Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 303/3031/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 серпня 2025 рокуСправа № 303/3031/25 пров. № А/857/24016/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії: судді-доповідача Качмара В.Я., суддів Гудима Л.Я., Обрізка І.М., при секретарі судового засідання Гладкій С.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 4 червня 2025 року (суддя Мирошниченко Ю.М., м.Мукачево), - ВСТАНОВИВ: У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі РТЦК), в якому просив скасувати постанову тимчасово виконуючого обов`язки начальника РТЦК) від 16.04.2025 №788 (далі Постанова). Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 4 червня 2025 року у задоволенні позову відмовлено. Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив позивач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову. В доводах апеляційної скарги зазначає, що повістка була направлена не на адресу зареєстрованого місця проживання позивача. Згідно з відміткою в паспорті, пред`явленому під час складання постанови, місцем реєстрації? Позивача є АДРЕСА_1 (далі Адреса). В оскаржуваній Постанові зазначено адресу: АДРЕСА_2 (Адреса-1), що не відповідає дійсності. Отже, вказану повістку позивач не отримував, а, отже, не був належним чином повідомлений про обов`язок прибути у зазначені дату та час до РТЦК. Також вказує на порушення відповідачем процесуальних строків, встановлених судом для подання відзиву на позовну заяву Відповідач РТЦК відзиву на апеляційну скаргу не подав. Учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Представник позивача подала клопотання (вдруге) про відкладення розгляду справи у зв`язку з зайнятістю в інших засіданнях. Відповідно до частин другої-третьої статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС) учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду. Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій. Зважаючи на положення статті 268 КАС, а також те, що клопотання про відкладення розгляду позивача подається повторно, беручи до уваги те, що розгляд даної категорії справи відповідно до вимог статті 286 КАС здійснюється у скорочені строки, апеляційний суд вважає за можливе здійснювати розгляд справи за відсутності учасників справи, що не з`явились. На підставі частини четвертої статті 229 КАС, судове засідання здійснюється без здійснення фіксування за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач вважається таким, що належним чином був оповіщений про необхідність прибуття за викликом РТЦК, проте всупереч вимогам статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі Закон №3543-XII) та пункту 21 постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 «Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» (далі Порядок №560), до РТЦК не з`явився, чим порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період, за що обґрунтовано притягнутий до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП). Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з додержанням норм матеріального і процесуального права, з таких міркувань. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що Постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн за те, що він 03.03.2025 року о 09 годині не з`явився до РТЦК, в якому він перебуває на військовому обліку з 19.10.2005, за повісткою від 18.02.2025 №2506892 (далі Повістка), яка була надіслана засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням № 0610231490402 з описом вкладення та повідомлення про вручення на Адресу його зареєстрованого місця проживання, що повернулося з відміткою про відсутність особи за вказаною Адресою. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно зі статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться у межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами. Статтею 245 КУпАП установлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно із статтею 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. В свою чергу, згідно з пункту 1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Згідно з частинами першою-третьою статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Відповідно до статті 235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Згідно зі статтею 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, - тягне за собою накладення штрафу на громадян від п`ятисот до семисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі п`ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Згідно з абзацом першим частини першої статті 22 Закону №3543-XII громадяни зобов`язані: з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; Відповідно до частини третьої статті 22 Закону №3543-XII у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк. У разі неприбуття громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів. Посилання скаржника на те, що Законом №3543-XII не передбачено відповідальність за неявку на виклик для уточнення даних є необґрунтованими, оскільки вказаним Законом чітко визначено обов`язок усіх військовозобов`язаних з`являтись за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, незалежно від виду повістки та наявності в особи відстрочки від призову під час мобілізації. Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 затверджено Порядок №560, який, зокрема, визначає, порядок оповіщення та прибуття резервістів та військовозобов`язаних під час мобілізації. Відповідно до пункту 21 Порядку №560 за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов`язані зобов`язані з`являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби. Відповідно до пункту 30 Порядку 560 повістка може формуватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів або оформлюватися на бланку, який заповнюється представником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки. У разі формування повістки за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу накладає на повістку кваліфікований електронний підпис у день її формування. Згідно з пунктом 30-1 Порядку №560 кожна повістка, сформована за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, містить унікальний електронний ідентифікатор у вигляді QR-коду (далі - QR-код). QR-код містить інформацію, зазначену в пункті 29 цього Порядку, а також реєстраційний номер поштового відправлення у разі відправлення повістки засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням. Повістка, сформована за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, може бути роздрукована. У такому разі її паперова форма повинна містити придатний для зчитування QR-код з відповідною інформацією. Пунктом 30-3 Порядку № 560 визначено, що у разі надсилання повістки, сформованої за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення, на такому відправленні повинні зазначатися штриховий кодовий ідентифікатор оператора поштового зв`язку, прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності), адреса громадянина, якому надсилається повістка. В описі вкладення зазначається інформація про найменування поштового відправлення, власне ім`я та по батькові (за наявності), адреса громадянина, якому надсилається поштове відправлення, найменування вкладення із кількістю аркушів, власне ім`я та прізвище керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу, інформація про дату накладення кваліфікованого електронного підпису. Відповідно до пункту 34 Порядку №560 повістка про виклик резервіста або військовозобов`язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ може бути надіслана зазначеними органами військового управління (органами) засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення з повідомленням про вручення на адресу його місця проживання після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних. У разі коли резервіст або військовозобов`язаний уточнив свої облікові дані після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, повістка може надсилатися на адресу місця проживання, зазначену резервістом або військовозобов`язаним під час уточнення облікових даних. Повістка про виклик резервіста або військовозобов`язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ надсилається адресату протягом 48 годин після підпису повістки відповідним керівником. При цьому день явки за викликом резервіста або військовозобов`язаного з населеного пункту, що є адміністративним центром області, визначається протягом семи діб, а з інших населених пунктів - протягом десяти діб від дня надсилання повістки засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення. Згідно з пунктом 41 Порядку № 560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є: 1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки; 2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання. Матеріалами справи підтверджується, що відповідно до положень вищевказаного Порядку №560 на ім`я ОСОБА_1 18.02.2025 було сформовано Повістку за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, містить унікальний електронний ідентифікатор у вигляді QR-коду із відповідною інформацією, згідно з якою йому необхідно з`явитися до РТЦК о 09:00 03.03.2025. У вказаній повістці зазначено Адресу, що відповідає адресі зареєстрованого місця проживання позивача. Вказану Повістку було направлено 18.02.2025 засобами поштового зв`язку з рекомендованим повідомленням №0610231490402 за Адресою позивача, що підтверджується описом вкладення до рекомендованого поштового відправлення. Із копії конверту та довідки про причини повернення/досилання слідує, що поштове відправлення №0610231490402 повернуто відправнику 01.03.2025 (згідно з відбитком календарного штемпеля на поштовому відправленні) з відміткою про відсутність адресата за вказаною Адресою. Апеляційний суд зазначає, що оскільки Повістку надіслано позивачу засобами поштового зв`язку, належним підтвердженням оповіщення позивача про виклик до РТЦК є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку (01.03.2025), оскільки саме у цей день поштове відправлення №0610231490402 було повернуто відправнику у зв`язку із відсутністю адресата за вказаною Адресою. Повістка була направлена 18.02.2025 за Адресою, тобто за зареєстрованим місцем проживання, яке не змінювалося в облікових даних позивача. Будь-яких помилок у Повістці про виклик щодо Адреси позивача, відповідачем не допущено. А тому, правильним є твердження суду першої інстанції, що відповідач виконав усі дії щодо належного оповіщення позивача відповідно до чинного законодавства України. Звідси, необґрунтованими є доводи позивача про не отримання ним Повістки у зв`язку з недоліками в поштових документах, оскільки докази у справі підтверджують належне повідомлення позивача про виклик до РЦТК 03.03.2025 відповідно до вимог Порядку №560. Таким чином, матеріалами справи підтверджується зазначення посадовою особою РТЦК у оскаржуваній Постанові про те, що позивач на вказані у повістці дату та час не прибув, про причини неявки не повідомив, чим порушив вимоги статті 22 Закону №3543-XII, тобто порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період. Жодних доказів, що підтверджують наявність поважних причин неявки до ТЦК матеріали справи не містять. Суд апеляційної інстанції зауважує, що факт оновлення даних чи наявність відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації не є поважними причинами неприбуття чи несвоєчасного прибуття військовозобов`язаного до територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Відтак, апеляційний суд приходить до переконання, що у відповідача були наявні правові підстави для прийняття оскаржуваної Постанови. Стосовно зазначення в Постанові іншої адреси місця реєстрації позивача, слід зазначити наступне. Так, в графі задеклароване/зареєстроване місце проживання (перебування) позивача відповідачем зазначено Адресу, що відповідає зареєстрованому місцю проживання відповідача. Втім, у тексті Постанови зазначено іншу адресу зареєстрованого місця проживання позивача - АДРЕСА_3 , що очевидно є технічною помилкою, допущеною відповідачем. Ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення»; межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови безумовного дотримання ним передбаченої законом процедури прийняття такого рішення. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема у постановах Верховного Суду від 27 вересня 2022 року у справі № 320/1510/20, від 4 червня 2025 року у справі № 260/6724/21. Саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його правомірності, крім випадків, прямо передбачених законом. Виходячи з міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акту, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на його прийняття. Дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків. Проте не кожен дефект акта робить його неправомірним. Фундаментальне порушення - це таке порушення суб`єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення. Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його правомірність. Отже, порушення такої процедури може бути підставою для скасування рішення суб`єкта владних повноважень лише за тієї умови, що воно вплинуло або могло вплинути на правильність рішення. Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 13 червня 2024 року у справі №320/4136/22. Суд апеляційної інстанції зазначає, що допущена відповідачем помилка в адресі місця реєстрації позивача в тексті Постанови є технічною. Така неточність має формальний характер, не впливає на законність Постанови, не порушує прав позивача та не спростовує факту належного оповіщення позивача за правильною Адресою до винесення оскаржуваної Постанови, що підтверджується матеріалами справи. Такий підхід узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, відповідно до якої формальні процедурні порушення чи технічні помилки, що не впливають на правильність ухваленого рішення по суті, не можуть бути підставою для визнання його незаконним. З урахуванням викладеного, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що відповідачем доведено належними та допустимими доказами факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП, оскаржувана Постанова винесена уповноваженою особою, в порядку та спосіб визначений КУпАП із дотриманням встановленої процедури та з урахуваннях усіх обставин справи. Оцінюючи доводи скаржника в частині порушення відповідачем процесуальних строків, встановлених судом для подання відзиву на позовну заяву, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначено, що «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. рішення у справах «Zubac v. Croatia», «BelesandOthers v. theCzechRepublic», №47273/99, пп. 50-51 та 69, та «Walchli v. France», №35787/03, п. 29). При цьому, ЄСПЛ провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Натомість надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Kutic v. Croatia», заява №48778/99, пункт 25). Рішеннями ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним». Для того щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права» (рішення у справах «Bellet v. France» та «NunesDias v. Portugal»). Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатися до суду (рішення ЄСПЛ у справі «PerezdeRadaCavanilles v. Spain»). Апеляційний суд враховує, що ухвалу суду першої інстанції про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження справі від 1 травня 2025 року відповідач отримав наприкінці робочого дня у п`ятницю 02.05.2025 о 17:54 через електронний кабінет, що підтверджується довідкою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області про доставку електронного листа. Водночас, строк для подання відзиву було визначено судом до 13 години понеділка 05.05.2025, що є об`єктивно недостатнім проміжком часу для належного вивчення позовної заяви та підготовки відзиву. За таких обставин, подання відповідачем відзиву 09.05.2025 слід вважати об`єктивно зумовленим і таким, що не може розцінюватися як зловживання процесуальними правами. Водночас, скаржник, акцентуючи на суворому застосуванні процесуальних строків, не враховує фактичних обставин справи, що відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, може мати наслідком порушення права відповідача на ефективний доступ до суду та належний захист своїх інтересів. Інші зазначені позивачем в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. З огляду на встановлені обставин справи та наведені правові норми, позивачем в обґрунтування своїх доводів не надано доказів, які б спростовували факт вчинення ним вказаного адміністративного правопорушення, відтак апеляційний суд дійшов до висновку про правомірність оскаржуваної Постанови та відсутність підстав для задоволення позову. Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Відповідно до частини третьої статті 286 КАС за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено. Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підсумовуючи, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Керуючись статтями 271, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 4 червня 2025 року без змін. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та касаційному оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач В. Я. Качмар судді Л. Я. Гудим І. М. Обрізко Повне судове рішення складено 21.08.2025.