Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 140/1855/25
від 25.08.2025НЕ ВЕРХОВНИЙ СУДВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ головуючий суддя у першій інстанції: Шепелюк В.Л.. 25 серпня 2025 рокуЛьвівСправа № 140/1855/25 пров. № А/857/23769/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого-судді: Бруновської Н.В. суддів: Хобор Р.Б., Шавеля Р.М. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 08 травня 2025 року у справі № 140/1855/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,- В С Т А Н О В И В : 25.02.2025р. ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, у якому просила суд: - визнати протиправним та скасувати рішення від 23 серпня 2024 року щодо відмови у перерахунку пенсії відповідно до Закону України Про державну службу від 10 грудня 2015 року №889-VIII (далі Закон №889-VIII) -зобов`язати здійснити перерахунок та виплату пенсії по віку відповідно до Закону №889-VIII з дати звернення 15 серпня 2024 року, зарахувавши до стажу державної служби періоди роботи в органах місцевого самоврядування: 29 червня 1982 року - 04 березня 1985 року, 06 серпня 1985 року - 02 вересня 1991 року, 02 вересня 1991 року - 28 лютого 1997 року та 01 червня 1997 року - 14 жовтня 2002 року, 14 жовтня 2002 року - 01 вересня 2006 року, 01 вересня 2006 року - 15 листопада 2017 року та з визначенням розміру пенсії відповідно до довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, виданих Колківською селищною радою Луцького району Волинської області від 12 серпня 2024 року №358, №359. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 08.05.2025р. позов задоволено. Не погоджуючись із даним рішенням в частині задоволених позовних вимог, апелянт Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Апелянт просить суд, Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 08.05.2025р. скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити. Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Волинській області та з 03 вересня 2021 року отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV, що підтверджується рішенням №032950005540 про призначення пенсії. 15.08.2024р. позивач звернулася до пенсійного органу за місцем проживання із заявою, в якій просила перевести її на пенсію державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу» №889-VIII, надавши документи за переліком згідно розпискою-повідомленням. Зокрема: довідки Колківської селищної ради Луцького району Волинської області від 12 серпня 2024 року №359 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) та №358 про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державного службовця. Вказана заява розглядалась за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області. 23.08.2024р. Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області прийняв рішення №032950005540 про відмову у перерахунку пенсії у зв`язку з відсутністю правових підстав. Із змісту оскаржуваного рішення видно, що з 04 липня 2001 року набрав чинності Закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування» №2493-III, згідно з яким керівні працівники і спеціалісти місцевих рад набули статус посадових осіб органів місцевого самоврядування. ч.2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно ч.1 ст.4 Закону України від 09.07.2003р. №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV) законодавство про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, цього закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні. ч.1 ст.9, ст.10 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором. Досягнувши пенсійного віку та маючи загальний стаж роботи державної служби, позивач набув право на вибір пенсії, яка може йому виплачуватись: за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; за віком як державному службовцю з особливим порядок її обчислення виходячи із заробітної плати за роботу на державній службі. п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» № 889-VIII встановлено, що втратив чинність Закон України «Про державну службу» № 3723-XII від 16.12.1993р., крім ст.37, що застосовується до осіб, зазначених у п.10, п.12 цього розділу. Цими пунктами передбачено право державних службовців на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII. В п.10 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015р. видно, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Зокрема, п.12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» встановлено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст.25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Тобто, розділом XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016р. певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 стажу державної служби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016р. на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу», але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993р. №3723-ХІІ передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж. Згідно ч.1 ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993р. №3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченому абз.1 ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»№1058-IV, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Отже, з аналізу наведених норм видно, що обов`язковою умовою для збереження в особи права на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ після 01.05.2016р. є дотримання сукупності вимог, визначених ч.1 ст. 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ і п.