Ухвала КЦС ВС № 757/22295/17-ц

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 серпня 2025 року м. Київ справа № 757/22295/17-ц провадження № 61-8308ск25 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Крата В. І., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником Крохмальовою Яною Едуардівною , на ухвалу Київського апеляційного суду від 25 червня 2025 року у складі колегії суддів: Фінагеєва В. О., Кашперської Т. Ц., Яворського М. А., та ухвалу Київського апеляційного суду від 14 березня 2025 рокуу складі колегії суддів: Таргоній Д. О., Голуб С. А., Слюсар Т. А., у справі за позовом Національного банку України до ОСОБА_1 , треті особи: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Фінансова ініціатива», про стягнення заборгованості, ВСТАНОВИВ: Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру. Аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить, що у квітні 2017 року Національний банк України (далі - НБУ України) звернувся з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, стягнути з останнього заборгованість за кредитним договором №12/09/6 від 04 червня 2014 року у розмірі 1 803 545 992,63 грн та штраф у сумі 30 000,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що: 04 червня 2014 року між НБУ та Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (далі - ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива») укладений кредитний договір № 12/09/6, відповідно до пункту 1.1 якого кредитор надає позичальнику кредит на суму 2 000 000 000,00 грн на строк з 04 червня 2014 року до 30 грудня 2016 року (включно) шляхом збільшення ліміту за відкритою кредитною лінією відповідно до кредитного договору від 16 лютого 2009 року №12/09; НБУ виконав взяті на себе зобов`язання, перерахувавши обумовлені договором кошти; з метою забезпечення виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором, 04 червня 2014 року між НБУ та ОСОБА_1 укладений договір поруки 12/09/6/П, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А. В. за реєстровим номером 811, відповідно до пункту 1 якого поручитель зобов`язується перед банком відповідати за належне виконання позичальником всіх своїх зобов`язань, що випливають (а також випливатимуть в майбутньому) з кредитного договору від 04 червня 2014 року № 12/09/6, враховуючі всі додаткові договори (угоди), що будуть укладені у майбутньому до кредитного договору, в тому числі, щодо суми зобов`язань, строків їх виконання, розміру процентів, комісій та їх умов тощо; ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» зобов`язання за кредитним договором не виконало, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка складається з: заборгованості за кредитом - 2 000 000 000,00 грн, пені за прострочення терміну сплати процентів по кредиту - 111 935,64 грн, штрафу (пункт 2.3.16 кредитного договору) - 30 000,00 грн; на підставі постанови Правління Національного банку України від 23 червня 2015 року № 408 «Про віднесення ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 23 червня 2015 року № 121 «Про запровадження з 24 червня 2015 року тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива». З огляду на викладене, НБУ, у зв`язку із невиконанням умов кредитного договору позичальником, набув право вимоги про стягнення заборгованості за договором поруки з поручителя. Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 13 липня 2023 року, з урахуванням ухвали Печерського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2023 року про виправлення описки, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного суду від 05 червня 2024 року, позов НБУ до ОСОБА_1 , треті особи: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива», задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь НБУ заборгованість за кредитним договором від 04 червня 2014 року № 12/09/6 в розмірі 1 803 575 992,63 грн., штраф в розмірі 30 000,00 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат. Постановою Верховного Суду від 22 січня 2025 року у задоволенні клопотання НБУ, яке подане представником Перетятьком С. М., про закриття касаційного провадження відмовлено. У задоволенні клопотання ОСОБА_1 , яке подане представником Крохмальовою Я. Е., про закриття провадження у справі відмовлено. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником Крохмальовою Я. Е., задоволено частково. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 13 липня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 червня 2024 року залишено без змін. Ухвалу Київського апеляційного суду від 08 січня 2024 року в частині відмови в задоволенні заяви про повернення судового збору у розмірі 40 580 459,80 грн змінено, викладено її мотивувальну частину в редакції цієї постанови. Поновлено виконання рішення Печерського районного суду м. Києва від 13 липня 2023 року. Додатковою постановою Верховного Суду від 13 лютого 2025 року заяву ОСОБА_1 , яка підписана представником Крохмальовою Я. Е., про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Доповнено резолютивну частину постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 січня 2025 року абзацом шостим наступного змісту: «Ухвалу Київського апеляційного суду від 20 червня 2024 року змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови». Абзаци шостий та сьомий вважати абзацами сьомим та восьмим. У задоволенні іншої частини заяви відмовлено. Ухвалою Київського апеляційного суду від14 березня 2025 року в задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Крохмальової Я. Е. про повернення надмірно сплаченого судового збору - відмовлено. Ухвалою Верховного Суду від09 квітня 2025 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник Крохмальова Я. Е., на ухвалу Київського апеляційного суду від 14 березня 2025 року у справі за позовом Національного банку України до ОСОБА_1 , треті особи: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» про стягнення заборгованості відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, особа, яка не брала участі у справі ОСОБА_3 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції через неповноту з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду встановленим обставинам, не правильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволені позову відмовити. Ухвалою Київського апеляційного суду від 25 червня 2025 року з урахуванням ухвали Київського апеляційного суду від 18 липня 2025 року про виправлення описки, апеляційне провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_3 , поданою представником ОСОБА_4 на рішення Печерського районного суду міста Києві від 13 липня 2023 року закрито. Судове рішення мотивоване тим, що: предметом спору у цій справі є стягнення заборгованості з поручителя за кредитним договором № 12/09/6 від 04 червня 2014 року; разом із тим, ні

мотивувальна частина оскаржуваного рішення суду першої інстанції, ні його резолютивна частина не містять висновків суду про права та обов`язки ОСОБА_3 ; заявником не доведено порушення його прав та законних інтересів судовим рішенням у даній справі; вказуючи, що зі змісту позовних вимог у справі Господарського суду міста Києва № 910/7122/23 вбачається, що ціною позову є сукупний розмір кредиторських вимог, які були заявлені до ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива», в тому числі і НБУ за кредитним договором № 12/09/6 від 04 червня 2014 року та забезпечувальним зобов`язанням договором поруки № 12/09/6/П від 04 червня 2014 року, який є предметом спору в цій справі, ОСОБА_3 та його представник не звернули уваги, що заявлені будь-якою особою позовні вимоги у іншій справі ніяким чином не можуть свідчити, що рішення у цій справі (№ 757/22295/17) впливає на його права, обов`язки чи законні інтереси; також ОСОБА_3 та його представник залишили поза увагою, що рішення у справі № 910/7122/23 відсутнє, що не дає можливості зробити висновки про обґрунтованість чи не обґрунтованість заявлених вимог взагалі; зазначене безумовно свідчить, про відсутність доказів, які б свідчили чи могли свідчити, що оскаржуваним судовим рішенням у справі № 757/22295/17 вирішено питанні про права, обов`язки чи інтереси ОСОБА_3 ; фактично апеляційна скарга обґрунтована припущенням про обґрунтованість позовних вимог у справі № 910/7122/23, доказів чого суду не надано; з огляду на викладене, апеляційний суд зробив висновок, що питання впливу рішення у справі № 757/22295/17 на права та обов`язки ОСОБА_3 , з огляду на справу № 910/7122/23 та суть заявлених у ній вимог, може вирішуватись виключно у разі набуття рішенням в останній справі законної сили; отже, матеріали справи та додані до апеляційної скарги докази не свідчать про вирішення питання про права, обов`язки чи інтереси ОСОБА_3 судовим рішенням Печерського районного суду міста Києві від 13 липня 2023 року; враховуючи вищевикладене, дослідивши усі наявні у справі докази в їх сукупності та надавши їм належну оцінку, колегія суддів прийшла до висновку про наявність підстав для закриття апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , поданою представником ОСОБА_4 на рішення Печерського районного суду міста Києві від 13 липня 2023 року з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 362 ЦПК України, оскільки при постановлені зазначеного