Постанова 4856 № 120/9004/24

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/9004/24 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Віятик Наталія Володимирівна Суддя-доповідач - Моніч Б.С. 18 серпня 2025 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Моніча Б.С. суддів: Білої Л.М. Гонтарука В. М. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Виконавчого комітету Вінницької міської ради на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 05 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Вінницької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Комунальне підприємство "Вінницька транспортна компанія" про визнання протиправним та скасування рішення, В С Т А Н О В И В : І. ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ В липні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Виконавчого комітету Вінницької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Комунальне підприємство «Вінницька транспортна компанія» про визнання протиправним та скасування рішення. Позовні вимоги мотивовані протиправністю прийняття рішення Виконавчим комітетом Вінницької міської ради від 01.02.2024 №247 в частині закріплення та включення до числа службових КП «Вінницька транспортна компанія» кімнати №66 в будинку №98-А по вул. Магістратській. ІІ. ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 05 березня 2025 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Виконавчого комітету Вінницької міської ради №247 від 01.02.2024 "Про затвердження клопотання та внесення змін в рішення виконавчого комітету міської ради від 07.05.2020 року №945 "Про службові приміщення", в частині закріплення та включення до числа службових КП «Вінницька транспортна компанія» кімнати під №66 в будинку під №98-А по вул. Магістратській. Стягнуто на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань виконавчого комітету Вінницької міської ради. ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ОСОБА_1 , працює в КП «Вінницька транспортна компанія» з 1998 року на посаді кондуктора, а з 2008 року водієм тролейбуса. Згідно ордеру №10 від 10.10.2004 позивачу надано право на ліжко-місце в гуртожитку по вул. 1-го травня, 98-А, підстава рішення адміністрації та профкому ВП "ТТУ" від 10.10.2004. Позивач зазначає, що з того часу вона проживає в кімнаті №66. Інших працівників підприємства поселених в даній кімнаті немає. ІНФОРМАЦІЯ_1 у неї народився син - ОСОБА_2 , який проживає і зареєстрований разом із нею. 28 березня 2023 року позивач звернулася на ім`я директора КП «Вінницька транспортна компанія» з проханням надати їй дозвіл на зайняття разом із малолітнім сином усієї кімнати №66 в гуртожитку КП «ВТК», що знаходиться за адресою: вул. Магістратська, 98А в м. Вінниця. Листом від 26 квітня 2023 року їй було повідомлено, що правових підстав для виділення усієї кімнати на її сім`ю немає. З метою реалізації права на приватизацію, позивач 08 серпня 2023 року звернулася до Вінницької міської ради із заявою про надання дозволу на приватизацію кімнати №66 в гуртожитку КП «ВТК», що знаходиться за адресою вул. Магістратська, 98-A в м. Вінниця. Листом від 05 жовтня 2023 року їй було роз`яснено, що Рішенням Вінницької міської ради від 28.11.2017 №1901 дозволено приватизацію кімнат в гуртожитку комунального підприємства «Вінницька транспортна компанія» за адресою вул. Магістратська, 98-A в м. Вінниця за винятком кімнат №№38, 41, 42, 45, 46, 53, 66, 79, 86, 95, 102, 105, 109, 120, 124, 142, 146, 160, 163, 166, які були залишені за КП «Вінницька транспортна компанія» для розміщення та проживання працівників підприємства (одинаків) на ліжко-місцях. В подальшому, на підставі клопотання КП «Вінницька транспортна компанія» від 29.01.2024 №102, рішенням Вінницької міської ради від 01.02.2024 №247 "Про затвердження клопотання та внесення змін в рішення виконавчого комітету міської ради від 07.05.2020 року №945 "Про службові приміщення", закріплено та включено до числа службових КП «Вінницька транспортна компанія» кімнату під №66 в будинку під №98-А по вул. Магістратській. Позивач, вважаючи вказане рішення протиправним, оскільки на час його прийняття спірна кімната №66 не була вільною, звернулася до суду з цим позовом. IV. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що на час прийняття відповідачем оскаржуваного рішення, житлове приміщення, яке було предметом такого рішення, не було вільним і з врахуванням положень пунктів 3, 4 Положення № 37, правових підстав для переводу такого житла із комунального в службове, у відповідача не було, а тому рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради №247 від 01.02.2024 не є прийнятим у відповідності до закону, а тому підлягає скасуванню. V. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку з вимогою скасувати рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 05 березня 2025 року та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що в матеріалах відсутні належні та допустимі докази правових підстав вселення у гуртожиток у цілому та проживання у кімнаті №66 зокрема. Позивачем не надано, а судом не встановлено належних та допустимих доказів законності використання житлового приміщення №66 за адресою Магістрацька 98а. Питання «зайнятості» чи «вільності» приміщення № 66 жодним чином не впливає на права позивача, та не має прикладного значення для вирішення спору. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що суд першої інстанції вірно встановив фіктичні обставини справи та прийняв законне та обґрунтоване рішення, тому просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги. VI. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених ст. 308 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного. Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Як визначено частиною першою статті 118 Житлового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин; далі ЖК України), службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв`язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті ради. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири. Відповідно до статті 122 ЖК України на підставі рішення про надання службового жилого приміщення виконавчий комітет районної, міської, районної в місті ради видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення у надане службове жиле приміщення. Частиною четвертою статті 9 ЖК України визначено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Відповідно до статті 124 ЖК України робітники і службовці, що припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, а також громадяни, які виключені з членів колгоспу або вийшли з колгоспу за власним бажанням, підлягають виселенню з службового жилого приміщення з усіма особами, які з ними проживають, без надання іншого жилого приміщення. Постановою Ради Міністрів УРСР № 37 від 04.02.1988 затверджено Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР (далі - Положення № 37), яким визначено порядок надання службових жилих приміщень в будинках державного і громадського житлового фонду і користування ними. Згідно з пунктом 2 Положення №37 службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв`язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Відповідно до пунктів 3, 4 Положення № 37 жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів за клопотанням адміністрації підприємства, установи, організації. До числа службових може бути включено тільки вільне жиле приміщення. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири, розташовані, переважно, на першому поверсі. Згідно з пунктом 5 Положення № 37 облік службових жилих приміщень у всіх будинках, незалежно від їх належності, здійснюється у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів, яка прийняла рішення про включення жилого приміщення до числа службових. Службові жилі приміщення обліковуються в журналі обліку службових жилих приміщень (додаток N 1). Оперативний облік належних їм службових жилих приміщень провадять також відповідні підприємства, установи, організації. Згідно пункту 16 Положення № 37 службові жилі приміщення надаються за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації, правління колгоспу, органу управління іншої кооперативної та іншої громадської організації, у віданні якої ці приміщення знаходяться, затвердженим виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів, на території якої знаходиться відповідне підприємство, установа, організація. У рішенні зазначається, яку займає посаду або виконує роботу особа, якій надається службове жиле приміщення, склад її сім`ї, розмір приміщення, що надається, кількість кімнат у ньому та адреса. Як встановлено з матеріалів справи, позивач зареєстрована та проживає за адресою по АДРЕСА_1 , що підтверджується: - ордером про право зайняття ліжко-місця в гуртожитку №10 від 10.10.2004, що знаходиться за адресою по вул. 1-го травня, 98-А; - довідкою №111 від 30.09.2022; - відміткою в паспорті про зареєстроване місце проживання; - довідкою Управління соціального захисту населення (Правобережне) Департаменту соціалної політики №2468 від 31.07.2023. Відповідно до довідки про реєстрацію місця проживання №45818 від 30.09.2022 за вказаною адресою також зареєстрований син позивачки - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Водночас, з листа КП "Вінницька транспортна компанія" №332 від 26.04.2023, який адресований ОСОБА_1 , а також Акту обстеження житлових приміщень КП "Вінницька транспортна компанія" по вул. Магістратська, 98-А у м. Вінниці від 05.04.2023 (наданий третьою особою до пояснень на позовну заяву) вбачається, що позивач проживає саме у кімнаті за №66, інших осіб не вказано. З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що на час прийняття спірного рішення кімната АДРЕСА_2 не була вільною. Отже, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради №247 від 01.02.2024 не є прийнятим у відповідності до закону, а тому підлягає скасуванню, оскільки на час прийняття відповідачем оскаржуваного рішення, житлове приміщення, яке було предметом такого рішення, не було вільним і з врахуванням положень пунктів 3, 4 Положення № 37, правових підстав для переводу такого житла із комунального в службове, у відповідача не було. Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення у справі «Серявін та інші проти України»). Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші зазначені в апеляційній скарзі аргументи позивача, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення. З огляду на викладене, судова колегія доходить висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж в апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують. VII. ВИСНОВКИ СУДУ З огляду на викладене, колегія суддів уважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено. Згідно з частини 1 статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права та підстав для його скасування не вбачається, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Виконавчого комітету Вінницької міської ради залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 05 березня 2025 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Моніч Б.С. Судді Біла Л.М. Гонтарук В. М.