Постанова КЦС ВС № 541/2278/22

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 серпня 2025 року м. Київ справа № 541/2278/22 провадження № 61-3061св24 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Червинської М. Є., суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Тітова М. Ю., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідачі: Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз», Товариство з обмеженою відповідальністю «Полтавагаз збут», розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 21 лютого 2023 року у складі судді Третяка О. Г. та постанову Полтавського апеляційного суду від 13 лютого 2024 року у складі колегії суддів: Одринської Т. В., Пікуля В. П., Панченка О. О., ВСТАНОВИВ: ІСТОРІЯ СПРАВИ Короткий зміст позовних вимог У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» (далі - АТ «Полтавагаз»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтавагаз збут» (далі - ТОВ «Полтавагаз збут») про визнання безпідставними та протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, відшкодування майнової та моральної шкоди внаслідок безпідставного припинення газопостачання. Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 з 30 вересня 2020 року є власником житлового будинку АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 30 вересня 2020 року, укладеного між ним і ОСОБА_3 . Позивач вказував, що станом на час придбання цього будинку на лічильнику газопостачання було зазначено показник 29344 куб. м. ОСОБА_3 про припинення користування газом у зв?язку з відчуженням будинку ТОВ «Полтавагаз збут» та АТ «Полтавагаз» не повідомила. 10 липня 2021 року контролер АТ «Полтавагаз» здійснив перевірку лічильника газу та зафіксував показник на рівні 29345 куб. м, що на 1 куб. м газу більше, ніж на момент продажу будинку. 27 липня 2021 року ОСОБА_1 сплатив борг за 1 куб. м газу. У вересні 2021 року позивач приєднався до договору постачання природного газу з газопостачальною компанією «Нафтогаз України». 20 грудня 2021 року працівники АТ «Полтавагаз» зняли показники газового лічильника та перекрили й опломбували запірний пристрій індивідуальної газової мережі до будинку АДРЕСА_1 . Позивач повідомив контролера про те, що власником домоволодіння з вересня 2020 року є він. Акти про це не складалися. 20 грудня 2021 року до вказаного домоволодіння прибули представники АТ «Полтавагаз», які зафіксували показники лічильника - 29345 куб. м, після чого перекрили запірний пристрій індивідуальної газової мережі та опломбували його. Жодних актів про відключення працівники АТ «Полтавагаз» не складали. Позивач зазначив, що на прохання керівника Миргородського УЕГС ОСОБА_4 (донька колишньої власниці будинку ОСОБА_3 ) написала від імені ОСОБА_3 заяву про відключення будинку від газопостачання. Дата на заяві вказана 30 вересня 2020 року, яка в подальшому виправлена на 07 липня 2022 року. ОСОБА_1 вважав, що вказана заява не створює жодних юридичних наслідків, оскільки на час її складання ОСОБА_3 не була власником будинку. 13 липня 2022 року до спірного домоволодіння прибули працівники АТ «Полтавагаз» та за допомогою екскаватора відкопали індивідуальну мережу газопостачання до будинку АДРЕСА_1 . З приводу вказаних обставин позивач звернувся до поліції, працівники якої зобов?язали зупитини дії до з?ясування обставин. Жодних актів працівники АТ «Полтавагаз» не складали. 01 серпня 2022 року працівники АТ «Полтавагаз» знову прибули до домоволодіння позивача та відкопали індивідуальну газову мережу та перерізали її. Позивачу не відомі підстави такого від?єднання. 22 серпня 2022 року ТОВ «Полтавагаз збут» звернулося до суду із заявою про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожитий газ в сумі 10 918,04 грн, у зв?язку з чим було видано судовий наказ, який за заявою ОСОБА_1 09 вересня 2022 року ухвалою суду було скасовано. Позивач зазначав, що дії АТ «Полтавагаз» з відключення його домоволодіння від газопостачання є неправомірними, а в разі відсутності доручення АТ «Полтавагаз збут» для такого відключення, і дії АТ «Полтавагаз збут» вважав неправомірними. Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив: - визнати безпідставними та протиправними дії АТ «Полтавагаз» щодо внесення до власного обліку відомостей про заборгованість ОСОБА_1 з постачання та розподілу до житлового будинку АДРЕСА_1 природного газу за період із серпня 2020 року до лютого 2021 року обсягом 1929 куб. м на суму 10 948,04 грн, а також щодо передання цих даних про обсяги розподілу та споживання природного газу, які є обов?