Постанова Кропивницький апеляційний суд № 394/57/25

ПОСТАНОВА Іменем України 11 серпня 2025 року м. Кропивницький справа № 394/57/25 провадження № 22-ц/4809/1107/25 Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Єгорової С. М. (суддя-доповідач), суддів: Карпенка О. Л., Чельник О. І., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , яка подана адвокатом Ісаковим Анатолієм Михайловичем, на ухвалу Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 29 квітня 2025 року у складі головуючого судді Краснопольської Л. П. УСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог, зустрічних позовних вимог і ухвали першої інстанції. У січні 2025 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила визнати за нею право приватної власності на частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який розташований по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . В обґрунтування зазначила, що ОСОБА_1 є рідною дочкою ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Мати позивачки до дня смерті проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Власником вищевказаного житлового будинку була ОСОБА_3 . На даний час в даному будинку проживає позивачка. Згідно архівної довідки від 12 липня 2024 року №166, право власності на будинок АДРЕСА_1 не зареєстровано. Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина, яка складається з житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 . Спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_4 є позивачка ОСОБА_1 та її рідний брат, що є відповідачем по справі, ОСОБА_2 . За життя мати позивачки склала заповіт, яким заповідала позивачці належну їй земельну ділянку площею 4.4152 га, кадастровий номер 3523681800:02:000:0396, що розташована на території Кам`янецької сільської ради Голованівського (Новоархангельського) району, Кіровоградської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. 23 листопада 2018 року державним нотаріусом Новоархангельської державної нотаріальної контори Голованівського району Кіровоградської області Івановою Н. К. видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на вказану земельну ділянку. 20 серпня 2024 року позивачка звернулась до державного нотаріуса Новоархангельської державної нотаріальної контори Голованівського району Кіровоградської області Іванової Н. К., із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 частку житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями, що розташований по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом. 20 серпня 2024 року ОСОБА_1 отримала постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, у зв`язку з тим, що спадкоємцем, не подано документ, який підтверджує право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 . Ця обставина перешкоджає позивачці отримати свідоцтво про право на спадщину за законом на житловий будинок, тому звернулась до суду з цим позовом. У лютому 2025 року ОСОБА_2 звернувся із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , в якому просив зобов`язати ОСОБА_1 усунути перешкоди для ОСОБА_2 у володінні та користуванні житловим будинком, який розташований по АДРЕСА_1 . В обґрунтування зазначив, що є власником спірного житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору дарування жилого будинку від 23 лютого 1982 року, посвідченого Виконкомом Кам`янецької сільської Ради народних депутатів та зареєстровано в Реєстрі для реєстрації нотаріальних дій за 1982 рік за нотаріальним номером

37. Вказав, що позивачка у позовній заяві, як на підставу своїх позовних вимог посилається на дані, що містяться у Виписці із погосподарської книги Кам`янецького старостинського округу Новоархангельської селищної ради за № 877 від 08 серпня 2024 року та довідці, виданій Кам`янецьким старостинським округом Новоархангельської селищної ради № 876 від 08 серпня 2024 року, про те, що власником житлового будинку, що розташований за адресою АДРЕСА_1 , являлась покійна ОСОБА_3 . Проте зазначена інформація не відповідає дійсності, оскільки згідно зазначеного вище договору дарування, право власності на житловий будинок, який раніше належав ОСОБА_5 , належить ОСОБА_2 з 23 лютого 1982 року. Згідно виписки з погосподарської книги за №1007 зазначено, що власником житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , згідно договору дарування від 23 липня 1982 року, зареєстрованого в Книзі нотаріальних дій № 37 являється ОСОБА_2 . Згідно погосподарської книги №1 Кам`янецького старостинського округу будинок побудовано в 1947 році, загальна площа 45 кв. м., житлова 33,07 кв. м. В даному домоволодінні проживає як внутрішньо переміщена особа сестра ОСОБА_2 - ОСОБА_1 . На момент смерті ОСОБА_3 спірний житловий будинок, в якому остання фактично проживала, належав ОСОБА_2 , відтак це майно не може входити до спадкової маси. Позивачка ОСОБА_1 проживала в місті Херсон, у зв`язку з повномасштабним вторгненням рф до України та постійними обстрілами міста, переїхала до села Кам`янече, Голованівського району, Кіровоградської області та з дозволу відповідача проживає у спірному будинку. ОСОБА_2 вважає, що дії ОСОБА_1 направлені на незаконне та необґрунтоване позбавлення права власності ОСОБА_2 , шляхом включення житлового будинку до спадкової маси, тому звернувся до суду із цим зустрічним позовом (а.с.102-107). Ухвалою Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 29 квітня 2025 року відмовлено в прийнятті зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні майном. Зустрічну позовну заяву повернуто та роз`яснено відповідачу право звернутися до суду з цими позовними вимогами в загальному порядку. Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції керувався тим, що вказаний зустрічний позов не є взаємопов`язаним з первісним позовом, спільний їх розгляд є недоцільним в одному проваджені, оскільки обидва позови подано з різних правовідносин і задоволення зустрічного позову не виключає повне чи часткове задоволення первісного позову. Суд зазначив, що вимоги за первісним позовом та зустрічним мають різні предмети доказування та регулюються різними нормами права, тому їх сумісний розгляд є недоцільним та може призвести до невиправданого затягування та ускладнення розгляду справи. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу. ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Ісаков Анатолій Михайлович, подав апеляційну скаргу, в якій з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права ставить питання про скасування ухвали Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 29 квітня 2025 року та направлення справи в частині розгляду зустрічної позовної заяви для продовження розгляду до суду першої інстанції. Зазначив, що позивачка у позовній заяві як на підставу своїх позовних вимог посилається на дані, що містяться у Виписці із погосподарської книги Кам`янецького старостинського округу Новоархангельської селищної ради за № 877 від 08 серпня 2024 року та довідці, виданій Кам`янецьким старостинським округом Новоархангельської селищної ради № 876 від 08 серпня 2024 року, про те, що власником житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , являлась покійна ОСОБА_3 . Однак зазначена інформація не відповідає дійсності, оскільки ОСОБА_2 являється власником даного житлового будинку на підставі Договору дарування будинку від 23 лютого 1982 року, посвідченого Виконкомом Кам`янецької сільської Ради народних депутатів та зареєстровано в Реєстрі для реєстрації нотаріальних дій за 1982 рік за нотаріальним номером

37. Вказує, що дії позивачки направлені на незаконне, необґрунтоване позбавлення права власності відповідача шляхом намагання включення житлового будинку до спадкової маси. Доцільність спільного розгляду зустрічного позову з первісним обґрунтовується спільним предметом доказування визнання права власності на нерухоме майно, дослідженням в одному провадженні письмових доказів, на які посилається відповідач, як на підтвердження своїх заперечень, викладених у відзиві на позовну заяву та у зустрічній позовній заяві, оскільки вони є тотожними. Окрім того задоволення зустрічних вимог відповідача із встановленням судом обставин, викладених у зустрічній позовній заяві, повністю виключає задоволення первісного позову, оскільки житловий будинок не входить до складу спадщини, що відкрилась після смерті ОСОБА_6 . Вказує, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи. Відзив на апеляційну скаргу позивачкою не подано, що згідно ч.3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Позиція апеляційного суду. Відповідно до статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Згідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 353 та ч. 2 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові) розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не убачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції у межах, передбачених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції скасуванню з направленням справи та продовження розгляду, вирішення питання щодо прийняття зустрічного позову . Мотиви, з яких виходить колегія суддів апеляційного суду. Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У цій справі ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила визнати за нею право приватної власності на частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який розташований по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Цивільне процесуальне законодавство гарантує відповідачеві право на захист від пред`явленого позову шляхом подання зустрічного позову. Реалізовуючи своє право на подання зустрічного позову, ОСОБА_2 звернувся із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , в якому просив зобов`язати ОСОБА_1 усунути перешкоди для ОСОБА_2 у володінні та користуванні житловим будинком, який розташований по АДРЕСА_1 . Відмовляючи у прийнятті зустрічної позовної заяви, суд першої інстанції керувався тим, що вказаний зустрічний позов не є взаємопов`язаним з первісним позовом, спільний їх розгляд є недоцільним в одному проваджені, оскільки обидва позови подано з різних правовідносин і задоволення зустрічного позову не виключає повне чи часткове задоволення первісного позову. Суд зазначив, що вимоги за первісним позовом та зустрічним мають різні предмети доказування та регулюються різними нормами права, тому їх сумісний розгляд є недоцільним та може призвести до невиправданого затягування та ускладнення розгляду справи. Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову (частина друга статті 193 ЦПК України). У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 вересня 2021 року у справі № 522/9011/19 (провадження № 61-6642св21) зазначено, що «згідно з частиною другою статті 193 ЦПК України зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Отже, прийняття зустрічного позову можливе за дотримання умов, передбачених частиною другою статті 193 ЦПК України, і залежить від того, наскільки суд вважає за доцільне розглядати цей позов у одному провадженні з первісним. При цьому вищевказаною нормою процесуального закону визначено дві альтернативні ознаки зустрічного позову: або взаємопов`язаність первісного та зустрічного позовів, що зумовлює їх спільний розгляд, зокрема, коли обидва позови виникають з одних правовідносин; або їх взаємовиключність, коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Зустрічний позов, який прийнятий судом для спільного провадження з первісним позовом, повинен знайти вирішення у виді загального рішення, яке має містити відповідь на обидві заявлені вимоги (як позивача, так і відповідача). Задоволення зустрічного позову спричиняє відмову в задоволенні первісного позову, однак не виключає можливості як задоволення обох вимог, так і однієї повністю, а іншої частково. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 червня 2023 року в справі № 459/1490/21 (провадження № 61-12807 св 22) вказано, що: «відповідно до частин першої, другої та третьої статті 193 ЦПК України відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об`єднуються в одне провадження з первісним позовом. Отже, прийняття зустрічного позову можливе за дотримання умов, передбачених частиною другою статті 193 ЦПК України, і залежить від того, наскільки суд вважає за доцільне розглядати цей позов у одному провадженні з первісним. Аналіз вказаних положень закону свідчить про те, що зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин, або коли вимоги за позовами можуть зараховуватися, або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об`єднуються в одне провадження з первісним позовом. За своєю сутністю зустрічний позов є матеріально-правовою вимогою відповідача до позивача, яка заявляється для сумісного розгляду з первісним позовом, оскільки задоволення його вимог виключає задоволення вимог позивача. Умовами пред`явлення зустрічного позову є: взаємопов`язаність зустрічного позову з первісним, що виявляється у тому, що вони виникають з одних правовідносин; доцільність сумісного розгляду основного і зустрічного позовів, оскільки це дозволяє більш повно і об`єктивно дослідити обставини справи, встановити фактичні взаємовідносини сторін, виключити ухвалення взаємосуперечливих чи взаємовиключних судових рішень. Отже, зустрічний позов є матеріально-правовою вимогою відповідача до позивача, яка заявляється для сумісного розгляду з первісним позовом, оскільки задоволення його вимог унеможливлює задоволення вимог позивача. Зустрічний позов має бути пред`явлений лише до первісного позивача (або одного зі співпозивачів).Умовою пред`явлення зустрічного позову є його взаємопов`язаність із первісним; взаємопов`язаність позовів виявляється у тому, що вони виникають з одних правовідносин. Подібні за змістом правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 200/22329/14-ц (провадження № 14-483 цс 19). Ураховуючи викладене, взаємна пов`язаність зустрічного та первісного позовів може виявлятись у наступному: обидва позови взаємно пов`язані, і їх спільний розгляд сприятиме оперативному та правильному вирішенню спору, взаємна пов`язаність первісного і зустрічного позову може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах; вимоги за зустрічним та первісним позовами можуть зараховуватись; задоволення зустрічного позову виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову. Подання такого зустрічного позову має на меті довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб`єктивне право позивача за первісним позовом. У таких випадках задоволення зустрічного позову тягне за собою відмову у первісному позові повністю або частково». Отже зустрічний позов дозволяє розглянути в одному процесі вимоги обох сторін, що дає можливість заощадити час і сприяє більш швидкому захисту їхніх прав та інтересів, а також запобігає можливості винесення суперечливих і взаємовиключних судових рішень у цивільній справі. Суд приймає зустрічний позов до спільного розгляду з первісним, якщо вони прямо взаємопов`язані між собою і спільний їх розгляд є доцільним. Взаємний зв`язок як умова для прийняття зустрічного позову має місце у випадку, якщо вимоги відповідача і позивача виникають з одних правовідносин і коли на обґрунтування тієї й іншої вимоги наводяться спільні факти. В даному випадку предметом спору первісного позову ОСОБА_1 і зустрічного позову ОСОБА_2 - є один об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір - будинок,який розташований по АДРЕСА_1 , і спільний розгляд цих позовних заяв може сприяти оперативному і правильному вирішенню спору, дозволить повно і об`єктивно встановити фактичні взаємовідносини сторін та виключити ухвалення взаємосуперечливих чи взаємовиключних судових рішень. Колегія суддів вважає, що при вирішенні питання про повернення зустрічного позову суд першої інстанції вдався до надмірного формалізму, не дотримався принципу процесуальної економії. Зокрема, повертаючи відповідачу за первісним позовом зустрічну позовну заяву, суд першої інстанції не урахував, що заявлення відповідного позову в іншому провадженні призведе до необхідності у подальшому вирішувати питання про об`єднання позовів або зупинення провадження в одній справі до розгляду іншої. Ухвала про повернення зустрічної позовної заяви підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для вирішення питання про прийняття зустрічного позову. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Враховуючи наведене, ухвалу суду першої інстанції, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України, слід скасувати та направити справу в частині вирішення питання про прийняття зустрічного позову до спільного розгляду з первісним позовом для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 367, 374, 379, 381, 384 ЦПК України ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Ісаков Анатолій Михайлович, задовольнити. Ухвалу Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 29 квітня 2025 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду із вирішенням питання щодо прийняття зустрічної позовної заяви відповідача ОСОБА_2 . Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог статті 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту. Повна постанова складена 11.08.2025. Судді С. М. Єгорова О. Л. Карпенко О. І. Чельник