Постанова 4857 № 300/6427/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 серпня 2025 рокуЛьвівСправа № 300/6427/21 пров. № А/857/25928/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача Шинкар Т.І., суддів Довгої О. І. Запотічного І. І. розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 червня 2025 року (головуючий суддя Боршовський Т.І.), ухвалену за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в м. Івано-Франківськ у справі №300/6427/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій, В С Т А Н О В И В: 30.04.2025 ОСОБА_1 в особі представника звернувся із заявою про зміну способу та порядку виконання судового рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року у справі №300/6427/21, яким визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі Управління) у проведенні з 01.04.2019 перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 № 9/1/3324 від 11.08.2021. Зобов`язано Управління здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 № 9/1/3324 від 11.08.2021, з урахуванням проведених платежів, з 01.04.2019. Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.06.2025 заяву про зміну способу і порядку виконання рішення суду в справі № 300/6427/21 задоволено. Задовольняючи вказану заяву, суд першої інстанції виходив з того, що рішення суду у справі № 300/6427/21 виконано частково: в частині, що стосується періоду виплати пенсії з 01.03.2022. Щодо періоду з 01.04.2019 по 28.02.2022, то сам факт нарахування боржником стягувачу доплати до пенсії в сумі 203 906,52 грн. та облік цієї суми впродовж трьох років як заборгованості по пенсії в системі діловодства Пенсійного фонду України переконливо доводить, що рішення суду за цей період не виконане впродовж надмірно тривалого періоду часу (до прикладу, Закон № 1404 визначає строк тривалості виконавчого провадження від двох до шести місяців). Суд зазначає, що починаючи з 19.12.2024 зміна судом першої інстанції способу і порядку виконання судового рішення щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання особою пенсійних виплат на стягнення з суб`єкта владних повноважень відповідних виплат прямо та безальтернативно передбачена законом за умови, що цей суб`єкт владних повноважень не виконує судового рішення протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили. Отже, суд першої інстанції вважає, що внаслідок зміни правового регулювання відповідні аргументи боржника та висновки суду касаційної інстанції, на які покликається ГУ ПФУ, є нерелевантними для цілей вирішення заяви стягувача від 30.04.2025. А тому, оскільки Управління, визначивши розмір заборгованості по пенсії перед стягувачем, не виконало рішення суду щодо виплати перерахованої пенсії в строк, що значно перевищує два місяці, то, на думку суду першої інстанції, існує чітка, однозначна та єдина підстава для прийняття рішення про зміну способу виконання рішення суду на стягнення заборгованості по пенсії з суб`єкта владних повноважень. Суд також констатує, що задоволення заяви стягувача призведе до зміни органу, що здійснює примусове виконання рішення суду - з органів державної виконавчої служби на органи державної казначейської служби. З огляду на відсутність в боржника бюджетних асигнувань на виплату заборгованості по пенсії перед стягувачем, виконання судового рішення про стягнення з Управління заборгованості по пенсії відповідно до статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» буде здійснюватися органами ДКСУ за рахунок коштів, передбачених за спеціальною бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду (КПКВ 3504040 «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою»), що на думку суду першої інстанції не може якимось негативним чином вплинути на Управління чи виконання ним своїх повноважень. Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, Управління подало апеляційну скаргу, просить скасувати ухвалу від 10.06.2024 та постановити нове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_1 про зміну порядку виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.11.2021 у справі № 300/6427/21 відмовити. Відзив на апеляційну скаргу поданий не був, а відповідно ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Враховуючи положення статті 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вжиття судом заходів повідомлення сторін про відкриття апеляційного провадження, за відсутності клопотань учасників справи про розгляд справи у відкритому судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів. Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що рішення суду першої інстанції, вимогам статті 242 КАС України не відповідає. З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.11.2021 у справі № 300/6427/21 задоволено позов ОСОБА_1 до Управління: визнано протиправною відмову Управління у проведенні з 01.04.2019 перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 № 9/1/3324 від 11.08.2021; зобов`язано Управління здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 № 9/1/3324 від 11.08.2021, з урахуванням проведених платежів, з 01.04.2019. Управління на виконання рішення суду 30.11.2021 у справі № 300/6427/21 провело з 01.03.2022 перерахунок пенсії ОСОБА_1 . Щодо періоду з 01.04.2019 по 28.02.2022, та внаслідок проведеного перерахунку заборгованість по пенсії за цей період становить 203906,52 грн. Враховуючи відсутність бюджетних асигнувань на