнення з роботодавця середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні у випадку визначення суми виплат судовим рішенням, яка викладена у постанові від 26 лютого 2020 року у справі №821/1083/17, якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування (тобто, зазначене в ч.1 ст. 117 КЗпП України). Також, у вказаній постанові зазначено, що у цьому випадку законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов`язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює можливість відповідальності роботодавця протягом усього періоду прострочення. Після постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі №821/1083/17, викладена в ній позиція (зокрема, щодо наявності передбачених ст. 117 КЗпП України підстав для стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, якщо навіть остаточний розрахунок відбувся на підставі/виконання судового рішення) не піддавалася зміні (відступу). Згідно ст. 116 КЗпП (в редакції, що діяла на дату звільнення позивача) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму. Згідно ст. 117 КЗпП України, в наведеній редакції, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Закріплені у ст. 116, 117 КЗпП України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов`язання в частині проведення повного розрахунку із працівником. Метою встановлення передбаченої ст. 117 КЗпП України відповідальності роботодавця є захист майнових прав працівника (службовця) у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права на своєчасне одержання заробітної плати (грошового забезпечення) за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя. За змістом ч.1 ст. 117 КЗпП України обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто реальним виконанням цього обов`язку. І саме з цією обставиною пов`язаний період, протягом якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності. Частина 1 ст. 117 КЗпП України переважно стосується випадків, коли роботодавець за відсутності спору свідомо та умисно не проводить остаточний розрахунок з колишнім працівником. Частина 2 ст. 117 КЗпП України стосується тих випадків, коли наявний спір між роботодавцем та колишнім працівником про належні до виплати суми та фактично охоплює два випадки вирішення такого спору. Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" №2352-ІХ від 01 липня 2022 року (далі Закон №2352-ІХ) в ст. 117 КЗпП України внесено зміни, якими передбачено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті. Після внесення змін в ст. 117 КЗпП України, редакція якої набрала чинності 19 липня 2022 року, Верховним Судом сформований правовий висновок щодо застосування вказаної норми у разі затримки розрахунку при звільненні, якій охоплює період до внесення змін та після внесення змін. Зокрема, в постановах Верховного Суду від 15 лютого 2024 року у справі №420/11416/23, від 14 березня 2024 року у справі №560/6960/23, зазначено, що спірний період стягнення середнього заробітку умовно варто поділити на 2 частини: до набрання чинності 19 липня 2022 року Законом №2352-ІХ і після цього. Період до 19 липня 2022 року (до набрання чинності Законом №2352-IX) регулюється редакцією ст. 117 КЗпП України, до внесення у неї змін Законом №2352-IX, тобто без обмеження строком виплати у 6 місяців. До цього періоду, у разі наявності у суду, який розглядає спір, переконання про істотний дисбаланс між сумою коштів, яку прострочив роботодавець і сумою середнього заробітку за час затримки цієї виплати, може застосувати принцип співмірності і зменшити таку виплату. Проте, період з 19 липня 2022 року регулюється вже нині чинною редакцією ст. 117 КЗпП України, яка передбачає обмеження виплати такому працівникові шістьма місяцями. ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу року, однак повний розрахунок при звільненні з ним проведено відповідачем 10 травня 2024 року. Отже, відповідачем було проведено фактичний розрахунок з позивачем не у строк, встановлений положеннями ст. 116 КЗпП України. У період з 15 серпня 2019 року по 09 травня 2024 року має місце затримка розрахунку при звільненні. Колегія суддів доходить висновку щодо неправомірності бездіяльності АРЗСП ГУ ДСНС в Одеській області стосовно затримки розрахунку при звільненні позивача з військової служби. В оскаржуваному рішенні судом першої інстанції, при здійсненні відповідних розрахунків сум середнього грошового забезпечення за час затримки повного розрахунку при звільненні, яке підлягає виплаті на користь позивача, правомірно розділено вказаний період, зокрема: - по 18 липня 2022 року із застосуванням ст.117 КЗпП України до внесення у неї змін Законом №2352-ІХ, тобто без обмеження строком виплати у шість місяців, а також із застосуванням принципу співмірності, про який йдеться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц, із зменшенням відповідної виплати; - з 19 липня 2022 року по 09 травня 2024 року із застосуванням ст.117 КЗпП України в чинній редакції, яка передбачає обмеження виплати шістьма місяцями, без застосування принципу співмірності. Відповідно до довідки АРЗСП ГУ ДСНС в Одеській області від 24 грудня 2024 року №173 про нарахування грошового забезпечення ОСОБА_1 за березні, квітні 2020 року склало по 19 265,31 грн.; середньоденне грошове забезпечення склало 631,65 грн. (38 530,62 грн./61 день). Щодо розміру середнього грошового забезпечення, яке належить виплатити позивачу за час затримки розрахунку при звільненні за період до 19 липня 2022 року з урахуванням співмірності, колегія суддів зазначає наступне. Велика Палата Верховного Суду неодноразово, зокрема у постанові від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц, звертала увагу на те, що встановлений ст. 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв встановлення справедливого та розумного балансу між інтересами звільненого працівника та його колишнього роботодавця. Згідно п.91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц зменшуючи розмір відшкодування, визначений відповідно до ст. 117 КЗпП України, з урахуванням середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні необхідно враховувати таке: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність можливого розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні. Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24 липня 2019 року у справі №805/3167/18-а та від 30 жовтня 2019 року у справі №806/2473/18. Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про істотність частки складових заробітної плати в порівнянні із середнім заробітком за час затримки розрахунку складає 68 540,72 грн. (розмір несвоєчасно виплачених сум): 506 583,30грн грн. (середній заробіток за весь час затримки розрахунку (802 календарні дні *631,65)= 13,53. Колегія суддів зазначає, що середній заробіток позивача за час затримки розрахунку при звільненні з 08 травня 2020 року по 18 липня 2022 року з врахуванням істотності частки становить 631,65грн (середньоденний заробіток позивача) х 13,53 % (істотна частка) х 802 (кількість днів затримки) = 68 540,72 грн Під час визначення суми середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні за період з 19 липня 2022 року по 14 листопада 2024 року обмеження періоду стягнення шістьома місяцями, запроваджене ст.117 КЗпП України у редакції Закону №2352-ІХ, що становить 184 календарних днів (з 19 липня 2022 року по 18 січня 2023 року). Таким чином, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за вказаний період складає 116 223,60 грн.(631,65 грн.*184 днів). Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про необхідність часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 шляхом стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в загальному розмірі 184 764,32 грн. Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків не спростовують, та є тотожними відзиву на позовну заяву, факти та мотивування яких повністю спростовуються матеріалами справи та обставинами, які повно та об`єктивно були встановлені судом першої інстанції при вирішенні справи. Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Колегія суддів не змінює розподіл судових витрат відповідно ст. 139 КАС України. Оскільки дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ч.5 ст. 328 КАС України в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, ч.5 ст. 328 КАС України, колегія суддів, П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2025 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.5 ст. 328 КАС України. Повне судове рішення складено 05 червня 2025 року. Головуючий: Бітов А.І. Суддя: Лук`янчук О.В. Суддя: Ступакова І.Г.