Постанова 4851 № 520/10146/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 серпня 2025 р.Справа № 520/10146/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Калиновського В.А., Суддів: Бегунца А.О. , Русанової В.Б. , за участю секретаря судового засідання Тютюник О.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.06.2025, головуючий суддя І інстанції: Бабаєв А.І., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 24.06.25 року по справі № 520/10146/25 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування податкового повідомлення - рішення, ВСТАНОВИВ: Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просив суд: - скасувати податкове повідомлення - рішення №00110970707 від 12.03.2025 р. на суму 765371,57 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області №00110970707 від 12.03.2025 р. на суму 765371,57 грн. є протиправним та підлягає скасуванню. Відповідач, Головне управління ДПС у Харківській області, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що відповідач у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16.06.2025 у задоволенні адміністративного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі. Зазначив, що на порушення п.п.80.2.2 п.80.2 ст.80 ПК України, в наказі №1790-п від 09.05.2024р. не зазначено нічого про фактичні підстави для проведення перевірки, а саме про наявну або отриману від інших державних органів інформацію про порушення ФОП ОСОБА_1 чинного законодавства. Крім того, на порушення п.п.80.2.2, 80.2.7 п.80.2 ст.80 ПК України, наказ виданий на перевірку з усіх можливих питань проведення фактичних перевірок. Отже, прийнявши наказ №553-п від 12.02.2025р., Головне управління ДПС у Полтавській області вийшло за межі повноважень, діяло не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Крім того, на думку позивача, судом першої інстанції проігноровано те, що порушення, що встановлені податковим органом під час проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 , ґрунтуються на податковій інформації з інформаційних систем Державної податкової служби України, яка є центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову політику. Однак, податкова інформація, якою вочевидь є інформація з Системи обліку даних РРО Державної податкової служби України може використовуватись виключно під час проведення документальних перевірок відповідно до п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України. А отже, податковий орган замість проведення фактичної перевірки провів документальну перевірку, що судом першої інстанції було проігноровано. Приймаючи рішення у даній справі, суд першої інстанції не надав належної правової оцінки грубим порушенням чинного законодавства, що були допущені податковим органом при призначенні та проведенні фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 , чим порушив ч.5 ст.242 КАС України, не врахувавши правову позицію Верховного Суду, що висловлена судовою палатою з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів в постанові від 21.02.2020 у справі 826/17123/18. Скаржник також зазначив про те, що в даному випадку посадовими особами ГУ ДПС у Полтавській області для здійснення контрольної розрахункової операції використано власні кошти, що підтверджується листом ГУ ДПС у Полтавській області від 21.04.2025р. за №12128/6/16-31-07-05-10. А отже, контрольна розрахункова операція проведена не за рахунок контролюючого органу, тобто не у зв`язку з виконанням функцій держави. Проведення контрольних розрахункових операцій за власні кошти, з порушенням порядку встановленого Законом робить результати контрольних розрахункових операцій неналежними та недопустимими доказами встановлених податковим органом порушень в силу вимог ч.1 ст.74 КАС України. Враховуючи вищенаведене, та виходячи зі змісту акту перевірки жодні порушення вимог чинного законодавства в діях ФОП ОСОБА_1 відсутні. Використання фіскального чека, що роздрукований з бази даних ДПС України, взагалі без проведення контрольних розрахункових операцій унеможливлює використання даної роздруківки чека, як доказу встановлених фактичною перевіркою порушень, а отже робить докази, що наведені податковим органом в акті перевірки неналежними та недопустимими доказами встановлених податковим органом порушень в силу вимог ч.1 ст.74 КАС України. Отже, суд першої інстанції не мав права брати до уваги, як доказ встановлених порушень чеки РРО, отримані в результаті проведення контрольних розрахункових операцій, що здійснені посадовими особами ГУ ДПС у Полтавській області за власні кошти, чим було порушено ч.1 ст.74 КАС України. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому він, наполягаючи на законності та обгрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. В судове засідання сторони не прибули, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином. Представник позивача надав до суду клопотання про вікладення (перенесення) розгляду справи, в якому зазначив про неможливість взяти участь в судовому розгляді справи, призначеному на 26.08.2025 о 10.00 у зв`язку з його знаходженням на стаціонарному лікуванні в лікарні. Колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, з огляду на наступне. Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. За змістом частини 1 статті 8 КАС України, всі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом. Відповідно до частини 1 статті 44 КАС України учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки. Згідно з частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Колегія суддів звертає увагу, що представником позивача до клопотання про відкладення розгляду справи не було надано будь-яких доказів його хвороби та доказів перебування саме на стаціонарному лікуванні в МКБЛ № 25 та, відповідно, неможливості прибути в судове засідання, призначене на 26.08.2025 о 10.00. Також, колегія суддів звертає увагу, що явка сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась, тому в силу приписів ч. 2 ст. 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. На переконання колегії суддів, матеріали справи містять достатні докази для вирішення справи, тож апеляційний розгляд справи може відбутись і за відсутності представника Позивача - адвоката Вернигора Олександра Віталійовича, а правову позицію, викладену в апеляційній скарзі, буде прийнято колегією суддів до уваги. З огляду на викладені обставини, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання представника Позивача - адвоката Вернигора Олександра Віталійовича про відкладення розгляду даної адміністративної справи. Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, справа розглядається за відсутності сторін. Згідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, колегія суддів, враховуючи неявку у судове засідання всіх учасників справи, вважає за можливе фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що наказом Головного управління ДПС у Полтавській області №553-п від 12.02.2025 року з метою контролю щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками та на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75, підпунктів 80.2.2 (наявність інформації, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи), 80.2.5 (здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального) пункту 80.2 статті 80, пункту 82.3 статті 82 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями), наказано провести з 13.02.2025 року фактичну перевірку тривалістю 10 діб платника податків фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (р.н.о.к. НОМЕР_1 ) за місцем фактичного провадження діяльності: кафетерій, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за період з 22.06.2022 по дату закінчення перевірки у встановленому Податковим кодексом України порядку. Головним управлінням ДПС у Полтавській області проведено фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 , за результатами якої складено акт перевірки №2374/16/31/РРО/ НОМЕР_1 від 21.02.2025. Згідно висновків акту перевірки встановлено: - проведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій з створенням відповідних розрахункових документів та їх видачу при продажу товарів на загальну суму 503937,71 грн., а саме фіскальні чеки не містять обов`язкового реквізиту - цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої, а отже не відповідають вимогам до розрахункового документу за формою та змістом. - проведення розрахункової операції через реєстратор розрахункових операцій при продажу цигарок LM лофт по ціні 110,00 грн., загальна сума не проведення склала 3000 грн. - проведення розрахункових операцій через РРО для підакцизного товару із використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, а саме встановлено факт реалізації коньяку «Клінков» 5 зірок 0,25 л по ціні 146,20 грн. без зазначення коду УКТ ЗЕД (чек №8470018 від 27.12.2024 р.). 05 вересня 2024 року Головним управлінням ДПС у Харківській області винесено податкове повідомлення-рішення №00110970707 від 12.03.2025 р., яким до позивача застосовано штрафні санкції у сумі 765371,57 грн. Не погоджуючись з оскаржуваними рішеннями, позивач звернувся до суду із даним позовом. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області №00110970707 від 12.03.2025 є правомірним та скасуванню не підлягає. Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені в апеляційній скарзі, правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке. Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Згідно пункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). Відповідно до п.80.1 ст.80 Податкового кодексу України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи). Згідно з п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів (пп.80.2.2 п.80.2 ст.80 ПК України); у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального (пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України). Верховний Суд у постанові від 26 березня 2024 року у справі №420/9909/23, ухваленій у складі Судової палати, вказав, що податковий контроль здійснюється шляхом прийняття рішення про проведення перевірки у формі наказу, вимоги до оформлення якого не передбачають обов`язку в повному обсязі розкрити в наказі на призначення перевірки зміст інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства. Відсутня й імперативна вимога щодо розкриття конкретного порушення платником норм, а також про надання відповідних доказів такої несумлінної