Постанова 4811 № 443/1958/24

Справа № 443/1958/24 Головуючий у 1 інстанції: Сливка С.І. Провадження № 22-ц/811/567/25 Доповідач в 2-й інстанції: Шеремета Н. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 серпня 2025 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Шеремети Н.О. суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П. секретаря: Цьони С.Ю. з участю: представника ПАТ «НАСК «Оранта» - Ходоновича П.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 23 січня 2025 року, - ВСТАНОВИВ: у жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП. В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулася 07 лютого 2024 року о 09 год. 48 хв. на автодорозі Стрий-Тернопіль в с. Жирова Стрийського району Львівської області, отримав механічні пошкодження належний йому автомобіль марки «Mazda Xedos», реєстраційний номер НОМЕР_1 , чим йому завдано майнової шкоди в розмірі 73 769.94 грн., що становить різницю між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди. Постановою Жидачівського районного суду Львівської області від 22 лютого 2024 року винною в дорожньо-транспортній пригоді визнано водія автомобіля марки «Skoda Octavia», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_3 , цивільно-правова відповідальність якої на момент дорожньо-транспортної пригоди застрахована Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта». Зазначає, що 11 березня 2024 року звернувся до відповідача як до страховика винної особи із заявою про виплату страхового відшкодування, однак йому відмолено у виплаті страхового відшкодування, мотивуючи тим, що він не є власником автомобіля марки «Mazda Xedos», реєстраційний номер НОМЕР_1 . Вважає таку відмову неправомірною, оскільки факт правомірності володіння майном є достатньою підставою для особи, яка володіє речовим правом на чуже майно, для звернення за захистом цього права. Положення щодо захисту права власності поширюються також на осіб, які хоч і не є власниками, але володіють майном на передбаченій законом чи договором підставі, тому такі особи мають право вимагати відшкодування шкоди, завданої цьому майну. З наведених підстав просить стягнути з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на користь ОСОБА_1 73 769.94 грн відшкодування майнової шкоди, завданої у зв`язку з пошкодженням автомобіля марки «Mazda Xedos», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під час дорожньо-транспортної пригоди, що відбулася 07 лютого 2024 року. Рішенням Жидачівського районного суду Львівської області від 23 січня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на користь ОСОБА_1 73 769.94 грн. страхового відшкодування майнової шкоди, завданої під час дорожньо-транспортної пригоди. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на користь ОСОБА_1 1211.20 грн. витрат на сплату судового збору. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на користь ОСОБА_1 5000 грн. витрат на правову допомогу. Рішення суду оскаржило Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»,в апеляційній скарзі покликається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи. Апелянт стверджує, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобіль марки «Mazda Xedos», реєстраційний номер НОМЕР_1 , отримав пошкодження, чим завдано майнової шкоди його власнику - ОСОБА_2 . Для отримання страхового відшкодування потерпіла чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування, до якої додається документ, що посвідчує право на страхове відшкодування, у разі якщо заявник не є потерпілим або його законним представником, а також документ, що підтверджує право власності на пошкоджене майно, однак таких документів позивачем не надано, що свідчить про відсутність у нього права вимоги відшкодування майнової шкоди, враховуючи те, що він не є власником пошкодженого автомобіля. Вважає, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, оскільки власник пошкодженого автомобіля ОСОБА_2 не був належним чином повідомлений про залучення його як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, а також про розгляд справи. З наведених підстав просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ПАТ «НАСК «Оранта» Ходоновича П.Б. на підтримання доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч.1 ст. 13 ЦПК України). Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з положеннями ч.ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ч. 1 ст. 89 ЦПК України). Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 , маючи посвідчення водія та технічний паспорт на автомобіль «Mazda Xedos 6», д.н.з. НОМЕР_3 , на законних підставах керував транспортним засобом, пошкодженим внаслідок ДТП, а відтак має право на страхове відшкодування. Колегія суддів погоджується з таими висновками суду з огляду на таке. Постановою Жидачівського районного суду Львівської області від 22.02.2024 у справі №443/295/24, ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні адмінправопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, і накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 850 гривень (а.с.14-15). Вказаною постановою встановлено, що ОСОБА_3 07.02.2024 о 09 год 48 хв в с. Жирова по вул. Стрийська, 70, Стрийського району Львівської області, керуючи автомобілем марки «Skoda Oktavia», д.н.з. НОМЕР_2 , здійснюючи поворот ліворуч, не надала дорогу зустрічному транспортному засобу «Mazda Xedos 6», д.