Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 500/759/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ головуючий суддя у першій інстанції: Дерех Н.В. 25 серпня 2025 рокуЛьвівСправа № 500/759/25 пров. № А/857/21271/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого-судді: Бруновської Н.В. суддів: Хобор Р.Б., Шавеля Р.М. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року у справі № 500/759/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И В : 11.02.2025р. ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, у якому просив суд: - визнати протиправними і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 25.12.2024р. 25745/03-16 та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області №192550003994 від 29.01.2025р. про відмову в переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи з 04.07.2001 року - 08.12.2020 року на посадах в Гусятинській районній раді до стажу державної служби та перевести з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV, на пенсію за віком відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ і здійснити нарахування (перерахунок) та виплату такої пенсії, починаючи з 18.12.2024р., з урахуванням довідок про складові заробітної плати від 17.01.2025 р. №05-06/07 та від 17.01.2025р. №05-06/08, наданих Чортківською районною радою. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 30.04.2025р. позов задоволено частково. Суд визнав протиправним і скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області №192550003994 від 25.12.2024р. та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області №192550003994 від 29.01.2025р. про відмову ОСОБА_1 в переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу». Одночасно, суд зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.01.2025р. про перехід з пенсії за віком відповідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058 на пенсію за віком відповідно Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015р. №889-VlII, прийнявши відповідне рішення та зарахувавши до стажу державної служби періоди роботи позивача з 04.07.2001р. - 01.05.2016р. на посадах в Гусятинській районній раді. У задоволенні решти позовних вимог суд відмовив. Не погоджуючись із даним рішенням в частині задоволених позовних вимог, апелянт Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Апелянт просить суд, Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 30.04.2025р. скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити. Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав. 18.12.2024р. ОСОБА_1 подав заяву до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про переведення з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015р. №889-VIII. 25.12.2024р. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області № 25745/03-16 позивачу відмовлено в перерахунку пенсії. Із змісту даного рішення видно, що як підставу відмови у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зазначив те, що за матеріалами електронної пенсійної справи стаж на посадах віднесених до посад державної служби становить 11 років 5 місяців 19 днів (враховано за період з 16.01.1990р. - 04.07.2001р.). Починаючи з 05.07.2001р. позивач працював в органах місцевого самоврядування. Тобто, станом на 01.05.2016р. ОСОБА_1 на посадах державної служби не працював та не набув 20 років стажу державної служби до 01.05.2016р. достатнього для призначення пенсії за віком згідно Закону України «Про державну службу» №889-VIII. Стосовно наданих позивачем довідок від 10.12.2024р. №05-6/244, №05-6/245, які видані Чортківською районною радою, встановлено, що вони не відповідають вимогам Порядку №622 зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2024р. №823. 20.01.2025р. ОСОБА_1 повторно звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу". 29.01.2025р. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області №192550003994 відмовлено в переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу». Зокрема, за матеріалами електронної пенсійної справи стаж на посадах віднесених до посад державної служби ОСОБА_1 становить 11 років 5 місяців 17 днів (враховано за період: 15.01.1990р. - 03.07.2001р.). Починаючи з 04.07.2001р. позивач працював в органах місцевого самоврядування. Тобто, станом на 01.05.2016р. ОСОБА_1 на посадах державної служби не працював та не набув 20 років стажу державної служби до 01.05.2016р. достатнього для призначення пенсії за віком згідно Закону України «Про державну службу №889-VIII. Щодо наданих довідок від 17.01.2025р. №05-06/07, №05-06/08, які видані Чортківською районною радою, встановлено, що вони не відповідають вимогам Порядку №622 зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2024р. №823. В довідці про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, зазначаються відповідні суми заробітної плати виключно державних службовців. Складання і видача вказаних довідок належить до компетенції державних органів. Органи місцевого самоврядування таких повноважень не мають. ч.2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно ч.1 ст.4 Закону України від 09.07.2003р. №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV) законодавство про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, цього закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні. ч.1 ст.9, ст.10 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором. Досягнувши пенсійного віку та маючи загальний стаж роботи державної служби, позивач набув право на вибір пенсії, яка може йому виплачуватись: за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; за віком як державному службовцю з особливим порядок її обчислення виходячи із заробітної плати за роботу на державній службі. п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» № 889-VIII встановлено, що втратив чинність Закон України «Про державну службу» № 3723-XII від 16.12.1993р., крім ст.37, що застосовується до осіб, зазначених у п.10, п.12 цього розділу. Цими пунктами передбачено право державних службовців на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII. В п.10 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015р. видно, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Зокрема, п.12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» встановлено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст.25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Тобто, розділом XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016р. певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 стажу державної служби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016р. на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу», але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993р. №3723-ХІІ передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж. Згідно ч.1 ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993р. №3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченому абз.1 ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»№1058-IV, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Отже, з аналізу наведених норм видно, що обов`язковою умовою для збереження в особи права на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ після 01.05.2016р. є дотримання сукупності вимог, визначених ч.1 ст. 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ і п.п.10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» № 889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби. Аналогічна позиція щодо застосування вищезазначених норм матеріального права висловлена у постановах Верховного Суду від 03.07.2018р. у справі №569/350/17, від 03.07.2018р. у справі № 586/965/16-а та від 10.07.2018р. у справі №591/6970/16-а, від 17.05.2021р. у справі № 607/5615/17. Порядок призначення пенсії колишнім державним службовцям передбачено Порядком призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 року №622 «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб (далі - Порядок №622). В п.4 Порядку №622 видно, що пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. При цьому: -посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби (або прирівняною до неї у разі відсутності у державному органі відповідних посад державної служби); -розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв починаючи з 1 травня 2016 року. Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат на

60. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні; -у разі коли в осіб, зазначених в п.2 цього Порядку, станом на дату звернення немає 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією починаючи з 1 травня 2016 р., середньомісячна сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за наявні місяці роботи починаючи з 1 травня 2016 р. на кількість таких місяців. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні. При цьому для державних службовців, які звернулися за призначенням пенсії у травні 2016 р., а також для осіб, які не працювали починаючи з 1 травня 2016 р. на посадах державної служби, сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається з розрахунку таких виплат за травень 2016 р. як за повний місяць; -матеріальна допомога та виплати, які нараховуються за період, що перевищує календарний місяць, враховуються в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. За бажанням осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і які на момент виходу на пенсію не перебувають на державній службі, розмір зазначених в абзацах третьому - п`ятому цього пункту виплат визначається в середніх розмірах відносно визначених законодавством таких виплат за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії, але не раніше травня 2016 р., за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі. п.6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016р. № 229, встановлено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015р. № 889-VIII, обчислюється, відповідно до п.8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015р. № 889-VIII. Посади і органи, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби визначено «Порядком обчислення стажу державної служби», який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994р. № 283 (далі - Порядок №283). В п. 2 Порядку № 283 видно, що до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у ст.14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування. Порядок № 283 втратив чинність у зв`язку із затвердженням 25.03.2016р. постановою №229 Кабінету Міністрів України нового Порядку обчислення стажу державної служби. Згідно п.4 Порядку № 229, до стажу державної служби зараховується час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування» № 2493-III від 07.06.2001р. п.4 ч.2 ст.46 Закону України «Про державну службу» № 889-VIII, передбачено, що до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування». Відповідно до ст.1 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від № 2493-III 07.06.2001р. (далі Закон №2493-III) служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом. Посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету (ст.2 Закону № 2493-III) . ст.3 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» визначено, що посадами в органах місцевого самоврядування є: виборні посади, на які особи обираються на місцевих виборах; виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою; посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України. В ст.14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» видно, що до четвертої категорії посад в органах місцевого самоврядування відносяться - посади голів постійних комісій з питань бюджету обласних, Київської та Севастопольської міських рад (у разі коли вони працюють у раді на постійній основі), керівників управлінь і відділів виконавчого апарату обласних, Севастопольської міської та секретаріату Київської міської рад, секретарів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад, заступників міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) голів з питань діяльності виконавчих органів ради, керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів, директорів, перших заступників, заступників директорів департаментів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад, міських (міст районного значення) голів, селищних і сільських голів, посади заступників голів районних рад. ч.7 ст. 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» (в редакції від 01.05.2016р.) визначено, що пенсійне забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування, які мають стаж служби в органах місцевого самоврядування та/або державної служби не менше 10 років, здійснюється у порядку, визначеному законодавством України про державну службу. Таким чином, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування», підлягає зарахуванню до стажу державної служби. Аналогічний висновок щодо застосування вищенаведених норм права у подібних правовідносинах викладений у постановах Верховного Суду від 22 листопада 2018 року у справі №500/6640/16, від 10 лютого 2021 року у справі №825/1453/18, від 12 квітня 2021 року у справі №591/3924/16-а. Суд апеляційної інстанції звертає увагу апелянта, що із змісту записів трудової книжки серії НОМЕР_1 , чітко видно, що ОСОБА_1 у спірний період: 04.07.2001р. - 08.12.2020р. працював на посадах завідуючого загальним відділом, начальника загального відділу, керуючого справами, заступника голови Гусятинської районної ради; 17.08.2001р. позивач прийняв присягу посадової особи місцевого самоврядування. Отже, зазначені посади ОСОБА_1 за період: 04.07.2001р. - 08.12.2020р. належать до категорії посад в органах місцевого самоврядування у силу вимог Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001р. № 2493-ІІІ. Разом з тим, Верховний Суд у постанові 22.05.2024р. у справі №500/1404/23 зазначив, що набутий до 01.05.2016р. стаж роботи на посадах державної служби зараховується до стажу державної служби, величина якого, крім іншого (страхового стажу, віку особи) має вплив на наявність у особи права на пенсію, що призначається на підставі п.10, п.12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» №889-VIII. Однак після 01.05.2016р. у зв`язку із набранням чинності Законом України «Про державну службу» №889-VІІІ кардинально змінено порядок пенсійного забезпечення державних службовців. Аналізуючи норми права у цій частині, Верховний Суд дійшов висновку, що при призначенні пенсії на підставі п.10 і п.12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» №889-VIII (відповідно до ст.37 Закону №3723-ХІІ) після 01.05.2016р. необхідно враховувати три критерії: вік особи, страховий стаж та стаж державної