поведінки. Тобто, якщо відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), покликання у наказі на сам лише підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Тому відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки. Відповідно, такий наказ не можна вважати протиправним. В обґрунтування позовних вимог, позивач, зокрема, вказував про невідповідність вимогам ПК України наказу про проведення фактичної перевірки, зокрема, через не зазначення в наказі про наявну або отриману від інших державних органів інформацію про порушення ФОП ОСОБА_1 чинного законодавства. Вказав, що жодної інформації про можливі або порушення чинного законодавства або ж встановлені ДПС України порушення законодавства немає. Надаючи оцінку таким твердженням позивача, судом встановлено наступні обставини. Зі змісту наказу про призначення фактичної перевірки 12.07.2024 №2906-п вбачається, що в якості однієї з підстав для проведення перевірки визначено п.п. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України, тобто нявна інформація про ймовірне порушення ФОП ОСОБА_1 вимог податкового законодавства. Так, згідно листа ДПС України від 27.01.2025 №2076/7/99-00-07-03-03-07, наявна інформація про порушення позивачем законодавства, контроль якого здійснює податковий орган, наприклад продаж підакцизної продукції без зазначення в найменуванні товару коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, здійснення продажу алкогольних напоїв без зазначення реквізитів марки акцизного податку в розрахунковому документі. В свою чергу позивач, аргументуючи свою позицію, посилався на лист Головного управління ДПС у Полтавській області №13102/6/16-31-07-05-10 від 28.04.2025, в якому зазначено, що посилання в наказі ГУ ДПС у Полтавській області «Про проведення фактичної перевірки» від 12.02.2025 № 553-П на отриману в установленому законодавством порядку інформацію від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, як і наявність такої інформації, відсутні. Проте, як слушно зазначив суд першої інстанції, лист Головного управління ДПС у Полтавській області №13102/6/16-31-07-05-10 від 28.04.2025 не спростовує інформацію, яка стала підставою для проведення перевірки. Більш того, листом Головного управління ДПС у Полтавській області №13102/6/16-31-07-05-10 від 28.04.2025 повідомлено, що відповідно до наказу ГУ ДПС у Полтавській області «Про проведення фактичної перевірки» від 12.02.2025 № 553-П однією з підстав проведення фактичної перевірки є підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI зі змінами та доповненнями - наявність інформації, яка свідчить про можливі порушення платником податків і законодавства, контроль за яким покладемо па контролюючі органи. Вказано, що проведеним аналізом копій розрахункових документів, що надходять до органу державної податкової служби через дротові або бездротові канали зв`язку від реєстратора розрахункових операцій (фіскальний номер 3001002493), встановлено проведення розрахункових операцій без створення документів встановленої форми та змісту, а саме фіскальні чеки не містять обов`язкового реквізиту - «цифрове значення штрихового коду марки акцизною податку на алкогольні напої» (серія та номер), що передбачено Положенням про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 № 13, а отже такі документи не є розрахунковими. Повідомлено, що наявна інформація свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, та стала підставою для прийняття рішення про проведення фактичної перевірки. Отже, вказаним листом також повідомлено про наявність інформації щодо порушення позивачем законодавства, контроль якого здійснює податковий орган. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що вищевказані посилання позивача є необгрунтованими. Щодо встановлених під час перевірки порушень Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг №265/95-ВР від 6 липня 1995 року (далі по тексту Закон України №265/95-ВР), судом встановлено наступні обставини. Так, контролюючим органом в ході проведення фактичної перевірки позивача виявлено порушення проведення розрахункових операцій без застосування РРО та без видачі відповідного розрахункового документу. Відповідно до п.1, п.2 ст.3 Закону України №265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані: 1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок. 2) надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти). Фізичні особи - підприємці, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість, при продажу товарів (крім підакцизних товарів, технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, лікарських засобів, виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння) або наданні послуг мають право в розрахунковому документі зазначати назву товару (послуги) у вигляді, що відображає споживчі ознаки товару (послуги) та ідентифікує належність такого товару (послуги) до товарної групи чи послуги. Згідно зі ст.2 Закону України №265/95-ВР розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, створений в паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) у випадках, передбачених цим Законом, зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, чи заповнений