Постанова 4801 № 127/19979/24

Справа № 127/19979/24 Провадження № 22-ц/801/1527/2025 Категорія: 72 Головуючий у суді 1-ї інстанції Медяна Ю. В. Доповідач:Войтко Ю. Б. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 серпня 2025 рокуСправа № 127/19979/24м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ: головуючого (судді-доповідача): Войтка Ю. Б., суддів: Міхасішина І. В., Стадника І. М., з участю секретаря судового засідання: Кахно О. А., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Калачик Наталія Михайлівна, на заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 24 квітня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Медяної Ю. В. в залі суду в м. Вінниця, дата складення повного тексту заочного рішення невідома, у цивільній справі № 127/19979/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Служба у справах дітей Немирівської міської ради про позбавлення батьківських прав, встановив: Короткий зміст вимог У червні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Служба у справах дітей Немирівської міської ради про позбавлення батьківських прав. Позов мотивований тим, що позивач та відповідач з січня 2016 року по травень 2024 року проживали спільно однією сім`єю як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу. За час спільного проживання у сторін народилося двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Сім`я фактично проживає в будинку за адресою: АДРЕСА_1 , який належить матері позивача, без реєстрації. Позивач вказує, що відповідач протягом останніх років є неналежним оточенням для дітей, так як веде аморальний та розпусний спосіб життя, зловживає алкогольними напоями та має алкогольну залежність, що показує дітям не належний приклад та прививає звички аморального та розпусного життя. Крім того, відповідач ображає дітей, зовсім не займається їх вихованням та розвитком. Відповідач часто залишає дітей та її немає по декілька тижнів, про здоров`я та фізіологічний стан дітей піклується батько. Всі питання щодо виховання дітей вирішує батько самостійно та діти перебувають на повному утриманні батька. Враховуючи зазначені обставини, ОСОБА_1 просив суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав стосовно їх малолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_4 . Короткий зміст рішення суду першої інстанції Заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 24 квітня 2025 року в задоволені позову відмовлено. Попереджено ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Покладено на Службу у справах дітей Немирівської міської ради контроль за виконанням ОСОБА_2 батьківських обов`язків щодо дітей: сина ОСОБА_3 та доньки ОСОБА_4 . Рішення суду мотивовано тим, що обставини, на які посилається позивач наразі не можуть бути підставою для позбавлення відповідачки батьківських прав. Водночас, під час розгляду справи позивачем не доведено та судом не встановлено, що відповідач несе реальну загрозу для дітей, настільки, що це б вказувало на необхідність застосування такого крайнього заходу впливу як позбавлення батьківських прав, позивачем не надано, і матеріали справи не містять. Суд першої інстанції звернув увагу на те, що складні життєві обставини в сім`ї можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз`єднання сім`ї. Також, місцевим судом взято до уваги висновок органу опіки та піклування про недоцільність позбавлення батьківських прав гр. ОСОБА_2 , який є повним та достатньо обґрунтованим, з якого вбачається, що ОСОБА_2 була присутня на засіданні комісії, тобто виражала зацікавленість у дітях та їх подальшій долі. Наголошено, що позивач, висуваючи позовну вимогу про позбавлення відповідача - матері дітей батьківських прав, має на меті не забезпечення найкращих інтересів дітей, а переслідує свої власні цілі - уникнути мобілізації. Короткий зміст вимог апеляційної скарги У травні 2025 року позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права і неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Рух справи в суді апеляційної інстанції Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 30 травня 2025 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий - суддя Войтко Ю. Б., судді: Стадник І. М., Сопрун В. В. Відповідно до повторного протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 02 червня 2025 року для розгляду цієї справи замінено суддю Сопруна В. В. та визначено склад колегії суддів: (суддя-доповідач) Войтко Ю. Б., судді Береговий О.Ю., Стадник І. М. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 09 червня 2025 року, після усунення позивачем недоліків відкрито апеляційне провадження у справі та надано позивачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 13 червня 2025 року справу призначено до апеляційного розгляду на 05 серпня 2025 року о 11:40 год. з повідомленням сторін. Відповідно до повторного протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 01 серпня 2025 року для розгляду цієї справи замінено суддю Берегового О. Ю. та визначено склад колегії суддів: (суддя-доповідач) Войтко Ю. Б., судді Міхасішин І. В., Стадник І. М. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 05 серпня 2025 року продовжено строк розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Калачик Наталія Михайлівна, на заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 24 квітня 2025 року на п`ятнадцять днів та розгляд справи за клопотанням представника позивача відкладено на 19 серпня 2025 року о 11:20 год. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга мотивована тим, що відмовляючи в задоволенні позову місцевий суд не врахував, що основною підставою позову є наявність хронічного алкоголізму відповідача, що визначено п.4 ч.1 ст. 164 СК України. Звертає увагу, на те, що посилання місцевого суд на постанову Верховного Суду від 11.12.2024 у справі №344/17548/21 є недоречним, оскільки спірні правовідносини не є релевантними, так як у справі однаковий предмет спору, проте різні підстави позову. Встановлений відповідачу діагноз є хронічним алкоголізмом в розумінні п.4 ч.1 ст. 164 СК України. Також, судом не взято до уваги, що показами свідків та поясненнями дітей підтверджено регулярне зловживання алкоголем відповідачем, також з пояснень дітей вбачається, що відповідач веде аморальний та розпусницький спосіб життя, що мати є неналежним оточенням для дітей, а її поведінка становить реальну загрозу для життя та здоров`я дітей. На підтвердження вказаних обставин позивач звертався з клопотанням про доручення доказів, проте судом відмовлено в їх долучені, що унеможливило повний та всебічний розгляд справи. Крім того, відповідач не з`явилася на жодне призначене судове засідання в суді першої інстанції, хоча була належним чином повідомлена, що не свідчить про інтерес до дітей та реальне бажання змінити поведінку на краще. Доводи особи, яка подала відзив апеляційну скаргу Сторони не скористалися своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не направили, що за положеннями ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Позиція учасників справи у судовому засіданні Представник позивача - адвокат Калачик Н. М. в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримала з підстав викладених у ній. Відповідач в судове засідання апеляційного суду не з`явилася, належним чином повідомлялася судом про час та місце розгляду справи. Причини неявки суду не повідомила. Третя особа Служба у справах дітей Тростянецької селищної ради Гайсинського району Вінницької області подала клопотання про розгляд справи у відсутності представника третьої особи. Згідно з вимогами частини другої статті 372 ЦПК України неявка сторін, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Фактичні обставини справи, встановлені судом Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_3 та ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася ОСОБА_4 , батьками яких є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвамм про народження (а.с.8-9). З копії відповіді Служби у справах дітей Немирівської міської ради №01-16/354 від 10.06.2024 вбачається, що 07.09.2022 ОСОБА_1 звернувся до служби у справах дітей Немирівської міської ради з заявою про надання висновку органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав гр. ОСОБА_2 відносно їх малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Проте на комісії з питань захисту прав дітей дане питання не було розглянуте через те, що 19.09.2022 ОСОБА_1 була написана заява про залишення вказаного вище питання без розгляду, так як вони дійшли згоди з гр. ОСОБА_2 . Після цього повторних звернень не було. Дана сім`я з 12.05.2021 знаходилась на обліку у службі у справах дітей Немирівської міської ради на облік, як така, що перебуває у складних життєвих обставинах. Згідно з довідкою КНП «ЦПМСД» Немирівської міської ради, батьки не здійснювали необхідний догляд за малолітніми дітьми ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зловживали алкогольними напоями, діти часто хворіли застудними захворюваннями. За заявою батька ОСОБА_1 від 11.05.2021 діти були влаштовані до КНП «Тульчинський обласний будинок дитини ВОР», а 01.10.2021 повернені в біологічну сім`ю. 15.05.2023 сім`я знята з обліку в зв`язку з подоланням складних життєвих обставин. (а.с.12) Факт звернення ОСОБА_6 до служби у справах дітей Немирівської міської ради з заявою щодо надання висновку органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав гр. ОСОБА_2 відносно їх малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та про залишення даної заяви без розгляду підтверджується копією даної заяви. (а.с.12 на звороті) З копії постанови Немирівського районного суду Вінницької області від 11.12.2023 у справі №930/3284/23, вбачається, що ОСОБА_2 24.11.2023 перебуваючи в п`яному вигляді вчинила домашнє насильство психологічного характеру відносно малолітніх дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . Вказаною постановою ОСОБА_2 визнано винуватою в скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 170 грн. Постанова набрала законної сили 21.12.2023. (а.