виплату заборгованості перед позивачем, а також масовий характер рішень судів, за якими Управління є боржником по виплаті пенсій, призначених на підставі Закону № 2262 (відповідно до статті 8 цього закону, виплата призначених за ним пенсій забезпечується за рахунок коштів державного бюджету), Управління обліковує заборгованість по доплаті пенсії позивача за рішенням суду в справі № 300/6427/21 в одній із підсистем інтегрованої комплексної інформаційної системи діловодства Управління. Така заборгованість обліковується в черзі, що формується за датою набрання рішенням суду законної сили. Щороку внаслідок виділення певних сум коштів з державного бюджету для погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями судів заборгованість перед пенсіонерами поступово погашається; станом на дату розгляду цієї заяви Управління виплатило заборгованість по рішеннях, які набрали законної сили в період з 21.09.2020 по 19.11.2020, тоді як рішення стягувача набрало законної сили 31.12.2021. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали від 10.06.2025, суд апеляційної інстанції враховує такі підстави. Згідно із статті 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів. Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Частиною першою, третьою статті 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувала чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат. Відповідно до частин другої, третьої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Відповідно до частини 3 статті 33 Закону № 1404-VIII передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення. Статтею 7 Закону України від 5 червня 2012 року № 4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» передбачено, що виконання рішень суду про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. Суд зауважує, що поняття спосіб і порядок виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Спосіб виконання судового рішення це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, що встановлено КАС України. Натомість порядок виконання судового рішення означає визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти вжиття адміністративним судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у встановлені раніше порядок і спосіб. Ці заходи повинні забезпечити виконання конкретного судового рішення і не поширюватися на відносини, які виникли після його ухвалення. Водночас змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті, торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду, а також змінювати обраний судом при ухваленні цього рішення спосіб відновлення порушеного права позивача. Мета зміни способу та порядку виконання рішення суду полягає у тому, щоб усунути обставини, що істотно ускладнюють або роблять неможливим виконання такого судового рішення. Верховний Суд у постанові від 21.08.2018 у справі №803/3805/15 зазначив, що системний аналіз наведеної правової норми дає підстави дійти до висновку про те, що підставою для встановлення порядку і способу виконання судового рішення є обставини, що перешкоджають належному його виконанню: ускладнюють його виконання або роблять неможливим, при цьому судове рішення не може бути змінено по суті. Тобто зміна способу і порядку виконання рішення суду - це прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Отже, суд за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів може змінити спосіб та порядок виконання рішення суду, не змінюючи при цьому його змісту, або ж відмовити в задоволенні такої заяви. Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, які викладені в постанові Верховного Суду від 11.02.2020 у справі №826/8279/16. Отже, висновки судового рішення щодо способу і порядку його виконання чітко визначені та не можуть бути змінені іншим судовим рішенням без відповідного обґрунтування виняткової необхідності застосування такої зміни рішення. Водночас, для зміни способу і порядку виконання судового рішення підставами є обставини, які роблять виконання неможливим. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті. Аналогічна правова позиція викладена в рішенні Верховного Суду від 12.04.2018 року (справа №759/1928/13-а). Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.11.2021 у справі № 300/6427/21 задоволено позов ОСОБА_1 до Управління: визнано протиправною відмову Управління у проведенні з 01.04.2019 перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 № 9/1/3324 від 11.08.2021; зобов`язано Управління здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 № 9/1/3324 від 11.08.2021, з урахуванням проведених платежів, з 01.04.2019. Управління на виконання рішення суду 30.11.2021 у справі № 300/6427/21 провело з 01.03.2022 перерахунок пенсії ОСОБА_1 . Щодо періоду з 01.04.2019 по 28.02.2022, та внаслідок проведеного перерахунку заборгованість по пенсії за цей період становить 203906,52 грн. Суд апеляційної інстанції зазначає, що приймаючи рішення про зобов`язання Управління здійснити перерахунок та виплату позивача пенсії, судом першої інстанції не встановлено спосіб виплати належних позивачу сум, а встановлено обов`язок відповідача провести нарахування та виплату пенсію за вислугу років з 01.04.2019 року. Крім того, у матеріалах справи немає доказів того, що у разі зміни способу виконання судового рішення на примусове стягнення рішення суду буде виконане. Так, суд апеляційної інстанції вважає, що