Постанова 4811 № 466/544/23

Справа № 466/544/23 Головуючий у 1 інстанції: Баєва О. І. Провадження № 22-ц/811/2491/24 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 серпня 2025 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Ніткевича А.В., суддів: Бойко С.М., Копняк С.М., секретаря Гаврилюк Я.Ю. з участю представників позивачки Пащука А.І., Медвідя В.О., відповідача ОСОБА_1 , представника відповідача Оприск Л.Є. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Кость Ярини Романівни на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 08 липня 2024 року в складі судді Баєвої О.І. у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення коштів,- встановив: У січні 2023 року позивачка ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення коштів, просила стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 165000 доларів США та 1739000 грн, а також сплачений судовий збір. Вимоги обґрунтовує тим, що є власником земельної ділянки та будівлі по АДРЕСА_1 . Коли вона вирішила проводити реконструкцію будівлі, познайомилася з забудовником ОСОБА_1 відповідачем по справі, з яким домовилися про постачання будівельних матеріалів на об`єкт. ОСОБА_1 під розписки отримав у неї кошти на загальну суму 165000 доларів США та 1739000 грн, однак необхідний товар, який мав придбати за ці кошти, не поставив, гроші не повернув. Спочатку відповідач наголошував, що весь товар поставлено, але в подальшому перестав виходити на зв`язок та уникає зустрічей. Просила позов задовольнити. Оскаржуваним рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 08 липня 2024 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 165000 (сто шістдесят п`ять тисяч) доларів США та 1739000 (один мільйон сімсот тридцять дев`ять тисяч) грн. боргу. Стягнуто з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 13429 грн судового збору, сплаченого при подачі позову до суду. Рішення суду оскаржила представник відповідача адвокат Кость Я.Р., вважає рішення незаконним та необґрунтованим, а висновки суду першої інстанції суперечать матеріалам справи та чинному законодавству. Стверджує, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права, оскільки не оцінив жоден долучений до відзиву та додатково поданий відповідачем до матеріалів справи доказ. Зокрема, суду були надані належні і допустимі докази виконання відповідачем зобов`язання щодо передачі на будівельний майданчик за адресою АДРЕСА_1 закуплених будівельних матеріалів на зальну суму 10 992 630,72 грн. та проведено підготовчі роботи по будівництву на суму 337000,00 грн. Також, суд першої інстанції не розглянув клопотання відповідача про призначення судово будівельно-технічної експертизи щодо вартості будівельних матеріалів та виконаних будівельних робіт на реконструкції нежитлової будівлі з добудовою під торгово-офісну будівлю та надання висновку про тривалість проведення відповідних робіт з реконструкції відповідної нежитлової будівлі. При цьому, з розписок, які додані до позовної заяви, відповідач зобов`язується поставити будівельні матеріали та організувати роботи на об`єкті, власне за відповідні кошти проводилися будівельні роботи та закуповувалися будівельні матеріали, відтак проведення експертизи, яка визначить вартість будівельних робіт та матеріалів, є необхідним. Таким чином, при розгляді справи суд не дотримався вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності зясування обставин справи та оцінки доказів, не з`ясував усіх юридично значущих обставин. Звертає увагу, що відсутність порушеного права є самостійною підставою для відмови у позові. Зазначає, що відповідач свої зобов`язання виконав, однак замовник змінив генерального підрядника 20.04.2023 з ТзОВ «Емфесіс Інвест» на ТзОВ «Еліт Буд Про», однак до 20.04.2023 всі роботи по реконструкції нежитлової будівлі з добудовою під торгово-офісну будівлю були виконані ТзОВ «Емфесіс Інвест», за кошти, які були надані відповідно до розписок. Зазначає, що позивачка не зверталася до суду з вимогою про розірвання договорів, як і не надала доказів, що зверталася до відповідача з вимогою придбати і доставити матеріали, а відповідач їй відмовив. Стверджує, що позивачка надавала суперечливу інформацію щодо власника землі і замовника будівництва, а також позивачка не спростувала доводи відповідача про те, що саме з переданих ним будівельних матеріалів відбулася реконструкція будівлі за адресою: АДРЕСА_1 . З огляду на це, поведінка позивачки є суперечиловою, оскільки вона передає кошти на матеріали протягом року частинами, а будівельні матеріали жодні не надаються, однак будівництво триває, роботи виконуються. Покликається на доктрину щодо заборони суперечливої поведінки, яка базується на римській максимі ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці. Просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 08 липня 2024 року та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. 