Ухвала КЦС ВС № 545/4470/24

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 липня 2025 року м. Київ справа № 545/4470/24 провадження № 61-8717ск25 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. 0. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Крата В. І., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1, яка підписана представником ОСОБА_3 на постанову Полтавського апеляційного суду від 10 червня 2025 року у складі суддів: Пікуля В. П., Одринської Т.В., Панченка О.О., повний текст постанови складений 13 червня 2025 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Полтавської міської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, ВСТАНОВИВ: Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру. Аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить, що у жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Полтавської міської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. В обґрунтування позову зазначила, що: ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача - ОСОБА_2 , після смерті якого залишилося спадкове нерухоме майно, яке складається з житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 ; приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Полтавської області Руденко Н.Ю. листом від 09 жовтня 2023 року № 195/01-16 відмовила позивачу у відкритті спадкової справи за її зверненням через пропуск останньою шестимісячного строку для прийняття спадщини; посилаючись на те, що про смерть батька дізналася лише у серпні 2023 року, оскільки останній вже тривалий час мав постійне місце проживання у Німеччині, з яким позивач не підтримувала зв`язки, незадовільний стан здоров`я, ОСОБА_1 пропустила строк на прийняття спадщини. У зв`язку з вищевикладеним, ОСОБА_1 проcила суд визначити їй додатковий строк для сприйняття спадщини після смерті батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , протягом двох місяців з дня набрання рішенням законної сили. Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 13 лютого 2025 року у складі судді Цибізової С. А., позов ОСОБА_1 до Полтавської міської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини задоволено. Визначено ОСОБА_1 , додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_2 , - два місяці з дня набрання законної сили рішенням суду. Рішення суду мотивоване тим, що: позивач є єдиним спадкоємцем за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 ; заяву про прийняття спадщини позивачем подано до нотаріуса 09 жовтня 2023 року, тобто з пропуском встановленого законом строку для прийняття спадщини; з матеріалів справи та пояснень позивача вбачається, що пропуск такого строку пов`язаний із тим, що у позивача були наявні об`єктивні складнощі для спілкування із батьком та родичами у Німеччині, а саме відсутність Інтеренту, вартість тарифів на телефонні дзвінки та витрат на виїзди за кордон, територіальна віддаленістю місяця проживання батька, який постійно проживав за межами України, а саме: в Німеччині, а також, похилий вік позивачки, незадовільний стан її здоров`я та важке матеріальне становище; суд вважав, що враховуючи конкретні обставини справи, у даному випадку наведені позивачкою обставини у їх сукупності, істотно ускладнили для позивачки як можливість спілкування з батьком за життя, так і вчинення процесуальних дій необхідних для прийняття спадщини після його смерті та створили для неї істотні перешкоди для вчасного звернення до нотаріуса за для прийняття спадщини; відповідачем під час судового розгляду справи дані обставини не спростовані; таким чином, враховуючи наведене, суд вважав, що позивач пропустила встановлений законом строк для прийняття спадщини з поважних причин. Постановою Полтавського апеляційного суду від 10 червня 2025 року апеляційну скаргу Полтавської міської ради - задоволено. Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 13 лютого 2025 року - скасовано та ухвалено нове. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Полтавської міської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 користь Полтавської міської ради судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1816,80 грн. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що: у справі, яка є предметом апеляційного перегляду, встановлено, що в установлений законом строк спадщину, яка відкрилася після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , ніхто не прийняв, крім того, до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини ніхто не звертався; обґрунтовуючи поважність причин пропуску, визначеного частиною першою статті 1270 ЦК України строку для прийняття спадщини, позивач посилалася на те, що про смерть батька їй відомо не було, оскільки він тривалий час мав постійне місце проживання у Німеччині та вона не підтримувала з ним спілкування. Крім того, вказано на стан здоров`я позивача, яка має хронічні захворювання; саме по собі незнання про смерть спадкодавця без установлення інших