с.16) Згідно з копією довідки від 04.06.2024, виданої лікарем ЗПСМ ОСОБА_9 , здоров`ям ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , займається батько дітей ОСОБА_1 (а.с.19) Відповідно до копії наказу №3-0 виданого 27.05.2024 директором ТОВ «Азорель» ОСОБА_1 прийнято на посаду робітника по догляду за тваринами з 27.05.2024. (а.с.20) Згідно з довідкою №1414 від 06.06.2024, виданою КП «Немирівський міський ЦПМСД», ОСОБА_1 є соматично здоровим. (а.с.21) Відповідно до копії КНП «ЦТЗ «Соціотерапія ВОР» від 17.06.2024 за вих. №1/1-305, ОСОБА_2 перебуває під диспансерним наркологічним спостереженням в даному закладі з 11.05.2021 з діагнозом: розлади психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю. (а.с.56) Аналогічна інформація міститься у копії відповіді НП «ЦТЗ «Соціотерапія ВОР» від 12.09.2024 за вих. №1/1-504. З даної відповіді також вбачається, що з 01.01.1999 діагноз «алкоголізм» замінено на «розлади психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю». (а.с.67 на звороті) Відповідно до копії відповіді Відділу поліції №5 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області від 10.06.2024, звернення ОСОБА_1 по факту протиправних дій та домашнього насильства, вчиненого ОСОБА_2 , зареєстровані у ВП №5 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області у ІП «Єдиний облік» ІКС ІПНП за №328 від 14.01.2022 (по даному факту з ОСОБА_2 проведено профілактичну бесіду) . (а.с.58) З копій довідок №03-02/373 та №03-02/372, виданих 07.10.2024 директором КЗ «Ковалівський ліцей» Немирівської міської ради Володимиром Кривошеєю та класними керівниками дітей вбачається, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 навчаються в Подільській філії КЗ «Ковалівський ліцей» Немирівської міської ради. Батько ОСОБА_1 регулярно відвідує батьківські збори, цікавиться життям дітей, забезпечує їх навчальним приладдям, забезпечує відвідування навчальних екскурсій, ОСОБА_2 приділяє мало уваги вихованню дітей. На даний час не цікавиться навчальним процесом дітей. (а.с.85-86) Рішенням Виконавчого комітету Немирівської міської ради №485 від 15.10.2024 затверджено висновок органу опіки та піклування про недоцільність позбавлення батьківських прав гр. ОСОБА_2 відносно її малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . (а.с.97) З доданої до вказаного рішення висновку вбачається, що службою у справах дітей Немирівської міської ради було здійснено обстеження умов проживання матері ОСОБА_2 .. Під час обстеження виявлено, що умови проживання родини задовільні, речі складені, будинок чистий, облаштований меблями та необхідною побутовою технікою, сім`я забезпечена продуктами харчування, для дітей створено всі належні умови для виховання та розвитку. Під час візиту дітей ОСОБА_2 перебувала в тверезому стані. Нарікань на матір ОСОБА_2 з КЗ «Ковалівський ліцей» Немирівської міської ради, в якому навчаються діти, до служби у справах дітей не надходило. На засіданні комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Немирівської міської ради, яке відбулося 04.10.2024, ОСОБА_2 повідомила, що пройшла курс лікування у Вінницькій обласній психоневрологічній лікарні імені акад. Ющенка від алкогольної залежності. Також в ході засідання комісії ОСОБА_1 повідомив, що основною причиною позбавлення батьківських прав його співмешканки ОСОБА_2 є його небажання служити в ЗСУ, що в подальшому вона підтвердила. (а.с.98-99) Згідно з копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №135301683 від 22.08.2018, житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві власності ОСОБА_10 (а.с.10-11) Відповідно до акту обстеження умов проживання №02-12/55 від 02.10.2024 під час проведення обстеження умов проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено, що умови поживання задовільні, в будинку чисто, речі складені, продуктами харчування забезпечені, наявне світло, приготовлена їжа. Будинок обладнаний меблями та побутовою технікою. Для виховання і розвитку дітей створено всі необхідні умови. Діти охайні, забезпечені всім необхідним. За даною адресою проживають: ОСОБА_1 - батько, ОСОБА_2 - мати., ОСОБА_3 - син., ОСОБА_4 - донька, ОСОБА_8 - син. В графі: «стосунки, традиції сім`ї» зазначено про періодичні конфлікти між батьками. (а.с.100) Відповідно до довідки №88, виданої 17.05.2024 КНП ЦТЗ «Соціотерапія» ВОР», з 08.05.2021 по 26.05.2021 ОСОБА_2 знаходилась на стаціонарному лікуванні. Діагноз - розлади психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю. Синдром залежності. Періодичне вживання друга стадія. F10.262. Стан з вираженим абстинентним синдромом (F10.3). (а.с.112) Згідно з довідкою №89, виданої 17.05.2024 КНП ЦТЗ «Соціотерапія» ВОР», з 28.11.2023 по 06.12.2023 ОСОБА_2 знаходилась на стаціонарному лікуванні. Діагноз - розлади психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю. Стадія залежності. Періодичне вживання друга стадія. F10.262. (а.