Постанова Київський апеляційний суд № 755/21793/24

справа № 755/21793/24 головуючий у суді І інстанції Коваленко І.В. провадження № 22-ц/824/7388/2025 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І. ПОСТАНОВА Іменем України 11 серпня 2025 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Мостової Г.І., суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф., розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 13 січня 2025 року у справі за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - в с т а н о в и в : У грудні 2024 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором про надання банківських послуг б/н від 14 грудня 2023 року. 10 січня 2025 року ОСОБА_1 подав зустрічну позовну заяву до АТ КБ «ПриватБанк», у якій він просить суд: визнати протиправним рішення АТ КБ «Приватбанк» (ідентифікаційний код 14360570) про відмову у від підтримання ділових відносин/відмову в обслуговуванні шляхом розірвання ділових відносин/розірвання договору і закриття рахунку з ОСОБА_1 ; зобов`язати АТ КБ «Приватбанк» (ідентифікаційний код 14360570) не перешкоджати у користуванні рахунком, що відкритий на ім`я ОСОБА_1 , а саме: Угода № SAMDNWFC00051745217 від 04 червня 2019 року рахунок IBAN № НОМЕР_1 . Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 13 січня 2025 року відмовлено у прийнятті зустрічного позову ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» про визнання протиправним рішення банку та зобов`язання вчинити дії до спільного розгляду у цивільній справі за первісним позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що виходячи з предмету зустрічного позову, об`єднання цих позовів в одне провадження та спільний розгляд вищезазначених позовів є недоцільним, оскільки позови містять різний зміст вимог, обставин, які підлягають доказуванню, а також їх спільний розгляд може ускладнити вирішення справи. Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 13 січня 2025 року та ухвалити нове судове рішення про прийняття зустрічної позовної заяви. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не було досліджено і з`ясовано всіх обставини справи, не встановлено причинно-наслідкового зв`язку з пред`явленим до ОСОБА_1 позовом та поданим ОСОБА_1 зустрічним позовом. Вказує, що він брав цей кредит на певних умовах, які йому підходили і на таких умовах я він би його сплачував надалі і предмету спору у цій справі не було. Але дії АТ КБ «ПриватБанк», які полягають у розриванні з ним ділових відносин порушили усі умови, на яких ОСОБА_1 брав цей кредит. Тому, на думку ОСОБА_1 , вбачається очевидний зв`язок між позовом та зустрічним позовом. Розгляд зустрічного позову буде мати безпосередній вплив на вирішення основного спору. АТ КБ «ПриватБанк» надало письмові пояснення, де заперечив проти доводів апеляційної скарги, просить оскаржувану ухвалу залишити без змін. За змістом частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини 1 статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги. Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про таке. Відповідно до частин 1-3 статті 193 ЦПК України відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об`єднуються в одне провадження з первісним позовом. Отже, прийняття зустрічного позову можливе за дотримання умов, передбачених частиною другою статті 193 ЦПК України, і залежить від того, наскільки суд вважає за доцільне розглядати цей позов у одному провадженні з первісним. Аналіз вказаних положень закону свідчить про те, що зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин, або коли вимоги за позовами можуть зараховуватися, або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об`єднуються в одне провадження з первісним позовом. За своєю сутністю зустрічний позов є матеріально-правовою вимогою відповідача до позивача, яка заявляється для сумісного розгляду з первісним позовом з метою захисту прав відповідача, оскільки задоволення його вимог виключає задоволення вимог позивача. При поданні зустрічного позову позивач за первісним позовом стає відповідачем за зустрічним позовом, а відповідач займає процесуальне становище позивача. При цьому, пред`являючи зустрічний позов, відповідач завжди має переслідувати одночасно дві цілі: захистити своє порушене чи оспорене право та захиститися проти вимог позивача. Умовами пред`явлення зустрічного позову є: взаємопов`язаність зустрічного позову з первісним, що виявляється у тому, що вони виникають з одних правовідносин; доцільність сумісного розгляду основного і зустрічного позовів, оскільки це дозволяє більш повно і об`єктивно дослідити обставини справи, встановити фактичні взаємовідносини сторін, виключити ухвалення взаємосуперечливих чи взаємовиключних судових рішень. Отже, зустрічний позов є матеріально-правовою вимогою відповідача до позивача, яка заявляється для сумісного розгляду з первісним позовом з метою захисту прав відповідача, оскільки задоволення його вимог унеможливлює задоволення вимог позивача. Зустрічний позов має бути пред`явлений лише до первісного позивача (або одного зі співпозивачів). Умовою пред`явлення зустрічного позову є його взаємопов`язаність із первісним; взаємопов`язаність позовів виявляється у тому, що вони виникають з одних правовідносин. Подібні за змістом правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 200/22329/14-ц (провадження № 14-483цс19), постанові Верховного Суду у справі № 638/6226/21 (провадження № 61-9559св23). Ураховуючи викладене, взаємна пов`язаність зустрічного та первісного позовів може виявлятись у наступному: обидва позови взаємно пов`язані, і їх спільний розгляд сприятиме оперативному та правильному вирішенню спору, взаємна пов`язаність первісного і зустрічного позову може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах; вимоги за зустрічним та первісним позовами можуть зараховуватись; задоволення зустрічного позову виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову. Подання такого зустрічного позову має на меті не лише довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову, з яких випливає суб`єктивне право позивача за первісним позовом, а й захистити права відповідача в обраний ним спосіб. У таких випадках задоволення зустрічного позову тягне за собою відмову у первісному позові повністю або частково. Подібні за змістом правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі № 522/14499/21 (провадження № 61-10754св22). Предметом первісного позову АТ КБ «Приватбанк» є стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором, що регулюється нормами 1049, 1050, 1054-1056 ЦК України. Предметом зустрічного позову ОСОБА_1 є визнання протиправним рішення АТ КБ «Приватбанк» про відмову у від підтримання ділових відносин/відмову в обслуговуванні шляхом розірвання ділових відносин/розірвання договору і закриття рахунку, зобов`язати АТ КБ «Приватбанк» не перешкоджати у користуванні рахунком, що відкритий на ім`я ОСОБА_1 . При цьому розірвання ділових відносин регулюється нормами Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних незаконним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» та статтею 1075 ЦК України. Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позови містять різний зміст вимог, обставин, які підлягають доказуванню, а задоволення первісного позову не може повністю або частково виключити задоволення зустрічного позову, тому підстави, передбачені частиною 2 статті 193 ЦПК України, для прийняття зустрічного позову до спільного розгляду із первісним позовом відсутні. Колегія суддів наголошує на тому, що повернення зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 не є порушенням права на справедливий судовий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду, оскільки не перешкоджає особі повторно звернутися з окремим позовом до суду. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала про повернення зустрічної позовної заяви є законною та обґрунтованою, апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують. Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Отже, судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням норм процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду без змін. Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд, ­- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 13 січня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий Г.І. Мостова Судді Р.В. Березовенко О.Ф. Лапчевська