Постанова 4854 № 420/1242/21

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 29 вересня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/1242/21 Головуючий в 1 інстанції: Бжассо Н.В. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О., суддів Косцової І.П. та Осіпова Ю.В., за участю секретаря судового засідання Цандура М.Р., представників апелянта/позивача - Гидирима О.А., відповідача - Гаєавської І.В. (в режимі відеоконференції), розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Світанок Ойл Трейд" на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 травня 2021 року (суддя Бжассо Н.В, м. Одеса, повний текст рішення складений 28.05.2021) по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Світанок Ойл Трейд" до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,- В С Т А Н О В И В: 28 січня 2021 року ТОВ "Світанок Ойл Трейд" звернулось до адміністративного суду з позовом до ДПС України та ГУ ДПС в Харківській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.08.2020 року №0002733201, згідно з яким до ТОВ "Світанок Ойл Трейд" на підставі пункту 128-1.1 статті 128-1 ПК України застосовано штрафні санкції у сумі 640000,00 грн.. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19 травня 2021 року у задоволенні позову товариства було відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням ТОВ "Світанок Ойл Трейд" подало апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також та неповне з`ясування обставин справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позов товариства задовольнити. Апелянт/позивач, спираючись на доводи позовної заяви, наполягає, що контролюючим органом у наказі від 23.07.2020 №2335 про проведення фактичної перевірки позивача не було наведено законодавчо встановлених підстав для її проведення, а тому у відповідача не виникло право проведення фактичної перевірки ТОВ "Світанок Ойл Трейд" щодо дотримання вимог податкового законодавства, зокрема у сфері обігу пального. Тому складений на його виконання Акт перевірки вважається таким, що одержаний із порушенням встановленого законом порядку відомості, як і відомості, що у ньому містяться. З огляду на це прийняте на підставі незаконної перевірки податкове повідомлення-рішення не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню. Також, апелянт наголосив, що до 1 липня 2019 року операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів зберігання не вважалися реалізацією, а суб`єкт господарювання - платник акцизного податку, що здійснює реалізацію пального на акцизному складі, став вважатися розпорядником акцизного складу тільки з 1 липня 2019 року, тому ТОВ "Світанок Ойл Трейд" до 1 липня 2019 року не підпадало під визначення платника податку відповідно до пункту 212.1 статті 212 цього Кодексу. А відтак, штрафні санкції, передбачені пунктом 128-1.1 статті 128-1 ПК України, можуть бути застосовані виключно у разі здійснення позивачем реалізації пального без наявності зареєстрованих витратомірів-лічильників, рівнемірів-лічильників та резервуарів, без реєстрації акцизного складу після 1 липня 2020 року. З огляду на зазначене апелянт вважає, що висновки суду з приводу того, що відповідачем правомірно застосовано до позивача штрафні санкції на підставі пункту 128-1.1 статті 128-1 ПК України з урахуванням положень пункту 18 підрозділу 5 розділу XX "Перехідні положення" ПК України є помилковими. Відповідач надіслав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначив про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, пояснення представників апелянта/позивача - Гидирима О.А., відповідача - Гаєавської І.В., вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів і вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідно до наказу ГУ ДПС у Харківській області від 23.07.2020 року №2335, на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80, підпунктів 19-1.1.14, 19-1.1.16, 19-1.1.17 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України, частини першої статті 16 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного, і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального", призначено проведення фактичної перевірки ТОВ "Світанок Ойл Трейд" за місцем фактичного провадження діяльності у господарському об`єкті, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , з 24 липня 2020 року, тривалістю не більше 10 діб. Передбачено проведення перевірки за період діяльності з 01.07.2019 року по день закінчення перевірки з метою здійснення контролю за дотриманням вимог Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального", Податкового кодексу України та інших нормативно-правових актів у сфері обігу пального, зняття його залишків, відбору проб і зразків. 23 липня 2020 року ГУ ДПС у Харківській області видано направлення №557 та №556 головним державним ревізорам-інспекторам відділу контролю за виробництвом та обігом спирту, спиртовмісної продукції, алкогольних напоїв, тютюнових виробів і пального управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів ОСОБА_1 та Кєрімовій А.Р. Представнику ТОВ "Світанок Ойл Трейд" вручено копію наказу ГУ ДПС у Харківській області від 23.07.2020 року №2335 та пред`явлено службові посвідчення разом з направленнями на проведення перевірки 28.07.2020 року, про що свідчать наявні у направленнях на перевірку підписи. За результатом перевірки господарського об`єкта за адресою: АДРЕСА_1 складено Акт (довідка) про результати фактичної перевірки від 03.08.2020 року №1085/20-40-32-01-08/37136301, згідно з яким встановлені порушення підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 ПК України, саме здійснення у період з 01.04.2020 року по 30.06.2020 року на акцизному складі за адресою: в`їзд Польовий, буд. 1, с. Докучаєвське, Харківський р-н., Харківська обл. зберігання та відпуск пального без наявності зареєстрованих витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників. 