служби. При цьому, до стажу державної служби може бути враховано лише стаж, набутий на посадах державної служби або прирівняних до них посад до 01.05.2016р. та обрахований у відповідності до положень Порядку №283. Водночас, стаж, набутий після 01.05.2016р. на посадах державної служби зараховується до страхового стажу і відповідно до ст.90 Закону №889-VІІІ є підставою для призначення пенсії та обрахунку її розміру у відповідності до Закону №1058-IV. Отож, в даному випадку суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що спірний період роботи з 04.07.2001р. - 01.05.2016р. на посадах в Гусятинській районній раді зараховується до стажу державної служби, що свідчить про те, що стаж роботи позивача на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, дає право на призначення пенсії, відповідно до ст.37 Закону України "Про державну службу" та з врахуванням п.12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015р. №889-VIII. Отже, в даному випадку вірними є висновки суду першої інстанції, що Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області та Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області без детального з`ясування обставин та документів поданих позивачем для переведення на пенсію згідно Закону України "Про державну службу", прийняли рішення про відмову у переведенні позивача на пенсію за віком згідно Закону України "Про державну службу", що у контексті ч.2 ст.2 КАС України свідчить про протиправність оскаржуваних рішень Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області та необхідність їх скасування. Крім того, колегія суддів наголошує, що призначення, перерахунок, нарахування та виплата пенсій відноситься до дискреційних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України. Відповідно до ч.1 ст.58 Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування» №1058-IV, пенсійний фонд є органом, який, зокрема, здійснює керівництво та управління солідарною системою, забезпечує збирання, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування виплати пенсій. Так, питання призначення пенсії є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу. Отже, адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади. В абз.1 розділу І «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 25.11.2005р. №22-1 ( далі Порядок № 22-1) видно, що заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб. п.4.1 Порядку №22-1 визначено, що заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію. Заяви про перерахунок пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів. п.4.2 Порядку №22-1 встановлено, що при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі; 4) видає пам`ятку пенсіонеру (додаток 3), копія якої зберігається у пенсійній справі. Відповідно до п.4.3 Порядку №22-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України. Рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії приймається без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України. Після надходження даних про сплату страхових внесків за останній місяць роботи, що передує місяцю подання заяви про призначення пенсії, протягом місяця проводиться перерахунок пенсії з урахуванням цього періоду з дати призначення пенсії. При цьому, якщо у разі проведення перерахунку пенсії її розмір зменшився, виплата пенсії в новому розмірі проводиться з місяця, наступного за місяцем проведення перерахунку. п.4.2-п.4.3 розділу ІV Порядку 22-1 встановлено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу. Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви. п.4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 визначено, що після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії. Аналіз наведених вище положень Порядку №22-1 зумовлює такі висновки: - сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає/перераховує пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив`язки до території; - після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення/перерахунок пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, (тобто територіального органу Пенсійного фонду України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (п. 4.10); - виплату пенсії проводить орган, що призначає пенсію, (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України) за місцем фактичного проживання/перебування особи. Отже, в даному випадку належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.01.2025р. про перехід з пенсії за віком відповідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058 на пенсію за віком відповідно Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015р. №889-VlII, прийнявши відповідне рішення та зарахувавши до стажу державної служби періоди роботи позивача з 04.07.2001р. - 01.05.2016р. на посадах в Гусятинській районній раді. У справі, яка розглядається, судом вірно встановлено, що для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління ПФУ в Чернігівській області. Тобто, дії зобов`язального характеру щодо розгляду заяви про переведення позивача на пенсію за віком як державного службовця має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про перерахунок позивачу пенсії за віком, яким у цьому випадку є Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області. Вказане узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 08.02.2024р. у справі №500/1216/23 та від 09.07.2024р. у справі №240/16372/23. ч.ч.1,2 ст.6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. В ст.9 Конституції України, ст.17, ч.5 ст.19 Закону України від 23.02.2006р. 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції. Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини у справі "Кечко проти України" (рішення від 08.11.2005р.) в межах свободи дій держави визначати які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовнійший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява 33202/96, п. 120, ECHR 2000, "Онер`їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява 55555/08, п. 74, від 20.05.2010, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява 36900/03, п. 37, від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. У рішенні від 31.07.2003р. у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову, оскільки суб`єкт владних повноважень в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області діяв не у спосіб визначений законами та Конституцією України. ч.1 ст.308 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. З роз`яснень, які наведені в п.13.1 Постанови Пленуму ВАС України № 7 від 20.05.2013р. «Про судове рішення в адміністративній справі», видно, що у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення. Рішення суду першої інстанції в частині, що не оскаржена особою, яка подала апеляційну скаргу, не може бути скасовано або змінено апеляційним судом (п.13.2 цієї постанови). Враховуючи, що рішення суду першої інстанції не оскаржується в частині відмовлених позовних вимог, тому в цій частині судове рішення не переглядається судом апеляційної інстанції. Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29). Також, п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. ст.316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року у справі № 500/759/25- без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Н. В. Бруновська судді Р. Б. Хобор Р. М. Шавель