Постанова Дніпровський апеляційний суд № 215/4371/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/1500/25 Справа № 215/4371/24 Суддя у 1-й інстанції - Лиходєдов А.В. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 квітня 2025 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді БондарЯ.М. Суддів Зубакової В.П., Остапенко В.О. сторони позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» відповідач- ОСОБА_1 , розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у порядку ч.13 ст.7, ч.1 ст.369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє представник адвокат Зачепило Зоряна Ярославівна на рішення Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 вересня 2024 року, ухвалене суддею Лиходєдовим А.В. в м.Кривому Розі Дніпропетровської області, повне судове рішення складено 11 вересня 2024 року, УСТАНОВИВ У липні 2024 р. позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Просив стягнути з відповідача заборгованість за Договором позики №75844925 від 29.06.2021 р. в сумі 50 891,12 грн., з яких: - 14 940 грн. заборгованість за основним зобов`язанням; - 35 677,70 грн. заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги; - 239,04 грн. інфляційні збитки; - 34,38 грн. нараховані 3% річних. В обґрунтування позову зазначив, що 29.06.2021 р. між ТОВ «1 Безпечне агенство необхіднів кредитів» та ОСОБА_1 , було укладено Договір позики №75844925. Відповідно до умов Договору, кредитодавцем було перераховано відповідачу грошові кошти у розмірі 14 940 грн.. Процентна ставка становить 1,99%, яка нараховується за кожен день користування позикою. Строк позики 30 днів. 27.01.2022 р. між ТОВ «1 Безпечне агенство необхіднів кредитів» та ТОВ «Вердикт Капітал», було укладено Договір №27/01/2022, відповідно до якого ТОВ «1 Безпечне агенство необхіднів кредитів» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал», права грошової вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №75844925. 10.01.2023 р. між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр», було укладено договір №10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал», відступило право вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №75844925. Рішенням Тернівського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 вересня 2024 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволені. Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», з ОСОБА_1 50 891 грн. 12 коп. заборгованості за Договором позики 75844925 від 29.06.2021 р., з яких: 14 940 грн. 00 коп. заборгованість за основним зобов`язанням; 35 677 грн. 70 коп. заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги, 239 грн. 04 коп. - інфляційні збитки; 34 грн. 38 коп. - нараховані 3% річних; 3028 грн. 00 коп. судового збору, а також 13 000 грн. витрат на правничу допомогу, а всього 66 919 грн. 12 коп. Відповідач ОСОБА_1 , будучи незгодним з ухваленим судовим рішенням через свого представника - адвоката Зачепило З.Я. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність і необґрунтованість оскаржуваного судового рішення, ухваленого з порушенням норм матеріального та процесуального права, просять його скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. При цьому, представник відповідача зазначає, що відповідач був позбавлений можливості подати відзив на позов, оскільки не знав про розгляд справи, матеріали справи не отримував, зі змістом позову ознайомлений не був, тобто суд належним чином не повідомив відповідача про розгляд справи, що є підставою для скасування судового рішення. Окрім того, сторона відповідача вважає, що з наданих позивачем документів неможливо встановити, що первісний Кредитор виконав зобов`язання по переказу коштів позичальнику ОСОБА_1 саме в тих розмірах, які заявляє позивач. Вказує, що Лист №30/05/24-17 від 30.05.2024 від ТОВ «ФК «Фінекспрес» про переказ грошових коштів не є належним доказом на підтвердження переказу коштів, тобто позивачем не доведено отримання відповідачем кредитних коштів за кредитним договором. Також судом не враховано, що нарахування інфляційних втрат та 3% річних є незаконними в силу дії Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану. Вказує на те, що у період з 24.02.2022 штрафні санкції, передбачені ст.625 ЦК України не нараховуються. Окрім того, сторона відповідача вважає, що заборгованість по процентам нарахована з порушенням вимог закону, оскільки, відповідно до положень ст.1048 ЦК України, позикодавець має право стягнути заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування. Відповідно до кредитного договору дата повернення позики 29.07.2021, тоді як сума заборгованості за процентами нарахована станом на 20.06.2024, тобто після спливу строку кредитування. У відзиві на апеляційну скаргу сторони відповідача, позивач ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. При цьому, позивач зазначає, що видача відповідачу кредитних коштів підтверджена наявними у справі доказами, зокрема Листом №30/05/24-17 від 30.05.2024 від ТОВ «ФК «Фінекспрес». Вказує, що підписання електронного кредитного договору відповідач прийняв умови нарахування процентів на прострочену позику, тому заявлені позовні вимоги про стягнення процентів підлягають задоволенню в повному обсязі. Звертає увагу на те, що інфляційні втрати та 3% річних нараховані до 23.02.2022, тому посилання відповідача про необхідність застосування п.