н.з. НОМЕР_3 , та продовжила здійснювати поворот ліворуч, виїхавши на смугу зустрічного руху, в результаті автомобіль «Mazda», д.н.з. НОМЕР_3 , здійснив зіткнення з правою частиною автомобіля «Skoda Oktavia», д.н.з. НОМЕР_2 . Внаслідок чого, транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Своїми діями порушила вимоги п. 1.5, 2.3 «б», 10.1, 10.4 Правил дорожнього руху, вчинивши адміністративне правопорушення передбачене ст.124 КУпАП. Також встановлено, що на момент ДТП транспортним засобом «Mazda Xedos 6», д.н.з. НОМЕР_3 керував ОСОБА_1 . Відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. А відтак, суд першої інстанції вірно зазначив, що факт винуватості ОСОБА_3 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 07.02.2024, є встановленим та не підлягає доказуванню. Витягом полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АТ4780753 підтверджуєтся, що цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «Skoda Oktavia», д.н.з. НОМЕР_2 , на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована у ПАТ НАСК «ОРАНТА». Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 підтверджується, що власником автомобіля марки «Mazda Xedos 6», 2.0 ІV6, 1995 року випуску, д.н.з. НОМЕР_3 є ОСОБА_2 . 11.03.2024 адвокат Доарме Валерій Семенович в інтересах ОСОБА_1 звернувся до ПАТ НАСК «ОРАНТА» із заявою про виплату страхового відшкодування в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 07.02.2024, зазначивши, що ОСОБА_1 на момент даної ДТП володів автомобілем «Mazda Xedos 6», р.н. НОМЕР_3 на підставі посвідчення водія та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, а отже він має право вимагати відшкодування шкоди, завданої цьому майну. Як вбачається із листа-відповіді ПАТ НАСК «ОРАНТА» №09-02-223336 від 22.03.2024, який адресований адвокату Доарме В.С. та ОСОБА_4 , то страхова компанія просить забезпечити виконання вимог статті 33-1 та статті 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та для подальшого розгляду та прийняття остаточного рішення за справою просить надати наступні документи, зокрема заяву на виплату страхового відшкодування з вказаними банківськими реквізитами саме від власника ТЗ. 23.04.2024 адвокат Доарме В.С. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до ПАТ НАСК «ОРАНТА» із адвокатським запитом, у якому останній зазначає, що представником ПАТ НАСК «ОРАНТА» оглядався автомобіль «Mazda Xedos 6», р.н. НОМЕР_3 з метою встановлення вартості ремонту даного автомобіля. Листом-відповіддю №09-02-17/ від 03.05.2024 ПАТ НАСК «ОРАНТА» повідомила адвоката Доарме В.С. про те, що листом №09-02-223336 від 22.03.2024 його було повідомлено, що для подальшого розгляду страхової справи необхідно надати заяву про страхове відшкодування з зазначенням банківських реквізитів, копії паспорту та ІПН від власника транспортного засобу. Станом на сьогодні запитувані документи до ПАТ НАСК «ОРАНТА» не надходили. Відповідно до протоколу (Акт) огляду транспортного засобу «Mazda Xedos 6», р.н. НОМЕР_3 , то такий складений представником ПАТ НАСК «ОРАНТА» Яцишином Тарасом Романовичем у присутності власника т/з - ОСОБА_1 , у якому вказані відомості про транспортний засіб «Mazda Xedos 6», р.н. НОМЕР_3 , комплектація, технічний стан та особливості експлуатації транспортного засобу, перелік пошкоджень. 12.06.2024 року адвокат Доарме В.С. в інтересах ОСОБА_1 повідомив ПАТ НАСК «ОРАНТА», що ним замовлено послуги експерта автотоварознавця для визначення розміру заподіяної майнової шкоди через пошкодження автомобіля «Mazda Xedos 6», р.н. НОМЕР_3 , просив забезпечити працівника ПАТ НАСК «ОРАНТА» на 24.06.2024 року для участі в огляді автомобіля «Mazda Xedos 6», р.н. НОМЕР_3 експертом з метою визначення розміру заподіяних збитків. Висновком експерта №22591 за результатами проведення експертного автотоварознавчого дослідження, складеного 20.09.2024 судовим експертом Холодцовим Д.В. з додатками, встановлено, що: 1.Ринкова вартість автомобіля «Mazda Xedos 6», р.н. НОМЕР_3 , без врахування пошкоджень отриманих внаслідок ДТП (до ДТП) становила 83769,94 грн.; 2.Вартість відновлювального ремонту, в межах виконання даного дослідження, автомобіля «Mazda Xedos 6», р.н. НОМЕР_3 , пошкодженого внаслідок ДТП, становила 847852,66 грн. 3.Вартість відновлювального ремонту з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобіля «Mazda Xedos 6», р.н. НОМЕР_3 , пошкодженого внаслідок ДТП 07.02.2024 року, в цінах на дату ДТП становила 281277,70 грн. 4.Ринкова вартість автомобіля «Mazda Xedos 6», р.н. НОМЕР_3 , пошкодженого внаслідок ДТП 07.02.2024 року (в пошкодженому стані) визначена як утилізаційна вартість, становить 10000,00 грн.; 5.Розмір матеріального збитку (завданої шкоди) пов`язаної з «фізичним знищенням» автомобіля «Mazda Xedos 6», р.