Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/1732/25

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 12 серпня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/1732/25 Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К.С Дата і місце ухвалення: 25.04.2025 р., м. Одеса Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого Лук`янчук О.В. суддів Бітова А.І. Ступакової І.Г. при секретарі Потомському А. Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И Л А: У січні 2025 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якому позивач просить: - визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 18.12.2024 року № 113-РС, яким старшого матроса ОСОБА_1 , бухгалтера групи бухгалтерського обліку та звітності фінансово-економічної служби Військової частини НОМЕР_1 звільнено з займаної посади і призначено на нижчу посаду до цієї самої військової частини начальником бібліотеки клубу, ВОС 912298А; - поновити на посаді бухгалтера групи бухгалтерського обліку та звітності фінансово-економічної служби Військової частини НОМЕР_1 старшого матроса ОСОБА_1 . В обґрунтування позовних вимог зазначено, що в оспорюваному наказі не визначено, на підставі якого абзацу та підпункту до пункту 82 Положення № 1153/2008 ОСОБА_1 призначено на нижчу посаду, а саме: або на підставі висновку атестування або у порядку виконання дисциплінарного стягнення. Позивач вважає, що у спірному випадку відсутні підстави для призначення позивача на нижчу посаду, а саме відсутній висновок атестування, а також і не визначено вимог Дисциплінарного статуту ЗСУ, які застосовані для звільнення позивача та призначення на нижчу посаду у порядку виконання дисциплінарного стягнення. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2025 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач подала апеляційну скаргу, в якій зазначає про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з`ясування обставин справи, а тому, просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити позов. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на те, що підставою позову є висновок комісії з питань проходження військової служби військової частини НОМЕР_1 про визначення професійних, ділових і моральних якостей позивача, згідно якого, позивач займаній посаді не відповідає та доцільно призначити на нижчу посаду - з урахуванням професійних, ділових і моральних якостей. Позивач зазначає, що на підставі вказаного висновку відповідач прийняв оскаржуваний наказ про звільнення позивача та призначення на іншу посаду у цій жі військовій частині. Позивач вказує, що відповідач не надав суду документів для встановлення: підстави призначення позивача на посаду бухгалтера групи бухгалтерського обліку та звітності фінансово-економічної служби; посадові обов`язки позивача на посаді бухгалтера групи бухгалтерського обліку та звітності фінансово-економічної служби; невідповідності позивача займаній посаді; документів (доказів) проведення оцінки професійної придатності та професійної кваліфікації позивача. Позивач звертає увагу, що відповідач, на підтвердження правомірності свого рішення по оскаржуваному наказу, не надав суду матеріали атестації, перевірки знань та навичок, аналізу службової діяльності та результатів роботи, показання свідків та інші об`єктивні дані про недостатню кваліфікацію позивача, в тому числі: звіти, плани, доповідні тощо, які підтверджують неякісну/неналежну роботу. На думку позивача, для об`єктивного оцінювання професійного рівня, ділових та моральних якостей позивача, її відповідності займаній посаді, відповідач має провести атестування, за результатами якого складається висновок про відповідність займаній посаді, визначення перспектив службового використання тощо. Позивач зазначає, що порушуючи принципи законності, прозорості, гласності та об`єктивності, відповідач не надав суду докази того, що процедуру проведення оцінювання професійного рівня, ділових та моральних якостей позивача не було здійснено на підставі чітких вимог законодавства та нормативно-правових актів МО України, а тому, неможливо встановити об`єктивну невідповідність позивача займаній посаді, правомірність та доцільність призначення її на нижчу посаду з урахуванням не встановлених професійних, ділових і моральних якостей. Позивач вважає, що суд першої інстанції при розгляді справи в письмовому провадженні не перевірив відповідності законам, підзаконним актам, постановам та іншим регуляторним актам, посилання відповідача на нормативно-правові акти, які, на його думку, надають право оцінювати професійні, ділові і моральні якості позивача рішенням комісії з питань проходження військової служби Військової частини НОМЕР_1 . Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходила службу на посаді бухгалтера групи бухгалтерського обліку та звітності фінансово-економічної служби Військової частини НОМЕР_1 . Відповідно до пунктів 82 та 257 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 18.12.2024 року № 113-РС, звільнено старшого матроса ОСОБА_1 із займаної посади бухгалтера групи бухгалтерського обліку та звітності фінансово-економічної служби Військової частини НОМЕР_1 , та призначено до цієї самої Військової частини - начальником бібліотеки клубу, ВОС 912298А. В наказі визначено, що призначення на нижчу посаду здійснюється з урахуванням професійних, ділових і моральних якостей з шпк «старший матрос» на шпк «старший матрос». Не погоджуючись із вказаним наказом, позивач звернулась до суду. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, з огляду на викладене. Відповідно до вимог ч.ч. 1-4 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» № 2232-XII від 25.03.1992 року (далі Закон № 2232-XII), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту та Національній гвардії України. Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями. Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами. Згідно абз. 4 ст. 1, абз. 3 ч. 4 ст. 3 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3543-XII від 21.10.1993 року (далі Закон № 3543-XII), мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано. Зміст мобілізації становить переведення Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту на організацію і штати воєнного часу. Відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 року № 1932-XII (далі Закон № 1932-XII), особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій; воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. Згідно ч.ч. 5, 7 ст. 6 Закону № 2232-XII, військові посади, передбачені штатами воєнного часу, при переведенні Збройних Сил України, інших військових формувань на організацію і штати воєнного часу підлягають заміщенню резервістами або іншими військовозобов`язаними в порядку, визначеному Генеральним штабом Збройних Сил України, а в Службі безпеки України та Службі зовнішньої розвідки України - в порядку, визначеному їх керівниками. Порядок призначення на військові посади встановлюється Конституцією України, законами України, положеннями про проходження військової служби, про проходження громадянами України служби у військовому резерві. Пунктом 12 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (далі - Положення № 1153/2008), передбачено, що встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України. Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України. Продовження дії контрактів із військовослужбовцями, які звільняються, у випадках, визначених законодавством, затвердження військовослужбовців на посади за мобілізаційним планом, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, призупинення військової служби або звільнення з військової служби осіб, які проходять строкову військову службу, переведення військовослужбовців строкової військової служби на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, оформлюється письмовими наказами по стройовій частині. Також наказами по стройовій частині в особливий період оформлюється продовження військової служби та дії контракту понад встановлені строки до термінів, визначених частиною дев`ятою статті 23 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Порядок підготовки та видання наказів з питань проходження військової служби встановлюється Міністерством оборони України. Згідно п.п. 81, 81-1 Положення № 1153/2008, призначення на посади здійснюється: 1) військовослужбовців, які проходять військову службу (крім військовослужбовців строкової військової служби) Міністром оборони України та посадовими особами відповідно до номенклатури посад для призначення військовослужбовців (далі номенклатура посад), яка затверджується Міністром оборони України; 2) курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти на посади, за якими передбачені військові звання від рекрута до головного сержанта (головного корабельного старшини), - начальниками вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти; 4) Головнокомандувача Збройних Сил України, начальника Генерального штабу Збройних Сил України, Командувача об`єднаних сил, командувачів видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, командира військової частини НОМЕР_2 - Президентом України за поданням Міністра оборони України; 5) першого заступника