Постанова 4803 № 212/2356/25

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/5143/25 Справа № 212/2356/25 Суддя у 1-й інстанції - Ваврушак Н. М. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 серпня 2025 року м. Кривий Ріг справа № 212/2356/25 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Остапенко В.О., суддів Бондар Я.М., Зубакової В.П. секретар судового засідання Дяченко Д.П. сторони: позивач Акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі Дніпропетровської області апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» на ухвалу Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 березня 2025 року, яка постановлена суддею Ваврушак Н. М. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, та повне судове рішення складено 10 березня 2025 року, УСТАНОВИВ: В березні 2025 року АТ «Державний експортно - імпортний банк України» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: Приватне підприємство «Плазіс - Єм», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозов О.М. про визнання недійсним договору дарування. Разом з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, яка мотивована тим, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 02 липня 2024 року по справі № 904/1704/24 задоволено позов АТ «Укрексімбанк» до ПП «ПЛАЗІС-ЄМ», ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про солідарне стягнення заборгованості за ГКУ в розмірі 6 143 193,60 гривень. На виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02 липня 2024 року по справі № 904/1704/24, яке набрало законної сили 30 липня 2024 року, 05 серпня 2024 року було видано накази про примусове виконання та пред`явлено їх до виконання до приватного виконавця Сивокозова Олександра Миколайовича. 13 січня 2025 року представник АТ «Укрексімбанк» ознайомився із матеріалами виконавчого провадження з якого встановлено, що під час виконавчих дій, у рамках виконавчого провадження про стягнення заборгованості із ОСОБА_2 , остання 14 листопада 2023 року, згідно договору дарування № 1316, подарувала будинок разом із земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 своїй донці ОСОБА_1 . Також встановлено, що ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 по нині і проживає за даною адресою. В рамках виконавчого провадження, станом на момент відкриття виконавчого провадження, встановлено відсутність нерухомого майна і доходів, що унеможливлює виконання рішення суду. На думку представника позивача незабезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду про визнання недійсним договору дарування. На підставі наведеного вище АТ «Державний експортно - імпортний банк України» просило суд вжити заходи забезпечення позову та накласти арешт на земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 1211000000:04:195:0013 з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, а також накласти арешт на розташованим на ній житловий будинок загальною площею 458,2 кв. м. з надвірними спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 із забороною будь-яким особам, суб`єктам державної реєстрації в розумінні Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» вчиняти будь-які дії, реєстраційні дії щодо переходу прав власності, користування зазначеним нерухомим майном, укладати будь-які правочини щодо відчуження зазначеного нерухомого майна, обтяження зазначеного рухомого та нерухомого майна або передачі прав на рухоме та нерухоме майно третім особам. Ухвалою Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 березня 2025 року в задоволенні заяви АТ «Державний експортно - імпортний банк України» про забезпечення позову відмовлено. В апеляційній скарзі АТ «Державний експортно - імпортний банк України» просить скасувати ухвалу суду та постановити нову ухвалу про задоволення заяви позивача про забезпечення позову, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 02 липня 2024 року по справі № 904/1704/24 задоволено позов АТ «Укрексімбанк» до ПП «ПЛАЗІС-ЄМ», ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про солідарне стягнення заборгованості за ГКУ в розмірі 6 143 193,60 гривень. На виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02 липня 2024 року по справі № 904/1704/24, яке набрало законної сили 30 липня 2024 року, 05 серпня 2024 року було видано накази про примусове виконання та пред`явлено їх до виконання до приватного виконавця Сивокозова Олександра Миколайовича. 13 січня 2025 року представник АТ «Укрексімбанк» ознайомився із матеріалами виконавчого провадження з якого встановлено, що під час виконавчих дій, у рамках виконавчого провадження про стягнення заборгованості із ОСОБА_2 , остання 14 листопада 2023 року, згідно договору дарування № 1316, подарувала будинок разом із земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 своїй донці ОСОБА_1 . Враховуючи наявність заборгованості з боку відповідача та позичальника, які останні не мають наміру погашати, уникають перемовин з позивачем з приводу врегулювання боргових зобов`язань, позивач обґрунтовано вважає, що наслідком подання даного позову про визнання недійсним договору дарування, відпвідач буде вчиняти дії з затягування розгляду справи. Відзив на апеляційну скаргу не подано. Заслухавши суддю-доповідача, представника АТ «Державний експортно - імпортний банк України» - адвоката Васюту К.С., яка підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити, перевіривши законність та обґрунтованість ухвалу суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав. Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 02 липня 2024 року по справі № 904/1704/24 задоволено позов АТ «Укрексімбанк» до ПП «ПЛАЗІС-ЄМ», ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про солідарне стягнення заборгованості за ГКУ в розмірі 6 143 193,60 гривень. На виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02 липня 2024 року по справі № 904/1704/24, яке набрало законної сили 30 липня 2024 року, 05 серпня 2024 року було видано накази про примусове виконання та пред`явлено їх до виконання до приватного виконавця Сивокозова Олександра Миколайовича. Також матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_2 14 листопада 2023 року, згідно договору дарування № 1316, подарувала будинок разом із земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 своїй донці ОСОБА_1 . Відмовляючи в задовленні заяви позивача про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що представником позивача не наведено фактичних обставин, які б свідчили про реальну ймовірність ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, у разі задоволення