Постанова 4824 № 362/4110/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 362/4110/21 Головуючий у суді І інстанції Ковбель М.М. Провадження № 22-ц/824/6978/2022 Доповідач у суді ІІ інстанції Ігнатченко Н.В. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 22 листопада 2022 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Ігнатченко Н.В., суддів: Мережко М.В., Савченка С.І., за участю секретаря судового засідання - Череп Я.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 7 лютого 2022 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - служба у справах дітей та сім`ї Васильківської міської ради Київської області, про визначення способу участі батька у спілкуванні з дитиною та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - виконавчий комітет Васильківської міської ради Київської області, про визначення місця проживання дитини та визначення способу участі батька у спілкуванні з дитиною, в с т а н о в и в: У серпні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - служба у справах дітей та сім`ї Васильківської міської ради Київської області, про визначення способу участі батька у спілкуванні з дитиною. У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2 , третя особа - виконавчий комітет Васильківської міської ради Київської області, про визначення місця проживання дитини з матір`ю та визначення способу участі батька у спілкуванні з дитиною. 4 лютого 2022 року представник ОСОБА_2 - адвокат Стукалова І.В. подала до суду заяву про забезпечення позову, в якій просила зобов`язати ОСОБА_1 передавати позивачу для спілкування та виховання без присутності матері малолітню дочку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щосуботи з 10 год. 00 хв. до 20 год. 00 хв. та щосереди після школи до 20 год. 00 хв. до вирішення позову по суті; зобов`язати відповідача не допускати у присутності дитини негативних розмов про батька та сприяти налагодженню емоційного контакту позивача з малолітньою дочкою. На обґрунтування заяви зазначено, що відповідач чинить перешкоди позивачу у спілкуванні зі спільною дитиною, у зв`язку з чим малолітня ОСОБА_4 віддаляється від батька, не має бажання проводити з ним час, тобто втрачаються безпосередні емоційні контакти між батьком і дитиною. Вказана обставина може унеможливити або утруднити виконання рішення суду у разі задоволення позову про визначення способу участі батька у спілкуванні з дитиною, оскільки тривала відсутність батька у житті малолітньої дитини призводить до втрати зв`язку між ними. Відновлення відносин та емоційного контакту дитини з її батьком повинно переважати над бажанням інших осіб, зокрема відповідача, обмежити від їх зустрічей. Регулярні зустрічі батька з дитиною у спокійній обстановці без участі та поза місцем проживання матері будуть сприяти відновленню та налагодженню їх емоційних стосунків. Ця обставина відповідатиме законним інтересам як батька так і дитини, що у свою чергу може усунути загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду. Натомість, участь матері при зустрічах з дитиною створює як напруженість для відповідача внаслідок її негативного до нього ставлення та постійних зауважень і критики, а також принижує його в очах дитини, спотворює негативний образ батька в її очах, заважає дитині емоційно розкритися та показати своє справжнє ставлення до батька. З огляду на складний характер відносин між батьками, конфлікт, відсутність діалогу та міжособистісні непорозуміння, доцільним, безпечним та корисним буде окреме перебування дитини з батьком та матір`ю, а відтак особисті зустрічі батька з дитиною повинні відбуватися без присутності матері. Також, з метою запобігання залученню дитини до конфлікту між батьками та їх недобросовісної поведінки слід зобов`язати відповідача не допускати у присутності дитини негативних розмов про батька та сприяти налагодженню емоційного контакту між дочкою та її батьком. На переконання сторони позивача за первісним позовом, зустрічі батька з дитиною згідно запропонованого графіку є співмірним заходом забезпечення позову, не порушуватиме прав сторін та розпорядку дня дитини і не призведе до будь-яких незворотних негативних наслідків. Обраний вид забезпечення позову в частині зобов`язання відповідача надати батьку можливість безперешкодного спілкування та побачення з дитиною протягом певного проміжку часу, не вирішує спір по суті, а лише спрямований на забезпечення збереження відносин та емоційного контакту малолітньої дитини з її батьком. Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 7 лютого 2022 року заяву про забезпечення позовузадоволено частково. В порядку забезпечення позову зобов`язано ОСОБА_1 передавати ОСОБА_2 для спілкування та виховання без присутності матері малолітню дочку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,щосуботи з 10 год. 00 хв. до 20 год. 00 хв. та щосереди після школи до 20 год. 00 хв. до вирішення позову по суті. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що між тим з батьків, хто проживає окремо, і дітьми повинен існувати постійний і систематичний контакт. Таке спілкування буде сприяти повноцінному вихованню дитини, її розвитку, оскільки спілкування дітей з батьками, а батьків - зі своїми дітьми служить задоволенню життєво важливих потреб дитини. Крім того, дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння, вона має, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю обох батьків, що забезпечить її виховання в атмосфері любові, моральної та матеріальної забезпеченості. Тобто, безпосередня участь батька у вихованні доньки, регулярне спілкування між ними не лише забезпечить виконання батьківських прав позивача, а насамперед буде повністю відповідати інтересам дитини. Приймаючи до уваги наведене, суд, керуючись нормами сімейного законодавства та виходячи насамперед з інтересів самої дитини, дійшов висновку, що з урахуванням не тільки формального права позивача на зустріч зі своєю донькою, а й з урахуванням усіх інших істотних обставин справи у їх сукупності, віку дитини та її режиму, слід встановити спосіб спілкування батька з його донькою шляхом систематичних побачень до ухвалення остаточного рішення у справі. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач в особі представника - адвоката Петронюка Р.В. звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати з мотивів неповного з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, а заяву про забезпечення позову залишити без задоволення. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції, вживаючи заходи забезпечення позову у даній справі, порушив вимоги частини десятої статті 150 ЦПК України та статті 159 СК України, системний аналіз яких дає підстави стверджувати, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом встановлення графіка зустрічей із дитиною по суті вирішує спір, який має ініціюватися окремо. Тобто, зазначений вид забезпечення позову розглядається як порушення вимог процесуального законодавства, оскільки стає по суті підміною рішення суду, що узгоджується з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 6 грудня 2018 року у справі № 727/3856/18, від 20лютого 2020 року у справі № 754/4437/18, від 9 вересня 2019 року у справі № 607/10896/19. Враховуючи викладене, суд не мав жодних підстав для задоволення заяви про забезпечення позову та постановлення оскаржуваної ухвали, оскільки такі заходи забезпечення позову за своїм змістом є тотожними задоволенню позовних вимог, хоча і не у повній мірі, оскільки їх перелік є значно вужчим, а обставини, якими позивач обґрунтовує необхідність забезпечення позову є предметом розгляду справи по суті. Крім того, рішення органу опіки і піклування при виконавчому комітеті Васильківської міської ради Київської областівід 19 липня 2021 року не скасовано, не зупинене та є обов`язковим до виконання за відсутності рішення суду відповідно до норми частини другої статті 158 СК України. Відтак, зважаючи на тривалий розгляд наведеної категорії справ та ймовірні перепони у спілкуванні між дитиною та одним із батьків, законом передбачено можливість встановлення графіка зустрічей із дитиною у позасудовому порядку шляхом звернення до органу опіки та піклування, де встановленню графіка зустрічей передуватиме комплекс дій, визначений законом, що і було власне зроблено та має виконуватись досі до вирішення спору в суді по суті, в тому числі як позивачем так і відповідачем. У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача - адвокат Стукалова І.В. просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, посилаючись на законність та обгрунтованість зроблених судом першої інстанції висновків щодо наявності підстав для забезпечення позову шляхом зобов`язання відповідача передавати позивачу для спілкування та виховання без присутності матері спільну дитину, яка проживає з матір`ю, у запропонований графік, що відповідає висновкам, які містяться у постановах Верховного Суду від 4 квітня 2018 року у справі № 344/16653/16-ц та від 15 липня 2021 року у справі (провадження) № 61-3600св21. Відзив іншого учасника справи на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надійшов. Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін та їх представників у судовому засіданні, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід частково задовольнити з таких підстав. За правилом частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до частини першої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, ухваленого за його позовом. На підставі частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи подальше вчинення дій, що можуть порушити права та інтереси позивача, поновлення яких є предметом судового розгляду. Згідно із пунктом 3 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин. При цьому заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті 150 ЦПК України). Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі у разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведе до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер. У постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 754/4437/18 (провадження № 61-47464св18) зроблено висновок про те, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Таким чином, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу. Забезпечення позову спрямоване насамперед проти несумлінних дій відповідача, який за час розгляду справи може, зокрема, вчиняти дії на порушення прав, свобод чи законних інтересів позивача, які він має намір захистити (поновити). Встановлено, що у справі, яка переглядається апеляційним судом, ОСОБА_2 , звертаючись у серпні 2021 року до суду з позовом до ОСОБА_1 ,заявив позовні вимоги про визначення способу участі батька у спілкуванні з дитиною, а саме просив визначити йому такі способи участі у вихованні дочки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без присутності матері: систематичні побачення з дочкою кожного понеділка та середи. Батько забирає дочку зі школи та привозить за місцем її проживання з матір`ю до 20 год. 00 хв.цього ж дня; систематичні побачення з дочкою кожної п`ятниці. Батько забирає дитину зі школи та привозить дитину за місцем її проживання з матір`ю наступного дня суботи до 20 год. 00 хв.; спілкування з дочкою з 10 год. 00 хв. до 16 год. 00 хв. у святкові дні кожного року: 1 січня, Різдво Христове, 8 березня, 9 травня, День Святої Пасхи та інші святкові дні; спілкування з дочкою у День її народження з 10 год. 00 хв. до 16 год. 00 хв.; спільний відпочинок з дочкою в літній період кожного року з 1 червня по 15 липня; спільний відпочинок з дочкою на зимові канікули щороку протягом 7-и днів; спільний відпочинок з дочкою під час весняних та осінніх канікул щороку з п`ятниці (останній навчальний день перед канікулами) до вівторка 20 год. 00 хв. Також просив зобов`язати відповідача надавати йому повну та достовірну інформацію щодо фактичного місця навчання, проживання чи перебування дитини, інформацію про хвороби, діагнози, лікування та щеплення за його вимогою шляхом обміну інформацією у будь-який доступний спосіб. У жовтні 2021 року ОСОБА_1 також звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини та визначення способу участі батька у спілкуванні з дитиною, в якому просила визначити місце проживання малолітньої дочки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю за місцем її реєстрації або фактичного місця проживання та визначити спосіб участі відповідача у вихованні та спілкуванні з малолітньою дочкою шляхом призначення побачення кожної другої та четвертої неділі місяця із 9 год. 00 хв. до 12 год. 00 хв. за місцем проживання дитини, з урахуванням режиму дня та відпочинку дитини, її здоров`я, потреб та інтересів, за попередньою домовленістю з її матір`ю, виключно за власним бажанням та особистою згодою дитини у присутності матері або значимих для дитини людей. Отже, предметом судового розгляду в межах даної справи є немайнові вимоги сторін у сімейних правовідносинах, які виникли між ними щодо визначення місця проживання дитини і визначення способу участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною після припинення шлюбно-сімейних відносин батьків. Як свідчать матеріали справи, за усною домовленістю сторін на даний час малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактично проживає з разом з матір'ю ОСОБА_6 у житловому будинку за адресою її реєстрації: АДРЕСА_1 . Рішенням виконавчого комітету Васильківської міської ради Київської області від 27 липня 2021 року № 334 «Про визначення способу участі ОСОБА_2 у вихованні і спілкуванні з малолітньою донькою ОСОБА_3 » визначено години спілкування ОСОБА_2 з малолітньою донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кожної другої і четвертої суботи та неділі в місяці з 10 год. 00 хв.до 13 год. 00 хв. в присутності матері, а в літній період тривалістю до одного місяця за домовленістю між батьками для виїзду разом з донькою на оздоровлення за наявності відповідних документів. В заяві про забезпечення позову ОСОБА_2 зазначав, що наразі ОСОБА_1 чинить йому перешкоди у спілкуванні зі спільною дитиною, у зв`язку з чим малолітня ОСОБА_4 віддаляється від батька, не має бажання проводити з ним час, тобто втрачаються безпосередні емоційні контакти між батьком і дитиною. Вказана обставина може унеможливити або утруднити виконання рішення суду у разі задоволення позову про визначення способу участі батька у спілкуванні з дитиною, оскільки тривала відсутність батька у житті малолітньої дитини призводить до втрати зв`язку між ними. Відновлення відносин та емоційного контакту дитини з її батьком повинно переважати над бажанням інших осіб, зокрема відповідача, обмежити від їх зустрічей. Регулярні зустрічі батька з дитиною у спокійній обстановці без участі та поза місцем проживання матері будуть сприяти відновленню та налагодженню їх емоційних стосунків. Ця обставина відповідатиме законним інтересам як батька так і дитини, що у свою чергу може усунути загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову бути домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Необхідність застосування заходів забезпечення позову випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цих заходів призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову. Забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу. При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову. У статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Частиною третьою статті 9 вказаної Конвенції визначено право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини. Судове рішення про визначення місця проживання дитини і