язковими для їх використання у взаємовідносинах між побутовим споживачем і його постачальником, до ТОВ «Полтавагаз збут»; - зобов?язати АТ «Полтавагаз» визначити у власному обліку та передати до ТОВ «Полтавагаз збут» інформацію про те, що об?єми та обсяги розподілу і споживання природного газу, які є обов?язковими для їх використання у взаємовідносинах між побутовим споживачем та його постачальником, в житловому будинку АДРЕСА_1 , який належить позивачу, становлять 29345 куб. м; - визнати безпідставними і протиправними дії АТ «Полтавагаз» щодо припинення газопостачання та розподілу природного газу позивачу до житлового будинку АДРЕСА_1 шляхом перекриття запірних пристроїв його газової мережі та їх опломбування; - зобов?язати АТ «Полтавагаз» відновити позивачу газопостачання та розподіл природного газу до житлового будинку АДРЕСА_1 шляхом відкриття запірних пристроїв газової мережі та їх розпломбування; - визнати безпідставними і протиправними дії ТОВ «Полтавагаз збут» щодо припинення газопостачання та розподілу природного газу позивачу до житлового будинку АДРЕСА_1 шляхом перекриття запірних пристроїв його газової мережі та їх опломбування; - зобов?язати ТОВ «Полтавагаз збут» відновити йому газопостачання та розподіл природного газу до житлового будинку АДРЕСА_1 шляхом відкриття запірних пристроїв його газової мережі та їх розпломбування; - визнати безпідставними і протиправними дії АТ «Полтавагаз» щодо припинення газопостачання та розподілу природного газу позивачу до житлового будинку АДРЕСА_1 шляхом механічного від?єднання його газових мереж від газорозподільної системи; - зобов?язати АТ «Полтавагаз» відновити позивачу газопостачання та газорозподіл природного газу до житлового будинку АДРЕСА_1 шляхом механічного приєднання його газових мереж до газорозподільної системи; - визнати безпідставними і протиправними дії ТОВ «Полтавагаз збут» щодо припинення газопостачання та розподілу природного газу позивачу до житлового будинку АДРЕСА_1 шляхом механічного від?єднання газових мереж від газорозподільної системи; - зобов?язати ТОВ «Полтавагаз збут» відновити газопостачання та розподіл природного газу позивачу до житлового будинку АДРЕСА_1 шляхом механічного приєднання його газових мереж до газорозподільної системи; - стягнути з АТ «Полтавагаз» на його користь кошти в сумі 54 571,00 грн на відшкодування матеріальної шкоди; - стягнути з АТ «Полтавагаз» на його користь кошти в сумі 545 710,00 грн на відшкодування моральної шкоди; - стягнути з ТОВ «Полтавагаз збут» на його користь кошти в сумі 54 571,00 грн на відшкодування матеріальної шкоди; - стягнути з ТОВ «Полтавагаз збут» на його користь кошти в сумі 545 710,00 грн на відшкодування моральної шкоди. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 21 лютого 2023 року в задоволенні позову відмовлено. Рішення суду мотивоване тим, що колишній власник домоволодіння ОСОБА_3 не повідомила відповідачів про зміну власника майна, не сплачувала за щомісячні послуги з транспортування газу і його розподіл, у зв`язку з чим працівники АТ «Полтавагаз» мали право на доступ до об`єкта, пов`язаного з газорозподілом на території домоволодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , з метою припинення транспортування газу та опломбування приладів. Суд вказав, що оскільки ОСОБА_1 не укладав договорів з АТ «Полтавагаз» і ТОВ «Полтавагаз збут», вимоги щодо відновлення газопостачання до його будинку не є обґрунтованими та законними. Суду не надано переконливих достатніх та належних доказів вчинення відповідачами неправомірних дій чи бездіяльності, а також прийняття неправомірних рішень щодо позивача. Постановою Полтавського апеляційного суду від 13 лютого 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 21 лютого 2023 року залишено без змін. Залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції. Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги 03 березня 2024 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, з урахуванням уточненої редакції, просить скасувати рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 21 лютого 2023 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 13 лютого 2024 року в частині відмови в задоволенні позову до АТ «Полтавагаз» й ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити. Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд застосував статті 633, 634 ЦК України, пункти 23, 35 частини першої статті 1 Закону України від 09 квітня 2015 року № 329-VIII «Про ринок природного газу», пункт 1.2 Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року № 2498, пункт 1 глави 3 розділу VI Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року № 2494, інакше, ніж це зробив Верховний Суд у подібних правовідносинах, внаслідок чого зробив неправильний висновок про те, що ОСОБА_1 не є споживачем і не приєднався до Типового договору, оскільки він споживав природний газ і оплатив його. Крім цього, постачальник природного газу ТОВ «Полтавагаз збут» і оператор ГРМ АТ «Полтавагаз» відкрили ОСОБА_1 особові рахунки, за якими нарахували йому за нормами середньомісячного споживання заборгованість за спожитий природний газ і послуги з його розподілу. Суд апеляційної інстанції застосував пункт 6 глави 7 розділу VI Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року № 2494 інакше ніж це зробив Верховний Суд у подібних правовідносинах, та зробив неправильний висновок про те, що вказана норма підлягає застосуванню незалежно від правомірності дій АТ «Полтавагаз», дотримання ним порядку і наявності підстав для припинення газопостачання до будинку, механічного пошкодження індивідуального газопроводу ОСОБА_1 , наявності в АТ «Полтавагаз» підстав для відновлення газопостачання за власний рахунок. Внаслідок цього суд також дійшов неправильного висновку про наявність в АТ «Полтавагаз» правових підстав для припинення газопостачання до будинку у зв?язку з наявністю у колишньої власниці ОСОБА_5 заборгованості за послуги АТ «Полтавагаз» за її заявою. Суд зробив неправильний висновок про дотримання АТ «Полтавагаз» порядку припинення газопостачання без надіслання рекомендованим поштовим відправленням або надання з позначкою про вручення повідомлення про припинення газопостачання/розподілу природного газу ОСОБА_1 не менше ніж за три доби до запланованої дати припинення газопостачання; без складання в присутності позивача відповідного акта про припинення газопостачання. Також неправильним є висновок суду про наявність в АТ «Полтавагаз» правових підстав для механічного від?єднання газових мереж ОСОБА_1 від газорозподільної системи, хоча він допустив до своїх об?єктів представників АТ «Полтавагаз», які зняли показники лічильника і припинили газопостачання шляхом перекриття та опломбування запірних пристроїв. Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень представник заявника зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 14 вересня 2022 року у справі № 717/341/21, від 01 листопада 2021 року у справі № 591/4825/20, від 24 грудня 2021 року у справі № 592/7867/19, від 20 квітня 2023 року у справі № 200/7534/19, від 26 жовтня 2022 року у справі № 632/2072/21, від 12 жовтня 2021 року у справі № 640/18624/18, від 23 травня 2022 року у справі № 538/2222/20, від 17 лютого 2022 року у справі № 333/3770/20, постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 161/11800/19, від 01 листопада 2018 року у справі № 214/2435/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Аргументи інших учасників справи 18 квітня 2024 року АТ «Полтавагаз» подало до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 21 лютого 2023 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 13 лютого 2024 року - без змін. Відзив мотивований тим, що касаційна скарга є необґрунтованою і не відповідає дійсним фактичним обставинам справи, а оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, ухвалені з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Фактичні обставини, наведені в касаційній скарзі, не відповідають дійсності, є перекрученими, не підтверджені жодними доказами. Ні колишній власник, ні ОСОБА_1 не звертались до АТ «Полтавагаз» про зміну власника об?єкта розподілу природного газу, а тому АТ «Полтавагаз» діяло відповідно до чинних нормативних актів. Сторона позивача під час розгляду справи в судах першої і апеляційної інстанцій вказувала про відсутність будь-яких правовідносин між ОСОБА_1 і АТ «Полтавагаз». ОСОБА_1 не є споживачем природного газу, оскільки він не вчинив жодних дій, спрямованих на укладення договору розподілу природного газу з оператором АТ «Полтавагаз»; позивачу не присвоювався персональний ідентифікаційний код споживача та не відкривався особовий рахунок як суб?єкта ринку природного газу. ОСОБА_1 не надав жодного доказу споживання ним природного газу або інших доказів акцептування договору розподілу природного газу. Висновки судів не суперечать висновкам Верховного Суду, зробленим у справах, що зазначені заявником у касаційній скарзі. Рух касаційної скарги та матеріалів справи Ухвалою Верховного Суду від 04 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Миргородського міськрайонного суду Полтавської області. 