Постанова Чернігівський апеляційний суд № 751/9188/24

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 12 серпня 2025 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 751/9188/24 Головуючий у першій інстанції Деркач О. Г. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1061/25 Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого-судді Висоцької Н.В., суддів: Мамонової О.Є., Шитченко Н.В., із секретарем Піцан В.М., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 11 березня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації та стягнення моральної шкоди,- У С Т А Н О В И В: У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просив: - визнати недостовірною та такою, що порушує його честь, гідність та ділову репутацію інформацію, поширену ОСОБА_2 в мережі Інтернет на веб-сайті fаcebook.com на сторінці групи « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ): «29.12.2023 року « ІНФОРМАЦІЯ_3 . Домагається до дівчат. І навіть не поодинокі випадки. ОСОБА_3 записатися на наступний сеанс, а мені «а ти знаєш що він зі мною робив?» А спочатку я ігнорувала чутки про нього. Допоки не зустріла людей, яких я добре знаю. І це жесть. Я була у шоці. Бо ОСОБА_4 знаю з 00х»; « ОСОБА_5 до ОСОБА_4 . Сподобалось на першому сеансі. А далі мені розповіли. Не сподобалось що до моїх близьких дівчат на сеансах приставав. По колінах гладив на коліна садив. Дибілізм короче, я була шокована і засмучена. Знову в пошуках психолога»; «06.01.2024 р. «від нього постраждало приблизно, скільки я нарахувала більше 5 дівчат»; «Люди пережили дивні емоції у консультації. І вони навіть не знали, що в психологічній практиці так не роблять»; «07.01.2024 р. «Але я підтримую тих хто постраждав, котрі не в курсі, що постраждали, бо не всі розуміли що їм маніпулюють і психологічна консультація так не ведеться»; «жінки котрі в нього були перший і останній раз навіть по сей день не розуміють, що з ними сталося. Що так психологічну практику не проводять. Що їх обманули. І у них тепер стокгольмський синдром. Звичайно, що є люди після розголосу, що задумались. Типу «стоп. Так було схоже зі мною» Він домагався не до всіх». Він домагався не до всіх»; - зобов`язати ОСОБА_2 спростувати на веб-сайті fаcebook.com на сторінці групи « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (https:// www.fecebook/com/groups/1920453551577463) вищезазначену інформацію, шляхом опублікування резолютивної частини рішення суду у цій справі, протягом тридцяти днів з дня набрання рішенням суду у справі законної сили; - стягнути з ОСОБА_2 на його користь 50 000 грн відшкодування завданої йому моральної шкоди та судові витрати покласти на відповідача. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що він є фізичною особою-підприємцем, здійснює діяльність щодо надання послуг психолога, має вищу освіту за спеціальністю «Психологія», здобув кваліфікацію психолога, викладача вищого навчального закладу, що підтверджується відповідним дипломом. З 01.07.2021 являється членом Української Спілки Психотерапевтів, постійно працює над підвищенням своєї кваліфікації, приймає участь у семінарах, навчаннях, що проводиться профільними навчальними закладами та спеціалістами. Посилався, що ІНФОРМАЦІЯ_4 в мережі Інтернет на веб-сайті fecebook.com на сторінці групи « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), відповідачем був розміщений пост, відповідно до якого вона просила порадити їй психолога і у коментарях під даним постом, останньою було поширено відносно нього інформацію, яка не відповідає дійсності, ганьбить його честь та гідність, принижує ділову репутацію. Стверджував, що поширена відповідачем інформація відносно нього є неправдивою та такою, що порушує його право на повагу до його честі, гідності та ділової репутації. Жодних домагань до жінок-клієнтів під час надання їм психологічної допомоги він не допускав, у своїй професійній діяльності керується методиками та рекомендаціями Української Спілки Психотерапевтів. Будь-яких конкретних жінок, які нібито постраждали від «домагань» з його боку, відповідач в своїх дописах не зазначає. За доводами позову, 16.01.2024 позивач звертався до відповідача із письмовою вимогою, в якій пропонував їй самостійно спростувати негативну, недостовірну інформацію щодо нього, проте відповіді не отримав. Зазначає, що поширена відповідачем недостовірна інформація щодо нього порушує його право на повагу до честі та гідності, на недоторканість ділової репутації, оскільки фактично повідомляє необмеженому колу осіб про вчинення протиправних дій, які нібито мали місце з його боку під час здійснення професійної діяльності по відношенню жінок-клієнток, при цьому розповсюджена інформація не має ознак оціночних суджень у розумінні ч.2 ст.30 Закону України «Про інформацію», а носить стверджувальний, категоричний характер. Стверджував, що внаслідок поширеної відповідачем інформації він зазнав моральних страждань, втратив душевний спокій, його хвилювання негативно вплинули як на його професійну діяльність, так і на сімейні відносини, був вимушений витрачати свій час та гроші для отримання доказів недостовірності поширеної відповідачем інформації, від його послуг психолога відмовилось декілька його клієнтів. Моральну шкоду оцінює у сумі 50 000,00 грн, яку і просить стягнути з відповідача та стягнути понесені судові витрати. Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 11.03.2025 в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації та стягнення моральної шкоди, відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 000 грн. Обґрунтовуючи рішення, суд першої інстанції, проаналізувавши норми права, які підлягають застосуванню до цих правовідносин та надані докази у їх сукупності, прийшов до висновку про відсутність належних і допустимих доказів належності (Акаунту) «Анастасія» Коломієць саме відповідачу, отже суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог. Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на необґрунтованість та порушення норм матеріального права. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що він особисто знає ОСОБА_2 , які він зазначив відповідачем у даній справі, знає її адресу проживання. Вона йому розказувала, що підлітком займалася бойовим мистецтвом тхеквандо у Федерації тхеквандо WTF, до якої він входив як тренер, а у 2023 році вона зверталась до нього як до психолога. У дописах (постах) у фейсбуці особа під акаунтом «Anastasiia Kolomiiets» також вказує на цю обставину: 29.12.2023 о 11:50 «Шурубуру знаю з 00х»; 29.12.2023 о 11:57 «Пійшла до Шурубури. Сподобалось на першому сеансі», 07.01.2024 о 09:52 «Я написала, що я була на консультації». Особа з цим акаунтом на власних сторінках в різних соціальних мережах розміщує багато своїх фото, на яких він бачить саме сою знайому ОСОБА_2 , яку вказав відповідачем. Зазначає, що жодних домагань до жінок-клієнтів під час надання їм психологічної допомоги він не допускав, відповідачка у своїх дописах не зазначає про «домагання», більш того сама відповідачка не постраждала, тому вважає, що вона просто розповсюджує плітки. Наголошує, що ні до дисциплінарної, ні до адміністративної, ні до кримінальної відповідальності за сексуальні домагання він не притягувався. Заявник не погоджується також і з висновком суду першої інстанції в частині стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 10000 грн, оскільки відзив на позов поданий представником відповідача складається з цитат нормативних документів та судової практики. На виконання вимог ст. 361 ЦПК України учасникам справи було надіслано копії апеляційної скарги та додані до неї матеріали. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 відмовити, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін, а також стягнути понесені процесуальні витрати, у тому числі витрати на правничу допомогу за розгляд справи в Чернігівському апеляційному суді, посилаючись на законність, обґрунтованість, прийнятого з дотриманням норм матеріального та процесуального права рішення суду. Посилається, що у даному випадку надані скріншоти посту та коментарів в мережі фейсбук, за стилістикою викладення не мають стверджувального характеру, зазначені висловлювання є вираженням суб`єктивної думки і поглядів, де люди діляться враженнями від сеансу з психологом. Людина коментує інформацію про вчинення домагання до дівчат, викладену іншими особами. Зазначає, що позивачем, а ні до позовної заяви, а ні до апеляційної скарги не надано жодних доказів належності коментарів, залишених у мережі фейсбук під постом саме відповідача. Вказує, що соціальна мережа фейсбук не вимагає ідентифікації особи згідно особистих документів (паспорта, свідоцтва про народження), то ідентифікувати особу, яка публікує, поширює певну інформацію неможливо, за винятком сторінок, які створені та інформації, яку поширюють офіційні державні органи, офіційні особи, тому позивачем не доведено, що дане ім`я (акант) «Анастасія» ОСОБА_6 належить саме відповідачу, не надано достовірних доказів, що остання є належним відповідачем за зазначеними вимогами. Наголошує на тому, що до Асоціації психологів України подано 6 скарг на психолога ОСОБА_1 , стосовно недоторканості, використання своїх знань і становища з метою приниження людської гідності, пригнічування особистості, маніпулювання. Вислухавши суддю-доповідача, учасників судового розгляду, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, враховуючи наступне. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом у справі встановлено, що в мережі Інтернет на веб-сайті fecebook.com на сторінці групи « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) розміщена інформація, як вважає позивач, стосовно нього наступного змісту: «29.12.2023 року «Оказалось пацан з зальотом. Домагається до дівчат. І навіть не поодинокі випадки. Хотіла записатися на наступний сеанс, а мені «а ти знаєш що він зі мною робив?» А спочатку я ігнорувала чутки про нього. Допоки не зустріла людей, яких я добре знаю. І це жесть. Я була у шоці. Бо ОСОБА_4 знаю з 00х»; «Пішла до ОСОБА_4 . Сподобалось на першому сеансі. А далі мені розповіли. Не сподобалось що до моїх близьких дівчат на сеансах приставав. По колінах гладив на коліна садив. Дибілізм короче, я була шокована і засмучена. Знову в пошуках психолога»; «06.01.2024 року «від нього постраждало приблизно, скільки я нарахувала більше 5 дівчат»; «Люди пережили дивні емоції у консультації. І вони навіть не знали, що в психологічній практиці так не роблять»; «07.01.2024 року «Але я підтримую тих хто постраждав, котрі не в курсі, що постраждали, бо не всі розуміли що їм маніпулюють і психологічна консультація так не ведеться»; «жінки котрі в нього були перший і останній раз навіть по сей день не розуміють, що з ними сталося. Що так психологічну практику не проводять. Що їх обманули. І у них тепер стокгольмський синдром. Звичайно, що є люди після розголосу, що задумались. Типу «стоп. Так було схоже зі мною» Він домагався не до всіх». Він домагався не до всіх». Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції проаналізувавши норми права, які підлягають застосуванню до цих правовідносин та надані докази у їх сукупності, прийшов до висновку про відсутність належних і допустимих доказів належності (Акаунту) «Анастасія» Коломієць саме відповідачу, отже відсутні підстави для задоволення вимог. З таким висновком суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд, оскільки судом першої інстанції обставини справи з`ясовані в обсягу, необхідному для правильного вирішення спору, відповідно до встановлених обставин, правильно визначено суть і характер правовідносин сторін та норми матеріального права, що їх регулюють. Доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують, враховуючи наступне. Згідно із статтею 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Відповідно до частини 4 статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації. Статтею 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей (стаття 68 Конституції України). Статтею 201 ЦК України передбачено, що честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством. Стаття 275 ЦК України передбачає, що фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 цього Кодексу. Захист особистого немайнового права може здійснюватися також іншим способом відповідно до змісту цього права, способу його порушення та наслідків, що їх спричинило це порушення. Згідно із статтями 297, 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа має право звернутись до суду з позовом про захист її честі, гідності та ділової репутації. У п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності а честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» роз`яснено, що під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації (частина 1 статті 277 ЦК України). Юридичним складом, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист честі та гідності, спростування недостовірної інформації є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Таким чином, у даній категорії справ позивачу першочергово слід довести сам факт поширення інформації, а потім встановити та вказати у позові автора інформаційного матеріалу - особу, яка його поширила, а також власника веб-сайту, на якому розміщений інформаційний матеріал. Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі. У разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет належним відповідачем є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві. Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайта, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації. Дані про власника веб-сайта можуть бути витребувані в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет. Доменне ім`я facebook.com є приватним доменним іменем другого рівня в домені соm, який є загальним доменом верхнього рівня. Доменне ім`я facebook.com не відносяться до українського сегменту Інтернет. Адміністрування цих доменних імен в Україні не здійснюється. Відповідно до пункту 16 частини 1 статті 1 Закону України "Про авторське право та суміжні права" власник веб-сторінки - особа, яка є володільцем облікового запису, що використовується для розміщення веб-сторінки на веб-сайті, та яка управляє та/або розміщує електронну (цифрову) інформацію в межах такої веб-сторінки. Власник веб-сайту не є власником веб-сторінки, якщо власник веб-сторінки володіє обліковим записом, що дозволяє йому самостійно, незалежно від власника веб-сайту, розміщувати інформацію на веб-сторінці та управляти нею. Тобто законодавець окремо вирізняє власника веб-сайту (у даному випадку соціальної мережі) та власника веб-сторінки (акаунту), і це стосується й відповідальності за розміщення інформації в соціальних мережах. Таким чином, пред`являючи вимоги до певної особи та визначаючи її відповідачем у цій категорії справ, позивач має надати докази ідентифікації особи, яка буде відповідати за порушення його права та довести приналежність акаунту у соціальній мережі тій чи іншій фізичній особі. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 01 грудня 2021 року (справа № 310/6999/19-ц, провадження N 61-14120св21), від 01 червня 2022 року (справа № 607/19370/20, провадження N 61-21309св21) та від 21 червня 2023 року (справа № 201/9683/18, провадження № 61-3011св23). Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК України, частиною 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання в порядку встановленому ЦПК України. Частиною 1 статті 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, третя статті 12, частина перша, п`ята, шоста статті 81 ЦПК України). Згідно зі статями 76, 77, 79 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують, і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини 1-3 статті 89 ЦПК України). Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що з наданих учасниками справи доказів, з урахуванням того, що беззаперечних доказів на підтвердження позивачем ні до позовної заяви, ні до апеляційної скарги не надано жодних доказів належності коментарів, залишених у мережі фейсбук під постом саме відповідачем. Крім того, судом апеляційної інстанції враховано, що соціальна мережа фейсбук не вимагає ідентифікації особи згідно особистих документів (паспорта, свідоцтва про народження), то ідентифікувати особу, яка публікує, поширює певну інформацію неможливо, за винятком сторінок, які створені та інформації, яку поширюють офіційні державні органи, офіційні особи, тому позивачем не доведено, що дане ім`я (акант) «Анастасія» ОСОБА_6 належить саме відповідачу, не надано достовірних доказів, що остання є належним відповідачем за зазначеними вимогами. Отже, судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок про відмову у задоволенні позову ОСОБА_7 з підстав пред`явлення його до неналежного відповідача, враховуючи відсутність в матеріалах справи беззаперечних доказів на підтвердження того, що саме ОСОБА_2 належить акант « ОСОБА_8 », як і належності коментарів, залишених у мережі фейсбук під постом саме відповідача. Не спростовують правильних висновків суду першої інстанції доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що він особисто знає ОСОБА_2 , знає її адресу проживання, а також посилання, що відповідачка розказувала йому, що вона підлітком займалася бойовим мистецтвом тхеквандо у Федерації тхеквандо WTF, до якої він входив як тренер, а у 2023 році вона зверталась до нього як до психолога, як і зазначення обставини, що у дописах (постах) у фейсбуці особа під акаунтом «Anastasiia Kolomiiets» також вказує на цю обставину: 29.12.2023 о 11:50 «Шурубуру знаю з 00х»; 29.12.2023 о 11:57 «Пійшла до ОСОБА_4 . Сподобалось на першому сеансі», 07.01.2024 о 09:52 «Я написала, що я була на консультації». Не може бути підставою для скасування правильного рішення суду першої інстанції і доводи, що ОСОБА_9 , як власник цього акаунту, на власних сторінках в різних соціальних мережах розміщує багато своїх фото, на яких він бачить саме свою знайому ОСОБА_2 , яку вказав відповідачем. У разі, якщо питання про залучення усіх належних відповідачів у справі про захист честі та гідності фізичної особи судом першої інстанції не вирішено суд відмовляє у позові з цих підстав. При цьому достовірність поширеної інформації, спростування якої є предметом позову, судом не перевіряється. Аналогічний правовий висновок висловив Верховний Суд в постановах від 30 вересня 2019 року (справа № 742/1159/18) та від 18 грудня 2019 року (справа № 742/286/17). З врахуванням викладеного, доводи скарги, що жодних домагань до жінок-клієнтів під час надання їм психологічної допомоги він не допускав, зазначення, що сама відповідачка не постраждала, як і посилання, що ні до дисциплінарної, ні до адміністративної, ні до кримінальної відповідальності за сексуальні домагання він не притягувався, не можуть бути підставою для скасування правильного рішення суду першої інстанції. Перевіряючи доводи апеляційної скарги щодо незгоди з рішенням в частині стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 10000 грн з підстав того, що відзив на позов поданий представником відповідача складається з цитат нормативних документів та судової практики, суд апеляційної інстанції враховує наступне. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема: змагальність сторін; диспозитивність відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункти 4, 5, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України). Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша - друга статті 133 ЦПК України). Право на професійну правничу допомогу гарантовано ст. 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішенні від 30.09.2009 № 23-рп/2009, в якому зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. За положеннями статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правничої допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги. Повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом. За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Договір про надання правничої допомоги укладається в письмовій формі. До договору про надання правничої допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Договір про надання правничої допомоги може укладатися на користь клієнта іншою особою, яка діє в його інтересах. Особливості укладення та змісту контрактів (договорів) з адвокатами, які надають безоплатну правничу допомогу, встановлюються законом, що регулює порядок надання безоплатної правничої допомоги (ст. 27 Закону № 5076-VI). Як убачається з матеріалів справи, представництво інтересів ОСОБА_2 в суді першої інстанції здійснював адвокат Кушнеренко Є.