Постанова Дніпровський апеляційний суд № 209/4046/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/7230/25 Справа № 209/4046/24 Суддя у 1-й інстанції - Корнєєва І. В. Суддя у 2-й інстанції - Свистунова О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 серпня 2025 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого судді Свистунової О.В., суддів: Єлізаренко І.А., Макарова М.О., за участю секретаря Коляди Я.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу Приватного підприємства «Світлана 2000» на ухвалу судді Дніпровського районного суду міста Кам`янського від 14 травня 2025 року про відмову у забезпеченні позову у цивільній справі за позовом Приватного підприємства «Світлана 2000» до ОСОБА_1 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог ОСОБА_2 , про стягнення сплаченої заборгованості у порядку регресу, В С Т А Н О В И Л А: На розгляді в Дніпровському районному суді м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області знаходиться цивільна справа №209/4046/24 за позовом Приватного підприємства «Світлана 2000» до ОСОБА_1 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог - ОСОБА_2 про стягнення сплаченої заборгованості у порядку регресу у розмірі 4 778 227,71 грн. У травні 2025 року представник позивача Приватного підприємства "Світлана-2000" - адвокат Демінов О.І. звернувся до Дніпровського районного суду міста Кам`янського з заявою про забезпечення позову, у якій просив забезпечити позов шляхом заборони ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), а також будь-яким іншим особам вчиняти дії по відчудженню, оформленню, переоформленню та державної реєстрації, реєстраційних дій, пов`язаних з реєстрацією , перереєстрацією речових прав на нерухоме майно , заборони внесення будь-яких змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо нерухомого майна, а саме: - нежитлове приміщення, загальною площею 289,9 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1773621312104, Номер об`єкта в РПВН: 13577478; - 40/100 частки в квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер майна: 27151885. В обґрунтування вимог заяви зазначено, що 22.01.2014 року між ОСОБА_2 та відповідачкою ОСОБА_1 було укладено договір позики, відповідно до якого ОСОБА_1 , отримано в борг 250 000 доларів США з кінцевим строком повернення не пізніше 31 грудня 2015 року, на забезпечення належного виконання за вказаним договором позики між ОСОБА_2 , та ПП «Світлана-2000», а також ПП «Феміда», як поручителями, було укладено договори поруки. Поручитель ПП «Світлана-2000» поручилось перед кредитором за виконання боржником свого обв`язку частково і відповідальність поручителя обмежилась сумою 175 000 доларів США. Рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 22 липня 2016 року позов ОСОБА_2 задоволено частково та стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ПП «Світлана-2000» на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики від 22 січня 2014 року у розмірі 4 343 500 грн., стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ПП «Феміда» на користь ОСОБА_2 , заборгованість за договором позики від 22 січня 2014 року у розмірі 1 861 500 грн. Згідно ВП №54501201, відкритого на підставі виконавчого листа, виданого Верньодніпровським районним судом Дніпропетровської області по справі №173//614/16-ц про стягнення з ПП «Світлана-2000» суми заборгованості в розмірі 4 343 500 грн. державним виконавцем накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно ПП «Світлана-2000». 23.11.2021 року державним виконавцем винесена постанова про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з повним погашенням заборгованості по виконавчому листу по справі №173/614/16-ц про стягнення з ПП «Світлана-2000» суми заборгованості в розмірі 4 343 500 грн. У результаті повного погашення заборгованості ПП «Світлана-2000» перед ОСОБА_2 , до ПП «Світлана-2000» перейшли усі права кредитора щодо боржника - ОСОБА_1 в частині сплаченої заборгованості в сумі 4 343 500 грн., суми виконавчого збору в розмірі - 434 350 грн., витрат на проведення виконавчих дій в розмірі - 377,71 грн. Сплата ОСОБА_2 з боку ПП «Світлана-2000» за зобов`язання ОСОБА_1 , по договору поруки відбулося на підставі судового рішення в рамках примусового виконання такого рішення, тобто поза волею ПП «Світлана-2000». Невжиття зазначених вище заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача у разі задоволення позовних вимог про стягнення в порядку регресу сплаченої позивачем заборгованості у розмірі 4 778 227, 71 грн. Ухвалою судді Дніпровського районного суду міста Кам`янського від 14 травня 2025 року відмовлено у забезпеченні позову. У поданій апеляційній скарзі представник позивача Приватного підприємства "Світлана-2000" адвокат Демінов О.І., посилаючись на неправильне застосування судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову. Апеляційна скарга обґрунтовувалась тим, що судом першої інстанції неповно з`ясовані обставини, що мають значне значення для справи та зроблено висновки, що не відповідають фактичним обставинам справи. У відзиві ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін. Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, довідками про доставку електронного листа і смс-повідомлення та отримання документів в Електронному суді. Вислухавши представників апелянта та відповідачки, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів в обґрунтування того, що не застосування заходів забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення. Проте, колегія суддів не може погодитися із таким висновком суду першої інстанції, зважаючи на наступне. Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Відповідно до п. 2,4, 10 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти дії та забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі , або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання, іншими заходами у випадках , передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Так, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача». У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2019 року у справі № 331/1255/17 (провадження № 61-11180св18) зазначено, що «забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення». Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) з урахуванням доказів, наданих стороною для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема у тому, що між сторонами дійсно виник спір, існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також співмірність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з таким клопотанням, заявленим позовним вимогам. Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі у разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведе до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер. Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості заходів забезпечення позову, враховуючи їх співмірність із заявленими вимогами, відповідність виду забезпечення позову заявленим позовним вимогам, збалансованість інтересів сторін, а також інших учасників процесу. Аналіз вище вказаних норм права та правових висновків, викладених у постановах Верховним Судом, свідчить про те, що суд, забезпечуючи позов, повинен враховувати співмірність заходів забезпечення позову та заявлених позовних вимог позивача. Встановлено, що 22.01.2014 року між ОСОБА_2 та відповідачкою ОСОБА_1 було укладено договір позики, відповідно до якого ОСОБА_1 , отримано в борг 250 000 доларів США з кінцевим строком повернення не пізніше 31 грудня 2015 року, на забезпечення належного виконання за вказаним договором позики між ОСОБА_2 , та ПП «Світлана-2000», а також ПП «Феміда», як поручителями, було укладено договори поруки. Поручитель ПП «Світлана-2000» поручилось перед кредитором за виконання боржником свого обв`язку частково і відповідальність поручителя обмежилась сумою 175 000 доларів США. Рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 22 липня 2016 року позов ОСОБА_2 задоволено частково та стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ПП «Світлана-2000» на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики від 22 січня 2014 року у розмірі 4 343 500 грн., стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ПП «Феміда» на користь ОСОБА_2 , заборгованість за договором позики від 22 січня 2014 року у розмірі 1 861 500 грн. Згідно ВП №54501201, відкритого на підставі виконавчого листа, виданого Верньодніпровським районним судом Дніпропетровської області по справі №173//614/16-ц про стягнення з ПП «Світлана-2000» суми заборгованості в розмірі 4 343 500 грн. державним виконавцем накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно ПП «Світлана-2000». 23.11.2021 року державним виконавцем винесена постанова про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з повним погашенням заборгованості по виконавчому листу по справі №173/614/16-ц про стягнення з ПП «Світлана-2000» суми заборгованості в розмірі 4 343 500 грн. У результаті повного погашення заборгованості ПП «Світлана-2000» перед ОСОБА_2 , до ПП «Світлана-2000» перейшли усі права кредитора щодо боржника - ОСОБА_1 в частині сплаченої заборгованості в сумі 4 343 500 грн., суми виконавчого збору в розмірі - 434 350 грн., витрат на проведення виконавчих дій в розмірі - 377,71 грн. Колегія суддів звертає увагу, що з 23.11.2021 року ОСОБА_1 по теперішній час не було виконано свого зобов`язання перед ПП «Світлана-2000». Зважаючи, що предметом позову по даній справі є стягнення грошових коштів в порядку регресу у розмірі 4 778 227,71 грн, колегія суддів приходить висновку, що заборона відчуження майна відповідача, є співмірним заходом забезпечення позову. До заяви про забезпечення позову додавалися довідки про оцінку майна, за рахунок якого необхідно забезпечити позов. - нежитлове приміщення, 289,9 м2, за адресою: АДРЕСА_1 , оціночна вартість: 317 357,14 грн. - 40/100 частки квартири за адресою: АДРЕСА_2 , оціночна вартість частки: 364 407,81 грн. Загальна оціночна вартість майна: 681 764,95 грн., що становить приблизно 14,3% від суми позову. Відповідачка, заперечуючи проти наданої позивачем оцінки майна, не надала суду відповідних належних доказів на спростування даних доводів позивача. Колегія суддів звертає увагу, що у випадку задоволення позовних вимог за відсутності забезпечення позову відповідач може відчужити належне їй майно і виконання рішення суду буде значно ускладнене. Задоволення заяви про забезпечення позову не є фактичним вирішенням справи по суті і не порушує прав інших осіб, а також є необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення. При цьому, обраний позивачем вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним. Така правова позиція узгоджується із постановою Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18. Крім