30 квітня 2024 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду. Ухвалою Верховного Суду від 30 травня 2025 року справу призначено до судового розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Касаційна скарга не містить вимог про скасування рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 21 лютого 2023 року та постанови Полтавського апеляційного суду від 13 лютого 2024 рокув частині вимог ОСОБА_1 до ТОВ «Полтавагаз збут», а тому оскаржувані судові рішення відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України в цій частині в касаційному порядку не переглядаються. Перевіривши доводи касаційної скарги, урахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов таких висновків. Фактичні обставини справи АТ «Полтавалгаз» є оператором ГРМ та здійснює на території села Великі Сорочинці Миргородського району Полтавської області господарську діяльність з розподілу природного газу на підставі ліцензії, що видана згідно постановою НКРЕКП від 15 червня 2017 року № 778, тобто відповідач надає споживачу послугу з розподілу, що включає в себе забезпечення цілодобового доступу споживача до газорозподільної системи в межах приєднаної потужності його об`єкта і розподіл (переміщення) належного споживачу (його постачальнику) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об`єкта споживача. 30 вересня 2020 року ОСОБА_1 придбав у ОСОБА_3 житловий будинок та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 . Вказаний будинок обладнаний лічильником газу № 560646. Новому власнику ОСОБА_3 передала розрахункову книжку з особистим рахунком за спожитий газ № НОМЕР_1 . Про припинення користування газом ОСОБА_3 на момент продажу домоволодіння АТ «Полтавагаз» і ТОВ «Полтавагаз збут» не повідомляла. Про зміну власника домоволодіння за вказаною адресою ОСОБА_3 і ОСОБА_1 відповідачів не повідомляли. У червні 2021 року ТОВ «Полтавагаз збут» звернулося до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення із ОСОБА_3 заборгованості за спожитий газ в сумі 10 948,04 грн. 01 липня 2021 року суд видав ТОВ «Полтавагаз збут» судовий наказ про стягнення із ОСОБА_3 10 948,04 грн за спожитий природний газ обсягом 1929 куб. м. 15 липня 2022 року ухвалою суду цей судовий наказ скасовано. 10 липня 2021 року контролер АТ «Полтавагаз» здійснив перевірку лічильника газу та зафіксував показник на рівні 29345 куб. м, що на 1 куб. м газу більше, ніж на момент продажу будинку. 27 липня 2021 року ОСОБА_1 сплатив борг за 1 куб. м газу. 16 листопада 2021 року ОСОБА_3 надіслано повідомлення про припинення газопостачання разом з претензією про сплату боргу. 20 грудня 2021 року працівники АТ «Полтавагаз» зняли покази газового лічильника та перекрили запірний пристрій індивідуальної газової мережі ОСОБА_1 й опломбували його. Згідно з копією акта від 20 грудня 2021 року № 1110 газопостачання до вказаного домоволодіння припинене за несвоєчасну та/або неповну оплату послуг згідно з умовами договору розподілу природного газу. Припинення подачі газу виконано шляхом опломбування запірного пристрою. 07 липня 2022 року до Миргородського УЕГС «Полтавагаз» від імені ОСОБА_3 надійшла заява з проханням від`єднати домоволодіння від газопостачання та припинити договір на розподіл природного газу. 13 липня 2022 року працівники АТ «Полтавагаз» відкопали індивідуальну мережу газопостачання ОСОБА_1 та припинили газопостачання і розподіл газу до домоволодіння ОСОБА_1 шляхом механічного від`єднання його газових мереж від газорозподільної системи. 01 серпня 2022 року працівники АТ «Полтавагаз» перерізали газову мережу до домоволодіння ОСОБА_1 22 серпня 2022 року ТОВ «Полтава збут» звернулося до суду із заявою про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожитий газ в сумі 10 918,04 грн. 05 вересня 2022 року ОСОБА_1 отримав судовий наказ, який ухвалою суду від 09 вересня 2022 року скасовано. 3 моменту припинення та обмеження розподілу природного газу за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_1 до відповідача із заявою про відновлення газопостачання не звертався. Питання відновлення газопостачання до належного позивачу будинку в позасудовому порядку не вирішувалося. Мотиви, якими керується Верховний Суд У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржувані судові рішення зазначеним вимогам закону не відповідають. Правовідносини, які виникли між споживачем та газорозподільною організацією, врегульовано Законом України «Про ринок природного газу», Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року № 2494 (далі - Кодексом ГРМ), постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року № 2498 «Про затвердження Типового договору розподілу природного газу». Відповідно до статті 1 Закону України «Про ринок природного газу» суб`єктами ринку природного газу є: оператор газотранспортної системи, оператор газорозподільної системи, оператор газосховища, оператор установки LNG, замовник, оптовий продавець, оптовий покупець, постачальник, споживач. У статті 40 Закону України «Про ринок природного газу» передбачено, що розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому Кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами. У пункті 3 глави 1 розділу І Кодексу ГРМ визначено, що його дія поширюється на операторів газорозподільних систем, замовників доступу та приєднання до газорозподільної системи, споживачів (у тому числі побутових споживачів), об`єкти яких підключені до газорозподільних систем. Відповідно до пункту 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу - це правочин, укладений між оператором газорозподільної системи та споживачем (у тому числі побутовим споживачем) відповідно до вимог цього Кодексу, згідно з яким оператор газорозподільної системи забезпечує цілодобовий доступ об`єкта споживача до газорозподільної системи для можливості розподілу природного газу. Доступ до газорозподільної системи - це право користування потужністю складової (об`єкта) газорозподільної системи в обсязі та на умовах, встановлених у договорі (технічній угоді) про надання відповідних послуг з оператором газорозподільної системи. Оператор газорозподільної системи - це суб`єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління; Споживачем природного газу (споживач) є фізична особа, фізична особа -підприємець або юридична особа, об`єкти якої в установленому порядку підключені до/через ГРМ оператора ГРМ, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, зокрема в якості сировини, а не для перепродажу. Відповідно до пункту 2 глави 2 розділу І Кодексу ГРМ оператор ГРМ здійснює діяльність з розподілу природного газу на підставі ліцензії. Згідно з пунктом 5 глави 2 розділу І Кодексу ГРМ взаємовідносини, пов`язані з розподілом природного газу споживачам, у тому числі побутовим споживачам, підключеним до/через ГРМ, включаючи забезпечення оператором ГРМ цілодобового їх доступу до ГРМ для споживання (розподілу) належного їм (їх постачальникам) природного газу, регулюються договором розподілу природного газу, укладеним між оператором ГРМ та споживачем відповідно до вимог глави 3 розділу VІ цього Кодексу. Відповідно до пункту 3 глави 3 розділу І Кодексу ГРМ для забезпечення цілодобового доступу до газорозподільної системи та можливості розподілу (переміщення) належного споживачу (суміжному суб`єкту ринку природного газу) природного газу ГРМ обов`язковою умовою є наявність фізичного підключення об`єкта споживача (суміжного суб`єкта ринку природного газу) до ГРМ. Споживачі, у тому числі побутові, та суміжні суб`єкти ринку природного газу, які фізично підключені до ГРМ, забезпечуються цілодобовим доступом до ГРМ та можливістю розподілу (переміщення) природного газу ГРМ у порядку, визначеному в розділі VI цього Кодексу. Доступ споживачів, у тому числі побутових споживачів, до ГРМ для споживання природного газу надається за умови та на підставі укладеного між споживачем та оператором ГРМ (до ГРМ якого підключений об`єкт споживача) договору розподілу природного газу, що укладається за формою Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року № 2498 (далі - Типовий договір розподілу природного газу), в порядку, визначеному цим розділом. Відповідно до пункту 1 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу має бути укладений оператором ГРМ з усіма споживачами, у тому числі побутовими споживачами, об`єкти яких в установленому порядку підключені до / через ГРМ, що на законних підставах перебуває у власності чи користуванні оператора ГРМ. Споживачі, у тому числі побутові споживачі, для здійснення ними санкціонованого відбору природного газу з ГРМ та можливості забезпечення постачання їм природного газу їх постачальниками зобов`язані укласти договір розподілу природного газу з оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого в установленому законодавством порядку підключений їх об`єкт. Здійснення відбору (споживання) природного газу споживачем за відсутності укладеного договору розподілу природного газу не допускається. Відповідно до пункту 3 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України за формою Типового договору розподілу природного газу. Згідно з пунктом 4 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу між оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті регулятора та оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору. У пункті 