с.111) Відповідно до довідки №195, виданої 30.09.2024 КНП ЦТЗ «Соціотерапія» ВОР», з 20.09.2024 по 30.09.2024 ОСОБА_2 знаходилась на стаціонарному лікуванні. Діагноз - розлади психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю. Синдром залежності. Періодичне вживання друга стадія. F10.262. (а.с.110) Вказані обставини підтверджуються копіями медичних карток стаціонарного хворого №1846 (а.с.176-182), №1895 (а.с.183-187) та №459 (а.с.188-194). З вказаних копій медичних карток вбачається, що ОСОБА_2 зверталась до КНП ЦТЗ «Соціотерапія» ВОР» в порядку самозвернення. Згідно з копією акту обстеження умов проживання №02-12/5 від 17.01.2025 під час проведення обстеження умов проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено, що умови поживання задовільні, в будинку тепло, проте речі розкидані, не складені, продуктами харчування забезпечені. Для виховання і розвитку дітей створено всі необхідні умови. За даною адресою проживають: ОСОБА_1 - батько, ОСОБА_2 - мати., ОСОБА_3 - син., ОСОБА_4 - донька, ОСОБА_8 - син. В графі: «стосунки, традиції сім`ї» конфлікти, мати періодично зловживає алкогольними напоями. (а.с.143) З довідок №88 від 17.05.2024, №89 від 17.05.2024 та №195 та від 30.09.2024, виданих КНП ЦТЗ «Соціотерапія» ВОР», чітко вбачається, що ОСОБА_2 алкоголь вживає періодично, а не постійно, що виключає наявність у неї саме хронічного алкоголізму. Позиція суду апеляційної інстанції Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, дійшов таких висновків. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Указаним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає. Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції, та застосовані норми права Частиною 1 ст. 2 ЦПК України встановлено, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Між сторонами виник спір з приводу позбавлення батьківських прав. У статті 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Згідно з частинами другою та четвертою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом. Європейський суд з прав людини наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 57, 58, від 07 грудня 2006 року). Статтею 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини. Тобто перелік підстав позбавлення батьківських прав є вичерпним. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті споріднення з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Згідно зі статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини. Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках в разі доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків на краще неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків. Така позиція є сталою в правозастосуванні та неодноразово висловлювалася Верховним Судом. Суд першої інстанції вірно послався на постанови Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 522/10703/18, від 08.04.2020 у справі № 645/731/18, від 24.06.2020 у справі № 344/6374/18, від 23.12.2020 у справі № 522/21914/14, від 22.11.2023 у справі № 1915/2789/12, від 25.01.2023 у справі № 462/4705/19, які є релевантними до обставин цієї справи. При розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою (частина четверта статті 19 СК України). Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (частина шоста статті 19 СК України). Дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси (стаття 171 СК України). При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2024 року у справі № 185/9339/21 (провадження № 61-8918сво23) вказано, що «тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає можливість зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна оцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків. Подібні правові висновки щодо застосування відповідних норм СК України викладені у постановах Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 553/2563/15-ц, від 23 січня 2020 року в справі № 755/3644/19 та від 23 червня 2021 року в справі № 953/17837/19». У постанові Верховного Суду від 05 червня 2024 року в справі № 722/225/23 (провадження № 61-248св24), зазначено, що «між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків». Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц, Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 180/1954/19, від 13 листопада 2020 року у справі № 760/6835/18, від 09 листопада 2020 року у справі № 753/9433/17, від 02 листопада 2020 року у справі № 552/2947/19, від 24 квітня 2019 року у справі № 300/908/17, від 12 вересня 2023 року у справі № 213/2822/21. Судова практика у цій категорії справ є сталою і підстави для відступлення від вказаних висновків відсутні, відмінність стосується лише фактичних обставин конкретної справи й доказування. Згідно з частинами першою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення його батьківських прав, покладається на позивача. