Ухвала КГС ВС № 922/947/22

УХВАЛА 11 серпня 2025 року м. Київ cправа № 922/947/22 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Волковицька Н. О. - головуючий, Мачульський Г. М., Могил С. К., розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Перспектива ОС" на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 26.02.2025 у справі за позовом керівника Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області в інтересах держави, в особі Харківської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перспектива ОС" про стягнення 196 653,28 грн, ВСТАНОВИВ: Вперше надіслана поштою до Касаційного господарського суду 17.03.2025 касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Перспектива ОС" на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 26.02.2025 у справі № 922/947/22 була повернута скаржнику у зв`язку з неусуненням ним недоліків шляхом надання суду доказів реєстрації електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі. 25.07.2025 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вдруге надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Перспектива ОС" на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 26.02.2025 у справі № 922/947/22, в якій скаржник просить скасувати оскаржувану ухвалу апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі, а справу передати до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду. Подана скарга обґрунтована порушенням судом норм матеріального та процесуального права з огляду на неврахування судом всіх обставин та доказів, поданих скаржником в підтвердження поважності причин пропуску ним строку апеляційного оскарження, зокрема щодо неотримання ним оскаржуваного рішення суду першої інстанції та необізнаності про наявність справи оскільки на момент звернення з позовом була припинена господарська діяльність, а в Харкові не знаходилось жодного представника. Дослідивши матеріали касаційної скарги з доданими до неї документами, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке. Предметом касаційного оскарження є ухвала Східного апеляційного господарського суду від 26.02.2025, якою відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Перспектива ОС" на рішення Господарського суду Харківської області від 08.11.2022 у справі №922/947/22 на підставі пункту 4 частини першої статті 261 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними. Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, 15.01.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "Перспектива ОС" звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позову. На виконання ухвали апеляційного суду про усунення недоліків апеляційної скарги, заявник надав, зокрема, клопотання про поновлення строку на звернення зі скаргою, в якому зазначив, що директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Перспектива ОС" Міроян Г. А. виїхав зі своєю родиною з території України у травні 2022 року та оскільки він евакуювався через територію Російської Федерації, то був вимушений позбутись всіх мобільних пристроїв, через що втратив контакти з юристами та працівниками підприємства. Тож, заявник стверджує, що адвокат, який ознайомився з матеріалами справи, не мав можливості повідомити директору інформацію про наявність рішення у цій справі, а про існування оскаржуваного рішення довідався лише 29.12.2024 під час мониторінгу реєстру судових рішень та після цього невідкладно звернувся зі скаргою. Оскаржуваною ухвалою апеляційний суд визнав неповажною причиною наведені скаржником підстави для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження з огляду на таке. Рішення у цій справі постановлено судом першої інстанції 08.11.2022, повний текст рішення складений 17.02.2023. 07.06.2023 до Господарського суду Харківської області звернувся адвокат Фень М. Д. із заявою про ознайомлення з матеріалами справи та вимогою отримати копію рішення у справі №922/947/22, в підтвердження повноважень представництва адвокатом Фень М. Д. надано довіреність від Товариства з обмеженою відповідальністю "Перспектива ОС" з терміном дії до 15.02.2025. З матеріалів справи убачається, що 27.06.2023 уповноважений представник товариства ознайомився з матеріалами справи, а 05.07.2023 той же представник після ознайомлення з матеріалами справи отримав копію рішення Господарського суду Харківської області у даній справі. Отже, під час, коли, як зазначає апелянт, його директор не мав зв`язку зі своїми співробітниками та юристами, уповноважена особа від імені товариства вчиняє дії щодо ознайомлення з матеріалами справи та отримання копії рішення у даній справі. Наведені обставини ставлять під сумнів твердження апелянта, що такі дії вчинені адвокатом без доручення довірителя, без узгодження та повідомлення довірителя та виключно з власної ініціативи адвоката. Отже, саме з 05.07.2023, коли адвокат Фень М. Д., як уповноважена особа товариства, отримав копію судового рішення у даній справі та ознайомився з матеріалами справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Перспектива ОС" вважається повідомленим про наявність рішення у даній справі. Доказів того, що адвокат Фень М. Д., отримуючи копію рішення у даній справі та ознайомлюючись з матеріалами справи діяв з власної ініціативи та не повідомляв про свої дії довірителя апелянтом не надано. Матеріали справи не містять доказів відкликання довіреності чи повідомлення про зміну місця реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю "Перспектива ОС" чи про наявність іншої поштової адреси для направлення кореспонденції. Розглянувши подане клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, суд попередньої інстанції дійшов висновку про те, що обставини, які зазначені заявником апеляційної скарги не є поважними причинами пропуску строку на звернення з апеляційною скаргою на рішення суду у цій справі та не є такими, що не залежать від суб`єктивної поведінки та дій самого апелянта. В обґрунтування свого рішення апеляційний суд послався на такі норми процесуального законодавства. Відповідно до частини другої статті 256 ГПК України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Відповідно до частини третьої статті 256 ГПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу. Отже, наявність або відсутність підстав для задоволення заяви про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги визначається за правилами частини другої статті 256 ГПК. Клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги з огляду на приписи статті 256 ГПК повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах). Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. До клопотання чи заяви мають бути подані докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості. Фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватися як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється суть чіткого встановлення законодавцем кожного з процесуальних строків (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.10.2018 у справі №5/452/06). Отже, у контексті забезпечення реалізації права на оскарження судового рішення та вирішення питання поновлення строків на таке оскарження у рішеннях ЄСПЛ сформувалась стала практика, відповідно до якої поновлення строків на оскарження може бути виправданим, якщо пропуск строку є поважний, об`єктивно незалежний від волі та поведінки скаржника. Таким чином, вирішуючи питання про поновлення пропущеного строку, апеляційний суд врахував, що оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі, а будь-які причини не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для його поновлення. Поновленню підлягає лише строк, який пропущений з об`єктивних і, які не залежали від волі та поведінки особи, причин. Згідно з частиною першою статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами. Зі змісту наведеної правової норми убачається, що законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню. Східний апеляційний господарський суд виснував, що скаргу подано через півтора роки після отримання копії рішення у справі та зі спливом двох років після складення повного тексту рішення у справі, а всі наведені апелянтом причини є виключно наслідком суб`єктивної поведінки Товариства з обмеженою відповідальністю "Перспектива ОС", не є об`єктивно непереборними та такими, що унеможливили звернутись зі скаргою своєчасно. Отже колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду, викладеним в оскаржуваній ухвалі, що зміна місцезнаходження керівника скаржника через військові дії не пов`язана з поважністю зазначених скаржником причин пропуску строку оскарження щодо необізнаності про судовий розгляд цієї справи, у зв`язку з чим, колегія суддів оцінює зазначені причини пропуску строку на апеляційне оскарження неповажними. Доводи скаржника щодо наявності підстав для поновлення строку оскарження у зв`язку з еміграцією директора з окупованих територій України через повномасштабне вторгнення Російської Федерації судом не визнано поважною причиною пропуску строку оскарження, оскільки вони є суб`єктивними, залежали від організації роботи скаржника та його представників, що не свідчить про поважність пропуску строку касаційного оскарження та пов`язаність з об`єктивно непереборними обставинами, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення. Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до частини другої статті 79 ГПК України питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Непереборних і незалежних від волевиявлення сторони обставин скаржник не навів і суд не встановив, тому вказані скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані неповажними. Введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого строку (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2022 у справі №990/115/22). Сама по собі військова агресія проти України та введення воєнного стану на всій території України не може автоматично означати зупинення всіх процесуальних строків, визначених законом, або ж про автоматичне поновлення таких строків, незалежно від того, існує реальна можливість дотриматись їх чи ні. Військова агресія, воєнний стан як обставини непереборної сили можуть бути поважною причиною пропуску процесуального строку та підставою для його поновлення лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із ними обставинами не може виконати ті чи інші процесуальні дії. Суд також звертає увагу скаржника на те, що відповідно до частин першої, другої статті 2 та частини першої статті 4 Закону України Про доступ до судових рішень кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень (далі - ЄДРСР), є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 3 Закону України Про доступ до судових рішень суд загальної юрисдикції вносить до Реєстру всі судові рішення і окремі думки суддів, викладені у письмовій формі, не пізніше наступного дня після їх ухвалення або виготовлення повного тексту. Інформація про стан судових справ є відкритою і кожна заінтересована особа може дізнатися про прийняті судом рішення за допомогою як контакт-центру суду так і за допомогою Єдиного державного реєстру судових рішень. Апеляційним судом враховано, що право особи на справедливий і публічний розгляд її справи упродовж розумного строку кореспондується із обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989). Відтак правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального законодавства під час постановлення спірної ухвали є очевидним, не викликає розумних сумнівів щодо застосування чи тлумачення цих норм. А відтак суд касаційної інстанції дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та про відмову у відкритті касаційного провадження. Право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України"). Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами, в тому числі правом участі в судовому процесі через самопредставництво та (або) через представника. Відповідно до частини сьомої статті 242 ГПК України, якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє. Відповідно до частини сьомої статті 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. Отже, обов`язок суду відправити судове рішення кореспондується з обов`язками учасників справи отримати таке судове рішення за належною адресою, а також у розумні інтервалу часу вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами. Відповідно до частини другої статті 293 ГПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Доводи викладені у касаційній скарзі, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та не викликають сумнівів щодо правомірності застосування норм права під час прийняття оскаржуваної ухвали, тому колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Перспектива ОС" на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 26.02.2025 у справі № 922/947/22. Керуючись статтями 233, 234, 235, частиною другою статті 293 ГПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Перспектива ОС" на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 26.02.2025 у справі №922/947/22. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Головуючий Н. О. Волковицька Судді Г. М. Мачульський С. К. Могил