Постанова Чернігівський апеляційний суд № 751/2945/25

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 12 серпня 2025 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 751/2945/25 Головуючий у першій інстанції Яременко І. В. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1191/25 ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі: головуючого-судді: Онищенко О.І. суддів: Мамонової О.Є., Шитченко Н.В. секретар: Шкарупа Ю.В. Позивач: ОСОБА_1 Відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Тарасенко Родіон Олександрович Особа, яка подала апеляційну скаргу: ОСОБА_2 Розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу на ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 03 квітня 2025 року про задоволення заяви про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання правочинів недійсними, скасування рішення про державну реєстрацію, витребування майна (суддя Яременко І.В.), постановлену у м. Чернігів, В С Т А Н О В И В: 28.03.2025 ОСОБА_1 звернулась до Новозаводського районного суду м.Чернігова з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Тарасенко Р.О., про визнання правочинів недійсними, скасування рішення про державну реєстрацію, витребування майна. 01.04.2025 ухвалою судді Новозаводського районного суду провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання. 02.04.2025 позивач подала до суду заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, а саме: 1/2 частину квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_3 на підставі Договору дарування 1/2 частки квартири від 23.07.2024; автомобіль «SUBARU FORESTER», 2019 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_3 на підставі Договору дарування №7441/2024/4740090 від 09.07.2024; автомобіль «BMW 530 XD», 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_3 на підставі Договору дарування №7441/2024/4740296 від 09.07.2024. Вимоги про забезпечення позову обґрунтовує тим, що предметом спору по даній справі є визнання недійсними вищевказаних правочинів, вказані Договори дарування були здійснені ОСОБА_2 на користь своєї дочки ОСОБА_3 після ухвалення рішення Новозаводським районним судом м. Чернігова від 24.04.2024 року про визнання вказаного майна спільною сумісною власністю позивачки ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_2 та зобов`язання останнього виплатити позивачу грошову компенсацію в розмірі 949856,49 грн та 1300,00 доларів США за частку у спільній сумісній власності подружжя, та як наслідок є недійсними в силу їх фраудаторності. Метою даного позову, є повернення вищевказаного майна у власність боржника - ОСОБА_2 з подальшою можливістю реалізації для погашення заборгованості. Зазначає, що існує ризик відчуження спірного майна ОСОБА_3 на користь третіх осіб. У зв`язку з цим є підстави вважати, що у разі невжиття заходів забезпечення позову, ОСОБА_3 може розпорядитися цим майном та відчужити його на користь інших осіб, з метою утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду. Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 03 квітня 2025 року заяву про забезпечення задоволено: накладено арешт та заборону відчуження на: - квартиру АДРЕСА_2 , яка на праві власності у розмірі частки 1/2 належить ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ), згідно договору дарування №2724 від 23.07.2024, посвідченого приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Тарасенком Родіоном Олександровичем; - автомобіль «SUBARU FORESTER», об`єм двигуна-2498, 2019 року випуску, № кузова НОМЕР_4 , реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_3 на підставі Договору дарування №7441/2024/4740090 від 09.07.2024; - автомобіль «BMW 530 XD», об`єм двигуна-2993, 2008 року випуску, № кузова НОМЕР_5 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_3 на підставі Договору дарування №7441/2024/4740296 від 09.07.2024, до набрання рішенням суду у цивільній справі №751/2945/25 законної сили. Ухвала мотивована тим, що предметом спору є визнання недійсними договорів дарування майна, укладених після ухвалення рішення суду про визнання його спільною сумісною власністю та стягнення грошової компенсації, з метою повернення зазначеного майна у власність боржника для його подальшої реалізації з метою погашення заборгованості. Невжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на спірне майно може призвести до його відчуження ОСОБА_3 на користь третіх осіб, що ускладнить або унеможливить виконання можливого рішення суду. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд безпідставно дійшов висновку про наявність ризику відчуження майна, оскільки належних і допустимих доказів цього позивачкою не подано. Особа яка подала апеляційну скаргу зазначає, що від зобов`язань, визначених рішенням суду, яке перебуває на примусовому виконанні, не відмовлявся та вже сплатив 102 004,75 грн у рахунок грошової компенсації. Також апелянт вказує, що готовий сплатити всю суму боргу у разі зняття арештів з його рахунків для провадження підприємницької діяльності протягом 1215 місяців. На його думку, позивачка не бажає чекати та добровільне виконання судового рішення і вважає, що майно яке було виділено за рішенням суду ОСОБА_2 повинно бути продане з електронних торгів. Майно було подаровано спільній дочці лише з метою його збереження.Донька фактично виступила посередником і гарантом повного розрахунку з ОСОБА_1 згідно з рішенням суду. Відзив на апеляційну скаргу не подавався. Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справ. Відповідно до вимог ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 1 ст. 368 ЦПК України встановлено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. За нормами ст. 268 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Зазначеним вимогам закону ухвала суду першої інстанції відповідає, виходячи з наступного. Відповідно до ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом. Згідно зі ст.150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 та постановах Верховного Суду від 14.04.2025 у справі № 916/1804/24, від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23, від 14.08.2023 у справі № 904/1329/23, від 11.07.2023 у справі № 917/322/23, від 28.07.2023 у справі № 911/2797/22. Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 14.04.2025 у справі № 916/1804/24, від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23, від 01.05.2023 у справі № 914/257/23, від 06.03.2023 у справі № 916/2239/22. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17 та постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, постановах Верховного Суду від 14.04.2025 у справі № 916/1804/24, від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23. При цьому під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті, та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23, від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20. Водночас колегія суддів зазначає, що заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає оцінку співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 05.03.2025 у справі № 910/11409/24, від 14.04.2025 у справі № 916/1804/24, від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23, від 16.11.2023 у справі № 921/333/23, від 13.07.2022 у справі № 904/4710/21. Так обранням належного, такого, що відповідає предмету спору, заходу забезпечення позову забезпечується дотримання принципу співмірності виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 13.12.2023 у справі № 921/290/23, від 29.06.2023 у справі № 925/1316/22, від 24.05.2023 у справі № 906/1162/22. При цьому Велика Палата Верховного Суду в постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 дійшла висновку про те, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим, за висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22, є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. У постанові від 19.12.2024 у справі № 910/6192/24 Верховний Суд дійшов висновку про те, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного спору. Сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору, реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду та відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Також, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. З матеріалів справи вбачається, що рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 24 квітня 2024 року, залишеним без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 09 липня 2024 року, позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено: визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_2 ; автомобіль «SUBARU FORESTER» 2019 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , та автомобіль «BMW 530XD» 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 , виділено ОСОБА_2 , припинено право спільної сумісної власності на них; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за 1/2 частку у праві власності на зазначені автомобілі в сумі 596 585,19 грн; виділено у власність ОСОБА_1 1/2 частину коштів, що обліковувались на банківських рахунках ОСОБА_2 , у загальному розмірі 353 271,30 грн та 1 300,00 доларів США; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 353 271,30 грн та 1 300,00 доларів США, а також судовий збір у розмірі 8 052 грн і 10 000 грн витрат на професійну правничу допомогу; стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1921, 98 грн. 9 липня 2024 року ОСОБА_2 переєстрував автомобіль «SUBARU FORESTER» 2019 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , та автомобіль «BMW 530XD» 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 у ТСЦ 7441 на підставі договорів дарування № 7441/2024/4740090 та № 7441/2024/4740296 на ім`я ОСОБА_3 , а 23 липня 2024 року подарував на підставі договору дарування частки квартири за реєстровим № 2724 належну йому ? частку квартири АДРЕСА_2 на ім`я ОСОБА_3 4 грудня 2024 року приватним виконавцем виконавчого округу Чернігівської області Приходьком Б.М. відкрито виконавчі провадження (ВП № 76710131 та ВП № 76710349) з виконання виконавчих листів № 751/4338/23, виданих 18 липня 2024 року Новозаводським районним судом м. Чернігова, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошової компенсації за належну їй ? частину зазначених автомобілів у сумі 596 585,19 грн, судового збору в сумі 8 052 грн та 10 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, а також про стягнення 353 271,30 грн та 1 300 доларів США, які становлять 1/2 частину коштів з банківських рахунків боржника. Предметом позову в даній справі є визнання недійсними договорів дарування майна, укладених після ухвалення рішення суду про визнання його спільною сумісною власністю та стягнення грошової компенсації, з метою повернення зазначеного майна у власність боржника ОСОБА_2 для його подальшої реалізації з метою погашення заборгованості. Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість та наявність підстав для накладення арешту на спірне майно. З таким висновком погоджується і апеляційний суд, оскільки вважає, що він відповідає вимогам процесуального закону та обставинам справи. Колегія суддів апеляційного суду враховує характер спору , фактичні обставини, а також те, що позивачкою оспорюються договори дарування транспортних засобів та 1/2 квартири і лише при вирішенні спору по суті можливо вирішити питання щодо фраундаторності цих правочинів, а отже і щодо співмірності позовних вимог вартості майна . Питання щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті, та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову. Доводи, які позивачка виклала в заяві на обґрунтування своїх вимог, цілком можна визнати такими обставинами, що несуть можливу загрозу невиконання або утруднення виконання рішення суду. У цьому випадку враховується наявний спір між сторонами (визнання правочинів недійсними, скасування рішення про державну реєстрацію, витребування майна), а також те, що зазначені заходи забезпечення позову є співмірними із заявленими позивачкою вимогами. Адекватність заходу забезпечення позову у вигляді накладення арешту відповідає заявленим позивачкою вимогам, а доводи апеляційної скарги не спростовують встановлених судом першої інстанції обставин та не свідчать про неправильне застосування норм процесуального права. ОСОБА_2 не надано належних і допустимих доказів, які б підтверджували відсутність ризику відчуження спірного майна чи необґрунтованість обраного заходу, а його посилання на дарування майна спільній доньці як посереднику та гаранту повного розрахунку з позивачкою за рішенням суду не спростовує наявності вказаних ризиків. Одночасно слід зазначити, що забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивачки на той випадок, коли відповідачка буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Цивільний процесуальний закон не зобов`язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування законної і обґрунтованої ухвали суду першої інстанції, в зв`язку з чим, скасуванню ухвала не підлягає. Керуючись ст.ст. 258, 263, 374, 375 382, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд, - У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 03 квітня 2025 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повний текс постанови виготовлено 14.08.2025 року. Головуючий: Судді: