Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 200/8389/24

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 серпня 2025 року справа №200/8389/24 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Компанієць І.Д., суддів: Казначеєва Е.Г., Геращенка І.В., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року у справі № 200/8389/24 (головуючий суддя у І інстанції Зеленов А.С.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИВ: Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просила: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо не виплати грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій станом на день її призначення; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області нарахувати та виплатити грошову допомогу у розмірі 10 місячних пенсій станом на день її призначення. В обґрунтування позову зазначила, що з квітня 2024 року отримує пенсію за віком та перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Донецькій області. При призначенні пенсії за віком їй не була виплачена грошова допомога, передбачена пунктом 7-1 Прикінцевих положень Закону № 1058, оскільки відсутня інформація про перебування у відпустках без збереження заробітної плати в наданій до заяви довідці від 16.05.2024 № 01/27-28. Також відсутня сплата внесків в реєстрі застрахованих осіб за період стажу з 01.04.2024 на дату досягнення пенсійного віку. Така бездіяльність відповідача є протиправними. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 31.05.2024 № 054450004762 про відмову в перерахунку пенсії. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо невиплати ОСОБА_1 грошової допомоги, передбаченої пунктом 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, передбачену пунктом 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у розмірі десяти її місячних пенсій станом на день призначення пенсії. Стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати на сплату судового збору в сумі 1211,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області. Не погодившись з рішенням, відповідач ГУ ПФУ в Донецькій області звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позову у повному обсязі. Обґрунтування апеляційної скарги. Право особи на отримання грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій пов`язано з досягненням особою пенсійного віку, наявністю необхідного страхового стажу, при цьому вихід на пенсію повинен відбуватися саме з посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності (пп. «е», «ж» ст. 55 Закону № 1788)за умови неотримання особою до часу виходу на пенсію за Законом № 1058 будь-якого іншого виду пенсії. В реєстрі застрахованих осіб відсутня інформація, що підтверджує роботу позивача на посаді в закладах державної та комунальної форми власності, також не надано довідки про відпустки без збереження заробітної плати. Отже, позивач не має права на отримання грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій. Враховуючи режим роботи суддів та працівників апарату Першого апеляційного адміністративного суду з часу введення на території України правового режиму воєнного стану, з метою збереження життя та здоров`я, а також забезпечення безпеки суддів та працівників апарату суду, дана постанова прийнята колегією суддів за умови наявної можливості доступу колегії суддів до матеріалів адміністративної справи. Апеляційним судом витребувано у Донецького окружного адміністративного суду справу, однак суд першої інстанції листом повідомив, що всі документи у цій справі сформовано в електронному вигляді та експортовано в КП Діловодство спеціалізованого суду. Верховний Суд листом від 19.08.2022 № 2097/0/2-22 на лист вх. № 1730/0/1-22 щодо надання Науково-консультативною радою при Верховному Суді висновку з питань, пов`язаних з електронним адміністративним судочинством повідомив, що підстав для звернення до НКР щодо надання вченими-членами НКР наукових висновків немає. Суд проводить розгляд справи за матеріалами судової справи у паперовій або електронній формі в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч. 9 ст. 18 КАС України). Відповідно до листів Державної судової адміністрації України від 01.08.2018 № 15-14040/18, від 13.09.2018 № 15-17388/18 судами забезпечено сканування та експортування в підсистему Електронний суд матеріалів всіх судових справ, як перебували в провадженні суддів станом на 01.08.2018. Тобто вказана підсистема містить усі матеріали судової справи Отже, враховуючи зазначені листи, апеляційний суд вважає за можливе здійснити апеляційний перегляд за документами, наявними в підсистемі Електронний суд. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження. Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне. Фактичні обставини справи. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 15.08.1987 працює на педагогічних посадах у закладах освіти, та відповідно до наданого розрахунку стажу форми РС-право (дата звернення 29.03.2024) позивачу враховано до стажу Працівник освіти, соцзабезпечення періоди роботи з 15.08.1987 по 31.12.2023. На час звернення 29.03.2024 позивач працювала вчителем у Павлівському закладі загальної середньої освіти Вугледарської міської ради (трудова книжка серії НОМЕР_1 ) У квітні 2024 року позивач, досягнувши віку 60 років, звернулася до ГУ ПФУ в Донецькій області із заявою від 29.03.2024 про призначення їй пенсії за віком. Заява за принципом екстериторіальності спрямована для розгляду до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області. ГУ ПФУ в Полтавській області прийняло рішення № 054450004762 від 31.05.2024, відповідно до якого не підлягає задоволенню заява від 25.05.2024, щодо призначення одноразової грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення, згідно пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону 1058, оскільки в реєстрі застрахованих осіб відсутня інформація, що підтверджує роботу на посаді і в закладі державної та комунальної форми власності, передбаченій Переліком на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону № 1058 28.04.2024. Відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги в розмірі 10 місячних пенсій, згідно поданої 25.05.2024 заяви, у зв`язку з відсутністю правових підстав. Головне управління ПФУ в Донецькій області листом від 05.07.2024 № 17611-15587/А-02/8-0500/24 повідомило позивача, що рішенням від 04.06.2024 № 054450004762 відмовлено в призначенні ОГД через відсутність інформації про перебування у відпустках без збереження заробітної плати в наданій до заяви довідці від 16.05.2024 № 01/27-28. Також відсутня сплата внесків в реєстрі застрахованих осіб за період стажу з 01.04.2024 на дату досягнення пенсійного віку. Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника, який здійснив нарахування цього внеску та утримання його із заробітної плати позивача. Водночас, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків. Оцінка суду. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, шо передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 8 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі Закон № 1058) право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом. Згідно з частиною першою статті 9 Закону № 1058 відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Статтею 24 Закону № 1058 передбачено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року. На підставі пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058 особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України. Статтею 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають зокрема: е) працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років. Згідно зі статтями 56, 62 Закону "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. Основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1191 затверджено Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати (далі Порядок № 1191). Цей Порядок визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та механізм її виплати. До страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що передбачені: - переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 р. № 909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років" - переліком посад артистів театрально-концертних та інших видовищних закладів, підприємств і колективів, які мають право на пенсію за вислугу років незалежно від віку, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року № 583 "Про затвердження нормативних актів з питань пенсійного забезпечення". Страховий стаж, передбачений пунктами 2 і 3 цього Порядку, враховується в календарному обчисленні. При цьому допускається підсумовування страхового стажу за періоди роботи, які дають право на призначення пенсії відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію. Для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно із статтями 27 і 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", станом на день її призначення. Виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати. Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 затверджено Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років (далі - Перелік № 909), і до цього Переліку включені зокрема загальноосвітні навчальні заклади та такі посади у них: учителі, логопеди, вчителі-логопеди, вчителі-дефектологи, викладачі, сурдопедагоги, тифлопедагоги, вихователі, завідуючі та інструктори слухових кабінетів, директори, завідуючі, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної), навчально-виробничої частини або роботи з виробничого навчання, завідуючі навчальною і навчально-виховною частиною, завідувачі філіями, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної) роботи, соціальні педагоги (організатори позакласної та позашкільної виховної роботи з дітьми), практичні психологи, педагоги-організатори, майстри виробничого навчання, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи. Примітками 2, 3 до Переліку № 909 передбачено, що робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ. Робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах до 1 січня 1992 року, яка давала право на пенсію за вислугу років відповідно до раніше діючого законодавства, зараховується до стажу для призначення пенсії за вислугу років. Відповідно до правової позиції Верховного Суду, що викладена в постанові від 15.06.2022 у справі № 200/854/19-а, для отримання визначеної пунктом 7-1 розділу "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" грошової допомоги при виході на пенсію по Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" особа має дотриматись