резолютивна частина рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.11.2021 у справі № 300/6427/21 є чіткою, зрозумілою за змістом, не припускає різного тлумачення, не вбачається недотримання вимоги ясності, визначеності судового рішення, що свідчить про те, що судове рішення не може містити положень, що викликають суперечки під час виконання рішення. Суд апеляційної інстанції також зауважує, що враховуючи дискреційність повноважень відповідача щодо здійснення розрахунку на виконання рішення суду у цій справі, зміна застосованого судом способу захисту (зобов`язання вчинити вказані дії без визначення сум виплат) на фактично стягнення конкретних сум (які хоча і були розраховані відповідачем при обчисленні допомоги на підставі та на виконання судового рішення у цій справі, але безпосередньо судом не присуджувалися у конкретних розмірах), не відповідатиме юридичній сутності та змісту інституту, регламентованому статтею 378 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки зміна на підставі статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України способу і порядку виконання судового рішення не передбачає зміни обраного судом відповідно до статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України при ухваленні рішення способу відновлення порушеного права. Так, невиконання відповідачем судового зобов`язання в частині виплати коштів через відсутність у нього відповідних коштів через їх ненадходження з Державного бюджету України в розумінні ч.3 ст.378 КАС України не свідчить про неможливість виконання судового рішення та не може бути вагомою причиною для зміни способу і порядку його виконання, оскільки ця виплата буде виконана при надходженні коштів із Державного бюджету України. Відповідно до ст.23 Бюджетного кодексу України від 08 липня 2010 року № 2456-VI, будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Порушенням бюджетного законодавства визнається порушення учасником бюджетного процесу встановлених цим Кодексом чи іншим бюджетним законодавством норм щодо складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету та звітування про його виконання, а саме: взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України та здійснення видатків бюджету чи надання кредитів з бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням всупереч цьому Кодексу чи закону про Державний бюджет України; (п.20, 29 ч.1 ст.116 Бюджетного кодексу України). Суд апеляційної інстанції окрім того зазначає, що дана заява стосується не зміни способу і порядку виконання судового рішення, а фактично стосується зміни суті резолютивної частини зазначеного рішення суду. Тобто, із заяви випливає наявність нових позовних вимог, які не заявлялись при розгляді адміністративної справи, що в свою чергу є порушенням норм процесуального права. Так, зміна на підставі статті 378 КАС України способу і порядку виконання судового рішення не передбачає зміни обраного судом відповідно до статті 245 КАС України при ухваленні рішення способу відновлення порушеного права. Отже, враховуючи вище вкладені обставини, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції, що зміна судом першої інстанції способу і порядку виконання судового рішення щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання особою пенсійних виплат на стягнення з суб`єкта владних повноважень відповідних виплат прямо та безальтернативно передбачена законом за умови, що цей суб`єкт владних повноважень не виконує судового рішення протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили. Суд наголошує що виплата пенсій здійснюються Управлінням виключно за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством. Інших фінансових можливостей, крім зазначених, для здійснення виплат відповідач не має. Черговість виплат на виконання рішень суду визначається датою набрання ними законної сили. Статтею 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Враховуючи наведені вище обставини в їх сукупності суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що наявні підстави для задоволення заяви стягувача від 30.04.2025 про зміну способу і порядку виконання рішення суду на стягнення заборгованості по пенсії з Управління, а відтак ухвала від 25.06.2025 підлягає скасуванню. За приведених положень законодавства та фактичних обставин справи, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваної ухвали в справі № 300/6427/21 та задоволення апеляційної скарги відповідача. Відповідно до ч. 2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. За таких обставин, з врахуванням статті 317 КАС України, прецедентної практики ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при прийнятті оскаржуваної ухвали судом першої інстанції, неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, висновки суду першої інстанції обставинам справи не відповідають, що має наслідком скасування ухвали першої інстанції та відмову в задоволенні заяви. Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 317, 325, 328, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області задовольнити. Ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 червня 2025 року у справі № 300/6427/21 скасувати та в заяві про зміну способу і порядок виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.11.2021 у справі № 300/6427/2 відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя Т. І. Шинкар судді О. І. Довга І. І. Запотічний