Міністра оборони України, заступників Міністра оборони України - Кабінетом Міністрів України за поданням Прем`єр-міністра України відповідно до пропозицій Міністра оборони України, погоджених з Президентом України; 6) державного секретаря Міністерства оборони України Кабінетом Міністрів України за поданням Комісії з питань вищого корпусу державної служби. Призначення військовослужбовців військової служби за контрактом на посади здійснюється шляхом просування та переміщення по службі з урахуванням перспектив службової кар`єри кожного військовослужбовця. Планування, організація та управління службовою кар`єрою військовослужбовців військової служби за контрактом здійснюється в порядку, визначеному Міністерством оборони України. Пункт 82 Положення № 1153/2008 визначає підстави призначення військовослужбовців на вищі, рівнозначні та нижчі посади. Так, призначення військовослужбовців на посади здійснюється: 1) на вищі посади - у порядку просування по службі; 2) на рівнозначні посади: у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів; у разі проведення заміни у місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами (далі - місцевості з установленим строком військової служби); для набуття практичного досвіду управлінської діяльності в органах військового управління різного рівня або для більш доцільного використання за фахом чи досвідом роботи - за рішенням відповідного командира (начальника), прийнятим у порядку, визначеному Міністерством оборони України, зокрема на особисте прохання військовослужбовця; за станом здоров`я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії; за сімейними обставинами - на особисте прохання; з меншим обсягом роботи з урахуванням професійних, ділових і моральних якостей - на підставі висновку атестування; у зв`язку з перебуванням із близькими особами у відносинах прямої організаційної та правової залежності; у разі скасування військовослужбовцю допуску до державної таємниці - на посаду, що не передбачає такого допуску, - за рішенням відповідного командира (начальника), прийнятим у порядку, визначеному Міністерством оборони України; вагітних військовослужбовців-жінок за їх клопотанням відповідно до медичного висновку - на посади з меншим обсягом роботи, а також військовослужбовців-жінок, які мають дітей віком до трьох років, за їх клопотанням у разі неможливості виконання ними обов`язків на займаних посадах; у разі проведення заміни у військових частинах (підрозділах), які виконують завдання в районах ведення воєнних (бойових) дій, у тому числі в районах проведення антитерористичних операцій; у разі відсутності можливості поновлення на попередній посаді у зв`язку з незаконним звільненням або переміщенням по службі - за рішенням відповідного командира (начальника), прийнятим у порядку, визначеному Міністерством оборони України; 3) на нижчі посади: у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів у разі неможливості призначення на рівнозначну посаду; за станом здоров`я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії; з урахуванням професійних, ділових і моральних якостей - на підставі висновку атестування; за віком або сімейними обставинами - на особисте прохання; у зв`язку з перебуванням із близькими особами у відносинах прямої організаційної та правової залежності - у разі неможливості призначення на рівнозначну посаду; у порядку виконання накладеного дисциплінарного стягнення - відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України; у разі скасування військовослужбовцю допуску до державної таємниці - на посаду, що не передбачає такого допуску, - за рішенням відповідного командира (начальника), прийнятим у порядку, визначеному Міністерством оборони України, у разі неможливості призначення на рівнозначну посаду; вагітних військовослужбовців-жінок за їх клопотанням відповідно до медичного висновку - на посади з меншим обсягом роботи, а також військовослужбовців-жінок, які мають дітей віком до трьох років, за їх клопотанням у разі неможливості виконання ними обов`язків на займаних посадах та за відсутності рівнозначних посад; за ініціативою військовослужбовця (крім військовослужбовців, які займають посади, за якими передбачені первинні військові звання офіцерського, сержантського і старшинського складу) на нижчу на один ступінь посаду на підставі рішення посадової особи відповідно до номенклатури посад; 4) у зв`язку із зарахуванням на навчання до вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти із звільненням з посади, а також у разі призначення на посаду після закінчення навчання; 5) у зв`язку із закінченням