28 серпня 2020 року ГУ ДПС у Харківській області на підставі зазначеного акту перевірки прийнято оспорюване у даній справі податкове повідомлення-рішення №0002733201, згідно з яким до ТОВ "Світанок Ойл Трейд" на підставі пункту 128-1.1 статті 128-1 ПК України застосовано штрафні санкції у сумі 640000,00 грн. Відхиляючи доводи позивача про незаконність проведеної податкової перевірки суд першої інстанції виходив з того, що недоліки в оформленні наказу на проведення перевірки є підставою для відмови у проведенні такої перевірки. Однак, ТОВ "Світанок Ойл Трейд" допустило перевіряючих до перевірки, а тому погодилося з проведенням фактичної перевірки. Відмовляючи у задоволенні позову товариства про скасування вищезазначеного податкового повідомлення-рішення суд першої інстанції вважав правомірним застосування до позивача штрафних санкцій, оскільки товариство з 4 червня 2019 року набуло статусу платника акцизного податку з реалізації пального, а тому станом на 1 липня 2019 року підпадало під визначення платника податку відповідно до пункту 212.1 статті 212 ПК України. Надаючи правову оцінку законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне. Так, частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України . У пункті 75.1 статті 75 ПК України закріплено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. За змістом підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). Пунктом 80.1 статті 80 ПК України передбачено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи). Пунктом 81.1 статті 81 ПК України визначено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки. В свою чергу, підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України унормовано, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального. Аналіз підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України дає підстави для висновку, що дана правова норма передбачає альтернативні підстави проведення фактичної перевірки, які можуть застосовуватися як в сукупності, так і кожна окремо. Тобто, здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального є самостійною обставиною, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства. Вказане узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 10 квітня 2020 року у справі №815/1978/18 та від 12 серпня 2021 року у справі №140/14625/20. З огляду на висновки Касаційного суду, які в силу положень частини п`ятої статті 242 КАС України враховуються судом при розгляді даної справи, доводи апеляційної скарги про те, що законодавством закріплена обов`язковість наявності у податкового органу та/або отримання ним в установленому законодавством порядку інформації про порушення платником податків (особою) вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального є помилковими та відхиляються апеляційним судом. У даному випадку достатньо факту покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин (виробництво і обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального. Враховуючи це апеляційний суд не може погодитися з обґрунтуванням правомірності проведеної перевірки, викладеним у мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду першої інстанції. Щодо складу правопорушення, яке покладене в основу прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, то апеляційний суд виходить з наступного. 1 січня 2016 року набрав чинності Закон України від 24.12.2015 року №909-VII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році", яким було внесено зміни до ПК України у частині віднесення пального до підакцизної групи товарів. У зв`язку з цим Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту 212.3.4 пункту 212.3 статті 212 та статті 232 ПК України прийнято постанову від 24 лютого 2016 року №113 "Деякі питання електронного адміністрування реалізації пального", якою був затверджений Порядок електронного адміністрування реалізації пального (далі Порядок № 113), та з 1 березня 2016 року запроваджено систему електронного адміністрування реалізації пального. Постанова №113 втратила чинності 1 липня 2019 року на підставі постанови КМУ від 24 квітня 2019 року №408 "Деякі питання електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового", якою також було затверджено Порядок електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового. Так, пунктом 5 Порядку №113 передбачалося обов`язкове включення платників акцизного податку з реалізації пального до реєстру платників акцизного податку з реалізації пального. До вказаного реєстру підлягали включенню, зокрема, дані про пункти (склади, комплекси, станції, інші об`єкти), в яких реалізується пальне (код, найменування, місцезнаходження та інші дані), відповідні коди адміністративно-територіальних одиниць згідно з Класифікатором об`єктів адміністративно-територіального устрою України. Постановою №408 з 1 липня 2019 року було введено в дію систему електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, зокрема, пунктом 1 якого встановлено обов`язок платників акцизного податку з 1 травня 2019 року до 1 червня 2019 року зареєструвати