таких вимог: - станом день досягнення пенсійного віку працювати в установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення"; - пенсія має призначатися особі вперше (тобто особи, які отримували пенсію раніше і з будь-яких причин перестали отримувати її право на зазначену грошову допомогу втратили); - станом на день звернення за призначенням пенсії особа повинна мати страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на зазначених вище посадах. Як свідчать матеріали справи, за заявою позивача, у квітні 2024 року вперше призначена пенсія за віком. На день досягнення пенсійного віку 60 років позивач працювала у Павлівському закладу загальної середньої освіти Вугледарської міської ради - на посаді вчителя. Записами у її трудовій книжці підтверджено, що з 1987 року і до досягнення пенсійного віку у квітні 2024 року вона безперервно працювала у закладах загальної середньої освіти на посаді вчителя. Згідно Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 61859047811 від 01.02.2021 Павлівський заклад загальної середньої освіти Вугледарської міської ради є державною установою комунальної форми власності та має ідентифікаційний код 25688546. Працює на підставі Статуту. Загалом на момент призначення позивачу пенсії за віком стаж її роботи у цих закладах освіти на посадах педагогічних працівників, передбачених Переліком посад педагогічних працівників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 № 963, становив понад 30 років, що підтверджується трудовою книжкою, відомостями про трудову діяльність із реєстру застрахованих осіб. Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, розглядаючи заяву позивача від 25.05.2024 про призначення одноразової грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення, згідно пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону № 1058, дійшло висновку про відсутність у позивача права на призначення одноразової грошової допомоги, оскільки в реєстрі застрахованих осіб відсутня інформація, що підтверджує роботу на посаді і в закладі державної та комунальної форми власності, передбаченій Переліком на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону № 1058 28.04.2024. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області до спеціального страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги з 15.08.1987 по 31.12.2023, зараховано 36 років 4 місяців 14 днів. Згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу із реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, періоди роботи позивача в Павлівського закладу загальної середньої освіти Вугледарської міської ради за 2000-2013 роки обліковані за кодом ЗПЗ055Е1. Згідно з Довідником кодів підстав для обліку стажу окремим категоріям осіб (Додаток 3 до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного соціального внеску органам Пенсійного фонду України) за цим кодом враховується трудовий стаж працівників освіти при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за Переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку. Отже наданими доказами підтверджено, що позивач з серпня 1987 року по грудень 2023 року, вела викладацьку діяльність в Павлівському закладу загальної середньої освіти Вугледарської міської ради, і цей стаж зарахований до спеціального стажу працівника освіти, що дає право на пенсію за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Згідно з пунктом 2.1 розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, до заяви про призначення пенсії за віком додаються: 2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного стажу роботи). За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562, а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення; 8) документи, що підтверджують право на виплату грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону: трудова книжка, копія наказу (розпорядження) про звільнення або відомості про трудову діяльність із реєстру застрахованих осіб. У тих випадках, коли в трудовій книжці або відомостях про трудову діяльність у реєстрі застрахованих осіб відсутня інформація, що підтверджує роботу на посадах і в закладах, установах державної та комунальної форми власності, передбачених постановами Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року № 583 "Про затвердження нормативних актів з питань пенсійного забезпечення", від 04 листопада 1993 року № 909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років", додаються уточнюючі довідки закладів, установ або їх правонаступників, інші документи, що підтверджують такі відомості. Отже, чинне законодавство не вимагає від особи подання окремої заяви про виплату їй грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV. Виплата цієї грошової допомоги здійснюється на підставі заяви про призначення пенсії за віком, до якої додані необхідні документи (трудова книжка або відомості про трудову діяльність із реєстру застрахованих осіб), і не передбачає прийняття органом ПФУ окремого рішення про призначення чи виплату пенсіонеру грошової допомоги. Сума цієї грошової допомоги обчислюється у розмірі 10 місячних пенсій станом на день її призначення, а її виплату здійснює орган ПФУ, в якому пенсіонер перебуває на обліку, одноразово одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати. Як свідчать матеріали