рішення судом першої інстанції не вирішувалося питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки особи, яка звернулась із апеляційною скаргою на це судове рішення. Ухвалою Київського апеляційного суду від 18 липня 2025 року заяву ОСОБА_1 , подану представником Крохмальовою Я. Е. задоволено частково. Виправлено описки в ухвалі Київського апеляційного суду від 25 червня 2025 року, зазначивши: в описовій частині ухвали вірно « ОСОБА_3 » замість не вірного « ОСОБА_5 »; в описовій частині ухвали вірно « ОСОБА_1 » замість не вірного « ОСОБА_6 »; в описовій частині ухвали вірно останню частину положення пункту 1 Договору поруки від 04.06.2014 року № 12/09/6/П, а саме: «... Кредитного договору, в тому числі щодо суми зобов`язань, строків їх виконання, розміру процентів, та інших їх умов тощо» замість не вірного «... Кредитного договору, в тому числі щодо суми зобов`язань, строків їх виконання, розміру процентів, комісій та їх умов тощо»; по всьому тексту ухвали вірно «рішенням Печерського районного суду міста Києва від 13 липня 2023 року» замість не вірного «рішенням Печерського районного суду міста Києві від 13 липня 2023 року»; в описовій частині ухвали вірно «за Кредитним договором від 04 червня 2014 року № 12/09/6» замість не вірного «за Кредитним договором від 13 травня 2014 року № 12/09/6». В описовій частині ухвали видалено аббревиатуру «РОМ» в тексті «…від 21 травня 2019 року РОМ № 352-рш». В іншій частині заяви відмовлено. У липні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, яка підписана представником Крохмальовою Я. Е. , в якій просив на ухвалу Київського апеляційного суду від 25 червня 2025 року, в якій просив ухвалу Київського апеляційного суду від 25 червня 2025 року за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_3 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 13 липня 2023 року скасувати. Справу направити до Київського апеляційного суду для продовження розгляду. Ухвалу Київського апеляційного суду від 14 березня 2025 року про відмову в поверненні надмірно сплаченого судового збору скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення клопотання про повернення судового збору у повному обсязі. Касаційна скарга мотивована тим, що: суди не дослідили питання та не надали оцінки щодо впливу процедури виведення неплатоспроможного банку з ринку на виконання зобов`язань такого банку; судом не з`ясовано чи включено Фондом вимоги Національного банку України за кредитним договором № 12/09/6 від 04 червня 2014 року до реєстру акцептованих вимог кредиторів та в якому обсязі; з огляду на те, що рішенням Печерського районного суду від 13 липня 2023 року підтверджено наявність зобов`язання за кредитним договором № 12/09/6 від 04 червня 2014 року, його розміру, та судом не розглядались мотиви щодо впливу процедури виведення неплатоспроможного банку з ринку, адже в силу закону таке зобовязання припиненим, що впливає на права, обов`язки та інтереси особи, яка звернулась з апеляційною скаргою - ОСОБА_3 , оскільки вимоги за таким зобов`язанням пред`явлено до останнього у межах справи №910/7122/23; зважаючи, що ЦПК України не містить вказівок щодо якої касаційної скарги може бути включено право оскарження ухвал судів першої та апеляційної інстанції, які не можуть бути оскаржені окремо від постанови, а ОСОБА_1 позбавлений будь-яких інших способів захисту своїх прав та інтересів, враховуючи неврахування Київським апеляційним судом в ухвалі від 14 березня 2025 року мотивів Верховного Суду викладеного в постанові від 22 січня 2025 року та додатковій постанові від 13 лютого 2025 року в справі № 757/22295/17-ц, сторона відповідача вважає законною та обґрунтованою вимогу про скасування ухвали Київського апеляційного суду від 14 березня 2025 року в справі № 757/22295/17-ц разом з розглядом касаційної скарги на ухвалу Київського апеляційного суду від 25 червня 2025 року в справі № 757/22295/17-ц. У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів. Щодо ухвали Київського апеляційного суду від 25 червня 2025 року Основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність (пункт 5 частини третьої статті 2 ЦПК України). Диспозитивність - один з основних принципів судочинства, на підставі якого особа (зокрема, позивач чи відповідач), самостійно вирішує, зокрема, чи оскаржувати судові рішення в касаційному порядку та в яких межах. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частина друга статті 12 ЦПК України). Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України). У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 червня 2021 року у справі № 308/8567/20 (провадження № 61-3480сво21) вказано, що: «Об`єднана палата Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду відхиляє аргументи касаційної скарги в частині задоволених вимог заяви про забезпечення позову щодо інших відповідачів (ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4), з таких мотивів. У пункті 5 частини третьої статті 2 ЦПК України вказано, що основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частина друга статті 12 ЦПК України). Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України). У справі, що переглядається, інші відповідачі (ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4) не реалізували своє право на подання касаційної скарги, приєднання до касаційної скарги. Така процесуальна поведінка інших відповідачів свідчить про повну згоду з оскарженими судовими рішеннями в частині задоволених вимог заяви про забезпечення позову щодо них». У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 жовтня 2023 року в справі № 761/18365/20 (провадження № 61-9164св23) зазначено, що: «основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність (пункт 5 частини третьої статті 2 ЦПК України). У справі, що переглядається: в касаційних скаргах скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_2, просять скасувати постанову апеляційного суду як в частині задоволених позовних вимог до них, так і в частині задоволених позовних вимог до ОСОБА_3, ОСОБА_4; інші відповідачі (ОСОБА_3, ОСОБА_4) не скористалися своїм правом подачі касаційної скарги, приєднання до касаційної скарги. Така процесуальна поведінка інших відповідачів (ОСОБА_3, ОСОБА_4) свідчить про їх повну згоду з постановою апеляційного суду в частині задоволених позовних вимог до них. Аналіз аргументів касаційних скарг свідчить, що ОСОБА_1, ОСОБА_2, не навели переконливих доводів, яким чином судове рішення апеляційного суду порушує їх права та інтереси в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3, ОСОБА_4, за умови, що ОСОБА_1, ОСОБА_2, не оскаржили постанову апеляційного суду, тобто погодилися з постановою апеляційного суду в частині позовних вимог до них. Тому оскаржену постанову апеляційного суду в частині задоволених позовних вимог до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 належить залишити без змін». Аналіз аргументів касаційної скарги свідчить про те, що ОСОБА_1 не навів переконливих доводів, яким чином судове рішення апеляційного суду порушує його права та інтереси в частині закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_3 . Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року). Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Аналіз змісту касаційної скарги в частині оскарження ухвали Київського апеляційного суду від 25 червня 2025 року та оскарженої ухвали свідчить, що правильне застосовування судом норм права є очевидним, не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а касаційна скарга - необґрунтованою. Щодо ухвали Київського апеляційного суду від 14 березня 2025 року Відповідно до вимог пункту 3 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо є постанова про залишення касаційної скарги цієї особи без задоволення або ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення. Ухвалою Верховного Суду від 09 квітня 2025 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник Крохмальова Я. Е., на ухвалу Київського апеляційного суду від 14 березня 2025 року у справі за позовом Національного банку України до ОСОБА_1 , треті особи: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» про стягнення заборгованості відмовлено. Таким чином, у відкритті касаційного провадження в частині оскарження ухвали Київського апеляційного суду від 14 березня 2025 року слід відмовити, оскільки є ухвала Верховного Суду від 09 квітня 2025 року про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник Крохмальова Я. Е., на ухвалу Київського апеляційного суду від 14 березня 2025 року у справі за позовом Національного банку України до ОСОБА_1 , треті особи: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» про стягнення заборгованості. Керуючись статтями 260, 390, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка підписана представником Крохмальовою Яною Едуардівною, на ухвалу Київського апеляційного суду від 25 червня 2025 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 14 березня 2025 року у справі за позовом Національного банку України до ОСОБА_1 , треті особи: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Фінансова ініціатива», про стягнення заборгованості. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді: І. О. Дундар Є. В. Краснощоков В. І. Крат