строку перебування на посаді; 6) у зв`язку зі звільненням або призначенням на посади, передбаченими штатами воєнного часу, у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення правового режиму воєнного стану; 7) у зв`язку зі звільненням осіб сержантського і старшинського складу, які займали посади офіцерського складу; 8) у зв`язку з призначенням на посади, що можуть бути заміщені військовослужбовцями, які під час проходження військової служби були визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби за станом здоров`я за наслідками захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час виконання обов`язків військової служби, що призвело до встановлення їм інвалідності, часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, - на особисте прохання за рішенням посадової особи, до повноважень якої належить призначення на посади відповідно до переліку посад, що можуть бути заміщені такими військовослужбовцями, який визначається Міністерством оборони України; 9) у разі запровадження нового військового звання. Посада вважається вищою, якщо за цією посадою штатом (штатним розписом) передбачено вище військове звання, ніж за займаною посадою, а за умови рівних військових звань - більший посадовий оклад (тарифний розряд). Призначення військовослужбовців на інші посади також здійснюється у випадках, передбачених пунктами 102 і 104 цього Положення. Згідно п.п. 83, 85 Положення № 1153/2008, військовослужбовці призначаються на посади і переміщуються по службі за основною або спорідненою спеціальністю з урахуванням досвіду служби, рівня їх професійної компетентності, особистих якостей і досягнень та відповідності характеристикам посад, визначених Міністерством оборони України. У разі коли є потреба призначення військовослужбовців на посади за новою спеціальністю, їх призначенню на ці посади має передувати відповідна підготовка (перепідготовка). Для доукомплектування Збройних Сил України в умовах особливого періоду військовослужбовці можуть призначатися на посади, передбачені штатами воєнного часу, за новою спеціальністю з урахуванням набутого досвіду. Військовослужбовці, які займають посади військових капеланів, призначаються на посади і переміщуються по службі виключно в межах посад Служби військового капеланства. Просування по службі військовослужбовців здійснюється за рейтинговим принципом та за умови перебування військовослужбовців у резерві або на конкурсній основі на посади науково-педагогічних (наукових) працівників та керівників закладів культури, які належать до базової мережі закладів культури загальнодержавного рівня. Порядок формування та використання резерву визначається Міністерством оборони України. Водночас, абзацом 2 пункту 257 Положення № 1153/2008 передбачено, що для доукомплектування Збройних Сил України в особливий період просування військовослужбовців по службі здійснюється без дотримання вимог пунктів 85, 87 цього Положення, а призначення військовослужбовців на рівнозначні та нижчі посади здійснюється без згоди військовослужбовців, за винятком випадків, визначених пунктом 112 цього Положення. Пунктом 112 цього Положення передбачено, що військовослужбовець може бути переміщений на нове місце військової служби з однієї військової частини до іншої у випадках, визначених пунктом 82 цього Положення, а також якщо з урахуванням вчиненого правопорушення військовослужбовець, якому призначено покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців, не може бути залишений на посаді, пов`язаній із керівництвом підлеглими особами. Зазначене переміщення здійснюється без згоди військовослужбовця, крім таких випадків: неможливість проходження військовослужбовцем військової служби у місцевості, до якої його переміщують, відповідно до висновку (постанови) військово-лікарської комісії; неможливість проживання членів сім`ї військовослужбовця за станом здоров`я в місцевості, до якої його переміщують, відповідно до документів, які це підтверджують; потреба у догляді за непрацездатними чи хворими батьками, дружиною (чоловіком) або особами, які виховували його з дитинства замість батьків і були визнані опікунами та мешкають окремо від сім`ї військовослужбовця, відповідно до документів, які це підтверджують. Військовослужбовець, який проходить військову службу за призовом, переміщується у зв`язку із службовою необхідністю та за станом здоров`я на нове місце військової служби без його згоди. Згідно з пунктом 4.11 Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України 10 квітня 2009 року № 170, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 19 травня 2009 року за № 