вручну. Відповідно до п.1 ст.17 Закону України №265/95-ВР за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції, за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг) або неповну суму розрахунку при організації та проведенні азартних ігор; непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання: 100 відсотків суми, на яку здійснено продаж товарів (робіт, послуг) та/або розрахунки при організації та проведенні азартних ігор з порушеннями, встановленими цим пунктом, - за порушення, вчинене вперше; 150 відсотків суми, на яку здійснено продаж товарів (робіт, послуг) та/або розрахунки при організації та проведенні азартних ігор з порушеннями, встановленими цим пунктом, - за кожне наступне порушення; Так, проведення розрахункової операції через РРО без видачі розрахункового документа встановленої форми та змісту тягне за собою застосування до суб`єкта господарювання фінансової санкції, передбаченої пунктом 1 частини 17 Закону №265/95-ВР. Перевіркою встановлено проведення розрахункової операції через реєстратор розрахункових операцій при продажу цигарок LM лофт по ціні 110,00 грн., загальна сума не проведення склала 3000 грн. Згідно з описом грошових коштів особою, що здійснила розрахунок ФОП ОСОБА_1 в ході проведення перевірки щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій власноручно перераховані кошти на місці проведення розрахунків із споживачами встановлено суму коштів 3000,00 грн. Проте, позивачем не доведено проведення вказаної суми коштів, як розрахункових операцій, через реєстратор розрахункових операцій. Також, контролюючим органом встановлено проведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій з створенням відповідних розрахункових документів та їх видачу при продажу товарів на загальну суму 503937,71 грн., а саме фіскальні чеки не містять обов`язкового реквізиту - цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої, а отже не відповідають вимогам до розрахункового документу за формою та змістом. Вказані обставини підтверджуються копіями витягу СОД РРО, в якому наведено перелік реалізованих ТМЦ. Наказом Міністерства фінансів України від 08.06.2021 № 329 «Про затвердження Змін до Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів», який набрав чинності 01 липня 2021 року, внесено зміни до форми фіскального касового чеку на товари (послуги) та фіскального касового чеку видачі коштів і доповнено їх новим реквізитом - «цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої», який зазначається у, випадках, передбачених чинним законодавством (рядок 9). Відповідно до Закону України від 30 листопада 2021 року № 1914-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень» з 1 січня 2022 року набрали чинності зміни до п. 11 ст. 3 розд. II Закону № 265/95-ВР, згідно з яким суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або через програмні реєстратори розрахункових операцій для підакцизних товарів з використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості, а також із зазначенням цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер) при роздрібній торгівлі алкогольними напоями. Враховуючи викладене, з 01 січня 2022 року суб`єкту господарюванню встановлено обов`язок відображення у фіскальному чеку такого обов`язкового реквізиту як цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої (серія та номер). Відповідно до ч.4 ст.11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» № 481/95-ВР від 19 грудня 1995 року алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством. У разі зміни зразка марок акцизного податку вже закуплені марки попереднього зразка застосовуються у виробництві алкогольних напоїв та тютюнових виробів до їх повного використання, а марковані такими марками алкогольні напої та тютюнові вироби знаходяться в обігу до їх повної реалізації в межах терміну придатності для споживання. При цьому алкогольні напої та тютюнові вироби, вироблені в Україні або імпортовані в Україну до набрання чинності внесеними відповідним законом змінами щодо маркування, знаходяться в обігу до їх повної реалізації в межах терміну придатності для споживання. Отже, відповідно до вимог чинного законодавства, алкогольні напої та тютюнові вироби, вироблені в Україні або імпортовані в Україну до набрання чинності внесеними відповідним законом змінами щодо маркування, знаходяться в обігу до їх повної реалізації в межах терміну придатності для споживання, а відповідно, з 01.01.2022 суб`єкти господарювання зобов`язані забезпечити сканування (введення) даних (серію та номер марки) марок акцизного податку на всіх алкогольних напоях, маркованих марками акцизного податку (у т. ч. марками акцизного податку попереднього зразка на яких відсутній такий реквізит як цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку) для подальшого відображення її реквізитів у розрахунковому документі. Так, пунктами 1 та 2 розділу II Положення №13 визначено, що фіскальний касовий чек на товари (послуги) - розрахунковий документ, створений реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій при проведенні розрахунків за продані товари (надані послуги), який має містити обов`язкові реквізити згідно з визначеним переліком. Одним з таких