справи, позивач в установленому порядку звернулася до відповідача- Головного управління ПФУ в Донецькій області за своїм місцем проживання за призначенням пенсії за віком, подавши відповідну заяву від 29.03.2024. Надані нею до заяви про призначення пенсії документи (трудова книжка, відомості про трудову діяльність із реєстру застрахованих осіб та інші) підтверджували її право на виплату такої грошової допомоги і свідчили, що її спеціальний страховий стаж працівника освіти складає більше 36 років. ГУ ПФУ в Донецькій області нарахувало позивачу пенсію за віком та з квітня 2024 року розпочало її виплату. Однак виплата грошової допомоги при першій виплаті позивачу пенсії, як це передбачено пунктом 7 Порядку № 1191, здійснена не була, що обумовило звернення позивача додатково у травні 2025 року до ГУ ПФУ в Донецькій області із заявою про виплату їй грошової допомоги. Заява розглянута як заява про перерахунок пенсії за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ в Полтавській області, який прийняв за нею рішення від 31.05.2024 № 054450004762 про відмову в перерахунку пенсії. В рішенні ГУ ПФУ в Полтавській області протиправно дійшов висновку про відсутність у позивача права на призначення одноразової грошової допомоги, оскільки в реєстрі застрахованих осіб відсутня інформація, що підтверджує роботу на посаді і в закладі державної та комунальної форми власності, передбаченій Переліком на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону № 1058 28.04.2024. Між тим, відсутність інформації про перебування у відпустках без збереження заробітної плати та відсутність інформації про сплату внесків в реєстрі застрахованих осіб за період стажу з 01.04.2024 на дату досягнення пенсійного віку позивачем, не можуть бути підставою для позбавлення позивача одноразової грошової допомоги, оскільки за ведення трудової книжки та обліком щодо перебування у відпустках (бухгалтерських документів) відповідає роботодавець. Трудова книжка позивача містять всі необхідні записи про роботу у спірний період, а саме: відомості про навчальний заклад та період роботу, відомості про підприємство, дату прийняття позивача на посаду, назву цієї посади, дані про реквізити наказів про прийняття на роботу та звільнення з роботи; ці записи є належним та допустимим доказом підтвердження трудового стажу позивача. Відповідно до статті 1 Закону № 1058 страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону. На підставі пункту 1 частини першої статті 24 Закону № 1058 страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Згідно зі статтею 20 Закону № 1058 страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. Відповідно до статті 106 Закону № 1058 відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи. Отже, обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника, який здійснив нарахування цього внеску та утримання його із заробітної плати позивача. Водночас, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків. Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм права висловлена Верховним Судом у постановах від 27.03.2018 (справа № 208/6680/16-а (2а/208/245/16)) та від 24.05.2018 (справа № 490/12392/16-а). Крім того, згідно з вимогами ст. 101 Закону № 1788 органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Отже, правом вимагати додаткові документи від підприємств, організацій і окремих осіб наділені лише органи, що призначають пенсії, а не особи, яким призначається пенсія. У разі сумніву або розбіжностей в документах, які враховуються при обчисленні пенсії, відповідач має вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Проте, відповідачем не надано до суду належних та допустимих доказів на підтвердження звернення до підприємств, в якому працювала позивач, або архівні установи для отримання відомостей щодо спірного періоду ї трудової діяльності. При цьому працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії. За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення адміністративного позову. Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. За приписами пункту 1 частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвали судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Оскільки судове рішення в межах доводів апеляційної скарги є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для її задоволення та скасування рішення суду першої інстанції відсутні. Як визначено пунктами 3 та 8 частини шостої статі 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, а також типові справи. Згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Таким чином зазначена справа відноситься до справ незначної складності, тому судове рішення за наслідками апеляційного розгляду в цій справі касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до ст. 139 КАС України розподіл судових витрат по справі не здійснюється. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року у справі № 200/8389/24 залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року у справі № 200/8389/24 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення 13 серпня 2025 року є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених ст.328 КАС України. Повне судове рішення складено 13 серпня 2025 року. Головуючий суддя І.Д. Компанієць Судді І.В. Геращенко Е.Г. Казначеєв