Постанова 4856 № 686/2338/25

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 686/2338/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Козак О.В. Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю. 07 серпня 2025 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Сторчака В. Ю. суддів: Граб Л.С. Матохнюка Д.Б. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління транспорту та зв`язку Хмельницької міської ради на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління транспорту та зв`язку Хмельницької міської ради про скасування постанови, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області з позовом до Управління транспорту та зв`язку Хмельницької міської ради про скасування постанови. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 березня 2025 року адміністративний позов задоволено. Скасовано постанову головного спеціаліста-інспектора з паркування управління транспорту та зв`язку Хмельницької міської ради Гурської Л.В. серія ХМ №00071745 від 15.01.2025р. про накладення адміністративного стягнення за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки на ОСОБА_1 у виді штрафу в розмірі 680грн., а справу про адміністративне правопорушення закрити. Не погодившись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі з підстав, викладених у скарзі. Сторони в судове засідання не з"явились. В свою чергу від представника Управління транспорту та зв`язку Хмельницької міської ради надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з перебуванням головного юристконсульта управління у відпустці. Розглянувши клопотання про відкладення розгляду справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для його задоволення, оскільки вважає, що Управління транспорту та зв`язку Хмельницької міської ради має відповідний штат працівників, а тому не було позбавлене можливості направити до суду іншого уповноваженого представника. Зважаючи на те, що відповідач не обмежений в праві на отримання правничої допомоги в іншої особи, а також враховуючи скорочені строки розгляду даної категорії справ, колегія суддів вважає, що в задоволенні заяви необхідно відмовити. Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. За правилами п.3 ч.1 ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, постановою спеціаліста-інспектора з паркування управління транспорту та зв`язку Хмельницької міської ради Гурської Л.В. серія ХМ №00071745 від 15.01.2025р. про накладення адміністративного стягнення за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за правопорушення передбачене ч.3 ст.122 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 680,00грн. Згідно вказаної постанови 15.01.2025 о 12:19 ОСОБА_1 на транспортному засобі CHEVROLET д.н.з. НОМЕР_1 в м.Хмельницькому по вул. Грушевського, 40 здійснив зупинку ближче 10 метрів від пішохідних переходів з обох боків, чим порушив п.15.9(г) ПДР України, та скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч.3 ст.122 КУпАП. Звернувшись до суду з даним позовом, позивач зазначив, що оскаржувана постанова винесена незаконно та необґрунтовано, обставини викладені у ній є припущенням поліцейського, так як не підтверджуються будь-якими належними та допустимими доказами, на підставі яких він дійшов висновку про наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, а тому просить її скасувати, а провадження у адміністративній справі закрити. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що дії позивача пов`язанні з вимушеною зупинкою внаслідок погіршення стану здоров`я його дружини, тобто останній діяв в стані крайньої необхідності, в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення. Враховуючи відомості встановлені в судовому засіданні, характер вчиненого правопорушення, обставини справи та особу позивача, відсутність обставин, які обтяжують відповідальність, відсутність в матеріалах справи відомостей щодо негативних наслідків правопорушення та заподіяння шкоди державним інтересам, суд вважає, що оспорювана постанова винесена передчасно, без врахування пояснень позивача, а тому підлягає скасуванню. Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірно висновку про обгрунтованість позовних вимог позивача. Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційних скаргах, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів дійшла наступних висновків. Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Згідно зі ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Частиною 3 ст. 122 КУпАП передбачено, що ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Згідно частини 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху. Відповідно до пункту п.п.15.9 г Правил дорожнього руху України, зупинка забороняється на пішохідних переходах і ближче 10 м від них з обох боків, крім випадків надання переваги в русі. Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган, посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадській організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Разом з тим, судом першої інстанції встановлено, що позивач є особою з інвалідністю 2 групи, його дружина є особою з інвалідністю 3 групи, і згідно довідки Поліклініки №1 КП "Хмельницький міський лікувально-діагностичний центр" вона з 11год 15.01.2025 року перебувала на прийомі в Поліклініці №1 з підвищеним артеріальним тиском (АТ 200/100). Позивач наголошує на вимушеності зупинки, у зв`язку з крайньою необхідністю, а саме: погіршення стану здоров`я дружини та необхідністю звернення до медичного закладу для отримання медичної допомоги. Згідност.17 КУпАП особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності. За вказаних обставин, колегія суддів вважає вірною позицію суду першої інстанції, що оскільки дії позивача пов`язанні з вимушеною зупинкою внаслідок погіршення стану здоров`я його дружини, тобто останній діяв в стані крайньої необхідності, в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення. Враховуючи викладене та приймаючи до уваги встановлені обставини, зокрема відсутність в матеріалах справи відомостей щодо негативних наслідків правопорушення та заподіяння шкоди державним інтересам, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для скасування оскаржуваної постанови і закриття справи про адміністративне правопорушення. Європейський суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10 лютого 1995 р. у справі "Аллене де Рібермон проти Франції" підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави. Таким чином, враховуючи встановлені обставини та приписи чинного законодавства, висновки суду першої інстанції про задоволення позову є правомірними, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків, викладених в оскаржуваному рішенні суду першої інстанцій, а тому підстави для її задоволення відсутні. Щодо інших доводів скаржника, зазначених у апеляційній скарзі, колегія суддів, згідно ч. 2 ст. 6 КАС України застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Зокрема, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№65518/01; пункт 89), «Серявін та інші проти України» (№4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії». Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання в тому, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Управління транспорту та зв`язку Хмельницької міської ради залишити без задоволення, а рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 березня 2025 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Сторчак В. Ю. Судді Граб Л.С. Матохнюк Д.Б.