Постанова 4854 № 420/12742/25

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 25 серпня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/12742/25 Перша інстанція: суддя Скупінська О.В. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Вербицької Н.В., суддів Джабурії О.В., - Кравченка К.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И Л А : 24 квітня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просив: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області за № 965230106776 від 11.03.2025 року про перерахунок ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, в частині визначення ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 50% суддівської винагороди працюючого судді; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області визначити ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 56% суддівської винагороди працюючого судді з розрахунку стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання - 23 роки 6 місяців 8 днів; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області здійснити нарахування і виплату ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 56% суддівської винагороди працюючого судді з розрахунку стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання - 23 роки 6 місяців 8 днів, починаючи з 01.01.2024 року, з урахуванням раніше виплачених сум грошового утримання. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що постановою Верховної Ради України №1600-VІІІ від 22.09.2016 його звільнено з посади судді Херсонського міського суду Херсонської області у зв`язку з поданням заяви про відставку. Головним управлінням ПФУ в Херсонській області призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, перерахунок якого здійснювався неодноразово, в останнє на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18.10.2024 у справі №420/25700/24 Головним управлінням ПФУ в Донецькій області. Під час ознайомлення з рішенням Головного управління ПФУ в Донецькій області № 965230106776 від 11.03.2025 позивач встановив, що перерахунок його щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01 січня 2024 року здійснено органом ПФУ з розрахунку 50% суддівської винагороди працюючого судді, що позивач вважає протиправним. Відповідачі заперечували проти задоволення позову, зазначаючи, що враховуючи стаж позивача на посаді судді, який складає 16 років 11 місяців 17 днів, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області правильно визначений розмір щомісячного грошового утримання 50 % від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Крім того, відповідачі зазначили, що рішенням Херсонського окружного адміністративного суду по справі № 540/2180/21 від 24.02.2021 року визначено відсотковий розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 у розмірі 52%, а не 56%, як того просить позивач. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11 червня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області за № 965230106776 від 11.03.2025 про перерахунок ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, в частині визначення ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 50% суддівської винагороди працюючого судді. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату з 01.01.2024 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки ТУ ДСА України в Херсонській області від 01.08.2024 за №02-1064/24 у розмірі 52% суддівської винагороди працюючого судді. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог. Зокрема, апелянт зазначає, що оскільки чинним Законом № 1402-VIII передбачені інші розміри суддівської винагороди та розмір відсотків від неї для нарахування щомісячного грошового утримання, то відсутні правові підстави для обрахунку щомісячного грошового утримання судді одночасно за складовими, які передбачені для різних формул обрахунку грошового утримання (розміру щомісячної суддівської винагороди) за Законом № 1402- VIII, а розміру відсотку за Законом № 2453-VI або 2862-ХІI. Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є суддею Херсонського міського суду Херсонської області у відставці, перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Херсонській області з 06.10.2016 і отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII. За висновком Вищої ради правосуддя, загальний стаж роботи ОСОБА_1 становить 21 рік та 4 місяці, що дає йому право на звільнення з посади судді у відставку. Крім стажу роботи на посаді судді 16 років 10 місяців, для права на відставку зараховано 4 роки 5 місяців стажу, який складається з роботи на посадах стажиста на посаду помічника прокурора Дніпровського району міста Херсона, помічника прокурора Дніпровського району міста Херсона, старшого помічника прокурора Дніпровського міста Херсона та половини строку навчання на денній формі в Одеському державному університеті імені І.І. Мечникова. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18.10.2024 у справі №420/25700/24 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити ОСОБА_1 перерахунок з 01.01.2024 року щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки ТУ ДСА України в Херсонській області від 01.08.2024 року за №02-1064/24. Щодо зобов`язання ГУ ПФУ в Херсонській області здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 52 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, суд зазначив, що відповідно до усталеної практики Верховного Суду у подібних правовідносинах, згідно якої, встановивши відсутність на час звернення позивача до суду спору щодо відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання, суд не вдається до надання правової оцінки питанню, який відсотковий розмір має застосовуватись пенсійним органом при здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання. На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18.10.2024 у справі №420/25700/24, ГУ ПФУ в Донецькій області рішенням № 965230106776 від 11.03.2025 ОСОБА_1 проведений перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Задовольняючи частково позовні вимоги у даній справі, суд першої інстанції виходив з того, що розмір стажу позивача визначено саме висновком Вищої ради правосуддя, вказаний стаж є незмінним та становить 21 рік та 4 місяці, а тому позивач має право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 52% суддівської винагороди. Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне. Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII від 02.06.2016 року (далі - Закон №1402-VIІІ). Відповідно до частини третьої статті 142 Закону №1402-VІІІ щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання, є єдиним, обраховується та встановлюється (з`ясовується) Вищою радою правосуддя при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення) і застосовується, як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру. Вказана правова позиція неодноразово застосовувалася Верховним Судом, зокрема у постановах від 09.11.2018 у справі № 243/4794/17, від 11.12.2018 у справі № 522/5168/17, від 30.01.2020 у справі № 592/3694/17, від 23.09.2021 у справі № 620/1944/20, від 24.10.2024 року у справі № 420/10628/21. Як вірно встановлено судом першої інстанції, при звільнення ОСОБА_1 ВРП визначило стаж роботи, який дає йому право на відставку повних 21 рік, що відповідно до приписів ст. 142 Закону №1402-VІІІ дає йому право на щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 52%. Крім того, згідно п.4 ст.78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 24.06.2021 у справі №540/2180/21, яке залишено без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду 07.09.2021 року, вже підтверджено право ОСОБА_1 на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 52% (50% за 20 років роботи на посаді судді та 2% за повний рік роботи понад 20 років). Враховуючи викладене, дії пенсійного органу щодо зменшення відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 до 50% є протиправними. Доводи апеляційної скарги пенсійного органу суперечать правовим позиціям Верховного Суду і рішенню Херсонського окружного адміністративного суду від 24.06.2021 у справі №540/2180/21, яке набрало законної сили. Оскільки ОСОБА_1 не оскаржує рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, колегія суддів не надає оцінку рішенню Одеського окружного адміністративного суду від 11 червня 2025 року в цій частині. Надаючи правову оцінку доводам апелянтів в частині дискреційності повноважень пенсійного органу у межах спірних правовідносин, колегія суддів зазначає наступне. Так, положеннями ст. 2 Закону України «Про адміністративну процедуру» від 17 лютого 2022 року № 2073-IX (далі - Закон №2073-IX) визначено, що дискреційне повноваження - повноваження, надане адміністративному органу законом, обирати один із можливих варіантів рішення відповідно до закону та мети, з якою таке повноваження надано. Частиною 3 статті 6 Закону №2073-IX визначено, що здійснення адміністративним органом дискреційного повноваження вважається законним у разі дотримання таких умов: дискреційне повноваження передбачено законом; дискреційне повноваження здійснюється у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законом; правомірний вибір здійснено адміністративним органом для досягнення мети, з якою йому надано дискреційне повноваження, і відповідає принципам адміністративної процедури, визначеним цим Законом; вибір рішення адміністративного органу здійснюється без відступлення від попередніх рішень, прийнятих тим самим адміністративним органом в однакових чи подібних справах, крім обґрунтованих випадків. Приписами частини четвертої статті 245 КАС України передбачено, що суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні. Позиція Верховного Суду щодо застосування частини четвертої статті 245 КАС України, а саме, щодо можливості зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, була висловлена у постановах від 04 вересня 2021 року у справі № 320/5007/20, від 14 вересня 2021 року у справі № 320/5007/20, від 23 грудня 2021 року у справі №480/4737/19 та від 13 жовтня 2022 року у справі №380/13558/21. Також, колегія суддів враховує правову позицію, що міститься, зокрема у постановах Верховного Суду від 10 вересня 2020 року у справі № 806/965/17 та від 27 вересня 2021 року у справі №380/8727/20, відповідно до якої у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому особою дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення. Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання особою усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду. Таким чином, у випадку коли закон встановлює повноваження суб`єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд може зобов`язати відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію, чим спростовуються доводи апелянтів у цій частині. Оцінюючи викладене в сукупності, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, що підтверджується ухвалою суду про відкриття провадження від 07 травня 2025 року, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених пп. "а"- "г" п.2 ч.5 ст.328 КАС України Керуючись ст.ст.308,311, 312, 315,316,321,328 КАС України, колегія суддів П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 червня 2025 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України. Головуючий: Н.В.Вербицька Суддя: О.В.Джабурія Суддя: К.В.Кравченко