438/16454 (далі - Інструкція № 170), підставами для видання наказів по особовому складу про призначення і переміщення військовослужбовців є: на нижчі посади - витяг із Плану переміщення на посади або в разі здійснення позапланового переміщення подання. Наказом Міністерства оборони України № 280 від 15 вересня 2022 року затверджено Інструкцію з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України (далі - Інструкція № 280), розділом Х якої визначено порядок видання наказів по особовому складу. Так, згідно пункту 1 Розділу Х Інструкції № 280, накази по особовому складу є основними документами, які встановлюють, змінюють або припиняють правові відносини військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу. Вони видаються посадовими особами, яким Положенням надано право присвоєння, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення (поновлення) контракту та військової служби тощо на підставі відповідних документів, установлених Міноборони. Пункт 2 Розділу Х Інструкції № 280 передбачає, що наказами по особовому складу оформлюються такі зміни в службовому становищі військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу, зокрема, призначення на посади (у тому числі у разі зміни назви посади, військово-облікової спеціальності (крім зміни грошового забезпечення військовослужбовців, зокрема зміни розміру посадових окладів (тарифних розрядів) та зміни рівня військової освіти за посадою), штатно-посадової категорії) та звільнення з займаних посад, переміщення по службі, зарахування в розпорядження, продовження строків перебування на посадах. Пунктом 17 Розділу ХІ Інструкції № 280 визначено, що вступна частина наказу по особовому складу формулюється коротко, вона повинна відображати зміст наказу і містити в окремих випадках посилання на відповідні пункти Положення, статті Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», на підставі яких видається наказ. Зразок вступної частини наказу по особовому складу наведено в додатку 51 до цієї Інструкції. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. У зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указами Президента України дія воєнного стану продовжена. Отже, починаючи з 24 лютого 2022 року та дотепер в Україні триває воєнний стан, період дії якого у розумінні Законів України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та «Про оборону України» є особливим періодом. Таким чином, період дії воєнного стану або дії рішення про мобілізацію (крім цільової) є особливим періодом, який передбачає перехід Збройних Сил України та інших військових формувань на штати воєнного стану, які передбачають заміщення воєнних посад. Предметом спору у цій справі є наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 18.12.2024 року № 113-РС, яким звільнено старшого матроса ОСОБА_1 із займаної посади бухгалтера групи бухгалтерського обліку та звітності фінансово-економічної служби Військової частини НОМЕР_1 , та призначено до цієї самої Військової частини - начальником бібліотеки клубу, ВОС 912298А. В якості підстави для звільнення позивача від займаної посади і призначення на нижчу посаду у спірному наказі зазначено пункти 82 та 257 Положення № 1153/2008. Як уже зазначалось, абзацом 2 пункту 257 Положення № 1153/2008 передбачено, що для доукомплектування Збройних Сил України в особливий період просування військовослужбовців по службі здійснюється без дотримання вимог пунктів 85, 87 цього Положення, а призначення військовослужбовців на рівнозначні та нижчі посади здійснюється без згоди військовослужбовців, за винятком випадків, визначених пунктом 112 цього Положення. Так, у переліку винятків перераховано такі випадки як: - неможливість проходження військовослужбовцем військової служби у місцевості, до якої його переміщують, відповідно до висновку (постанови) військово-лікарської комісії; - неможливість проживання членів сім`ї військовослужбовця за станом здоров`я в місцевості, до якої його переміщують, відповідно до документів, які це підтверджують; - потреба у догляді за непрацездатними чи хворими батьками, дружиною (чоловіком) або особами, які виховували його з дитинства замість батьків і були визнані опікунами та мешкають окремо від сім`ї військовослужбовця, відповідно до документів, які це підтверджують. Військовослужбовець, який проходить військову службу за призовом, переміщується у зв`язку із службовою необхідністю та за станом здоров`я на нове місце військової служби без його згоди. Отже, у спірному випадку переміщення позивача відбулося у відповідності до спеціальної норми пункту 257 Положення № 1153/2008, який діє тимчасово, на період особливого періоду (воєнного стану), та передбачає можливість переміщення військовослужбовця без отримання його згоди на нижчу посаду відповідними керівниками з метою доукомплектування Збройних Сил України. Обґрунтовуючи протиправність оскаржуваного наказу, позивач в позовній заяві посилається на те, що у спірному випадку відсутні підстави для призначення позивача на нижчу посаду, а саме відсутній висновок атестування, а також і не визначено вимог Дисциплінарного статуту ЗСУ, які застосовані для звільнення позивача та призначення на нижчу посаду у порядку виконання дисциплінарного стягнення. Однак, колегія суддів вважає, що такі доводи позивача підлягають відхиленню, оскільки, як вже зазначено судом, переміщення позивача відбулося у відповідності до спеціальної норми пункту 257 Положення № 1153/2008, який діє тимчасово, на період особливого періоду (воєнного стану), та передбачає можливість переміщення військовослужбовця без отримання його згоди на нижчу посаду відповідними керівниками з метою доукомплектування Збройних Сил України, а не в порядку застосування дисциплінарного стягнення, чи на підставі висновку атестування. В свою чергу, в апеляційній скарзі позивач посилається на те, що підставою позову є висновок комісії з питань проходження військової служби Військової частини НОМЕР_1 про визначення професійних, ділових і моральних якостей позивача, згідно якого, позивач займаній посаді не відповідає та доцільно призначити на нижчу посаду - з урахуванням професійних, ділових і моральних якостей, на підставі якого відповідач прийняв оскаржуваний наказ про звільнення позивача та призначення на іншу посаду у цій жі військовій частині. Проте, такі доводи позивача також підлягають відхиленню, оскільки висновок Комісії, на який посилається позивач, не є предметом розгляду даної справи, оскільки не став підставою для переміщення позивача. В оскаржуваному наказі чітко визначено, що підставою його видання є спеціальна норма пункту 257 Положення № 1153/2008, який діє тимчасово, на період особливого періоду (воєнного стану). Крім того, в апеляційній скарзі позивач звертає увагу, що відповідач, на підтвердження правомірності свого рішення по оскаржуваному наказу, не надав суду матеріали атестації, перевірки знань та навичок, аналізу службової діяльності та результатів роботи, показання свідків та інші об`єктивні дані про недостатню кваліфікацію позивача, в тому числі: звіти, плани, доповідні тощо, які підтверджують неякісну/неналежну роботу. На думку позивача, для об`єктивного оцінювання професійного рівня, ділових та моральних якостей позивача, її відповідності займаній посаді, відповідач має провести атестування, за результатами якого складається висновок про відповідність займаній посаді, визначення перспектив службового використання тощо. Враховуючи наведені висновки суду про те, що переміщення позивача відбулося у відповідності до спеціальної норми пункту 257 Положення № 1153/2008, який діє тимчасово, на період особливого періоду (воєнного стану), та передбачає можливість переміщення військовослужбовця без отримання його згоди на нижчу посаду відповідними керівниками з метою доукомплектування Збройних Сил України, колегія суддів визнає необґрунтованими доводи позивача щодо необхідності проведення атестування позивача для прийняття оскаржуваного наказу про її призначення на нижчу посаду. Крім того, надаючи оцінку наведеним доводам позивача, колегія суддів зазначає, що згідно п. 7.15 Інструкція № 170, на військовослужбовця, який протягом останніх 6 місяців за неналежне виконання або відмову від виконання взятих на себе під час укладення Контракту про проходження військової служби обов`язків два або більше разів у сукупності, притягувався до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення, або на підставі письмового наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які обліковуються для оцінки стану дисципліни згідно з Інструкцією з надання доповідей і донесень про події, порушення та їх облік, чи протягом останніх 6 місяців після попередження про неповну службову відповідність не виправив своєї поведінки, складається службова характеристика, яка розглядається на засіданні відповідної комісії з питань проходження військової служби. Як вбачається з матеріалів справи та не оспорюється позивачем, позивача неодноразово було притягнуто до дисциплінарної відповідальності відповідними наказами, які витребувані судом апеляційної інстанції та наявні матеріалах справи, у зв`язку із чим, Комісією з питань проходження військової служби Військової частини НОМЕР_1 на своєму засіданні розглядалось питання про призначення позивача на нижчу посаду (витяг з протоколу від 29.11.2024 року) та Комісії дійшла висновку про доцільність призначення позивача на нижчу посаду, оскільки остання не відповідає займаній посаді, що не суперечить наведеним вимог п. 7.15 Інструкції №

