Постанова 4851 № 520/2992/2020

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 липня 2020 р.Справа № 520/2992/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Подобайло З.Г., Суддів: Григорова А.М. , Бартош Н.С. , за участю секретаря судового засідання Олійник А.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.05.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Котеньов О.Г., м. Харків, повний текст складено 06.05.20 року по справі № 520/2992/2020 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування наказу, ВСТАНОВИВ: Позивач, Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 , звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, у якому просить визнати протиправним та скасувати наказ № 1090 від 21.02.2020 про проведення фактичної перевірки. В обґрунтування позовних вимог вказує, що наказ № 1090 від 21.02.2020 не містить посилання на безпосередню підставу для призначення та проведення фактичної перевірки, а саме в наказі не зазначено, яка ж інформація стала підставою для його видачі. Положення п.п. 80.2.5. п. 80.2. ст. 80 Податкового кодексу України (далі - ПК України) передбачено вичерпний перелік обставин, з приводу перевірки яких може бути призначена фактична перевірка. Однак, в оскаржуваному наказі, поміж предметів фактичної перевірки, контролюючим органом, було вказано обставини, з приводу перевірки яких фактична перевірка призначається в порядку п.п. 80.2.3. та п.п. 80.2.7. п. 80.2. ст. 80 ПК України, а саме щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). Вважаючи вказаний наказ протиправним, позивач звернувся до суду. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 06.05.2020 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління ДПС у Харківській області № 1090 від 21.02.2020 про проведення фактичної перевірки ФО-П ОСОБА_1 Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області на користь позивача судовий збір у сумі 2102 грн 00 коп. Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, вважає рішення незаконним, необґрунтованим, ухваленим за умов неправильного застосування норм матеріального права, таким, що прийняте без повного і всебічного з`ясування всіх обставин в справі, на підставі висновків, що суперечать дійсним обставинам справи. Вказує, що п. 81.1 ст. 81 ПК України закріплено, що у наказі зазначаються підстави для проведення перевірки, визначені Кодексом. Натомість, вказаним положенням Закону не визначено, що контролюючи органи можуть проводити фактичну перевірку лише з тих питань, у частині яких наявна інформація про порушення законодавства у відповідній сфері. Таким чином, оскільки перевірка на підставі п.п. 80.2.5. п. 80.2. ст. 80 ПК України пов`язана з фактом реалізації суб`єктом господарювання алкогольних та тютюнових виробів, такий пункт не потребує наявності у контролюючого органу додаткової інформації про порушення законодавства, контроль за дотримання якого покладено на контролюючі органи. Просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.05.2020 року, прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Позивач відхиляє вимоги апеляційної скарги, посилаючись на обставини викладені у відзиві на апеляційну скаргу, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.05.2020 року без змін. Сторони по справі в розумінні вимог КАС України повідомлені належним чином про день, час та місце судового розгляду апеляційної скарги. Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги та обґрунтування апеляційної скарги, наполягав на її задоволенні . Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції обґрунтованим та таким, що не підлягає скасуванню, просить суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 21.02.2020 року ГУ ДПС у Харківській області прийнято наказ про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 . Підставою для проведення фактичної перевірки визначено п.п.80.2.5 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України, мета перевірки - здійснення контролю за дотриманням норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). На підставі вказаного наказу та направлень на проведення фактичної перевірки № 1333, 1334 від 25.02.2020 до співробітниками ГУ ДПС у Харківській області з метою проведення фактичної перевірки 25.02.2020 здійснено вихід до господарського об`єкту, який знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 39, в якому здійснює свою діяльність ФОП ОСОБА_1 , Посадових осіб ГУ ДПС у Харківській області не було допущено до проведення фактичної перевірки у зв`язку із невідповідністю наказу про проведення фактичної перевірки вимогам абз. 3 п.п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України, про що складено акт про відмову в допуску до проведення/відмову від проведення документальної планової/позапланової виїзної перевірки, фактичної перевірки від 25.02.2020 на бланку № 003275 від 25.02.2020 з доданим до нього поясненням особи, яка фактично проводить розрахункові операції. Не погоджуючись з наказом для проведення фактичної перевірки позивач звернувся до суду із даним позовом. Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуваний наказ є протиправним, оскільки не відповідає вимогам податкового законодавства, а саме, не містить жодної інформації щодо того, в рамках яких заходів Головним управлінням ДПС у Харківській області встановлено порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту позивачем, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального; на підставі яких відомостей або документів (дата, номер, підпис уповноваженої особи) встановлені такі факти, тощо. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову, виходячи з наступного. У відповідності до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення. Згідно із п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Відповідно до п.п. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). Підстави призначення, обставини та порядок проведення фактичних перевірок визначено положеннями статті 80 Податкового кодексу України. Згідно пункту 80.1 вищевказаної статті Кодексу, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи). В свою чергу, п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України передбачено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального. Отже, передумовою проведення фактичної перевірки з підстав, передбачених підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, є отримання в установленому законодавством порядку інформації, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби. Аналізованими нормами Податкового кодексу України, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема фактичних. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. В свою чергу, оскаржуваний наказ не містить жодної інформації щодо того, в рамках яких заходів Головним управлінням ДПС у Харківській області встановлено порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту позивачем, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального; на підставі яких відомостей або документів (дата, номер, підпис уповноваженої особи) встановлені такі факти, тощо. Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень. Відповідачем ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанцій не надано жодних доказів отримання контролюючим органом в установленому законодавством порядку відповідної інформації, яка б надавала йому право на проведення вказаної перевірки згідно з п.п.80.2.5 статті 80 Податкового кодексу України. Таким чином, відповідачем не доведено наявність законних підстав для проведення фактичної перевірки позивача. Вказаний висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 15.05.2020 року по справі №816/3238/15 Згідно із ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Доводи апеляційної скарги про те, що фактичну перевірку проведено з метою здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, що передбачено пп. 80.2.5 п. 80.2 статті 80 ПК України, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки фактична перевірка була призначена не лише стосовно дотримання вимог законодавства у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, а й щодо дотримання норм законодавства з питань здійснення розрахункових операцій та дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). Колегія суддів не заперечує того факту, що до функцій контролюючих органів, відповідно до статті 19 Податкового кодексу України віднесено здійснення контролю у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечення міжгалузевої координації у цій сфері (п.п.19-1.1.14.); здійснення заходів щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів (пп. 19-1.1.16.); проведення роботи щодо боротьби з незаконним виробництвом, переміщенням, обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів (пп.19-1.1.17); забезпечення контролю за дотриманням суб`єктами господарювання, які провадять оптову або роздрібну торгівлю алкогольними напоями, вимог законодавства щодо мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін на такі напої (пп.19-1.1.20) та ін. В свою чергу, реалізація відповідних функцій у визначеній сфері щодо призначення таких перевірок не є безмежною. Певні функції має будь-який суб`єкт владних повноважень, однак реалізація таких функцій певним чином обмежена законодавством. Тобто, не в будь-якому випадку за наявності компетенції на проведення перевірки, така перевірка може бути призначена. Жодних правових підстав, які б вказували на необхідність реалізації своїх функцій, відповідачем не наведено та відповідних доказів не надано. На підставі викладеного, колегія суддів відхиляє доводи відповідача щодо правомірності оскаржуваного наказу. Частинами 1 та 2 статті 6 КАС України, встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВРта вона набула чинності для України 11 вересня 1997 року. Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Як зазначив Європейський суд у справі Yvone van Duyn v. Home Office, принцип правової визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатись на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, якій загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія названого принципу пов`язана із іншим принципом відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатись на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності. На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії", заява N 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії", заява N 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах ("Онер`їлдіз проти Туреччини", п. 128, та "Беєлер проти Італії", п. 119). Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків ("Лелас проти Хорватії", п. 74). Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії. Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону. Зважаючи на те, що проведення фактичної перевірки позивача здійснено без дотримання вимог пункту 80.2 статті 80 ПК України в частині наявності підстав для проведення перевірки, передбачених пп. 80.2.5 вказаного пункту Кодексу, на які наявні посилання в оскаржуваному наказі, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про його протиправність. Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. При цьому, у рішення ЄСПЛ по справі "Ґарсія Руіз проти Іспанії" (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід. Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з приписами частини першої ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв`язку з цим, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.05.2020 року по справі № 520/2992/2020 залишити без змін. . Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України. Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло Судді(підпис) (підпис) А.М. Григоров Н.С. Бартош Повний текст постанови складено 20.07.2020 року