обов`язкових реквізитів є, зокрема, цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер) на алкогольні напої або унікальний ідентифікатор електронної марки акцизного податку, або серійний номер електронної марки акцизного податку (зазначаються у випадках, передбачених законодавством) (рядок 9). Відповідно до пункту 3 розділу І положення №13 установлені в цьому Положенні вимоги до змісту розрахункових документів визначають обов`язкові реквізити розрахункових документів/електронних розрахункових документів. У разі відсутності хоча б одного з обов`язкових реквізитів, такий документ не прийматиметься як розрахунковий (п. 3 розд. І Положення № 13). Під час перевірок встановлено, що фіскальні чеки не містять обов`язкового реквізиту, а саме цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер) на алкогольні напої, які передбачені Положенням № 13, що свідчить про проведення розрахункових операцій без роздрукування розрахункового документа і без видачі такого покупцю, що утворює склад правопорушення, передбаченого пунктом 2 статті 3 Закону №265/95-ВР. Верховний Суд у постанові від 09.09.2024 року по справі №280/6832/23 зазначив, що використання податковим органом під час проведення фактичної перевірки отриманої податкової інформації, яка надходить від платників податків, через бази даних інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем, зокрема інформація: про фінансово-господарські операції платників податків; про застосування реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій, у тому числі щодо електронних копій розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, поданих до контролюючих органів через інформаційну систему СОД РРО, у вигляді електронного розрахункового (фіскального) документа (чека, звіту), є такою, що може використовуватися контролюючими органами, як податкова інформація під час проведення фактичних перевірок платників податків. Отже, доводи скаржника в апеляційній скарзі про те, що інформація з Системи обліку даних РРО Державної податкової служби України може використовуватись виключно під час проведення документальних перевірок відповідно до п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України, є такими, що не знайшли свого підтвердження. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про правомірність застосування до позивача штрафних санкцій згідно приписів п.1 ст.17 Закону України №265/95-ВР, якими визначено, що за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання: 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше; 150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення. Також, контролюючим органом в ході проведення фактичної перевірки позивача виявлено порушення проведення розрахункової операції через реєстратори розрахункових операцій та/або через програмні реєстратори розрахункових операцій для підакцизних товарів з використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД. Відповідно до п.11 ст.3 Закону України №265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або через програмні реєстратори розрахункових операцій з використанням режиму попереднього програмування найменування товарів (послуг) (із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД для підакцизних товарів), цін товарів (послуг) та обліку їх кількості. Так, під час перевірки встановлено проведення розрахункових операцій через РРО для підакцизного товару із використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, а саме встановлено факт реалізації коньяку «Клінков» 5 зірок 0,25 л по ціні 146,20 грн. без зазначення коду УКТ ЗЕД (чек №8470018 від 27.12.2024 р.). Згідно копії чеку №8470018 від 27.12.2024 р. ФОП ОСОБА_1 провів розрахункову операцію через РРО для підакцизного товару та такий чек не містить коду згідно з УКТ ЗЕД. Отже, контролюючим органом правомірно зроблено висновок про проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій без використання режиму програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, в порушення вимог п.11 ст.3 Закону України №265/95-ВР. Відповідно до п.7 ст.17 Закону №265/95-ВР за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції, за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції, а саме триста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій без використання режиму програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, ціни товару та обліку його кількості. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області №00110970707 від 12.03.2025 є правомірним та скасуванню не підлягає. Тож, позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню. Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, тому не є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції. Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Згідно ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.06.2025 по справі № 520/10146/25 прийнято з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для його скасування не виявлено. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.06.2025 по справі № 520/10146/25 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя В.А. Калиновський Судді А.О. Бегунц В.Б. Русанова Повний текст постанови складено 26.08.2025 року