170. Тобто, Комісією 29.11.2024 року не проводилось атестування позивача, а тому, посилання позивача на необхідність складання висновку атестації є необґрунтованими. Колегія суддів також зазначає, що розгляд Комісією з питань проходження військової служби Військової частини НОМЕР_1 на своєму засіданні питання щодо відповідності позивача займаній нею посаді у зв`язку із застосуванням до неї дисциплінарних стягнень в порядку п. 7.15 Інструкції № 170 не може свідчити про протиправність оскаржуваного наказу про переміщення позивача на нижчу посаду із застосуванням спеціальної норми пункту 257 Положення № 1153/2008. Колегія суддів також враховує, що питання щодо правомірності притягнення позивача до дисциплінарної відповідності не є предметом спору в даній справі. Окрім цього, колегія суддів звертає увагу на те, що Верховний Суд у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 1640/3394/18 зазначив, що саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом. Виходячи із міркувань розумності та доцільності, Суд зауважив, що деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття. Дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків. Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним. У цій постанові Верховний Суд визначив, що суттєве (фундаментальне) порушення - це таке порушення суб`єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення. Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність. Тож, у підсумку, Верховний Суд у справі № 1640/3394/18, не применшуючи значення необхідності дотримання встановленої законодавством процедури ухвалення того чи іншого рішення, запровадив критерій виміру суттєвості порушень правової процедури ухвалення рішення та дійшов висновку, що порушення такої процедури може бути підставою для скасування рішення суб`єкта владних повноважень лише за тієї умови, що воно вплинуло або могло вплинути на правильність рішення. На думку Суду, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості. Такі висновки також викладено Верховним Судом у постановах від 23 квітня 2020 року у справі № 813/1790/18, від 16 листопада 2023 року у справі № 300/3110/20, від 21 грудня 2023 року у справі № 440/2017/20, від 07 лютого 2025 року у справі № 520/1298/23. До того ж, варто зауважити, що відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, скасування акту адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що переміщення позивача на нижчу посаду відбулось відповідно до спеціальної норми пункту 257 Положення № 1153/2008, яка передбачає, що для доукомплектування Збройних Сил України в особливий період просування військовослужбовців по службі здійснюється без дотримання вимог пунктів 85, 87 цього Положення, тобто, призначення військовослужбовців на рівнозначні та нижчі посади здійснюється без згоди військовослужбовців, за винятком випадків, визначених пунктом 112 цього Положення. При цьому, позивач не обґрунтовує жодної обставини, передбаченої пунктом 112 Положення № 1153/2008, що виключала б можливість переведення позивача на посаду без надання згоди та яка існувала на час видання оскаржуваного наказу. За такого правового регулювання та обставин справи, переміщення позивача узгоджується з положеннями пункту 257 та пункту 82 Положення № 1153/2008, з яких висновується, що для доукомплектування Збройних Сил України в особливий період призначення військовослужбовців на посади здійснюється у зв`язку зі звільненням або призначенням на посади, передбаченими штатами воєнного часу, без згоди військовослужбовців. Висновки суду апеляційної інстанції відповідають правовим позиціям Верховного Суду щодо застосування пункту 257 та пункту 82 Положення № 1153/2008 (постанови від 13 лютого 2025 року в справі № 400/1744/24 та від 16 квітня 2025 року у справі № 160/2368/23). Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, відмовивши в позові. Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. За змістом частини першої статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Керуючись ст.ст. 308, 310, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2025 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України. Повний текст постанови складено та підписано 21 серпня 2025 року Суддя-доповідач: О.В. Лук`янчук Суддя: А.І. Бітов Суддя: І.Г. Ступакова