Ухвала КГС ВС № 914/2842/23

УХВАЛА 25 липня 2024 року м. Київ cправа № 914/2842/23 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К., Случ О. В., розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Західного апеляційного господарського суду від 12.06.2024 у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Єврошпон-Смига» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лемберг Авто» про стягнення 876 687,87 грн завданих збитків через неналежне виконання договору № ТО-0221 від 22.01.2021, ВСТАНОВИВ: 05.07.2023 до Касаційного господарського суду надійшла сформована в системі «Електронний суд» касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Західного апеляційного господарського суду від 12.06.2024 у справі № 914/2842/23. За результатами перевірки матеріалів поданої касаційної скарги Верховний Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі № 914/2842/23 і в обґрунтування цієї відмови зазначає про таке. За змістом пункту 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Частиною п`ятою статті 12 ГПК України передбачено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення. Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2023 установлено у розмірі 2 684,00 грн. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку. Предметом поданого у 2023 році позову у цій справі є стягнення 876 687,87 грн, що менше ніж п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684,00 грн х 500 = 1 342 500,00 грн), а тому за загальним правилом пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України оскаржуване судове рішення у цій справі не підлягає оскарженню. Разом із цим у касаційній скарзі ОСОБА_1 заявник, посилаючись на передбачене підпунктом "б" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України виключення з загального правила щодо касаційного оскарження судових рішень у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, зазначає, що суд апеляційної інстанції вирішив питання, що стосується його прав, інтересів та обов`язків, як працівника позивача, не залучивши до участі у справі, а тому ОСОБА_1 позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскаржуваною постановою апеляційного суду, при розгляді іншої справи за позовом Приватного акціонерного товариства «Єврошпон-Смига» про стягнення з нього збитків. Касаційний господарський суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є виключенням із загального правила, й необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку буде порушено принцип "правової визначеності". Отже, тягар доказування наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини третьою статті 287 ГПК України, покладається на скаржника. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вважає за необхідне зазначити, що випадок можливості касаційного оскарження, передбачений підпунктом "б" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, обумовлює наявність розгляду іншої справи, в якій сторона позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскаржуваним судовим рішенням. Однак, наведені скаржником у касаційній скарзі доводи, а також зміст оскаржуваного судового рішення у цій справі не дають підстав для висновку про те, що скаржник позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи, оскільки нормами ГПК України передбачено наслідки незалучення у справу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, відповідно до яких, у разі розгляду справи без повідомлення третьої особи про розгляд справи, встановлені судовим рішенням обставини не мають юридичних наслідків при розгляді позову, пред`явленого стороною, яка брала участь у цій справі, до цієї третьої особи або позову, пред`явленого цією третьою особою до такої сторони; крім цього кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Наявність справ з аналогічними вимогами не свідчить про наявність у цих справах однакових істотних обставин, підтверджених/непідтверджених належними та допустимими доказами, а також про неможливість спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, оскільки обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені. Питання обґрунтованості та доведеності заявлених позовних вимог, у тому числі, щодо застосування чи незастосування преюдиційних обставин, встановлених у рішенні суду в іншій справі, є правом суду та вирішується ним на власний розсуд з огляду на обставини та наявні у справі докази, які є предметом судового розгляду. Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу (за змістом рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України"). Доводи касаційної скарги зводяться до висловлення незгоди з прийнятим судовим рішенням, викладення власного бачення у питанні застосування правових норм, є проханням про повторний перегляд справи та переоцінку встановлених судами обставин, що виходить за межі повноважень Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". Подання касаційної скарги у цій справі фактично зводиться до спроби переконати суд у необхідності втрутитися у зміст оскаржуваного судового рішення, однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законність рішення суду попередньої інстанції тільки через те, що таке рішення оскаржено і скаржник вважає його незаконним, а тому підстав для відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 немає. Фактично скаржник заперечує проти встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи з одночасним тлумаченням заявником власного їх викладення, й в цілому до заперечення результату розгляду справи. Однак в контексті повноважень суду касаційної інстанції як "суду права", а не "суду фактів" та положень статті 300 ГПК України й враховуючи предмет та підстави позову даного спору, колегія суддів дійшла висновку, що зазначені доводи є необґрунтованими, а тому відсутні підстави для відкриття касаційного провадження у справі. Зважаючи на обставини цієї справи та відсутність обґрунтованих підстав, що підпадають під дію виключень пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Західного апеляційного господарського суду від 12.06.2024 у справі № 914/2842/23 на підставі пункту 1 частини першої статті 293 цього ж Кодексу, оскільки вона подана на судове рішення, яке не підлягає касаційному оскарженню. За таких обставин, керуючись статтями 12, 163, 234, 287, 293 ГПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Західного апеляційного господарського суду від 12.06.2024 у справі № 914/2842/23. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Головуючий Н. О. Волковицька Судді С. К. Могил О. В. Случ