п.10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» № 889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби. Аналогічна позиція щодо застосування вищезазначених норм матеріального права висловлена у постановах Верховного Суду від 03.07.2018р. у справі №569/350/17, від 03.07.2018р. у справі № 586/965/16-а та від 10.07.2018р. у справі №591/6970/16-а, від 17.05.2021р. у справі № 607/5615/17. Порядок призначення пенсії колишнім державним службовцям передбачено Порядком призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 року №622 «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб (далі - Порядок №622). п.4 Порядку №622, пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. При цьому: -посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби (або прирівняною до неї у разі відсутності у державному органі відповідних посад державної служби); -розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв починаючи з 1 травня 2016 року. Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат на
60. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні; -у разі коли в осіб, зазначених в пункті 2 цього Порядку, станом на дату звернення немає 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією починаючи з 1 травня 2016 р., середньомісячна сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за наявні місяці роботи починаючи з 1 травня 2016 р. на кількість таких місяців. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні. При цьому для державних службовців, які звернулися за призначенням пенсії у травні 2016 р., а також для осіб, які не працювали починаючи з 1 травня 2016 р. на посадах державної служби, сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається з розрахунку таких виплат за травень 2016 р. як за повний місяць; -матеріальна допомога та виплати, які нараховуються за період, що перевищує календарний місяць, враховуються в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. За бажанням осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і які на момент виходу на пенсію не перебувають на державній службі, розмір зазначених в абзацах третьому - п`ятому цього пункту виплат визначається в середніх розмірах відносно визначених законодавством таких виплат за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії, але не раніше травня 2016 р., за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі. п.6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016р. № 229, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015р. № 889-VIII, обчислюється, відповідно до п.8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015р. № 889-VIII. Посади і органи, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби було визначено «Порядком обчислення стажу державної служби», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994р. № 283 (далі - Порядок №283). п.2 Порядку № 283 визначено, що до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування. Порядок № 283 втратив чинність у зв`язку із затвердженням 25.03.2016р. постановою №229 Кабінету Міністрів України нового Порядку обчислення стажу державної служби. Згідно п.4 Порядку № 229, до стажу державної служби зараховується час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування» № 2493-III від 07.06.2001р. п.4 ч.2 ст.46 Закону України «Про державну службу» № 889-VIII, визначено, що до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування». В ст.1 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від № 2493-III 07.06.2001р. (далі Закон № 2493-III) видно, що служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом. Посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету (ст.2 Закону № 2493-III) . ст.3 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» встановлено, що посадами в органах місцевого самоврядування є: виборні посади, на які особи обираються на місцевих виборах; виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою; посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України. Відповідно до ст.14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» до четвертої категорії посад в органах місцевого самоврядування відносяться - посади голів постійних комісій з питань бюджету обласних, Київської та Севастопольської міських рад (у разі коли вони працюють у раді на постійній основі), керівників управлінь і відділів виконавчого апарату обласних, Севастопольської міської та секретаріату Київської міської рад, секретарів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад, заступників міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) голів з питань діяльності виконавчих органів ради, керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів, директорів, перших заступників, заступників директорів департаментів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад, міських (міст районного значення) голів, селищних і сільських голів, посади заступників голів районних рад. ч.7 ст.21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» (в редакції від 01.05.2016р.) передбачено, що пенсійне забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування, які мають стаж служби в органах місцевого самоврядування та/або державної служби не менше 10 років, здійснюється у порядку, визначеному законодавством України про державну службу. Таким чином, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування», підлягає зарахуванню до стажу державної служби. Аналогічний висновок щодо застосування вищенаведених норм права у подібних правовідносинах викладений у постановах Верховного Суду від 22 листопада 2018 року у справі №500/6640/16, від 10 лютого 2021 року у справі №825/1453/18, від 12 квітня 2021 року у справі №591/3924/16-а. Суд апеляційної інстанції звертає увагу пенсійного органу, що із змісту записів трудової книжки серії НОМЕР_1 видно, що ОСОБА_1 працювала на таких посадах (у межах спірного періоду): 