Ю. згідно з АО «Кушнеренко та партнери» на підставі договору про надання правничої допомоги №79 від 31.01.2025 (а.с. 63-67). 06.02.2025 між АО «Кушнеренко та партнери» та ОСОБА_2 укладено акт виконаних робіт за договором про надання правової допомоги від 31.01.2025, яким засвідчено, що правові послуги за договором № 79 від 31.01.2025 виконано в повному обсязі, за що «Стороною-2» «Стороні-1» сплачено 10 000 грн, ПДВ немає. Згідно акту об`єм виконаних робіт складає:

1. Консультування «Сторони-2» щодо підстав та порядку надання відзиву на апеляційну скаргу про захист часті, гідності, ділової репутації та стягнення моральної шкоди 1 година;

2. Вивчення судової практики 1 година; - Написання та подання відзиву на позовну про захист честі, гідності, ділової репутації та стягнення моральної шкоди, в тому числі виготовлення копій документів 2 години. Усього витрачено: 4 години (а.с. 130). З квитанції до прибуткового касового ордеру № 79 від 31.01.2025, виданої АО «Кушнеренко та партнери» вбачається, що Коломієць А.С. на підставі договору про надання правничої допомоги № 79 від 31.01.2025 сплатила 10000 грн (а.с. 129). За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: - розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; - розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 зазначено, що наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 02.07.2020 у справі № 362/3912/18 та у додатковій постанові від 30.09.2020 у справі № 201/14495/16-ц. Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів. При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України). Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності. У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. З врахуванням викраденого, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для зменшення розміру стягнутих витрат на правничу допомогу за розгляд справи у суді першої інстанції. Крім того, як убачається з матеріалів справи, представництво інтересів у суді апеляційної інстанції на підставі ордеру на надання правничої допомоги серії СВ № 1132599, виданим АО «Кушнеренко та партнери» на підставі договору про надання правничої допомоги « 279 від 18.06.2025 (а.с. 131). 18.06.2025 між АО «Кушнеренко та партнери» та ОСОБА_2 укладено договір № 279 про надання правової допомоги, за умовами якої «Сторона-2» уповноважує «Сторону-1» представляти її інтереси в усіх органах державної влади, підприємствах, установах, організаціях незалежно від їх форми власності та підпорядкування, у судах органах України будь-якої ланки у зв`язку з представництвом та захистом «Сторони-2» у справі з приводу апеляційного розгляду справи про захист честі, гідності, ділової репутації та стягнення моральної шкоди. 19.06.2025 між АО «Кушнеренко та партнери» та ОСОБА_2 укладено акт виконаних робіт за договором про надання правової допомоги від 18.06.2025, яким засвідчено, що правові послуги за договором № 279 від 18.06.2025 виконано в повному обсязі, за що «Стороною-2» «Стороні-1» сплачено 6 000 грн, ПДВ немає. Згідно акту об`єм виконаних робіт складає:

1. Консультування «Сторони-2» щодо підстав та порядку надання відзиву на апеляційну скаргу про захист часті, гідності, ділової репутації та стягнення моральної шкоди 1 година;

2. Вивчення судової практики 1 година; - Написання та подання відзиву на апеляційну скаргу про стягнення заборгованості, в тому числі виготовлення копій документів 2 години. Усього витрачено: 4 години (а.с. 130). З квитанції до прибуткового касового ордеру № 279 від 08.06.2025, виданої АО «Кушнеренко та партнери» вбачається, що ОСОБА_2 на підставі договору про надання правничої допомоги № 279 від 18.06.2025 сплатила 6000 грн (а.с. 129). Ураховуючи викладене, зважаючи на характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, ціни позову, враховуючи заперечення представника позивача щодо їх розміру, апеляційний суд дійшов висновку про те, що витрати на професійну правничу допомогу адвоката Кушнеренка Є.Ю. у суді апеляційної інстанції підлягають відшкодуванню у заявленому розмірі, шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у розмірі 6 000 грн за розгляд справи судом апеляційної інстанції. Керуючись ст. 141, 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,- У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 11 березня 2025 року залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу за розгляд справи у суді апеляційної інстанціі у розмірі 6 000 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту. Повне судове рішення складено 14.08.2025. Головуюча Н.В. Висоцька Судді: О.Є.Мамонова Н.В. Шитченко