в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового всі акцизні склади, розпорядниками яких такі платники будуть станом на 1 липня 2019 року. Суб`єкти господарювання, які відповідатимуть визначенню платників акцизного податку з 1 липня 2019 року, зобов`язані до 1 липня 2019 року зареєструватися як платники акцизного податку та зареєструвати в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового усі акцизні склади, розпорядниками яких такі платники акцизного податку будуть станом на 1 липня 2019 року. За визначенням положень статті 230 ПК України: - акцизні склади та акцизні склади пересувні утворюються з метою підвищення ефективності роботи із запобігання та боротьби з незаконним виробництвом і обігом спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів, пального, посилення контролю за повнотою та своєчасністю надходження до бюджету акцизного податку (п. 230.1); - платники податку - розпорядники акцизних складів зобов`язані зареєструвати у системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового усі акцизні склади (пп."б" пп. 230.1.1 п. 230.1); - акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі (пп. 230.1.2 п. 230.1); - витратоміри-лічильники та резервуари повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, проведені відповідно до законодавства, а рівнеміри-лічильники повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, або калібрування, проведені відповідно до законодавства. У разі відсутності позитивного результату повірки або оцінки відповідності, або калібрування витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників для цілей цього Кодексу акцизні склади, на яких вони розташовані, вважаються необладнаними витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками (аб. 4 пп. 230.1.2 п. 230.1); - розпорядники акцизних складів зобов`язані на кожному акцизному складі щоденно (крім днів, в які акцизний склад не працює) формувати дані про фактичні залишки пального на початок та кінець звітної доби та про добові фактичні обсяги отриманого та реалізованого пального у розрізі кодів товарних підкатегорій згідно з УКТ ЗЕД у літрах, приведених до температури 15° С (пп. 230.1.3 п. 230.1); - дані про фактичні залишки пального та про обсяг обігу пального формуються після проведення останньої операції з обігу пального у звітній добі, але не пізніше 23 години 59 хвилин цієї доби, до початку здійснення операцій з обігу пального у добу, що настає за звітною добою, та подаються до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, не пізніше 23 години 59 хвилин доби, що настає за звітною добою (абз. 5 пп. 230.1.3 п. 230.1). Підпунктом 230.1.3 пункту 230.1 статті 230 ПК України також визначено, що розпорядники акцизних складів, що використовують пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснюють операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам, зобов`язані на кожному акцизному складі формувати дані про обсяги обігу пального за звітний календарний місяць та фактичні залишки пального станом на перший та останній дні такого місяця у розрізі кодів товарних підкатегорій згідно з УКТ ЗЕД у літрах, приведених до температури 15°С. Згідно підрозділу 5 розділу XX ПК України розпорядники акцизних складів відповідно до вимог цього Кодексу зобов`язані обладнати акцизні склади витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками та зареєструвати їх в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі в такі строки: - акцизний склад, де розташовано резервуари, загальна місткість яких перевищує 20000 куб. метрів, - не пізніше 1 липня 2019 року; - акцизний склад, де розташовано резервуари, загальна місткість яких перевищує 1000 куб. метрів, але не перевищує 20000 куб. метрів, - не пізніше 1 жовтня 2019 року; - акцизний склад, де розташовано резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб. метрів, - не пізніше 1 січня 2020 року. Підпунктом 14.1.6 пункту 14. 1 статті 14 ПК України визначено, що акцизний склад - це приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального. За приписами підпункту 14.1.224 пункту 14.1 статті 14 ПК України розпорядником акцизного складу є суб`єкт господарювання - платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу. Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується позивачем, ТОВ "Світанок Ойл Трейд" на акцизному складі за адресою: в`їзд Польовий,1, с. Докучаєвське, Харківська область, у період з 01.04.2020 по 30.06.2020 здійснювалось зберігання та відпуск пального без наявності зареєстрованих в Єдиному державному реєстрі 30 рівнемірів - лічильників та 2 витратомірів - лічильників. На даному акцизному складі розташовано резервуари, загальна місткість яких перевищує 1000 куб, метрів, але не перевищує 20000 куб, метрів, а тому обов`язок щодо обладнання акцизного складу витратомірами-лічільниками/рівнемірами-лічільниками та здійснення їх реєстрації в Єдиному державному реєстрі підлягав виконанню у строк не пізніше 1 жовтня 2019 року. Відповідальність за невиконання вказаної вимоги ПК передбачена пунктом 128-1 статті 128-1 ПК України, а саме: необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів - лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі рівнеміра - лічильника на введеному в експлуатацію резервуарі, розташованому на акцизному складі, та/або витратоміра - лічильника на місці відпуску пального наливом акцизного складу, розташованого на акцизному складі, а також необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників обсягу виробленого спирту етилового витратоміра-лічильника спирту етилового на місці отримання та відпуску спирту етилового, розташованого на акцизному складі, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 20 000 гривень за кожний необладнаний резервуар та/або незареєстрований рівнемір-лічильник, а також за кожне необладнане місце відпуску пального наливом з акцизного складу або за кожне місце отримання та відпуску спирту етилового, та/або незареєстрований витратомір - лічильник/витратомір - лічильник спирту етилового. Водночас, пунктом 18 підрозділу 5 розділу XX "Перехідні положення" ПК України передбачено, що норми пункту 128-1 статті 128-1 цього Кодексу застосовуються: - з 1 липня 2019 року - до розпорядника акцизного складу, на акцизному складі якого розташовано резервуари, загальна місткість яких перевищує 20000 куб. метрів (крім розпорядника акцизного складу, який до 1 липня 2019 року не підпадав під визначення платника податку відповідно до п. 212.1 ст. 212 цього Кодексу); - з 1 жовтня 2019 року - до розпорядника акцизного складу, на акцизному складі якого розташовано резервуари, загальна місткість яких перевищує 1000 куб. метрів, але не перевищує 20000 куб. метрів (крім розпорядника акцизного складу, який до 1 липня 2019 року не підпадав під визначення платника податку відповідно до п. 212.1 ст. 212 цього Кодексу); - з 1 квітня 2020 року - до розпорядника акцизного складу, на акцизному складі якого розташовано резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб. метрів (крім розпорядника акцизного складу, який до 1 липня 2019 року не підпадав під визначення платника податку відповідно до п. 212.1 ст. 212 цього Кодексу); - з 1 липня 2020 року - до розпорядника акцизного складу, який до 1 липня 2019 року не підпадав під визначення платника податку відповідно до пункту 212.1 статті 212 цього Кодексу (незалежно від загальної місткості резервуарів, розташованих на акцизному складі такого розпорядника), а також до вітчизняних підприємств, на яких здійснюється діяльність з переробки нафти, газового конденсату, природного газу та їх суміші з метою вилучення цільових компонентів (сировини), що передбачає повний технологічний цикл їх переробки в готову продукцію (пальне). Колегія суддів звертає увагу апелянта на те, що підпункт 212.1.15 пункту 212.1 статті 212 ПК України (у редакції Закону №909-VIII від 24.12.2015) визнає платником акцизного податку особу, яка реалізує пальне. В свою чергу підпунктом 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 ПК України (в редакції Закону № 1797-VIII від 21.12.2016) визначалося, що реалізація пального для цілей розділу VI цього Кодексу - будь-які операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів купівлі-продажу, міни, поставки, дарування, комісії, доручення (в тому числі передача на комісійну/довірчу реалізацію), поруки, інших господарських та цивільно-правових договорів або за рішенням суду, іншого компетентного державного органу чи органу місцевого самоврядування за плату (компенсацію) або без такої, які передбачають перехід права власності або права розпорядження, а також передачу (відпуск, відвантаження) пального на підставі договорів про виробництво із сировини замовника. Не вважаються реалізацією пального операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів зберігання та передачі (відпуску, відвантаження) пального в споживчій тарі ємністю до 2 літрів (включно), крім операцій з реалізації такого пального його виробниками. При цьому колегія суддів критично ставиться до доводів апеляційної скарги товариства про те, що до 1 липня 2019 року операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів зберігання не вважалися реалізацією, оскільки відповідно до підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 ПК України на момент виникнення спірних правовідносин не вважалися реалізацією пального операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів зберігання та передачі (відпуску, відвантаження) пального в споживчій тарі ємністю до 2 літрів (включно). Проте позивач доказів того, що у період з 01.04.2020 по 30.06.2020 на акцизному складі за адресою: в`їзд Польовий,1, с. Докучаєвське, Харківська область здійснювався відпуск пального в споживчій тарі ємністю до 2 літрів суду не надав. Відтак, оскільки позивач до 1 липня 2019 року підпадав під визначення платника податку відповідно до підпункту 212.1.15 пункту 212.1 статті 212 ПК України як особа, яка реалізує пальне, колегія суддів вважає правомірним податкове повідомлення-рішення від 25.08.2020 року №0002733201. Підстав для його скасування ТОВ "Світанок Ойл Трейд" не наведено. Враховуючи викладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відмови у задоволенні позову товариства, проте з помилкових мотивів. За приписами частин першої, другої та четвертої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин. Відтак, апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає. Керуючись статтями 292, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Світанок Ойл Трейд" задовольнити частково. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 травня 2021 року змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 травня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення апеляційного суду, або з дня вручення учаснику справи повного судового рішення. Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко Суддя І.П.Косцова Суддя Ю.В.Осіпов Повне судове рішення складено 30 вересня 2021 року.