відібрання дитини від батька (матері) без позбавлення батьківських прав спрямовано на передачу дитини від однієї особи (батька/матері) до іншої особи (матері/батька). Заходи ж забезпечення позову, що полягають у визначенні часу та місця побачення і спілкування дитини з одним із батьків, який на час розгляду справи про визначення місця проживання дитини проживає окремо від неї, спрямовані на усунення перешкод у спілкуванні дитини з цим із її батьків на час вирішення по суті спору щодо місця її проживання та/або визначення способу участі одного з батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), практика якого відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується судами як джерело права, зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у найкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі за заявою «MAMCHUR v. UKRAINE», № 10383/09, § 100). Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі за заявою «HANT v. UKRAINЕ», № 31111/04, § 54). Також ЄСПЛ наголошував на необхідності та важливості контакту дитини з кожним із батьків під час тривалого судового процесу та відсутності остаточного рішення щодо визначення місця проживання дитини. Так, у рішенні «Крістіан Кетелін Унгуряну проти Румунії» від 4 вересня 2018 року ЄСПЛ вказав, що тривалий судовий процес, пов`язаний, у тому числі зі встановленням графіка відвідування дитини, невиправдано позбавив батька можливості бачитися з сином протягом чотирьох років, що свідчить про порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод щодо права на повагу до його приватного і сімейного життя, а тому є допустимим встановлення такого графіка до закінчення розгляду справи по суті. У даній справі, вирішуючи питання про необхідність застосування заходів забезпечення позову, судом встановлено, що між сторонами справи склалися стосунки, які позбавляють можливості позивача регулярно спілкуватися із дочкою. Відповідно до статті 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Вказана норма кореспондується із положеннями частини третьої статті 11 Закону України «Про охорону дитинства», згідно з якою що батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Згідно зі статтею 157 СК України питання про виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Відповідно до частин першої і другої статті 15 Закону України «Про охорону дитинства»дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. Відповідно до статті 4 Конвенції про контакт з дітьми, дитина та її батьки мають право встановлювати й підтримувати регулярний контакт один з одним. Такий контакт може бути обмежений або заборонений лише тоді, коли це необхідно в найвищих інтересах дитини. Якщо підтримання неконтрольованого контакту з одним з батьків не відповідає найвищим інтересам дитини, то розглядається можливість контрольованого особистого контакту чи іншої форми контакту з одним з таких батьків. У таких чутливих правовідносинах, враховуючи можливий тривалий судовий розгляд справи про визначення місця проживання дитини і визначення способу участі у вихованні та спілкуванні з дитиною після припинення шлюбно-сімейних відносин батьків, сприяння забезпеченню відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини особисто з її батьком повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити або взагалі відгородити дитину від зустрічей із матір`ю. Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що батько, який на час вирішення справи про визначення місця проживання дитини і визначення способу участі у вихованні та спілкуванні з дитиною проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини. Відтак, з метою запобігання втрати емоційного контакту батька з малолітньою дитиною, погіршення між ними психоемоційного характеру відносин на період розгляду справи у суді, який може бути тривалим, та остаточного вирішення питання про визначення місця проживання дитини і визначення способу участі у вихованні та спілкуванні з дитиною, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доцільність вжиття заходів забезпечення позову в спірних правовідносинах у вигляді зобов`язання відповідача передавати позивачу для спілкування та виховання спільну дитину, що відповідає вимогам законодавства, яким врегульовано правовий механізм забезпечення позову. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 25 листопада 2020 року у справі № 760/15413/19 (провадження № 61-9164св20), від 17 травня 2021 року в справі № 761/25101/20 (провадження № 61-1092св21), від 15 вересня 2021 року в справі № 752/6099/20 (провадження № 61-13598св20), від 4 серпня 2022 року в справі № 359/8620/20 (провадження № 61-4428св22) та інших судових рішеннях суду касаційної інстанції. ЄСПЛ зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (Воловік проти України, № 15123/03, § 45, 6 грудня 2007 року). Наведений захід забезпечення позову, який застосований судом до вирішення спору між сторонами по суті, відповідає вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності вимог позивача щодо забезпечення позову і спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення первісного позову. Невжиття таких заходів забезпечення позову призведе до неможливості виконання судового рішення і виникнення між сторонами у справі конфліктних ситуацій, а інтереси дитини та права сторін на час постановлення оскаржуваної ухвали не порушуються у зв`язку із вжиттям такого заходу. Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову шляхом зобов`язання ОСОБА_1 передавати йомудля спілкування та виховання малолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка наразі проживає разом з матір`ю. Аргументи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції порушив вимоги частини десятої статті 150 ЦПК України та статті 159 СК України, системний аналіз яких дає підстави вважати, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом встановлення графіка зустрічей із дитиною по суті вирішує спір, який має ініціюватися і вирішувати в окремому порядку, колегія суддів відхиляє з огляду на те, що предметом спору у справі, яка переглядається, є не тільки визначення способу участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною, а й визначення місця проживання дитини з матір`ю, тому вид його забезпечення шляхом зобов`язання відповідача надати можливість безперешкодного спілкування та побачення батька з дитиною протягом певного проміжку часу, не вирішує спір по суті, а лише спрямований на збереження відносин та емоційного контакту малолітньої дитини з батьком. З точки зору класифікації судових спорів стосовно виховання дитини як вимоги про визначення місця проживання дитини, так і вимоги про визначення графіку (часу і місця) побачення дитини з кожним із батьків належать до категорії спорів стосовно дитини у широкому розумінні, проте різняться за способом судового захисту. Зустрічі батька з дитиною є співмірним заходом забезпечення позову, враховуючи, що цей спір виник із сімейних правовідносин. Відповідач та її представник не навели обґрунтованих доводів про те, що самі по собі зустрічі дитини із її батьком можуть призвести до негативних наслідків для стану дитини. Крім того, заходи забезпечення мають тимчасовий характер та діють до набрання рішенням у справі законної сили. Отже, суд першої інстанції здійснив оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття відповідних заходів, з`ясував співмірність виду забезпечення позову, який просила застосувати особа, яка звернулась з такою заявою, позовним вимогам, оцінив рівноцінність заходів забезпечення позову змісту заявлених позовних вимог, належним чином обґрунтував необхідність вжиття таких заходів. Разом з тим, колегія суддів не може погодитися з висновками місцевого суду про необхідність зобов`язання відповідача передавати позивачу для спілкування та виховання без присутності матері малолітню дочку, якій на час вжиття заходів забезпечення позову лише виповнилось 7 років,щосуботи з 10 год. 00 хв. до 20 год. 00 хв. та щосереди після школи до 20 год. 00 хв. з огляду на таке. Так, цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Тобто, питання обгрунтованості позовних вимог перевіряються судом під час розгляду справи по суті і не мають розглядатися при забезпеченні позову, оскільки дана процесуальна дія є оперативним заходом, що вживається для забезпечення виконання рішення суду у разі його потенційного задоволення Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Підстави для забезпечення позову є суб`єктивними та враховуються судом залежно від конкретного випадку, однак будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та забезпеченням якнайкращих інтересів дитини. Положеннями частин четвертої, п`ятої статті 19 СК України встановлено, що при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини та місця її проживання, обов`язковою є участь органу опіки та піклування., представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає до суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитись з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. У матеріалах справи наявне рішення виконавчого комітету Васильківської міської ради Київської області від 27 липня 2021 року № 334, яким визначено години спілкування ОСОБА_2 з малолітньою донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зокрема, кожної другої і четвертої суботи та неділі в місяці з 10 год. 00 хв.до 13 год. 00 хв. в присутності матері. Зазначений висновок має важливе, однак не безумовне значення для вирішення процесуального питання про забезпечення позову, у тому числі з огляду на співмірність заходів забезпечення позову, які просить ОСОБА_2 При цьому згідно із висновком експерта Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України № СЕ-19-21/32514-ПС від 30 листопада 2021 року, виготовленого на замовлення ОСОБА_1 щодо проведення судово-психологічної експертизи в рамках цивільної справи № 362/4110/21, ставлення дитини до матері характеризується позитивним ставленням до неї на емоційному та вербальному рівні. До батька ставлення дитини характеризується негативним ставленням на вербальному рівні, а на емоційному рівні - емоційним відторгненням, дистанціюванням від нього. Особливості прив`язаності дитини до матері характеризується безпечною прив`язаністю, а до батька - порушеною прив`язаністю. Дитина бажає проживати разом із матір`ю, що обумовлено позитивним впливом матері на дитину, включеністю у процес виховання, з урахуванням потреб та бажання дитини. Зміна місця проживання дитини на момент дослідження є недоцільною та може призвести до психотравмування, оскільки дитина має тісний зв`язок, безпечну прив`язаність до матері та не бажає змінювати місце проживання. Зустрічі батька з дитиною мають відбуватися за згодою дитини, із попередньою психологічною підготовкою як дитини так і батька, за сприянням та підтримки матері, на безпечній для дитини території, у присутності релевантних осіб або за участі психолога. Враховуючи наведене вище рішення органу опіки та піклування, яке на час вирішення питання про забезпечення позову не було визнано в судовому порядку недостатньо обґрунтованим та таким, що суперечить інтересам дитини, проте яке має рекомендаційний характер та не є обов`язковим для суду, з огляду на результати проведеного на замовлення відповідача психологічного стану дитини, колегія суддів вважає, що зобов`язання відповідача в порядку забезпечення позову передавати позивачудля спілкування та виховання без присутності матері малолітню дочку щосуботи з 10 год. 00 хв. до 20 год. 00 хв. та щосереди після школи до 20 год. 00 хв.буде надмірним тягарем для самої дитини, оскільки передбачає часте переміщення дівчинки з її постійного місця проживання та навчання до місця проживання батька, в тому числі і у пізній час доби, що з огляду на вік дитини та режим її дня, особливості навчання, відпочинку, розвитку дитини в такому віці, які обумовлені характером та тривалістю її відносин, чуттєво-емоційного зв`язку з матір`ю та небажання дитини проводити час з батьком без присутності матері, не відповідатиме принципу «найкращих інтересів дитини», який є пріоритетним у такій категорії справ. Таким чином, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів, з урахуванням права батька на особисте спілкування з дитиною, відсутність випадків, які обмежують право на таке спілкування, а також враховуючи ту обставину, що між сторонами існує спір щодо визначення місця проживання дитини і визначення способу участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною, який не може бути вирішено під час розгляду заяви про вжиття заходів забезпечення позову, колегія суддів дійшла висновку про доцільністьвжиття заходів забезпечення позову шляхом встановлення обов`язку ОСОБА_7 передавати ОСОБА_2 для спілкування та виховання у присутності матері малолітню дочку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 щосуботи з 10 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв. до вирішення позову по суті. Колегія суддів відмічає, що зустрічі батька з дитиною один раз на тиждень будуть сприяти відновленню довірчих відносин та емоційного контакту між ними, відповідатимуть інтересам як батька так і дитини, та зможуть усунути загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду, ухваленого у даній справі. Між тим спільне проведення часу батька та дитини у присутності матері є співмірним заходом забезпечення позову, ніяким чином не порушуватиме прав відповідача та не призведе до негативних наслідків для дитини під час вирішення наявного спору між батьками. Згідно із пунктом 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин (частина четверта статті 376 ЦПК України). Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. За таких обставин колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги відповідача частково заслуговують на увагу, а висновок суду про вжиття заходів забезпечення позову не відповідає у повному обсязі матеріалам справи, зроблений з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, та з порушенням норм процесуального права, а відтак ухвалене у справі судове рішення не може бути залишене в силі та відповідно до вимог статті 376 ЦПК України підлягає зміні шляхом викладення його резолютивної частини у редакції, що відповідає наведеним вище мотивам постанови. В іншій оскаржуваній частині ухвалу суду першої інстанції необхідно залишити без змін на підставі положень статті 375 ЦПК України. У відповідності положень статей 141, 382 ЦПК України питання розподілу судових витрат у вигляді сплаченого відповідачем судового збору в зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції не вирішується, оскільки спір по суті не розглядався. Керуючись статтями 367 - 369, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 7 лютого 2022 року змінити, виклавши абзац другий її резолютивної частини в такій редакції. Вжити заходи забезпечення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - служба у справах дітей та сім`ї Васильківської міської ради Київської області, про визначення способу участі батька у спілкуванні з дитиною шляхом зобов`язання ОСОБА_7 передавати ОСОБА_2 для спілкування та виховання у присутності матері малолітню дочку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 щосуботи з 10 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв. до вирішення позову по суті. В іншій частині ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 7 лютого 2022 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду виключно у випадках, передбачених у частині другій статті 389 ЦПК України. Головуючий Н.В. Ігнатченко Судді: М.В. Мережко С.І. Савченко