Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 140/4581/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 квітня 2026 рокуЛьвівСправа № 140/4581/25 пров. № А/857/33999/25 суддя в 1-й інстанції Смокович В.І. Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Кушнір В.О., суддів Ільчишин Н.В., Гінди О.М. розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 28 липня 2025 року, ухвалене у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження в м.Луцьку у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України у м.Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: І.

ОПИСОВА ЧАСТИНА 1.1. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (відповідач-2), в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ у Волинській області №262340027843 від 05.11.2024, яким ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; зобов`язати ГУ ПФУ в м. Києві зарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до загального страхового стажу період навчання з 01.09.1982 по 30.07.1983 та періоди роботи з 01.08.1983 по 21.11.1986, з 01.11.1990 по 18.08.1992, з 21.08.1992 по 13.10.1995, з 15.10.1995 по 01.08.1997, з 04.08.1997 по 16.11.1998, з 17.11.1998 по 24.01.2001, з 25.01.2001 по 31.12.2003 згідно з записами трудової книжки серії НОМЕР_1 від 15.10.1990 та диплому № НОМЕР_2 від 30.07.1983, а також призначити і виплачувати їй пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 10.08.2024. 1.2. КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 28 липня 2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 05 листопада 2024 року №262340027843 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 . Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29 жовтня 2025 року про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV, з врахуванням висновків суду, викладених у рішенні суду. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено (з урахуванням ухвали суду про виправлення описки від 18.09.2025) 1.3. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ТА УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Не погоджуючись із вказаним рішенням Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області подало апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову. Вважає, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені чинним законодавством. 1.4.ПОЗИЦІЯ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. 1.5. МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ ТА ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Відповідно до статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню. ІІ.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА 2.1 ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДАМИ Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач 29.10.2024 звернулась до ГУ ПФУ в м. Києві із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV. Розгляд документів, наданих позивачем, провадився за принципом «екстериторіальності» ГУ ПФУ у Волинській області, яким рішенням від 05.11.2025 №262340027843 відмовлено у її призначенні (зворот арк.34-35). Згідно наданих до заяви документів страховий стаж ОСОБА_1 складає 26 років 10 місяців 18 днів. До страхового стажу, згідно наданих документів не враховано періоди роботи за записами в трудовій книжці та період навчання згідно диплому, оскільки в свідоцтві про шлюб відсутня печатка. Крім того, періоди роботи потребують уточнення з 15.10.1995 по 01.08.1997, оскільки відсутня назва куди прийнято та не вказана посада відповідальної особи; з 04.08.1997 по 16.11.1998, оскільки наявне необумовлене виправлення в даті наказу на прийняття. У зв`язку із наведеним позивач немає необхідного страхового стажу для призначення пенсії за віком. Позивач, вважаючи таке рішення відповідача-2 щодо відмови у призначенні пенсії за віком протиправним, звернувся до суду з даним позовом. 2.2. ДОВОДИ ТА МОТИВИ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначені Законом України від 09 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV). Пунктом 1 частини першої статті 8 Закону №1058-ІV передбачено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом. Згідно пункту 1 частини першої статті 9 Закону №1058-ІV відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначається, зокрема, пенсія за віком. Відповідно до статті 27 Закону №1058-ІV розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп х Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону. Отже, розмір пенсії за віком залежить від коефіцієнта страхового стажу. Згідно частини другої статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій визначено Порядком Порядок №22-1. Підпунктом 2 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1 передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637). За період роботи, починаючи з 01.01.2004, орган, що призначає пенсію, додає довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року №10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за №785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року №8-1), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення. У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004), зокрема, у статті 56 Закону №1788-ХІІ передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. Згідно статті 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Зазначеній нормі Закону №1788-XII відповідає пункт 1 Порядку №637. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (абзац другий пункту 1, пункт 2 Порядку №637). Пунктом 3 Порядку №637 визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Згідно частини третьою статті 44 Закону №1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. Отже, основним документом, який підтверджує трудовий стаж, є трудова книжка. При цьому лише у разі відсутності трудової книжки або записів у ній органи Пенсійного фонду мають право встановлювати трудовий стаж на підставі інших первинних документів. У разі сумніву органу, що призначає пенсію, у належності та обґрунтованості поданих заявником документів, в нього є право перевірити надані заявником документи шляхом звернення до установ, підприємств, організацій, де працював заявник, із відповідними запитами. Спірні правовідносини у справі виникли у зв`язку із відмовою зарахуванні до страхового стажу періоди роботи, передбачені у трудовій книжці серії НОМЕР_1 та вкладиша до трудової книжки серії НОМЕР_3 . Згідно пункту 1.1 глави 1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162 (далі - Інструкція №162, зі змінами і доповненнями, внесеними постановою Держкомпраці СРСР від 31 березня 1987 року №201) трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців. Відповідно до пункту 2.2 глави 2 Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше проводиться адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого терміну від часу прийому на роботу. У трудову книжку вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження та заохочення: нагородження орденами та медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи у роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження та заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку та статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства; відомості про відкриття, на які видано дипломи, про використані винаходи та раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди. Стягнення до трудової книжки не записуються. Згідно пункту 2.3 глави 2 Інструкції №162 всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу чи звільнення, а також нагороди і заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видачі наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні - в день звільнення і повинні чітко відповідати тексту наказу (розпорядженню). Записи проводяться арабськими цифрами (число та місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, пір`яною або кульковою ручкою, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольору. Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник підписом засвідчує правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний лист) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або друк відділу кадрів), де вперше заповнювалася трудова книжка (пункт 2.11 глави 2 Інструкції №162). Обов`язок щодо заповнення та ведення трудових книжок осіб, працевлаштованих на підприємствах, установах, організаціях, покладається саме на відповідальну особу такого підприємства, установи, організації. На сьогодні порядок ведення трудових книжок визначається спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, яким затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників. Зазначена Інструкція містить такі ж положення щодо внесення записів про трудову діяльність працівника, заповнення яка містить аналогічні положення щодо заповнення трудових книжок, що й попередня Інструкція. Згідно пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність. Таким чином, обов`язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган. Недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій належить трудова книжка, а отже, й не може впливати на її особисті права. Як вбачається з копії трудової книжки серії НОМЕР_1 та вкладиша до трудової книжки серії НОМЕР_3 , у якій містяться записи щодо та трудової діяльності позивача, зокрема: з 01.09.1982 по 30.06.1983 (відповідно до диплому № НОМЕР_2 по 30.07.1983) проходила навчання у навчальному закладі (Київський ПТУ Головного управління торгівлі Київського міськвиконкому); з 06.07.1983 по 21.11.1986 працювала в універмазі міста Києва; з 01.11.1900 по 18.08.1992 в готельному комплексі «Братислава-Десна»; з 21.08.1992 по 13.10.1995 на малому підприємстві фірма «Поступ»; з 15.10.1995 по 01.08.1997 працювала на Дочірньому підприємстві «Киянка»; з 04.08.1997 по 16.11.1998 представництво фірми «Євро Коммодитиз Групп ЛТД» в місті Київ; з 17.11.1998 з 24.01.2001 державне підприємство «Укрвугілляресурси»; з 25.01.2001 по 31.12.2015 працювала в ДП (в подальшому ТОВ) «Кларксон»; з 01.01.2016 по 29.04.2016 на ТОВ «Кінетік С»; з 19.05.2016 по 19.11.2018 працювала на ТОВ «Спецбудпроектмонтаж», з 19.11.2018 по 13.12.2022 ТОВ «Флагрейт» та з 22.12.2022 працює у ТОВ «Віндер Макс». В трудовій книжці позивача наявний запис про те, що прізвище ОСОБА_2 було змінено на прізвище ОСОБА_3 у зв`язку зі шлюбом на підставі свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 від 10.04.1998 із печаткою та підписом директора фірми «Євро Коммодитиз Групп ЛТД». У даному випадку записи трудової книжки читабельні та зрозумілі, між собою пов`язані хронологічно, містять реквізити наказів (їх дату та номер) про призначення на посаду та звільнення з посади; записи засвідчені печатками. Згідно свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 , виданого 10.04.1987, між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 10.04.1987 було укладено шлюб, у зв`язку із чим прізвище ОСОБА_2 змінено на прізвище ОСОБА_3 (арк.21). Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 виданого 09.04.1988, у ОСОБА_4 та ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син ОСОБА_6 . 04.07.1991, шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 було розірвано, про що 16.04.1998 видано свідоцтво про розірвання шлюбу серії НОМЕР_6 . Відсутність печатки у свідоцтві про шлюб серії НОМЕР_4 , за співставлення вищевказаних та досліджених документів, не може ставитися у провину позивачу та не може бути підставою для позбавлення її конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань призначення пенсії за віком, саме тому періоди роботи позивача, передбачені трудовою книжкою серії НОМЕР_1 та вкладиша до трудової книжки серії НОМЕР_3 підлягають зарахуванню до страхового стажу. Періоди роботи з 15.10.1995 по 01.08.1997 (відсутня назва куди прийнято та не вказана посада відповідальної особи) та з 04.08.1997 по 16.11.1998 (наявне необумовлене виправлення в даті наказу на прийняття) також підлягають до зарахуванню, оскільки, як зазначалось вище, обов`язок щодо заповнення та ведення трудових книжок осіб, працевлаштованих на підприємствах, установах, організаціях, покладається саме на відповідальну особу такого підприємства, установи, організації. У випадку, якщо поданих позивачем документів про призначення пенсії було не достатньо, то орган пенсійного фонду мав всі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивача, провести перевірку, зустрічну перевірку для з`ясування спірних обставини, запропонувати позивачеві надати інформації щодо двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника. Аналогічна правова позиція відображена Верховного Суду в постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17, відповідно до яких, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Проте, відповідач-2 не здійснював ніяких запитів на підтвердження спірних періодів роботи позивача та не надав доказів які б ставили під сумнів дійсність внесених записів до трудової книжки. Стосовно позовної вимоги позивача про зобов`язання призначити пенсію за віком на відповідно Закону №1058-IV з 29.10.2024 суд зазначає наступне. Згідно статті 26 Закону №1058-IV наявність страхового стажу, передбаченого частиною першою третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії Частиною першою статті 26 Закону №1058-IV передбачено право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності стразового стажу з 01.01.2024 по 31.12.2024 не менше 31 рік. Згідно пункту 4 частини другої статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. Якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні. У випадку, коли законом встановлені повноваження суб`єкта владних повноважень в імперативній формі, суд зобов`язує його прийняти конкретне рішення чи вчинити конкретну дію. Натомість, у випадку, коли суб`єкт наділений певними дискреційними повноваженнями, суд повинен вказати на виявлені порушення при здійсненні таких повноважень та зазначити норму закону, яку суб`єкт владних повноважень (відповідач) повинен застосувати при вчиненні дій (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин. Підрахунок загального стажу позивача (який складається не з одного, а з декількох періодів) відноситься до дискреційних повноважень органів пенсійного фонду. За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що ГУ ПФУ у Волинській області слід повторно розглянути заяву позивача від 29.10.2024 про призначення пенсії відповідно до Закону №1058-IV та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні. 2.3. ВИСНОВКИ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Згідно із статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Враховуючи зазначені вище встановлені обставини справи, норми законодавства, які регулюють спірні правовідносини та правові висновки Верховного Суду, колегія суддів дійшла висновку, що правильним та обґрунтованим є висновок суду першої інстанції, який ухвалив судове рішення з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують викладених у судовому рішенні цього суду висновків, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не стягуються. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 28 липня 2025 року у справі №140/4581/25 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя В. О. Кушнір судді Н. В. Ільчишин О. М. Гінда