13.09.2024 на адресу апеляційного суду надійшов відзив представника позивачки Пащука А.І. на апеляційну скаргу, у якому покликаючись на хронологію подій у спірних правовідносинах, а аткож надання коштів відповідачу, однак відсутність товару, просить скаргу залишити без задоволення, а рішення без змін. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх учасників справи, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення виходячи із такого. Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Частиною 6 цієї ж статті визначено, що в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Ухвалюючи оскаржуване рішення та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що факт отримання коштів відповідачем стверджується долученими до матеріалів справи копіями розписок за відповідні дати, крім цього такі обставини не заперечував і сам ОСОБА_1 . Позивачка в позовній заяві стверджує, що між нею та відповідачем фактично був укладений договір поставки будівельних матеріалів, однак такий договір не виконаний, оскільки кошти відповідно до розписок відповідач отримав, а будівельних матеріалів на об`єкт будівництва не поставив. Разом з цим, суду не було надано жодних доказів того, що відповідач під час укладення такого виду договору здійснював підприємницьку діяльність, як це визначено ст. 712 ЦК України, відтак, суд дійшов висновку, що правовідносини, що виникли між сторонами не підпадають під ознаки договору поставки. При цьому, суд, покликаючись на судову практику, вказав, що між сторонами був укладений ненайменований договір, про що свідчать представлені розписки, які відповідач не оспорював. Таким чином, встановленим є факт, що відповідач ОСОБА_3 в силу укладеного договору кошти на поставку товару отримав, проте не поставив товар, тому зобов`язаний повернути позивачці кошти, отримані відповідно до вказаних вище розписок на придбання товару та його поставку, оскільки товар не був придбаний та поставлений. При цьому, у судовому засіданні не знайшли свого підтвердження пояснення відповідача про те, що за отримані ним кошти від придбав обумовлений товар та доставив його на об`єкт будівництва, однак такий товар передав не позивачці ОСОБА_2 , а підряднику «ТзОВ «Емфесіс Інвест», оскільки відповідачем не надано жодних доказів, в т.ч. будь-яких документів, які б підтверджували такі його твердження. Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є підставними і такі необхідно задовольнити. Також суд вирішив питання судових витрат. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення колегія суддів виходить з такого. Підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 ЦК України). Згідно із ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (стаття 638 ЦК України). Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України). Судом встановлено, що 15.09.2020 відповідач ОСОБА_1 отримав від позивачки ОСОБА_2 кошти в сумі 70000 доларів США на придбання будівельних матеріалів, залізобетонних конструкцій для поставки на об`єкт будівництва у АДРЕСА_1 . 12.10.2020 відповідач ОСОБА_1 отримав від позивачки ОСОБА_2 кошти в сумі 45000 доларів США на придбання будівельних виробів, матеріалів та конструкцій для поставки на об`єкт будівництва у АДРЕСА_1 . 26.12.2020 відповідач ОСОБА_1 отримав від позивачки ОСОБА_2 кошти в сумі 30000 доларів США на придбання будівельних матеріалів, залізобетонних виробів для поставки на об`єкт будівництва у АДРЕСА_1 . 04.04.2021 відповідач ОСОБА_1 отримав від позивачки ОСОБА_2 кошти в сумі 20000 доларів США на придбання будівельних матеріалів для об`єкта будівництва у АДРЕСА_1 та 337 000 грн. як оплату за підготовчі роботи по будівництву та на закупівлю залізобетонних лотків під оглядові ями. 12.08.2021 відповідач ОСОБА_1 отримав від позивачки ОСОБА_2 кошти на суму 945 000 грн. на закупівлю віконних блоків на об`єкт будівництва у АДРЕСА_1 . 03.11.2021 відповідач ОСОБА_1 отримав від позивачки ОСОБА_2 кошти на суму 457 000 грн. на закупівлю віконних блоків на об`єкт будівництва у АДРЕСА_1 . Факт отримання даних коштів підтверджується долученими до матеріалів справи копіями розписок за відповідні дати та визнається відповідачем ОСОБА_1 , тому в силу ст. 82 ЦПК України не підлягає доказуванню. Звертаючись з позовними вимогами про стягнення коштів позивачка ОСОБА_2 свої доводи зводить до того, що між нею та відповідачем фактично був укладений договір поставки будівельних матеріалів, однак такий договір не виконаний, оскільки кошти відповідно до розписок відповідач отримав, а будівельних матеріалів на об`єкт будівництва не поставив, у зв`язку з чим звернулася до суду з позовом про повернення грошових коштів. Колегія суддів виходить з того, що відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Разом з цим, оскільки у матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач ОСОБА_1 під час укладення договору із позивачкою здійснював підприємницьку діяльність, колегія суддів розділяє висновок районного суду про те, що правовідносини, що виникли між сторонами не підпадають під ознаки договору поставки. В свою чергу, тлумачення статті 6 ЦК України свідчить, що сторони мають право укладати договори, які не передбачені актами цивільного законодавства, за умови, що вони відповідають загальним засадам цивільного законодавства. Такі договори є непонайменованими, оскільки не визначені в актах законодавствах. На такий договір розповсюджуються загальні положення цивільного законодавства України (постанова КЦС ВС від 21 березня 2018 року у справі № 761/11589/16-ц). Таким чином, слідуючи обставинам справи та наявним у такій доказам, колегія суддів приходить переконання про те, що договірні відносини між позивачкою та відповідачем все ж існували та продовжують існувати. Положенням ст. 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину, яка означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. При цьому, апелянтом не надано, як суду першої інстанції, так і апеляційному суду рішення суду, яке набрало законної сили, про визнання недійсними, укладених між сторонами договорів. Як зазначено вище, факт отримання відповідачем ОСОБА_1 від позивачки ОСОБА_2 165000 доларів США та 1739000 грн на придбання будівельних матеріалів, залізобетонних виробів, на закупівлю віконних блоків для поставки на об`єкт будівництва у м.Львові по вул.Джерельна, 69, а також для проведення підготовчих робіт на вказаному об`єкті, підтверджується долученими до матеріалів справи копіями розписок за відповідні дати та визнається відповідачем ОСОБА_1 . Разом з цим, заперечуючи позовні вимоги сторона відповідача стверджує, що будівельні матеріали закуплені на зальну суму 10 992 630,72 грн., а також проведено підготовчі роботи по будівництву на суму 337000,00 грн. На підтвердження суду надано копії товарно-транспортних накладних та видаткових накладних на будівельні матеріали (т. 2 а.с. 172-223). Крім цього, замовник змінив генерального підрядника 20.04.2023 з ТзОВ «Емфесіс Інвест» на ТзОВ «Еліт Буд Про», однак до 20.04.2023 всі роботи по реконструкції нежитлової будівлі з добудовою під торгово-офісну будівлю були виконані ТзОВ «Емфесіс Інвест», за кошти, які були надані відповідно до розписок. Враховуючи наведене, ключовим моментом у спірних правовідносинах дійсно є встановлення обставин щодо обсягів поставки будівельних матеріалів для виконання відповідних робіт з реконструкції, а також вартості виконаних робіт. Оскаржуючи рішення суду першої інстанції, в апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Кость Я.Р. просила про призначення судової будівельно-технічної експертизи, яку доручити експертам Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз (79024, м. Львів, вул. Липинського, 54), на вирішення експертам поставити питання: яка вартість будівельних матеріалів та яка вартість виконаних будівельних робіт на реконструкцію нежитлової будівлі з добудовою під торгово-офісну будівлю за адресою АДРЕСА_1 станом на 20.04.2023; яка тривалість проведення відповідних робіт з реконструкції нежитлової будівлі з добудовою під торгово-офісну будівлю за адресою АДРЕСА_1 з розрахунку людино-днів (людино-годин) станом на 20.04.2023. Ухвалою Львівського апеляційного суду від 29 липня 2025 року у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Кость Ярини Романівни про призначити по справі судову будівельно-технічноїекспертизи відмовлено. Вирішуючи вказане клопотання, колегія суддів звернула увагу, що відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. При цьому, відповідно до ч. 5 ст. 95 ЦПК України, учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Відповідність оригіналам наявних в матеріалах справи копій видаткових накладних та товарно-транспортних накладних (т. 2 а.с. 172-223) посвідчені представником відповідача, адвокатом Кость Я.Р., на таких документах проставлено напис «копія вірна, ОСОБА_4 , 04.09.23». Однак, висловлюючи думку щодо поданого клопотання про призначення експертизи, представники позивачки звернули увагу суду на те, що судом першої інстанції долучено до матеріалів справи (т. 2 а.