5 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ визначено, що для забезпечення приєднання до договору розподілу природного газу всіх фактично підключених до/через ГРМ споживачів (у тому числі побутових споживачів) оператор ГРМ в установленому цією главою порядку направляє кожному споживачу супровідним листом за формою додатка 3 до типового договору розподілу природного газу сформовану заяву-приєднання до умов договору розподілу природного газу з персоніфікованими даними споживача та його об`єкта, що складається за формою додатка 1 (для побутових споживачів) до типового договору розподілу природного газу. Персоніфіковані дані мають бути достатніми для проведення розрахунків та визначення об`єму споживання природного газу, зокрема мають містити присвоєний споживачу персональний ЕІС-код як суб`єкту ринку природного газу та за необхідності ЕІС-код його точки (точок) комерційного обліку, величину приєднаної потужності об`єкта споживача та перелік комерційних вузлів обліку (за їх наявності). У разі незгоди споживача приєднуватися до умов договору розподілу природного газу споживач не має права використовувати природний газ із ГРМ та має подати до оператора ГРМ письмову заяву про припинення розподілу природного газу на його об`єкт. Фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема повернення підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка оператора ГРМ та/або документально підтверджене споживання природного газу (пункт 7 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ). Таких висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 01 листопада 2021 року у справі № 591/4825/20 (провадження № 61-11470св21) та від 14 вересня 2022 року у справі № 717/341/21 (провадження № 61-20726св21), на яку посилається заявник у касаційній скарзі. Із матеріалів справи відомо, що 27 липня 2021 року ОСОБА_1 сплатив борг за 1 куб. м газу, що свідчить про приєднання ОСОБА_1 до умов договору розподілу природного газу. За таких обставин висновок судів першої і апеляційної інстанцій про те, що ОСОБА_1 не є споживачем природного газу, є неправильним та спростовується матеріалами справи. Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Частиною першою статті 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Пунктом 1 Глави 7 розділу VІ Кодексу ГРМ (тут і далі в редакції, чинній на момент механічного роз`єднання газопроводу-вводу) визначено, що оператор ГРМ в установленому законодавством порядку має право припинити/обмежити газопостачання (розподіл природного газу) на об`єкт споживача (у тому числі побутового споживача) з дотриманням ПБСГ та нормативних документів, що визначають порядок обмеження/припинення природного газу, у таких випадках: 1) несвоєчасна та/або неповна оплата послуг згідно з умовами договору розподілу природного газу; 2) відсутність споживача в Реєстрі споживачів будь-якого постачальника у відповідному розрахунковому періоді; 3) подання споживачем або його постачальником (який уклав з оператором ГРМ договір на виконання робіт, пов`язаних з припиненням/обмеженням газопостачання споживачам) письмової заяви про припинення газопостачання; 4) відмова споживача від встановлення лічильника газу, що здійснюється за ініціативи та за кошти оператора ГРМ, з урахуванням Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» 5) розірвання договору розподілу природного газу; 6) несанкціонований відбір природного газу або втручання в роботу ЗВТ чи ГРМ; 7) несанкціоноване відновлення газоспоживання; 8) визнання в установленому порядку аварійним станом газорозподільної системи та/або ліквідація наслідків аварій, спричинених надзвичайними ситуаціями техногенного, природного або екологічного характеру, та проведення ремонтно-відновлювальних робіт; 9) наявність заборгованості за несанкціонований відбір природного газу з ГРМ; 10) необґрунтована відмова від підписання акта наданих послуг та/або акта приймання-передачі природного газу (норма застосовується по об`єкту споживача, що не є побутовим); 11) відмова представникам оператора ГРМ в доступі на об`єкти або земельну ділянку Споживача, де розташована газорозподільна система та/або газове обладнання, та/або комерційний вузол обліку газу, для здійснення контролю відповідності встановленого газоспоживаючого обладнання проектній документації, обстеження газових мереж до ВОГ та/або газоспоживаючого обладнання; 12) в інших випадках, передбачених законодавством. Згідно з пунктом 4 глави 7 розділу VІ Кодексу ГРМ при припиненні (відновленні) газопостачання (розподілу природного газу) складається акт у двох примірниках, один з яких