29 червня 1982 року обрана секретарем виконавчого комітету Боровичівської сільської ради народних депутатів (рішення сесії №1/3 від 29 червня 1982 року, запис №5); 05 серпня 1985 року звільнена з посади у зв`язку з закінченням повноважень (рішення сесії №1/5 від 04 березня 1985 року, запис №6); 06 серпня 1985 року прийнята діловодом по військовому обліку в Боровичівській сільській ради народних депутатів (розпорядження №35 від 06 серпня 1985 року, запис №7); 02 вересня 1991 року переведена на посаду бухгалтера централізованої бухгалтерії (розпорядження від 02 вересня 1991 року №20, запис №8); 01 березня 1997 року звільнена з посади бухгалтера сільської ради (розпорядження №5 від 28 лютого 1997 року, запис №9); 01 червня 1997 року прийнята на посаду головного бухгалтера централізованої бухгалтерії (розпорядження №14 від 30 травня 1997 року, запис №10); 14 жовтня 2002 року призначена на посаду спеціаліста з бухгалтерського обліку Боровичівської сільської ради (розпорядження №15 від 14 жовтня 2002 року , запис №11); 01 вересня 2006 року переведена з посади спеціаліста з бухгалтерського обліку 11 категорії на посаду головного бухгалтера Боровичівської сільської ради із збереженням 13 рангу посадової особи місцевого самоврядування (розпорядження №26 від 01 вересня 2006 року, запис №15); 17 січня 2018 року прийнята на посаду бухгалтера по переведенню з Боровичівської сільської ради (розпорядження №22- рос від 17 січня 2018 року, запис №18); 16 серпня 2018 року звільнена з посади бухгалтера селищної ради у зв`язку з переведенням на посаду бухгалтера відділу освіти Колківської селищної ради (розпорядження №121-рос від 13 серпня 2018 року, запис №19). Із відомостей трудової книжки також видно, що ОСОБА_1 14 жовтня 2002 року прийняла присягу посадової особи органів місцевого самоврядування (запис №12); 14 жовтня 2002 року присвоєно 14 ранг посадової особи органів місцевого самоврядування (запис №13); 16 жовтня 2004 року присвоєно 13 ранг посадової особи органів місцевого самоврядування (запис №14). Отже, зазначені посади позивача за період: 04.07.2001р. - 08.12.2020р. належать до категорії посад в органах місцевого самоврядування у силу вимог Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001р. № 2493-ІІІ. Разом з тим, Верховний Суд у постанові 22.05.2024р. у справі №500/1404/23 зазначив, що набутий до 01.05.2016р. стаж роботи на посадах державної служби зараховується до стажу державної служби, величина якого, окрім іншого (страхового стажу, віку особи) має вплив на наявність у особи права на пенсію, що призначається на підставі п.10, п.12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII. Однак, після 01.05.2016р. у зв`язку із набранням чинності Законом №889-VІІІ кардинально змінено порядок пенсійного забезпечення державних службовців. Аналізуючи норми права у цій частині, Верховний Суд дійшов висновку, що при призначенні пенсії на підставі п.10, п.12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII (відповідно до ст.37 Закону №3723-ХІІ) після 01.05.2016р. необхідно враховувати три критерії: вік особи, страховий стаж та стаж державної служби. При цьому, до стажу державної служби може бути враховано лише стаж, набутий на посадах державної служби або прирівняних до них посад до 01.05.2016р. та обрахований у відповідності до положень Порядку №283. Водночас стаж, набутий після 01.05.2016р. на посадах державної служби зараховується до страхового стажу і відповідно до ст.90 Закону №889-VІІІ є підставою для призначення пенсії та обрахунку її розміру у відповідності до Закону №1058-IV. В даному випадку суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що спірний період роботи в органах місцевого самоврядування: 29 червня 1982 року - 05 серпня 1985 року, 06 серпня 1985 року - 28 лютого 1997 року та 01 червня 1997 року - 15 листопада 2017 року зараховується до стажу державної служби, що свідчить про те, що стаж роботи позивача на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, дає право на призначення пенсії, відповідно до ст.37 Закону України "Про державну службу" та з врахуванням п.12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015р. №889-VIII. Отже, в даному випадку вірними є висновки суду першої інстанції, що Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області без детального з`ясування обставин та документів поданих позивачем для переведення на пенсію згідно Закону України "Про державну службу", прийняв рішення про відмову у переведенні позивача на пенсію за віком згідно Закону України "Про державну службу", що у контексті ч.2 ст.2 КАС України свідчить про протиправність оскаржуваного рішення №032950005540 Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області та яке слід скасувати. ч.3 ст.45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV визначено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. Оскільки на позивача поширюються умови, визначені ч.1 ст.37 Закону №3723-ХІІ, п.10, п.12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII, а тому наявні підстави для її переведення на пенсію державного службовця за віком відповідно з проведенням перерахунку та виплати пенсії (з урахуванням виплачених сум) з 15 серпня 2024 року (з дня звернення). На момент звернення ОСОБА_1 із заявою про переведення на пенсію державного службовця, остання не працювала на посаді державного службовця та отримувала пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». До заяви від 15 серпня 2024 року про перехід на пенсію за віком відповідно до Закону №889-VIII позивач додала видані Колківською селищною радою Луцького району Волинської області довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) та про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби. Колегія суддів зазначає, що Законом №889-VIII та Законом №3723-XII не передбачена можливість призначення пенсії державного службовця без урахування довідок про заробітну плату. При цьому, розмір пенсії державного службовця визначається шляхом отримання заробітку та відсотка заробітку. Жодних заперечень щодо форми та змісту довідок, підстав їх видачі, періодів, за який вказана заробітна плата для призначення пенсії тощо апелянт не обгрунтував. Такі довідки є джерелом інформації для обчислення згідно п.12 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VІІІ розміру пенсії відповідно до Закону №3723-ХІІ, розрахунок якої є невід`ємною частиною прийняття рішення органом Пенсійного фонду при її призначенні. В абз.1 розділу І Постанови правління пенсійного фонду «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №22-1 від 25.11.2005р. заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб. ( далі Порядок № 22-1) п.4.1 Порядку №22-1 передбачено, що заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію. Заяви про перерахунок пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів. Із змісту п.4.2, п.4.3 Порядку №22-1 видно, що при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі; 4) видає пам`ятку пенсіонеру (додаток 3), копія якої зберігається у пенсійній справі. Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України. Рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії приймається без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України. Після надходження даних про сплату страхових внесків за останній місяць роботи, що передує місяцю подання заяви про призначення пенсії, протягом місяця проводиться перерахунок пенсії з урахуванням цього періоду з дати призначення пенсії. При цьому, якщо у разі проведення перерахунку пенсії її розмір зменшився, виплата пенсії в новому розмірі проводиться з місяця, наступного за місяцем проведення перерахунку. В п.4.2 -п.4.3 розділу ІV Порядку 22-1 видно, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу. Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви. п.4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 встановлено, що після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії. Аналіз наведених вище положень Порядку №22-1 зумовлює такі висновки: - сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає/перераховує пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив`язки до території; - після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення/перерахунок пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, (тобто територіального органу Пенсійного фонду України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (п. 4.10); - виплату пенсії проводить орган, що призначає пенсію, (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України) за місцем фактичного проживання/перебування особи. Отже, в даному випадку належним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправним та скасування рішення від 23 серпня 2023 року №032950005540 та зобов`язання пенсійного органу здійснити переведення ОСОБА_1 з 15 серпня 2024 року (з часу звернення з відповідною заявою) на пенсію державного службовця за віком, перерахунок та виплату пенсії, зарахувавши до стажу державної служби періоди роботи в органах місцевого самоврядування з 29 червня 1982 року по 05 серпня 1985 року, з 06 серпня 1985 року по 28 лютого 1997 року та з 01 червня 1997 року по 15 листопада 2017 року, а також з врахуванням довідок про складові заробітної плати для обчислення пенсії державного службовця від 12 серпня 2024 року №358, №359, виданих Колківською селищною радою Луцького району Волинської області. У справі, яка розглядається, судом вірно встановлено, що для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління ПФУ в Донецькій області. Отже, дії зобов`язального характеру щодо розгляду заяви про переведення позивача на пенсію за віком як державного службовця має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про перерахунок позивачу пенсії за віком, яким у цьому випадку є Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області. Вказане узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 08.02.2024р. у справі №500/1216/23 та від 09.07.2024р. у справі №240/16372/23. ч.ч.1,2 ст.6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. В ст.9 Конституції України, ст.17, ч.5 ст.19 Закону України від 23.02.2006р. 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції. Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини у справі "Кечко проти України" (рішення від 08.11.2005р.) в межах свободи дій держави визначати які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовнійший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява 33202/96, п. 120, ECHR 2000, "Онер`їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява 55555/08, п. 74, від 20.05.2010, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява 36900/03, п. 37, від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. У рішенні від 31.07.2003р. у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, оскільки суб`єкт владних повноважень в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області діяв не у спосіб визначений законами та Конституцією України. Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29). Також, п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. ст.316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області залишити без задоволення, а Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 08 травня 2025 року у справі № 140/1855/25- без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Н. В. Бруновська судді Р. Б. Хобор Р. М. Шавель