того, згідно відповіді № 1673238 від 15.08.2025 року на запит суду: - нежитлове приміщення, загальною площею 289,9 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1773621312104, Номер об`єкта в РПВН: 13577478, та 40/100 частки в квартирі, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер майна: 27151885, належать ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ). Колегія суддів враховує посилання відповідача ОСОБА_1 у відзиві на апеляційну скаргу про знаходження нерухомого майна- нежитлового приміщення, загальною площею 289,9 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1773621312104, Номер об`єкта в РПВН: 13577478, в іпотеці , та вважає за необхідне зазначити наступне. Колегія суддів враховує, що відповідно до сталої судової практики, на яку посилається відповідач ОСОБА_1 у відзиві на апеляційну скаргу, іпотекодержатель має переважне право перед іншими кредиторами на задоволення своїх вимог за рахунок предмету іпотеки (Постанова КЦС ВС від 19 листопада 2019 року у справі № 137/2080/18). Але, наявність у іпотекодержателя переважного права на задоволення своїх вимог за рахунок предмету іпотеки не свідчить про відсутність у позивача права на задоволення своїх вимог за рахунок майна, яке залишиться після задоволення вимог іпотекодержателя. У Постанові КЦС ВС від 19 листопада 2019 року у справі № 137/2080/18 зазначено, що «банк як іпотекодержатель нерухомого майна, право якого зареєстроване в установленому законом порядку, має право на звернення з позовом про звільнення майна з-під арешту, якщо вважає, що такими діями порушені його права». Верховний Суд України у Постанові Пленуму № 9 від 22.12.2006р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» зазначив, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування. Зі змісту ч. 1 ст. 158 ЦПК України вбачається, що з заявою про скасування заходів забезпечення позову може звернутися лише учасник справи, яким відповідно до положень ст.ст. 42, 48 ЦПК України є позивач, відповідач, третя особа. Іпотекодержателем на вказане нежитлове приміщення площею 289,9 кв.м є ОСОБА_3 , який не є учасником даної цивільної справи. Тобто в даному випадку накладенням арешту на майно, яке перебуває в іпотеці, ніяким чином не порушує права відповідача ОСОБА_1 . Колегія суддів звертає увагу, що у разі, якщо ж іпотекодержатель ОСОБА_3 вважає, що його права порушені, він має право звернутися до суду з відповідною заявою. Враховуючи, що законодавець не встановив заборони на застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, яке перебуває у іпотеці, колегія суддів вважає, що посилання відповідача ОСОБА_1 на порушення її прав в даному випадку не можуть бути прийняті до уваги, бо наявність арешту на майно при наявності іпотеки ніяким чином на права ОСОБА_1 не впливають. Таким чином, судова колегія, враховуючи розумність, обґрунтованість і адекватність вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, дійшла висновку, що заява Приватного підприємства "Світлана-2000" про забезпечення позову підлягає задоволенню шляхом заборони ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), а також будь-яким іншим особам вчиняти дії по відчуженню, оформленню, переоформленню та державної реєстрації, реєстраційних дій, пов`язаних з реєстрацією, перереєстрацією речових прав на нерухоме майно, заборони внесення будь-яких змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо нерухомого майна, а саме: нежитлове приміщення, загальною площею 289,9 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1773621312104, Номер об`єкта в РПВН: 13577478; 40/100 частки в квартирі, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер майна: 27151885. Колегія суддів зауважує, що у разі, якщо потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпаде або зміняться обставини, що зумовили його застосування, сторони у справі не позбавлені права звернутись до суду з питання скасування заходів забезпечення позову. Відповідно до частини 2 статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Ураховуючи викладене, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення заяви про забезпечення позову. Керуючись статтями 259, 268, 374, 376, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, У Х В А Л И Л А: Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Світлана 2000» задовольнити. Ухвалу судді Дніпровського районного суду міста Кам`янського від 14 травня 2025 року про відмову у забезпеченні позову скасувати та ухвалити нове судове рішення. Заяву Приватного підприємства "Світлана-2000" про забезпечення позову задовольнити. Вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), а також будь-яким іншим особам вчиняти дії по відчуженню, оформленню, переоформленню та державної реєстрації, реєстраційних дій, пов`язаних з реєстрацією, перереєстрацією речових прав на нерухоме майно, заборони внесення будь-яких змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо нерухомого майна, а саме: - нежитлове приміщення, загальною площею 289,9 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1773621312104, Номер об`єкта в РПВН: 13577478; - 40/100 частки в квартирі, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер майна: 27151885. Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 19 серпня 2025 року. Повний текст судового рішення складено 20 серпня 2025 року. Головуючий О.В. Свистунова Судді: І.А. Єлізаренко М.О. Макаров