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 164 Сімейного кодексу України (далі - СК України) підставою для позбавлення батьківських прав є хронічний алкоголізм матері або батька. Зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справ, має оціночний характер, залежить від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин (див. постанови Верховного Суду від 12 лютого 2024 року у справі № 202/1931/22, від 28 лютого 2024 року у справі № 303/4697/22, від 23 жовтня 2024 року у справі № 464/2040/23 та ін.). Як убачається з матеріалів справи, позивач серед іншого обґрунтовував свої позовні вимоги наявністю у відповідачки ОСОБА_2 хронічного алкоголізму, що, на його думку, перешкоджає належному виконанню нею батьківських обов`язків щодо малолітніх дітей. Згідно з частиною другою статті 12 та статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази мають бути належними, допустимими та достовірними (статті 76-78 ЦПК України). Досліджені судом першої інстанції та перевірені апеляційним судом медичні довідки № 88 від 17.05.2024, № 89 від 17.05.2024 та № 195 від 30.09.2024, видані КНП «ЦТЗ "Соціотерапія" ВОР», містять відомості про періодичне, а не постійне вживання алкоголю відповідачкою, що виключає встановлення діагнозу «хронічний алкоголізм» у розумінні пункту 4 частини першої статті 164 СК України. Сам факт проходження відповідачкою лікування у вказаному закладі не є достатнім та беззаперечним доказом наявності хронічного алкоголізму. Більше того, встановлено, що відповідачка вживає заходів для подолання алкогольної залежності, зокрема, проходила стаціонарне лікування у період з 20.09.2024 по 30.09.2024, тобто після подання позову. Це свідчить про усвідомлення нею наявної проблеми та про намір вжити заходів для її усунення, що відповідає принципу забезпечення найкращих інтересів дітей, закріпленому у статті 7 СК України та статті 3 Конвенції про права дитини. Відповідно до статті 19 СК України, орган опіки та піклування зобов`язаний подати до суду письмовий висновок про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав, який підлягає оцінці судом нарівні з іншими доказами. Рішенням Виконавчого комітету Немирівської міської ради № 485 від 15.10.2024 затверджено висновок органу опіки та піклування про недоцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо малолітніх дітей. Вказаний висновок є повним, належним та обґрунтованим, а тому, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, може бути покладений в основу судового рішення. Також апеляційний суд враховує обставину, що причиною звернення позивача із позовом є бажання уникнути мобілізації. Так, озвучена в судовому засіданні думка дітей, що матір потрібно позбавити батьківських прав не є єдиною підставою, яка враховується під час вирішення питання про позбавлення батьківських прав, оскільки думка дитини не завжди може відповідати її інтересам, може бути висловлена під впливом певних зовнішніх факторів, яким вона через свій вік неспроможна надавати правильну оцінку, чи інших можливих факторів впливу на неї. Відповідно до статті 81 ЦПК України доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення його батьківських прав, покладено на позивача (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 листопада 2023 року у справі № 358/689/22 (провадження №61-13923св23)). Суд першої та апеляційної інстанції не може брати до уваги довідки із ліцею як належний доказ умисного ухилення відповідачки ОСОБА_2 від виконання батьківських обов`язків щодо своїх дітей. Відповідно до частини першої статті 141 Сімейного кодексу України, мати та батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Це передбачає, що участь одного з батьків у шкільному та іншому житті дитини не може автоматично свідчити про невиконання іншою стороною батьківських обов`язків або про наявність умислу ухилятися від них. У довідках із ліцею прямо зазначено, що мати на даний момент тимчасово не цікавиться навчальним процесом дітей. Проте така окрема обставина не дозволяє робити висновки про системний характер бездіяльності, її стійкість або тривалість. Для встановлення умисного ухилення від виконання батьківських обов`язків необхідні належні та переконливі докази, що підтверджують наявність загрози життю та здоров`ю дітей або реальної шкоди їх психічному розвитку, як передбачено частиною першою статті 164 Сімейного кодексу України. Щодо фактів вчинення відповідачкою адміністративних правопорушень, передбачених частиною другою статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (домашнє насильство психологічного характеру), суд звертає увагу, що наявні у матеріалах справи докази свідчать про поодинокий характер таких дій, зокрема 24.11.2023 та 10.06.2024. Враховуючи це, суд не вбачає наявності системної загрози життю, здоров`ю та психічному розвитку дітей з боку ОСОБА_2 , що є обов`язковою умовою для застосування положень статті 164 СК України як підстави для позбавлення батьківських прав. Таким чином, поодинокі адміністративні правопорушення та тимчасова незацікавленість матері у навчальному процесі дітей не можуть розцінюватися як доказ умисного ухилення від виконання батьківських обов`язків та не створюють підстав для застосування крайнього заходу у вигляді позбавлення батьківських прав. Суд враховує, що питання позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який застосовується лише за наявності належних, допустимих та переконливих доказів, що свідчать про реальну загрозу для дітей (статті 164-166 СК України, постанова Верховного Суду від 28.12.2024 у справі № 561/474/24). В супереч ст. 81 ЦПК України позивач не надав суду достатніх, належних і допустимих доказів на підтвердження винної поведінки відповідача та її свідомого нехтування своїми батьківськими обов`язками стосовно дітей, що могли б бути підставою для позбавлення її батьківських прав. При цьому колегія суддів наголошує, що позивач при розгляді спору не довів суду, яка реальна мета має бути досягнута шляхом позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, як це змінить існуючу ситуацію на кращу і сприятиме захисту інтересів дитини. Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду від 07.02.2024 у справі № 455/307/22, від 20.03.2024 у справі № 204/2097/22, від 24.10.2024 у справі № 199/3287/23, позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, що застосовується лише за наявності достатніх та переконливих доказів існування реальної загрози життю, здоров`ю чи розвитку дитини. Враховуючи положення статті 166 СК України та принцип пропорційності втручання у сімейне життя (стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність у справі належних і достатніх доказів, які б свідчили про необхідність застосування такого крайнього заходу впливу, як позбавлення батьківських прав. Складні життєві обставини в сім`ї можуть бути вирішені шляхом застосування інших, менш радикальних заходів, не пов`язаних із роз`єднанням сім`ї. Таким чином, з урахуванням якнайкращих інтересів дітей та з огляду на відсутність виключних підстав для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, апеляційний суд у контексті конкретних обставин цієї справи погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність достатніх підстав для позбавлення відповідача батьківських прав, як і гострої соціальної необхідності у цьому. Також, суд не встановив, що відповідач є особою, яка злісно ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків стосовно дітей. Проте неналежне виконання ОСОБА_2 своїх батьківських обов`язків є підставою для попередження відповідачки про зміну ставлення до виховання дітей. Висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_4 відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи. Проте відмова у задоволенні позову про позбавлення батьківських прав не позбавляє позивача права на звернення до суду із таким позовом, якщо відповідач в подальшому не змінить свого ставлення до виховання дітей. Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що відмовляючи в задоволенні позову місцевий суд не врахував, що основною підставою позову є наявність хронічного алкоголізму відповідача, що визначено п.4 ч.1 ст. 164 СК України, то вони апеляційним судом не приймаються з огляду таке. Відповідно до статей 12, 76, 77 та 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, а допустимими - ті, що одержані у порядку, встановленому законом. Сам факт перебування відповідачки на лікуванні у КНП «ЦТЗ "Соціотерапія" ВОР» не є беззаперечним доказом наявності у неї хронічної стадії алкоголізму та не підтверджує обставини, на які посилається апелянт. Більше того, встановлено, що відповідачка вживає активних заходів для подолання залежності, зокрема проходила стаціонарне лікування у вересні 2024 року, що свідчить про усвідомлення проблеми та намір її усунути. Враховуючи наведене, апеляційний суд доходить висновку, що наведені в апеляційній скарзі аргументи щодо наявності у відповідачки хронічного алкоголізму не підтверджені належними та допустимими доказами у розумінні статей 77 та 78 ЦПК України, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції. Також не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не враховано покази свідків та пояснення дітей, які, на думку апелянта, підтверджують регулярне зловживання відповідачкою алкогольними напоями, а також свідчать про те, що остання веде аморальний та розпусний спосіб життя, є неналежним оточенням для дітей, а її поведінка створює реальну загрозу для життя та здоров`я дітей. Відповідно до вимог Сімейного кодексу України при вирішенні спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини суд зобов`язаний враховувати, зокрема, ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з батьків, вік дитини, стан її здоров`я та інші істотні обставини. При цьому, за положеннями статей 12, 76, 