об`єктивних, непереборних, істотних труднощів на вчинення дій щодо прийняття спадщини не свідчить про поважність причин пропуску зазначеного строку; факт наявності в останньої хронічних захворювань не може вважатися безумовною підставою для визначення додаткового строку для прийняття спадщини, оскільки вказаний факт не перешкоджав тривалому зверненню (понад три роки) ОСОБА_1 до нотаріуса з метою подання заяви про прийняття спадщини; аналізуючи доводи ОСОБА_1 щодо тривалого її не звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини колегія суддів вважала, що останньою не було наведено наявність об`єктивних та непереборних труднощів, з якими закон пов`язує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини, а тому у задоволенні позовних вимог позивача слід відмовити. У липні 2025 року ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою за підписом ОСОБА_3 , в якій просила скасувати постанову Полтавського апеляційного суду від 10 червня 2025 року по справі та залишити в силі рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 13лютого 2025 року. Підставою для касаційного оскарження, передбаченою у пункті 1 частини 2 статті 389 ЦПК України ОСОБА_1 зазначила:застосування судом апеляційної інстанції норми права, що міститься у частині 3 статті 1272 ЦК України, без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 07 грудня 2023 року у справі №548/2415/21; від 13березня 2020 року у справі № 314/2550/17; від 16серпня 2023 року усправі№ 758/13293/18. Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні допустив неправильне застосування норм матеріального права та не надав належної оцінки наявним у справі доказами; суд апеляційної інстанції надав вибіркову оцінку лише окремим доводами позивача щодо поважності причин пропуску нею строку для подання заяви про прийняття спадщини, при цьому апеляційний суд не взяв до уваги сукупність інших наведених позивачем обставин, які свідчили про наявність у неї об`єктивних та непереборних труднощів, які істотно перешкоджали їй своєчасно звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, і такі обставини були обґрунтовано визнані судом першої інстанції як поважні причини пропуску позивачем строку прийняття спадщини; судом першої інстанції також було враховано, що позивач є спадкоємцем першої черги після смерті батька, інші спадкоємці, які б прийняли спадщину після смерті її батька відсутні, при цьому спадкове майно, що залишилося після смерті батька складається виключно з житлового будинку, в якому позивач зареєстрована та який є її єдиним житлом, і позбавлення її права на спадкування надасть можливість територіальній громаді визнати таку спадщину відумерлою, внаслідок чого житловий будинок, в якому вона проживає перейде у власність територіальної громади, що по суті означатиме позбавлення позивача єдиного місця проживання, з урахуванням того, що остання є пенсіонеркою за віком і не має інших доходів, крім пенсійних та соціальних виплат; надання позивачу додаткового строку для прийняття спадщини враховує принцип пропорційності між застосованим заходом та переслідуваною метою, якою є захист порушених прав позивача в аспекті статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статті 1 Першого протоколу до Конвенції. У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів. Суди встановили, що: ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача - ОСОБА_2 ; відповідно до витягу з книги реєстрації смертей від 27 лютого 2003 ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Боттроп, Отто-Йошко-Штрасе. Померла особа була одружена з ОСОБА_5 . Тому позивач є єдиним спадкоємцем першої черги; після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 відкрилася спадщина на належне йому нерухоме майно, яке складається з жилого будинку з надвірними побудовами за адресою: АДРЕСА_1 ; відповідно до довідки Пальчиківського старостинського округу Полтавської міської територіальної громади від 14 листопада 2023 року №01-16-03.6-05/122 ОСОБА_1 з 16червня 2017 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ; відповідно до витягу зі спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) від 06 жовтня 2023 року № 74243867 відомості щодо ОСОБА_6 у спадковому реєстрі відсутні; згідно з повідомленням приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Полтавської області Руденко Н.Ю. від 09жовтня 2023 року № 195/01-16 строк для прийняття спадщини після померлого ОСОБА_6 закінчився 22червня 2020 року, видача постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії неможлива, оскільки звернення було про відкриття спадкової справи, що не є нотаріальною дією. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України). У статті 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (частини перша, друга статті 1223 ЦК України). Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1269, частина перша статті 1270 ЦК України). Згідно з частиною першою статті 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (частина третя статті 1272 ЦК України). При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є такі, що пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 7 грудня 2023 року у справі № 548/2415/21 (провадження № 61-6134св23)). Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть застосовуватися, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними. Якщо у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не використав право на прийняття спадщини через брак інформації про смерть спадкодавця, незнання приписів закону тощо, тоді немає підстав для визначення додаткового строку для прийняття спадщини (див. постанови Верховного Суду України від 4 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16 (провадження № 61-6700св19), від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18 (провадження № 61-10136св19), від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18 (провадження № 61-21447св19)). Суд не може визнати поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, брак коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо (див. постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 березня 2021 року у справі № 638/17145/17 (провадження № 61-17764св20), Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 березня 2023 року у справі № 361/8259/18 (провадження № 61-9796св22)). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року в справі № 686/5757/23 (провадження № 14-50цс24) зроблено такі висновки: «Якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду із позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви. За конкретних фактичних обставин кожної справи пропуск строку для прийняття спадщини суд має оцінювати з урахуванням тривалості такого пропуску та загальних засад цивільного законодавства, як-от розумність, добросовісність та справедливість. Головною ознакою поважних причин такого пропуску є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини. Неподання заяви умисно чи з необережності (недбалості) не може бути підставою для визначення спадкоємцю додаткового строку для прийняття спадщини. Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, першорядно, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду. Суди мають враховувати, що безпідставне надання додаткового строку для прийняття спадщини є порушенням правової визначеності як елемента правовладдя (верховенства права) та є незаконним втручанням у права спадкоємців, які прийняли спадщину, а у разі відсутності таких спадкоємців - в інтереси територіальної громади, яка має право на визнання спадщини відумерлою». Правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними. Якщо ж у спадкоємця перешкод не було, а він не скористався право на прийняття спадщини через відсутність інформації про спадкову масу, то положення частини третьої статті 1272 ЦК України не застосовуються (див. постанову Верховного Суду України від 26 вересня 2012 року у справі № 6-85цс12). У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2020 року у справі № 750/262/20 провадження (№ 61-14038св20) суд дійшов висновку, що неспілкування позивача зі спадкодавцем внаслідок неприязних відносин між ними, а також необізнаність спадкоємця про факт смерті батька не є об`єктивними та непереборними труднощами, з якими закон пов`язує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини. Саме по собі незнання про смерть спадкодавця без установлення інших об`єктивних, непереборних, істотних труднощів на вчинення дій щодо прийняття спадщини не свідчить про поважність пропуску зазначеного строку. Таким чином, необізнаність про смерть спадкодавця не є поважною причиною для визначення додаткового строку для прийняття спадщини (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 травня 2025 року у справі № 484/3078/24 (провадження № 61-4883св25)). За таких обставин встановивши, що причини пропуску строку для прийняття спадщини, зазначені позивачем, не пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для нього на вчинення цих дій суд апеляційної інстанції зробив обґрунтований висновок про відмову в задоволенні позовних вимог. Посилання в касаційній скарзі на постанови Верховного Суду від 07 грудня 2023 року у справі № 548/2415/21; від 13 березня 2020 року у справі № 314/2550/17; від 16 серпня 2023 року у справі № 758/13293/18, не свідчить про те, що суд апеляційної інстанції ухвалив рішення без їх урахування. Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року). Аналіз змісту касаційної скарги, оскарженої постанови суду апеляційної інстанції свідчить, що касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах). Керуючись статтями 260, 390, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_3 , на постанову Полтавського апеляційного суду від 10 червня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Полтавської міської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді: І. О. Дундар Є. В. Краснощоков В. І. Крат