с. 172-223) копії товарно-транспортних накладних та видаткових накладних на будівельні матеріали, при цьому сторона позивача ставить під сумнів відповідність поданих копій оригіналам, відтак звернулися з клопотанням про витребування від відповідача оригіналів цих документів. Судом витребувано від відповідача ОСОБА_1 оригінали товарно-транспортних накладних та видаткових накладних на будівельні матеріали, копії яких містяться у справі (т. 2 а.с. 172-223), однак представник відповідача Кость Я.Р. повідомила, що відповідач ОСОБА_1 оригінали таких документів їй не надав, відтак надати такі на вимогу суду вона не може. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги (ч. 6 ст. 95 ЦПК України). Основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, змагальність сторін та диспозитивність (пункти 4 та 5 частини третьої статті 2 ЦПК України). Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша, третя статті 13 ЦПК України). Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, третя статті 12, частини перша, п`ята, шоста статті 81 ЦПК України). Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. З врахуванням встановлених обставин, беручи до уваги те, що стороною відповідача суду надано копії товарно-транспортних накладних та видаткових накладних на будівельні матеріали (т. 2 а.с. 172-223), відповідність яких оригіналам заперечується стороною позивача, а на вимогу суду оригінали таких відповідачем суду не надано, суд, з врахуванням приписів ч. 6 ст. 95 ЦПК України, не може брати їх до уваги. Крім цього, 05 серпня 2025 року представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Кость Я.Р. повторно звернулася до апеляційного суду із клопотанням про призначення судової будівельно-технічної експертизи, на вирішення експертам поставити питання: яка вартість будівельних матеріалів та яка вартість виконаних будівельних робіт на реконструкцію нежитлової будівлі з добудовою під торгово-офісну будівлю за адресою АДРЕСА_1 станом на 20.04.2023; яка тривалість проведення відповідних робіт з реконструкції нежитлової будівлі з добудовою під торгово-офісну будівлю за адресою АДРЕСА_1 з розрахунку людино-днів (людино-годин) станом на 20.04.2023. З врахуванням заяви від 05 серпня 2025 року, додатково на вирішення експерту просила поставити питання: Який перелік та об`єми фактично виконаних будівельних робіт по реконструкції нежитлової будівлі з добудовою під торгово-офісну будівлю за адресою АДРЕСА_1 станом на 20.04.2023 року? Яка вартість фактично виконаних робіт з будівництва (ремонту, реконструкції) по реконструкції нежитлової будівлі з добудовою під торгово-офісну будівлю за адресою АДРЕСА_1 станом на 20.04.2023 року? В обґрунтування клопотання, серед іншого, звертала увагу, що суду надано не лише копії товарно-транспортних накладних та видаткових накладних на будівельні матеріали, а також інші письмові докази, а саме відповідь на адвокатський запит Інспекції архітектурно-будівельного контролю у м.Львові від 03.07.2023 вих.N30-1/07, з якої вбачається, що зареєстровано дозвіл на виконання будівельних робіт ЛВ012201106373 та повідомлення про зміну даних ЛВ012201106373-2, ЛВ012201106373-4 на об`єкті будівництва «Реконструкція існуючої нежитлової будівлі з добудовою під торгово-офісну будівлю на АДРЕСА_1 . 06 листопада 2020 року інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у м.Львові виданий дозвіл на виконання будівельних робіт № ЛВ 012201106373 на «Реконструкція нежитлової будівлі з добудовою під торгово-офісну будівлю за адресою АДРЕСА_1 . З Дозволу на виконання будівельних робіт від 06 листопада 2020 року ЛВ012201106373 вбачається, що замовником будівництва була ОСОБА_5 , генеральним підрядником - товариство з обмеженою відповідальністю «ЕМФЕСІС ІНВЕСТ». 02.10.2020 між ТзОВ «ЕМФЕСІС ІНВЕСТ» («Підрядник») та фізичною особою ОСОБА_5 («Замовник») укладено Договір підряду в реконструкції №2/10 (далі Договір №2/10) (а.с.210-213). Предметом договору є те, що Замовник доручає, а Підрядник забезпечує відповідно до проектної документації та умов Договору виконання будівельно-монтажних робіт з реконструкції нежитлової будівлі під торгово-офісну будівлю за адресою АДРЕСА_1 . ТОВ «ЕМФЕСІС ІНВЕСТ» здійснювало реконструкцію нежитлової будівлі з добудовою під торгово-офісну будівлю за адресою АДРЕСА_1 в тому числі з закуплених відповідачем матеріалів, а також оплачених відповідачем робіт. Факт передачі цих матеріалів на будівельний майданчик за адресою АДРЕСА_1 підтверджується Актом про отримання давальницьких матеріально-технічних ресурсів протягом грудня 2020 року червня 2022 року (дані докази знаходяться на 145-150 аркушах справи, том 2). Роботи також по факту виконані. Сторонами підписана договірна ціна (а.с.151-152, том 2), локальний кошторис на будівельні роботи (а.