Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 428/10968/19

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 січня 2020 року справа №428/10968/19 приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 14 листопада 2019 р. у справі № 428/10968/19 (головуючий І інстанції Кордюкова Ж.І.) за позовом ОСОБА_1 до заступника командира взводу роти № 2 батальйону № 1 Управління патрульної поліції в Луганській області Хрипливого Володимира Володимировича про визнання протиправною і скасування постанови та закриття справи,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Сєвєродонецького міського суду Луганської області з позовом до заступника командира взводу роти № 2 батальйону № 1 Управління патрульної поліції в Луганській області Хрипливого Володимира Володимировича (далі - відповідач), в якому просив: визнати протиправною і скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАК №1524260 від 15.09.2019 року та закрити справу про адміністративне правопорушення. Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 14 листопада 2019 року позовні вимоги позивача залишено без задоволення, постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАК №1524260 від 15.09.2019 залишено без змін. Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, просив скасувати рішення суду яке на його думку прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції під час розгляду справи не взято до уваги надані позивачем докази щодо позовних вимог. Відповідачем не було надано жодного доказу вчинення позивачем адміністративного правопорушення. На відеозаписі не видно швидкість руху транспортного засобу, який випереджував позивач та який рухався зі швидкістю менш ніж 30 км/год. Апелянт зазначає, що він не порушував ПДР України, оскільки здійснював саме випередження транспортного засобу який рухався менш ніж 30 км/год, що не забороняє знак 3.25 «Обгін заборонено». Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне. 15.09.2019 заступником командира роти №2 батальйону №1 Управління патрульної поліції в Луганській області Хрипливим В.В. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАК №1524260 про накладення на позивача адміністративного стягнення за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, та накладено штраф у розмірі 255 грн. Відповідно до вищезазначеної постанови, позивач керуючи транспортним засобом Toyota RAV4, 15.09.2019 о 20-42 год. у м. Рубіжне, по вул. Заводська, здійснив обгін в зоні дії знаку 3.25 «Обгін заборонено», чим порушив п. 8.4. (в) Правил дорожнього руху. Відмовляючи в задоволені позовних вимогах, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем було надано докази на користь вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Пунктом 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року №580-VIII (далі - Закон № 580-VIII) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів. Відповідно до п.1 ч.1 ст. 35 Закону № 580-VIII, поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо водій порушив Правила дорожнього руху. Відповідно до статті 52 Закону № 580-VIII, контроль у сфері безпеки дорожнього руху здійснюється Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, Національною поліцією, іншими спеціально уповноваженими на те державними органами (державний контроль), а також міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади (відомчий контроль). Статтею 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що органи Національної поліції розглядають справи, в тому числі: про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (зокрема, частини 1 статті 122 КУпАП). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Частиною 1 статті 122 КУпАП встановлено, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів. Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР ). Відповідно до статті 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух. Відповідно до п. 1.3. ПДР України, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Згідно з пунктом 1.9. ПДР України, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Абз. 1 п. 1.5 Розділу 1 ПДР України: дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Відповідно до п. 1.10. Розділу 1 ПДР України, випередження - рух транспортного засобу із швидкістю, що перевищує швидкість попутного транспортного засобу, що рухається поряд по суміжній смузі. Обгін - випередження одного або кількох транспортних засобів, пов`язане з виїздом на смугу зустрічного руху. Пунктом 2.3 ПДР України передбачено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний зокрема: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху. Згідно з п. 8.1. Правил дорожнього руху регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками. Відповідно до п. 8.2. Правил дорожнього руху дорожні знаки мають перевагу перед дорожньою розміткою і можуть бути постійними, тимчасовими та із змінною інформацією. Положеннями п. 8.4. (в) ПДР України встановлено, що дорожні знаки (додаток 1) поділяються на групи: заборонні знаки. Запроваджують або скасовують певні обмеження в русі. Відповідно до пункту 14.6 (г) ПДР України, обгін заборонено у кінці підйому, на мостах, естакадах, шляхопроводах, крутих поворотах та інших ділянках доріг з обмеженою оглядовістю чи в умовах недостатньої видимості. Відповідно до розділу 33 ПДР України, дорожній знак 3.25 «Обгін заборонено» означає заборону обгону усіх транспортних засобів (крім поодиноких, що рухаються із швидкістю менше 30 км/год). Поодинокими вважаються одиночнi транспортнi засоби, автопоїзди, а також буксируючий транспортний засiб у зчепленнi з буксированим. Суд зазначає, що зазначений дорожній знак використовується на ділянках доріг з обмеженою видимістю. Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами. Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні. Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Згідно частини 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до статті 77 КАС України, у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суд, досліджуючи наявні в матеріалах справи відеозаписи, встановив, що на ньому зафіксовано момент обгону автомобіля, а саме, автомобіль чорного кольору із включеними покажчиком лівого повороту виїхав на зустрічну смугу та здійснив обгін вантажного автомобіля в зоні дії дорожнього знаку 3.25 «Обгін заборонено». Суд зазначає, що із наданих доказів неможливо встановити дійсну швидкість руху автомобіля який обганяли у даному випадку вантажного автотранспорту, та який його обганяв. На відеозаписі зафіксовано пояснення позивача про те, що він здійснив не обгін, а об`їзд вантажного транспортного засобу, який їхав зі швидкістю менше 30 км/год. Зазначені пояснення належними доказами не були спростовані відповідачем, та відповідно спростувати доводи позивача про об`їзд транспортного засобу, що не забороняється п. 33 ПДР України. Суд зазначає, що відповідно ст.62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Крім того, з наданих відеозаписів не можливо розпізнати ні державні номерні знаки автомобілів, що рухаються ні їх марку, модель чи водіїв. Отже, судом не встановлено обставин, які б достеменно підтверджували вчинення позивачем порушення вимог п.8.4 (в) ПДР України. Суд зазначає, що належних доказів правомірності свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за 1 ст.122 КУпАП під час розгляду справи відповідачем, в порушення вимог ч. 2 ст.77 КАС України, суду не надано. Сам факт правопорушення позивачем правил дорожнього руху, належними та допустимими доказами не підтверджено. За таких обставин, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині скасування оскаржуваної постанови з закриттям провадження у справі про адміністративне правопорушення. Таким чином, враховуючи встановлені обставини, суд дійшов до висновку, що відповідачем не доведено скоєння позивачем адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП. Судом першої інстанції при ухваленні судового рішення не надано належної оцінки вказаним обставинам. Відповідно до ст. 317 КАС України підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є неповне з`ясування судом обставин справи, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до викладеного, у зв`язку з неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального прав, колегія суддів дійшла до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, скасування рішення та прийняття постанови про задоволення позовних вимог. Керуючись ст. 286, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 14 листопада 2019 р. у справі № 428/10968/19- задовольнити частково. Рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 14 листопада 2019 р. у справі № 428/10968/19 - скасувати. Прийняти нову постанову. Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково. Скасувати постанову серії ЕАК №1524260 від 15.09.2019 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі на ОСОБА_1 за ч.1 ст.122 КУпАП. Провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та не підлягає касаційному оскарженню до Верховного Суду. Повне судове рішення проголошено та підписано 14 січня 2020 року Суддя-доповідач Е.Г. Казначеєв Судді Т.Г. Арабей І.В. Геращенко