77, 78, 80, 81 Цивільного процесуального кодексу України, обов`язок доказування та подання доказів покладається на сторони, які беруть участь у справі, а суд приймає лише ті докази, що є належними, допустимими та достовірними. Пояснення малолітніх дітей, на які посилається апелянт, відповідно до частини третьої статті 232 ЦПК України не можуть бути самостійною підставою для встановлення обставин, які вимагають спеціальних знань або підтвердження іншими засобами доказування. Свідчення дітей щодо нібито аморальної поведінки відповідачки не підкріплені об`єктивними доказами, такими як акти органів опіки та піклування, висновки соціальних служб чи медичних установ, що позбавляє ці твердження достатньої доказової сили. Що стосується показів свідків, наданих позивачем, то суд першої інстанції, керуючись статтею 78 ЦПК України, правомірно відхилив частину цих доказів як такі, що ґрунтуються на припущеннях, особистих оціночних судженнях та не підтверджені іншими матеріалами справи. Посилання апелянта на те, що судом було безпідставно відмовлено в задоволенні клопотання про витребування додаткових доказів, колегія суддів вважає необґрунтованим. Відповідно до частини першої статті 84 ЦПК України суд витребовує докази лише у випадках, коли сторона доведе, що вона не має можливості самостійно їх отримати. Апелянтом не було наведено переконливих підстав, які б свідчили про неможливість самостійного подання таких доказів до суду першої інстанції. Верховний Суд у постановах від 05.07.2023 у справі № 212/3152/21 та від 24.01.2024 у справі № 308/2204/21 зазначив, що позбавлення батьківських прав не може ґрунтуватися виключно на суб`єктивних оцінках поведінки одного з батьків, а повинно підтверджуватися належними та допустимими доказами, які свідчать про системне ухилення від виконання батьківських обов`язків або наявність інших обставин, визначених статтею 164 СК України. Таким чином, наведені апелянтом твердження про аморальний спосіб життя відповідачки та реальну загрозу для життя і здоров`я дітей не знайшли свого підтвердження належними, допустимими та достовірними доказами, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції. Суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що посилання місцевого суду на постанову Верховного Суду від 11.12.2024 у справі № 344/17548/21 є недоречним, оскільки спірні правовідносини нібито не є релевантними через різні підстави позову при однаковому предметі спору. Відповідно до частини четвертої статті 263 Цивільного процесуального кодексу України суд, вирішуючи спір, зобов`язаний враховувати висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду. Зазначена норма не вимагає абсолютної тотожності всіх елементів позову, а передбачає врахування правових позицій у справах з подібними правовідносинами, коли правове регулювання та коло спірних питань є аналогічними. Аналіз змісту постанови Верховного Суду від 11.12.2024 у справі № 344/17548/21 свідчить, що, попри певні відмінності у фактичних підставах позову, у обох справах розглядається спір, пов`язаний із позбавленням батьківських прав, що регулюється нормами глави 15 Сімейного кодексу України, зокрема статтями 150, 151, 164, 165 цього Кодексу. Правові висновки Верховного Суду, наведені у зазначеній постанові, стосуються застосування загальних критеріїв оцінки доказів у спорах цієї категорії, визначення інтересів дитини та співвідношення підстав позбавлення батьківських прав із принципом пріоритету прав та найкращих інтересів дитини, що є релевантними й для даної справи. Отже, місцевий суд правомірно врахував правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 11.12.2024 у справі № 344/17548/21, а посилання апелянта на їх нерелевантність не ґрунтується на положеннях процесуального закону та фактичних обставинах справи. Будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції щодо вирішення питання про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно дітей, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано. Інші доводи апеляційної скарги є необґрунтовані, так як суд вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, та особистого тлумачення скаржником норм матеріального та процесуального права. Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»). Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін. Щодо судових витрат За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Зважаючи на те, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, відсутні підстави для нового розподілу судових витрат та відсутні підстави для розподілу судових витрати за розгляд справи у суді апеляційної інстанції. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Калачик Наталія Михайлівна залишити без задоволення. Заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 24 квітня 2025 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 21 серпня 2025 року. Суддя-доповідач Ю. Б. Войтко Судді: І. В. Міхасішин І. М. Стадник