с.153-166, том 2). Також на аркуші 173-177 міститься фототаблиця. На фото а.с.175 зображена будівля за адресою АДРЕСА_1 до початку реконструкції та станом на 02.10.2020р., на а.с.173-174 станом на 20.04.2023 року. Ухвалою апеляційного суду від 19 серпня 2025 року відмовлено у задоволенні вказаного клопотання, при цьому апеляційний суд врахував, що на вимогу суду надати оригінал Акта №1/30 про отримання давальницьких матеріально-технічних ресурсів протягом грудня 2020 року червня 2022 року, представник відповідача Оприск Л.Є в судовому засіданні 19 серпня 2025 року надала оригінал такого документа, однак після порівняння цього документа із копією, яка знаходиться в матеріалах справи в т. 2 а.с. 145-150 встановлено, що за місцем знаходження відбитків печатки, а також за нумерацією порядкових номерів, наданий представником Оприск Л.Є. оригінал не відповідає наявній у справі копії. З врахуванням викладеного, беручи до уваги вимоги ч. 6 ст. 95 ЦПК України, такий доказ не береться судом до уваги. Крім цього, колегія суддів врахувала пояснення представника позивача Медвідя В.О. про те, що за висновком експерта від 03.04.2025 за № СЕ-19/114-25/5857-ПЧ, який складений Львівським НДЕКЦ на виконання постанови про призначення почеркознавчої експертизи у кримінальному провадженні, внесеному до ЄДРДР від 07.10.2022 за № 12022141380001182, сім досліджуваних підписів від імені ОСОБА_5 на договорі підряду з реконструкції № 2/10 від 02.10.2020, акту № 1 приймання виконаних будівельних робіт за червень 2022 року від 29.06.2022, додатку № 2 до договору 02/10 «Договірна ціна (уточнена) на будівництво Реконструкція існуючої нежитлової будівлі з добудовою під торгово-офісну будівлю по АДРЕСА_1 , що здійснюється у 2021 році, а також форма № 1 Додаток № 1 до договору 02/10 «Локальний кошторис» на будівельні роботи № 1-1-1 виконані не ОСОБА_5 , а іншою особою. З врахуванням встановлених обставин, для дослідження експерту сторона відповідача пропонувала надати, серед іншого, письмові документи, які не можуть братися судом до уваги, відтак відсутні підстави для задоволення клопотання представника відповідача адвоката Кость Я.Р. про призначення судової будівельно-технічної експертизи. З врахуванням наведеного, не знайшли підтвердження доводи апелянта про те, що ОСОБА_1 закупив будівельні матеріали на зальну суму 10 992 630,72 грн., а також провів підготовчі роботи по будівництву на суму 337000,00 грн., оскільки суд не може взяти до уваги надані ним копії товарно-транспортних накладних та видаткових накладних на будівельні матеріали (т. 2 а.с. 172-223), відповідність яких не підтверджена оригіналам, а також Акт № 1/30 про отримання давальницьких матеріально-технічних ресурсів протягом грудня 2020 року червня 2022 року, Договір підряду з реконструкції № 2/10 від 02.10.2020, акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за червень 2022 року від 29.06.2022, додаток № 2 до договору 02/10 «Договірна ціна (уточнена) на будівництво Реконструкція існуючої нежитлової будівлі з добудовою під торгово-офісну будівлю по АДРЕСА_1 , що здійснюється у 2021 році, а також форма № 1 Додаток № 1 до договору 02/10 «Локальний кошторис» на будівельні роботи № 1-1-1, які з наведених вище підстав, не можуть вважатися достовірними доказами, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Частиною 1 статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Згідно із частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. При цьому, відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором. Таким чином, суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, вірно застосувавши норми матеріального права, дійшов правильного висновку про обґрунтованість вимог ОСОБА_2 про стягнення з відповідача ОСОБА_1 165000 доларів США та 1739000 грн. коштів, отриманих відповідно до вказаних вище розписок на придбання товару та його поставку, оскільки товар не був придбаний та поставлений, відтак постановив рішення з додержанням вимог норм матеріального та процесуального права. З огляду на зазначене, підстави для скасування рішення суду з наведених апелянтом підстав відсутні. Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновки суду першої інстанції, та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін. Керуючись ст. ст. 259, 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, - ухвалив: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кость Ярини Романівни залишити без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 08 липня 2024 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня ухвалення, може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 21 серпня 2025 року. Головуючий: А.В. Ніткевич Судді: С.М. Бойко С.М. Копняк