п.18, 19 Перехідних та прикінцевих положень ЦК України є недоречними. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч.13 ст.7, ч.1 ст.369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що 29.06.2021 р. між ТОВ «1 Безпечне агенство необхіднів кредитів» та ОСОБА_1 , було укладено Договір позики №75844925. Відповідно до умов Договору, кредитодавцем було перераховано відповідачу грошові кошти у розмірі 14 940 грн. Процентна ставка становить 1,99%, яка нараховується за кожен день користування позикою. Строк позики 30 днів. 27.01.2022 р. між ТОВ «1 Безпечне агенство необхіднів кредитів» та ТОВ «Вердикт Капітал», було укладено Договір №27/01/2022, відповідно до якого ТОВ «1 Безпечне агенство необхіднів кредитів» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал», права грошової вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №75844925. 10.01.2023 р. між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр», було укладено договір №10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал», відступило право вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №75844925. Відповідач ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань по поверненню кредиту та сплаті відсотків не виконав у строки, передбачені графіком погашення кредиту, кредит та проценти за його користування не сплатив у повному обсязі, порушивши вимоги кредитного договору та ст. ст. 525, 526, 530, 1054 ЦК України. Згідно з розрахунком заборгованості загальний розмір заборгованості становить 50 891,12 грн., з яких: 14 940 грн. заборгованість за основним зобов`язанням; 35 677,70 грн. заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги; 239,04 грн. інфляційні збитки; 34,38 грн. нараховані 3% річних. Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про повне задоволення позовних вимог, виходив з їх доведеності та обґрунтованості. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені судом першої інстанції. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України). Відповідно до частин 1 ,2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Так, електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі. Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає,що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі. Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді. Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв`язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону. В силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації. Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом. Відповідно до частини першої статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. При цьому, за змістом наведеного Закону електронним підписом, тобто одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. Аналогічні за змістом висновки, викладені у численних постановах Верховного Суду, зокрема, постанові від 12 січня 2021 по справі №524/5556/19, від 09 вересня 2020 року по справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року по справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року по справі №127/33824/19 тощо. Таким чином колегія суддів вважає, що вказаний кредитний договір, який укладений в електронній формі, відповідає вимогам Закону і доводить факт існування волевиявлення сторін на його укладання. Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи Договір позики підписаний сторонами в електронній формі, зокрема відповідачем Електронним підписом одноразовим ідентифікатором АrpSRb7zl2 (а.с.6). Умовами Договору позики визначено розмір позики 14 940,00 грн., дата повернення Позики 29.07.2021, знижена процентна ставка 0,60%, процентна ставка за понадстрокове користування Позикою за день 2,70%, орієнтовна реальна річна процентна ставка 642,22%. (п.2 Договору позики). У п.9 Договору позики сторони зокрема узгодили, що Позичальник зобов`язаний повернути Позикодавцю Позику, одержану згідно Договору, та сплатити проценти за період з дня одержання коштів до дня їх повернення (включно) за ставкою, що встановлена у п.2 Договору. З наданого позивачем розрахунку заборгованості за Договором позики встановлено, що заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту) становить 14 940,00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами складає 35 677,70 грн. на дату відступлення права вимоги 27.01.2022 первісним кредитором ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» на користь нового кредитора ТОВ «Вердикт Капітал». Таким чином, твердження сторони відповідача про те, що заборгованість по процентам нарахована відповідачу станом на 20.06.2024 не відповідають дійсним обставинам справи та наявним у справі доказам, оскільки ця заборгованість по процентам за користування позикою була нарахована первісним кредитором станом на 27.01.2022 і в подальшому, новими кредиторами не нараховувалась. Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Згідно з статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням. У частині другій статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свій обов`язок новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні. За змістом наведених положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним. Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у справі №6-979цс15. Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов`язання є його порушенням. Положеннями статті 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Зокрема, статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінніположень статті 549 цього Кодексу. Отже, за змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Відповідно до висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 (провадження №14?10цс18), від 4 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц (провадження №14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі №202/4494/16-ц (провадження №14-318цс18), якщо банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, то такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку у разі пред`явлення вимоги до позичальника про дострокове погашення боргу на підставі статті 1050 ЦК України. Разом з тим права та інтереси кредитодавця в таких правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Судом встановлено, що ОСОБА_1 належним чином не виконував своїх зобов`язань за Договором позики, яким йому було надано кредитні кошті, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість, як за тілом кредиту, так і за процентами, які обумовлені у Договорі, відповідно новий кредитор, ТОВ «Вердикт Капітал», після відступлення йому права вимоги первісним кредитором нарахував в порядку ч.2 ст.625 ЦК України інфляційні втрати в розмірі 239,04 грн. за один місяць лютий 2022 року та 3% річних за період з 27.01.2022 по 23.02.2022 у розмірі 34,38 грн. і ці складові Договору позики перейшли до нового кредитора, позивача по справі, який жодного нарахування не проводив. Таким чином доводи відповідача про необхідність застосування п.п.18, 19 Перехідних та прикінцевих положень ЦК України є необґрунтованими, з огляду на те, що в період дії воєнного стану після 23.02.2022 року інфляційні втрати та 3% річних відповідачу не нараховувались. Доводи відповідача про те, що позивачем не доведено видачу та отримання ОСОБА_1 кредитних коштів, колегія суддів відхиляє, оскільки ці доводи спростовуються наявними у справі доказами, зокрема Листом №31/05-2024-5/ТНПП від 31.05.2024, яким ТОВ «ФК «Фінекспрес» підтвердило прийняття до виконання платіжної інструкції, наданої ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», за допомогою АРІ інтерфейсу ініціатором платіжної операції, відповідно до умов договору про переказ коштів №23-01-18/5 від 23.01.2018 укладеного між Компанією та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та завершення, зокрема платіжної операції 29.06.2021, сума 14 940,00 грн. за номером платіжної картки НОМЕР_1 , номер платежу 6376059042970598385034258 на ім`я ОСОБА_1 , № договору 75844925 (а.с.12-15). Ухвалою Тернівського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 липня 2024 року була прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі за заявою ТОВ «Колект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (а.с.45). Відповідно до супровідного листа від 19 липня 2024 року за вих. №215/4371/24/24821/2024 ОСОБА_1 на його адресу: АДРЕСА_1 судом надсилалась копія ухвали про відкриття провадження разом з позовною заявою та доданими до неї матеріалами, однак поштове відправлення надіслане судом відповідачу було повернуто на адресу суду поштовим відділенням без вручення адресату (відмітка поштового відділення про причини повернення відсутні на конверті) (а.с48-49). Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції у відповідності з нормами процесуального права повідомив відповідача про наявність судової справи, направивши на його адресу ухвалу про відкриття провадження у справі з копією позову та додатками до нього, проте поштове відправлення не вручено адресату від незалежних від суду причин, тому не знаходить підстав для скасування законного судового рішення з підстав неналежного повідомлення відповідача, з огляду на те, що справа розглядалася без иклику сторін. Відповідно до вимог частин 3 та 4 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України). У відповідності до вимог статті 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Частинами першою-третьою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції доказів, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції щодо повного задоволення позовних вимог є законними і обґрунтованими, відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону. Суд першої інстанції всебічно і об`єктивно дослідив всі обставини справи, зібраним доказам дав правильну правову оцінку й постановив рішення, що відповідає вимогам закону. Рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає. Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення залишено без змін, а апеляційна скарга без задоволення, то судовий збір за подання апеляційної скарги не відшкодовується та покладається на особу, яка подала апеляційну скаргу. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє представник адвокат Зачепило Зоряна Ярославівна залишити без задоволення. Рішення Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 вересня 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повне судове рішення складено 03 квітня 2025 року. Головуючий: Я.М. Бондар Судді: В.П. Зубакова В.О. Остапенко