залишається у споживача. Припинення (обмеження) газопостачання (розподілу природного газу) споживачу здійснюється, зокрема, шляхом перекриття запірних пристроїв або встановлення інвентарної заглушки та їх опломбування (пункт 5 глави 7 розділу VІ Кодексу ГРМ). Відповідно до пункту 6 глави 7 розділу VІ Кодексу ГРМ відновлення газопостачання (розподілу природного газу) здійснюється оператором ГРМ протягом двох робочих днів у містах та п`яти календарних днів у сільській місцевості за письмовим зверненням споживача (його постачальника) про відновлення газопостачання (розподілу природного газу) та після усунення порушень (за їх наявності) і відшкодування оператору ГРМ витрат на припинення та відновлення газопостачання (розподілу природного газу). Пунктом 9 розділу ХІІІ Кодексу ГРМ визначено, що в разі виникнення аварії або надзвичайної ситуації, яка загрожує безпеці функціонування ГРМ, оператор ГРМ негайно вживає заходів, які мають на меті усунення аварійної ситуації, а також відновлення належної роботи ГРМ згідно з планом локалізації та ліквідації аварійних ситуацій і аварій, розробленим відповідно до вимог чинного законодавства. Відповідно до пункту 8.13 Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 15 травня 2015 року № 285, роботи з ліквідації наслідків аварій повинні виконуватися експлуатаційними підрозділами газорозподільних підприємств (службою аварійно-відновлювальних робіт та/або службою підземних газопроводів) після локалізації аварійної ситуації. Після усунення причин аварійних відключень газових мереж споживачів в населених пунктах газорозподільне підприємство повинно відновити подачу газу в газові мережі з дотриманням вимог порядку пуску газу, який затверджується керівником газорозподільного підприємства. Результат аналізу наведених норм матеріального права дає підстави зробити висновок про те, що несплата за послуги з газопостачання не є підставою для механічного від?єднання споживача від газопостачання. Крім того, посилання судів першої і апеляційної інстанції на наявність заяви ОСОБА_3 про від`єднання домоволодіння від газопостачання та припинення договору на розподіл природного газу, яка датована 07 липня 2022 року, є безпідставним, оскільки станом на 07 липня 2022 року власником домоволодіння на АДРЕСА_1 був ОСОБА_1 на підстав договору купівлі-продажу від 30 вересня 2020 року. Згідно з частинами першою - другою статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом. При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Відповідно до частин першої та другої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Пунктом 2 глави 6 розділу XI Кодексу ГРМ передбачено, що, у разі якщо безпідставне припинення газопостачання завдало споживачеві матеріальної та/або моральної шкоди, оператор ГРМ відшкодовує її у добровільному порядку або за рішенням суду. Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, наведеного не врахував, не надав належної оцінки наявним доказам та не звернув уваги на те, що відповідач в односторонньому порядку припинив газопостачання шляхом механічного роз`єднання вводу до домоволодіння позивача у не передбачений законом спосіб, та дійшов передчасного висновку про відсутність порушеного права позивача. Установлення зазначених обставин справи має суттєве значення для правильного вирішення цього спору. Суд касаційної інстанції з огляду на положення статті 400 ЦПК України не має процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Відповідно до пункту 1 частин третьої і четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 21 лютого 2023 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 13 лютого 2024 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до АТ «Полтавагаз» про визнання безпідставними та протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, відшкодування майнової та моральної шкоди внаслідок безпідставного припинення газопостачання скасувати і направити справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції. Оскільки розгляд справи не закінчено, питання про розподіл судових витрат не вирішується. Керуючись статтями 400, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 21 лютого 2023 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 13 лютого 2024 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» про визнання безпідставними та протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, відшкодування майнової та моральної шкоди внаслідок безпідставного припинення газопостачання скасувати, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає. ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов