Постанова 4811 № 442/7539/24

Справа № 442/7539/24 Головуючий у 1 інстанції: Нагірна О.Б. Провадження № 22-ц/811/498/25 Доповідач в 2-й інстанції: Шеремета Н. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 серпня 2025 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Шеремети Н.О. суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 20 січня 2025 року, - ВСТАНОВИВ: у вересні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що 10.12.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики №3649884, згідно з умовами якого вона отримала грошові кошти в розмір 6 500 грн., терміном на 30 днів, з процентною ставкою 1,99%, яка нараховується за кожен день користування позикою. 30.12.2021 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» було укладено договір №30-12/2021, згідно якого позивач відступив права вимоги за кредитними договорами, в тому числі за договором №3649884. 10.03.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» було укладено договір №10-03/2023, відповідно до умов якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» право вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №3649884. Вказує, що відповідач отримані в кредит кошти не повертає, проценти за користування кредитними коштами не сплачує, в зв`язку з чим утворилася заборгованість в розмірі 22 581,01 грн. З наведених підстав просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість за договором №3649884 від 10.12.2020 року в розмірі 22 581,01 грн., понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 3028 грн., а також витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9 000 грн. Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 20 січня 2025 року в позові відмовлено. Рішення суду оскаржило Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр»,в апеляційній скарзі покликається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи. В обґрунтування доводів апеляційної скарги покликається на те, що помилковим є висновок суду першої інстанції про те, що позов пред`явлено з пропуском строку позовної давності, оскільки до введення воєнного стану загальний строк позовної давності не минув, на момент звернення позивача до суду з позовом діяв період воєнного стану, а відповідно, позовна заява подана в межах строку позовної давності. Вказує, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позову. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушено право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушено, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Якщо ж суд встановить, що право або охоронюваний законом інтерес позивача дійсно порушено, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору (сторона спірних правовідносин за конкретною позовною вимогою), суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за неповажності причин її пропущення, наведених позивачем. Судом було встановлено факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем у заявленому розмірі, проте, неправомірно застосовано строк позовної давності до спірних правовідносин, без урахування норм чинного законодавства та численної судової практики. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з огляду на таке. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч.1 ст. 13 ЦПК України). Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з положеннями ч.ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ч. 1 ст. 89 ЦПК України). Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з під ставності позовних вимог ТзОВ «Коллект Центр», однак дійшов висновку про застосування наслідків спливу позовної давності, у зв`язку з чим відмовив у задоволенні позову. Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено, що 10.12.2020 року між ТОВ «1 Перше безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) №3649884. За умовами договору ОСОБА_1 отримала грошові кошти в розмір 6500 грн., термін 30 днів, з процентною ставкою 1,99%, яка нараховується за кожен день користування позикою. Отримання коштів в сумі 6500.00 грн. ОСОБА_1 не заперечує, що підтверджується її заявою про застосування строку позовної давності від 29.10.2024 року. Матеріалами справи також підтверджується, що 30.12.2021 між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір №30-12/2021, згідно з яким ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами, в тому числі за договором №3649884. 10.03.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» було укладено договір №10-03/2023/01, відповідно до умов якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» право вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №3649884, укладеного з ОСОБА_1 .. З врахуванням вищенаведеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що ТОВ «Коллект Центр» наділено правом за договором №3649884 вимоги до ОСОБА_1 . Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Відповідно до ч. 1ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно з частиною 1 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»). Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. За вимогами ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Матеріалами справи підтверджується, що відповідача подала заяву, в якій просила суд застосувати наслідки спливу позовної давності. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції врахував заяву відповідачки та відмовив у позові за спливом позовної давності. Так, відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно з ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою дo винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності?починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права чи про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). Так, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п`ята статті 261 ЦК України). При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припиненням дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України). За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Відповідно до статті 262 ЦК України заміна сторін у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності. У разі неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначене періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу (саме таку правову позицію висловив Верховний Суд України у постановах від 6 листопада 2013 року (№ 6-116цс13), 19 березня 2014 року (№ 6-20цс14) та 18 червня 2014 року (№ 6-61 цс14), від 03.06.2015 року (№ 6-31 цс15). З врахуванням того, що позов пред`явлено 10.09.2024 року, а останній платіж відповідачка сплатила 17.03.2021 року, суд дійшов висновку, що позов про стягнення заборгованості пред`явлено з пропуском строку позовної давності, а відтак порушене право позивача не підлягає захисту, що є підставою для відмови у задоволенні пред`явленого позову. Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про застосування до спірних правовідносин наслідків спливу позовної давності з огляду на таке. Законом України від 30 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням корона вірусної хвороби (COVID 19)», який набрав чинності 02.04.2020 року, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню корона вірусної хвороби (COVID 19), строки, визначені статтями 257,258,362,559,981, 728, 786,1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину». Постановою КМ України від 11 березня 2020 року №211, з наступними змінами та доповненнями, установлено з 12 березня 2020 року по 30 квітня 2023 року на всій території України карантин. Відповідно до пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України «У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-1Х, перебіг позовної давності визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. В Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався і діє в даний час. Вищенаведене спростовує висновки суду першої інстанції в оскаржуваному рішенні суду про пропуск позивачем позовної давності, а відтак неправомірною є відмова суду першої інстанції в задоволенні позову саме з цих підстав. Судом першої інстанції встановлено, що 10.12.2020 року між ТОВ «1 Перше безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) №3649884, за умовами якого ОСОБА_1 отримала грошові кошти в розмір 6500 грн., строк дії договору 30 днів, з процентною ставкою 1,99%, яка нараховується за кожен день користування позикою. Термін дії договору закінчується 09.01.2021 року. Згідно із ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач долучив до позову розрахунок заборгованості за договором позики, згідно з яким заборгованість ОСОБА_1 станом на день звернення до суду з позовом становить 22581,01 грн., з яких: 6500 грн. заборгованість за основним зобов`язанням; 15861,25 грн. заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги; 189,85 грн. інфляційні збитки та 29,91 грн. нарахованих 3% річних. Зі змісту заяви ОСОБА_1 про застосування строку позовної давності вбачається, що вона не погодилася із вказаним розрахунком заборгованості, вважає такий незаконним та необґрунтованим, так як вказаний договір вона укладала строком на 30 днів, а відсотки позивачем нараховані з 10.12.2010 року до 30.12.2021 року. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Такий правовий висновок наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18). У постановах Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 2024494/16-ц та від 18 січня 2023 року у справі № 686/13446/15 зроблено висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язаний. Оскільки строк кредитування за договором позики від 10.12.2020 року закінчився 09.01.2021 року, то право кредитодавця ТОВ «Коллект Центр» нараховувати проценти за користування кредитними коштами припинилося, а відтак з цього часу позивач втратив право нараховувати та стягувати передбачені частиною 1 статті 1048 України проценти за користування кредитними коштами. З огляду на вищенаведене, з врахуванням умов договору позики, передбачений умовами договору розмір процентів 1.99% за кожен день користування позиченими коштами, колегія суддів приходить до висновку, що за період з 10.12.2020 року до 09.01.2021 року розмір нарахованих процентів становить 3880.50 грн. (129.35 грн. за один день х 30 днів). З розрахунку заборгованості, наданого позивачем, вбачається, що ОСОБА_1 на погашення кредиту сплатила 9879.40 грн.(12.01.2021 року 3104.40 грн.; 15.02.2021 року 3671.00 грн., 17.03.2021 року 3104.00 грн.). З врахуванням вищенаведеного, ОСОБА_1 за договором позики станом на 09.01.2021року мала сплатити: 6500.00 грн. - тіло кредиту; 3880.50 грн. проценти за користування кредитними коштами, що становить 10380.50 грн. Нараховані на підставі статті 625 ЦК України три проценти річних становлять 29.91 грн., та інфляційні втрати - 189.85 грн. З огляду на те, що ОСОБА_1 на погашення кредиту сплатила 9879.40 грн., то несплаченими залишились 720.86 грн., які підлягають стягненню на користь ТОВ «Коллект центр», а відтак позовні вимоги ТОВ «Келлект Центр» підлягають до часткового задоволення. Відповідно до частини 1,2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З врахуванням вищенаведеного, те, що позовні вимоги позивача задоволено частково, з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» слід стягнути 96.59 грн. судового збору за подання позову, 115.91 грн. за подання апеляційної скарги. Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23). Згідно з п. 2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381-384 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ: апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект-Центр»- задовольнити частково. Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 20 січня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр»- задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за кредитним договором №3649884 від 10 грудня 2020 року в розмірі 720.86 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» 96.59 грн. судового збору за подання позову, 115.91 грн. за подання апеляційної скарги. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення постанови. Постанова складена 14.08.2025 року. Головуючий: Н.О. Шеремета Судді: О.М. Ванівський Р.П. Цяцяк