Постанова 4856 № 686/3887/24

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 686/3887/24 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Карплюк О.І. Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю. 16 травня 2024 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Сторчака В. Ю. суддів: Мойсюка М.І Граб Л.С. , за участю: секретаря судового засідання: Литвин Д. С., представника позивача - Крука А.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 березня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції Хмельницької області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції Хмельницької області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності серії ЕНА №1344685 від 31 січня 2024 року. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 березня 2024 року у задоволенні позову відмовлено. Не погодившись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Зокрема апелянт, посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з`ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення. Відповідач направив на адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому просить залишити оскаржувану ухвалу суду першої інстанції без змін, а скаргу - без задоволення, оскільки вважає, що судом вірно встановлені обставини справи та надано їх належну правову оцінку. В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив задовольнити їх в повному обсязі. Представник відповідача в судове засідання не з"явився. Згідно з частиною 2 статті 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків. Як вірно встановлено судом, 31 січня 2024 року о 13 годині 06 хвилин в м. Хмельницькому, по пр-ту Миру, 88, ОСОБА_1 здійснив зупинку транспортного засобу марки «Volkswagen» державний номерний знак НОМЕР_1 ближче 30 м від посадкового майданчика для зупинки маршрутних транспортних засобів, чим допустив порушення вимог п. 15.9.«е» Правил дорожнього руху України, що підтверджується відповідним відеоносієм. Постановою серії ЕНА №1344685 від 31 січня 2024 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, та призначено штраф у розмірі 340 грн. Позивач, не погодившись з притягненням його до адміністративної відповідальності та накладенням адміністративного стягнення, звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували вчинення ним адміністративного правопорушення немає. Відмовляючи в задоволенні позивних вимог позивача, суд першої інстанції виходив з того, що доказів, які мали спростувати факт наявності адміністративного правопорушення та обставин, що виключають адміністративну відповідальність, позивачем у межах розгляду справи надано не було і судом таких обставин не встановлено. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для скасування оскаржуваної постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та враховує наступне. Стаття 14 Закону України "Про дорожній рух" зобов`язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року №3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (із змінами та доповненнями). Так, згідно п. 15.9 «е» Правил дорожнього руху України, зупинка забороняється ближче 30 м від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів, а коли їх немає - ближче 30 м від дорожнього знака такої зупинки з обох боків. Відповідно до Розділу 33 Правил дорожнього руху України, дорожній знак 5.45.1 «Пункт зупинки автобуса» позначає початок посадкового майданчика автобуса, дорожній знак 5.45.2 «Кінець пункту зупинки автобуса» позначає кінець посадкового майданчика автобуса. Дорожні знаки 5.46.1 та 5.46.2 позначають початок та кінець посадкового майданчика трамвая, 5.47.1 та 5.47.2 - початок та кінець посадкового майданчика тролейбуса. Частиною 1статті 122 КУпАП передбачена відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками. Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Статтею ст. 251 КУпАП визначено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Дослідивши наявний в матеріалах справи відеодоказ (а.с.34), колегія суддів приймає його до уваги, як такий, що є належним та допустимим згідно вимог ст.ст. 73,74 КАС України та свідчить про наявність у діях особи, яка керувала даним транспортним засобом складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП. Водночас варто зазначити, що як судом першої інстанції, так і колегією суддів апеляційного суду не встановлено порушень при опрацюванні матеріалів в адміністративній справі, її розгляді та винесенні уповноваженим поліцейським постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, а тому оскаржувана постанова є законною, обґрунтованою та скасуванню не підлягає. Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. У відповідності до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем доведено належними доказами, що 31 січня 2024 року дійсно мало місце порушення позивачем вимог ПДР України, та був наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП. При цьому, зміст оскаржуваної постанови свідчить про те, що вона в повній мірі відповідає вимогам ст. 283 КУпАП, в ній зазначено опис обставин, встановлених при розгляді справи, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення, вірно застосовано межі санкції статті щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності та вказано технічний пристрій на який здійснювалась відеофіксація 472285. В свою чергу, під час розгляду цієї справи, позивач не надав будь-яких доказів, які б спростовували його винуватість у вчиненні інкремінованого йому правопорушення. Оцінюючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з того, що судом першої інстанції було надано належну правову оцінку доводам сторін. Жодних нових доводів, які б вказували на порушення норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного судового рішення, у апеляційній скарзі не зазначено. Щодо інших доводів скаржника, зазначений у апеляційній скарзі, колегія суддів, згідно ч. 2 ст. 6 КАС України застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Зокрема, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання в тому, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 березня 2024 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Сторчак В. Ю. Судді Мойсюк М.І Граб Л.С.