позову та обставин, які б підтверджували, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову ускладнить чи унеможливить ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, а також не доведено, що відчуження земельної ділянки, на яку просить накласти арешт представник позивача, унеможливить виконати рішення суду щодо визнання недійсним договору дарування. Крім того суд посилався на те, що позовні вимоги, заявлені позивачем, є вимогами немайнового характеру, а отже такий захід забезпечення позову як накладення арешту на майно не є співмірним з предметом спору в цій справі. Однак, колегія суддів не може погодитисть з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Частиною першою, другою статті 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують реальне виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Суд, обираючи вид забезпечення позову, у кожному випадку повинен обирати такий спосіб, який у найбільший мірі спрямований на забезпечення предмету спору. Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом у залежності до конкретного випадку. Частиною третьою статті 150 ЦПК України встановлено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду. Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Частиною першою, другою статті 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують реальне виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Суд, обираючи вид забезпечення позову, у кожному випадку повинен обирати такий спосіб, який у найбільший мірі спрямований на забезпечення предмету спору. Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом у залежності до конкретного випадку. Частиною третьою статті 150 ЦПК України встановлено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Як вбачається з висновків щодо застосування норм права, викладених в постанові Верховного Суду від 25 вересня 2019 року по справі № 20/3560/18, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу. Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії. Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Судом встановлено, що між сторонами існує спір з приводу законності договору дарування № 1316, відповідно до якого відповідач ОСОБА_2 14 листопада 2023 року подарувала своїй донці - відповідачу ОСОБА_1 будинок разом із земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року № 9, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. З огляду на викладене та враховуючи характер заявлених позивачем позовних вимог, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову. Колегія суддів вважає, що заява АТ «Державний експортно - імпортний банк України» про забезпечення позову в частині заборони ОСОБА_1 , та будь-яким іншим особам, вчиняти будь-які дії щодо відчуження спірного нерухомого майна є обгрунтованою, оскільки предметом позову є визнання недійсним договору дарування спірного житлового будинку, власником якого, на теперішній час, є відповідач ОСОБА_1 , яка може вчинити певні дії, зокрема щодо продажу належного їй майна, тому невжиття відповідних заходів може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у майбутньому. Однак, обираючи спосіб забезпечення позову у вигляді арешту, колегія суддів приймає до уваги, що арешт є найбільш обтяжливим заходом, який підлягає примусовому виконанню органами державної виконавчої служби, відповідно до Інструкції з організації примусового виконання рішень, та полягає у проведенні опису, оголошенні заборони розпоряджатися, а в разі потреби, обмеженні права користування майном є співмірними, оскільки накладення арешту на спірне майно, може бути перешкодою для використання такого майна. Так, статтею 152 ЦПК України визначено види забезпечення позову, зокрема: накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановлення обов`язку вчинити певні дії;заборона іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупинення продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передача речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам; встановлення обов`язку вчинити дії щодо унеможливлення доступу користувачів мережі Інтернет до об`єктів права інтелектуальної власності, правомірність використання (розміщення) яких у мережі Інтернет є предметом спору. Колегія суддів вважає, що забезпечення позову шляхом заборони відчуження спірного майна буде співмірним із заявленими позовними вимогами та достатнім для забезпечення виконання майбутнього рішення суду першої інстанції, в той час як накладення арешту на спірне майно, заборона будь-якої експлуатації, може бути перешкодою для використання такого майна. Крім того, обраний вид забезпечення позову не обмежує права апелянта чи інших осіб у користуванні спірнимими земельною ділянкою та житловим будинком. На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової ухвали про часткове задоволення заяви АТ «Державний експортно - імпортний банк України» про забезпечення позову шляхом заборонити відповідачам, та будь-яким іншим особам, у тому числі суб`єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які дії щодо відчуження нерухомого майна: земельної ділянки площею 0,1000 га, кадастровий номер 1211000000:04:195:0013 з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, та розташованого на ній житлового будинку загальною площею 458,2 кв. м. з надвірними спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Керуючись ст. ст. 259, 268, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» - задовольнити. Ухвалу Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 березня 2025 року скасувати. Заяву позивача Акціонерного товариства «Державний експортно - імпортний банк України» про вжиття заходів забезпечення позову, подану у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Державний експортно - імпортний банк України» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: Приватне підприємство « Плазіс - Єм», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозов Олександр Миколайович про визнання недійсним договору дарування, задовольнити частково. Заборонити ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , та будь-яким особам, суб`єктам державної реєстрації, в розумінні Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо переходу прав власності, або відчуження нерухомого майна, а саме: земельної ділянки площею 0,1000 га, кадастровий номер 1211000000:04:195:0013 з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, та розташованого на ній житлового будинку загальною площею 458,2 кв. м. з надвірними спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 12 серпня 2025 року. Головуючий: Судді: