Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 607/5268/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 серпня 2025 рокуСправа № 607/5268/25 пров. № А/857/24943/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії: судді-доповідача Качмара В.Я., суддів Гудима Л.Я., Онишкевича Т.В., при секретарі судового засідання Гладкій С.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Тернопільській області на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 травня 2025 року (суддя Багрій Т.Я., м.Тернопіль), - ВСТАНОВИВ: У березні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області (далі ГУНП), в якому просив скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення від 03.03.2025 серії ЕНА №4188728 (далі Постанова) та закрити провадження у справі. Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 травня 2025 року позов задоволено. Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. В доводах апеляційної скарги вказує, що відповідачем при винесені Постанови надано оцінку всім обставинам справи та враховано докази, зокрема запис з відеореєстратора ЕНА 4188728, на якому зафіксовано вчинене позивачем адміністративне правопорушення. Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує вимоги такої, вважає судове рішення законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, в апеляційній скарзі заявив клопотання про розгляд справи за його відсутності. Відповідно до частини третьої статі 268 КАС, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а тому, апеляційний суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності учасників справи, що не з`явились. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що жодних належних та допустимих доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП), для притягнення останнього до адміністративної відповідальності з дотриманням визначеної законом процедури, відповідачем не надано. Такі висновки суду першої інстанції, є помилковими, з таких міркувань. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що поліцейським Тернопільського районного управління поліції відділу поліції №1 ГУНП Лабівським Р.М. щодо позивача складено Постанову та притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 122 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн. У Постанові зазначено, що ОСОБА_1 03.03.2025 р. о 15:32 год. у Тернопільському районі на автодорозі М-30, 125 км, керуючи транспортним засобом марки «Volkswagen Touareg» державний номер НОМЕР_1 (далі ТЗ), не виконав вимогу дорожнього знаку 3.25 «Обгін заборонено» та здійснив обгін транспортного засобу, чим порушив пункт 8.4 ПДР. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Згідно з статтею 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Статтею 245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Відповідно до статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі ПДР) Пункт 1.10. ПДР визначено, що обгін - випередження одного або кількох транспортних засобів, пов`язане з виїздом на смугу зустрічного руху. Відповідно до пункту 14.6 (г) ПДР обгін заборонено у кінці підйому, на мостах, естакадах, шляхопроводах, крутих поворотах та інших ділянках доріг з обмеженою оглядовістю чи в умовах недостатньої видимості. Відповідно до підпункту 8.4 (в) ПДР, дорожні знаки (додаток 1) поділяються на групи заборонні знаки, які запроваджують або скасовують певні обмеження в русі. Згідно з пунктом 3.25 «Заборонні знаки» розділу 33 ПДР, дорожній знак 3.25 «Обгін заборонено» означає заборону обгону усіх транспортних засобів (крім поодиноких, що рухаються із швидкістю менше 30 км/год). Поодинокими вважаються одиночнi транспортнi засоби, автопоїзди, а також буксируючий транспортний засiб у зчепленнi з буксированим. Відповідно до пункту 1.1. розділу 34 ПДР вузька суцільна лінія - поділяє транспортні потоки протилежних напрямків і позначає межі смуг руху на дорогах; позначає межі проїзної частини, на які в`їзд заборонено; позначає межі місць стоянки транспортних засобів, майданчиків для паркування і край проїзної частини доріг, не віднесених за умовами руху до автомагістралей. Частиною першою статті 122 КупАП встановлено відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, що тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідно до статті 90 КАС суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Так, вчинення позивачем адміністративного правопорушення підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема відеозаписом нагрудної камери export-54o7g та записом з відеореєстратора EHA 4188728. Із запису з відеореєстратора судом апеляційної інстанції встановлено, що ТЗ позивача здійснив обгін іншого транспортного засобу, перетнувши вузьку суцільну горизонтальну лінію дорожньої розмітки 1.1. При цьому, маневр обгону водій ТЗ розпочав у місці встановлення попереджувальних дорожніх знаків 1.4.6, 1.4.7 «Напрямок повороту» та закінчив безпосередньо на повороті. Вказані докази є додатками до оскаржуваної Постанови. Відповідачем виконано приписи частини третьої статті 283 КУпАП щодо зазначення технічного засобу яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Апеляційним судом відхиляються доводи позивача про те, що транспортний засіб, попереду рухався з низькою швидкістю та змістився до узбіччя, дозволивши здійснити маневр без виїзду на зустрічну смугу та перетину суцільної лінії. Вказане спростовується записом із реєстратора, де зафіксовано, що позивач виїхав на смугу зустрічного руху та перетнув суцільну горизонтальну лінію розмітки 1.1. Крім того, обгін було здійснено на повороті з обмеженою оглядовістю, де дорожня обстановка виключала можливість безпечного маневру. Позивачем в обґрунтування своїх доводів не надано доказів, які б спростовували факт вчинення ним вказаного адміністративного правопорушення. Таким чином, помилковим є висновок суду першої інстанції про те, що фактично єдиним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першої статті 122 КУпАП, є оскаржувана Постанова, оскільки відеоматеріали з місця події, що були надані відповідачем до матеріалів справи, є належними доказами у справі в розумінні статті 251 КУпАП та безпосередньо свідчать про вчинення позивачем адміністративного правопорушення. З урахуванням встановлених фактичних обставин справи та наведеного правового регулювання, апеляційний суд приходить до переконання, що наявні належні, достовірні та достатні фактичні дані, які підтверджують факт вчинення позивачем правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною першою статті 122 КУпАП. Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що оскаржувана Постанова є правомірною та такою, що винесена відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, встановлений законодавством України, підстави для її скасування відсутні. Відтак, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову. Відповідно до частини першої статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Підсумовуючи, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даного адміністративно-правового спору допустив неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, та допустив невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. У зв`язку з наведеним, рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити постанову, якою у задоволенні позову відмовити. Керуючись статтями 271, 272, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області задовольнити. Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 травня 2025 року скасувати та ухвалити постанову, якою у задоволенні позову відмовити. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та касаційному оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач В. Я. Качмар судді Л. Я. Гудим Т. В. Онишкевич Повне судове рішення складено 21.08.2025.