н. НОМЕР_3 , визначену як різниця вартості автомобіля до та після ДТП 07.02.2024 року становить 73769,94 грн. Як вбачається із висновку експерта №22591 від 20.09.2024 року, огляд автомобіля проведений 24.06.2024 року в світлий час доби за адресою: АДРЕСА_1 в присутності довіреної особи. Особи, що викликались на експертний огляд не з`явились. У висновку зазначено, що такий виготовлено на замовлення ОСОБА_4 для подальшого подання до суду. У висновку також зазначено, що відповідно до п.4.19 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом МЮ України від 08.10.1998 року №53/5, частини 2 статті 102, частини 5 статті 106 ЦПК України, експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок за статтею 384 КК України. Відповідно до положень ст.980 ЦК України, предметом договору страхування є передача страхувальником за плату ризику, пов`язаного з об`єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування або законодавством України. Відшкодування майнової шкоди, заподіяної внаслідок ДТП здійснюється відповідно до вимог Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон № 1961-IV). Як зазначено у ст. 3 Закону № 1961-IV обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників. Згідно зі статтею 6 Закону № 1961-IV, страховим випадком є дорожнього-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого. Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону № 1961-IV, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи. Отже, у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування є страховик завдавача шкоди. Цей страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом № 1961-IV порядку. У постанові № 755/18006/15-ц від 4 липня 2018 року Велика Палата Верховного Суду сформувала висновок щодо забезпечення дієвості інституту обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, зазначивши таке. Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України від 1 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок із виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37 зазначеного Закону) чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика в останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування (пункт 72). Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів») (пункт 73). Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди, а тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 Цивільного кодексу України та 27 Закону України від 9 лютого 2012 року № 4391-VI «Про страхування» шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України, страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АТ4780753 автомобіль марки «Skoda Oktavia», р.н. НОМЕР_2 , відповідальність водія була застрахована у ПАТ «НАСК «ОРАНТА». Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Відповідно до ст. 1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Таким чином, на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, у страховика на випадок деліктного зобов`язання виникає обов`язок, у межах суми страхового відшкодування виконати обов`язок страхувальника, який завдав шкоди. Згідно з п.30.1 ст.30 Закону № 1961-IV, транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди (п.30.2 ст.30 Закону № 1961-IV). Судом першої інстанції на підставі висновку експерта №22591 від 20.09.2024 року встановлено, що розмір матеріального збитку (завданої шкоди), пов`язаної з «фізичним знищенням» автомобіля «Mazda Xedos 6», р.н. НОМЕР_3 , визначену як різниця вартості автомобіля до та після ДТП 07.02.2024 року становить 73769,94 грн. Колегія суддів вважає висновок експерта налженим доказом розміру завданої шкоди, оскільки у висновку зазначено, що такий виготовлено на замовлення ОСОБА_4 для подальшого подання до суду і що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок за статтею 384 КК України. Апеляційна скарга не містить доводів щодо необґрунтованості висновку експерта, щодо необґрунтованості чи неправильності розміру визначеного експертом розміру завданої майнової шкоди, щодо вартості автомобіля до та після ДТП 07.02.2024 року. Вважаючи позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими, відповідач посилався на те, що із заявою про виплату страхового відшкодування повинен звернутися власник автомобіля «Mazda Xedos 6», р.н. НОМЕР_3 , а оскільки такий із заявою до страхової компанії не звертався, а з такою заявою звернувся ОСОБА_1 , який лише керував автомобілем і не є його власником, то у відповідача відсутній обов`язок здійснити таку виплату. Суд першої інстанції дав оцінку таким доводам відповідача та дійшов вірного та обґрунтованого висновку про їх безпідставність. Згідно п.1.3, п.1.6 ст.1 Закону № 1961-IV потерпілі - юридичні та фізичні особи, життю, здоров`ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу; Власники транспортних засобів - юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах. Так, види речових прав на чуже майно визначено ст.395 ЦК України. Відповідно до п.1 ч.1 ст.395 ЦК України, речовими правами на чуже майно є зокрема право володіння. Особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу (ч.1 ст.396 ЦК України). Згідно ч.3 ст.386 ЦК України, власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди. Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 затверджено Правила дорожнього руху. Згідно з пунктом 1.10 Правил дорожнього руху водій- особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста - машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий тало на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Лише особа, яка має водійське посвідчення, або інші документи, встановлені законом та видані визначеним державою органом, має право керувати транспортним засобом за правилами дорожнього руху. Тобто, правомірність володіння майном виникає на підставі певного юридичного факту, зокрема укладення відповідного договору. Такий договір може укладатися як усно, так і письмово. Якщо власник майна передає іншій особі у володіння певне майно добровільно, проте без відповідного письмового оформлення договірних відносин (за винятком випадків, коли законом встановлена обов`язкова письмова форма такого правочину), то за загальним правилом вважається, що власник правомірно передав майно у володіння іншої особи. Відповідно до п.2.2 Правил дорожнього руху, власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб. Відповідно фактична передача транспортного засобу разом із реєстраційним документом на цей транспортний засіб є правомірним способом набуття володіння такою особою (фактичним володільцем) щодо набутого у такий спосіб автомобіля. Таке володіння вважатиметься правомірним навіть за відсутності будь - яких документів, виданих від імені влансика (доручення, договору тощо), допоки протилежне не буде встановлене судом або не зміниться воля власника, який вправі зажадати повернення власної речі від володільця. У разі наявності волі власника щодо передання інішй особі транспортного засобу, доказом якої є наявність у володільця реєстраційного документу на цей транспортний засіб, відсутні підстав вважати, що така особа володіє транспортним засобом неправомірно. Водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: а) посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії (п.2.1 «а» Правил дорожнього руху). Як видно із копії посвідчення водія серії НОМЕР_5 , виданого на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 має право керування транспортними засобами, зокрема категорії А,В,С1,С, з 16.04.2010 року. Відповідно до п.13 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01.03.2013 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», враховуючи, що відповідно до статей 386, 395, 396 ЦК положення щодо захисту права власності поширюються також на осіб, які хоч і не є власниками, але володіють майном на праві господарського відання, оперативного управління або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором (речове право), такі особи також мають право вимагати відшкодування шкоди, завданої цьому майну. До таких осіб належить і особа, яка керувала транспортним засобом без доручення, але на підставі документів, визначених пунктом 2.1 Правил дорожнього руху України (посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та реєстраційного документа на транспортний засіб). Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що за встановлених судом першої інстанції обставин, позивач хоч і не є власником автомобіля «Mazda Xedos 6», р.н. НОМЕР_3 , але на законних підставах володіє таким автомобілем, а відтак вправі вимагати відшкодування шкоди, завданої пошкодженням або знищенням автомобіля. Підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є: навмисні дії особи, відповідальність якої застрахована (страхувальника), водія транспортного засобу або потерпілого, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на осіб, дії яких пов`язані з виконанням ними громадянського чи службового обов`язку, вчинені у стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або під час захисту майна, життя, здоров`я. Кваліфікація дій таких осіб встановлюється відповідно до закону; вчинення особою, відповідальність якої застрахована (страхувальником), водієм транспортного засобу умисного кримінального правопорушення, що призвело до страхового випадку (події, передбаченої статтею 41 цього Закону); невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов`язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди; неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди (п.37.1 ст.37 Закону № 1961-IV). Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, який враховуючи вищенаведене, те, що пошкодження транспортного засобу, законним володільцем (користувачем) якого є позивач, є наслідком настання страхового випадку, а саме дорожньо-транспортної пригоди, яка трапилася 07.02.2024, про що позивачем було у встановленому порядку та строк повідомлено страховика, що не заперечується відповідачем, та додано усі необхідні документи, зокрема і ті, що підтверджують право власності на пошкоджене майно, дійшов висновку про наявність обставин, з якими закон пов`язує виникнення обов`язку у страховика здійснити виплату страхового відшкодування позивачу, а відтак підставно задовольнив позовні вимоги позивача про відшкодування майнової шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки в розмірі 73769, 94 грн. підлягають задоволенню. Правомірним є залучення власника автомоблія ОСОБА_2 до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача у порядку, передбаченому статтями 35, 36 ЦПК, оскільки рішення у справі може вплинути на його права та обов`язки щодо однієї зі сторін. Матеріалами справи безспірно підтверджується, що судом першої інстанції вживалися заходи для виклику ОСОБА_2 в судове замідання, судом розміщувалося оголошення про виклик його до суду, однак ОСОБА_2 в судове засідання жодного разу не з`явився, що спростовує доводи апелянта про те, що ОСОБА_2 судом першої інстанції не повідомлявся належним чином про судові засідання. Відповідно до ч.3 ст.133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи. Відповідно до договору про надання експертних послуг №22591 від10.06.2024, то такий укладений між експертом Холодцовим Д.В. (виконавець) та ОСОБА_1 про організацію і проведення транспортно-товарознавчого (автотоварознавчого) дослідження колісного транспортно засобу «Mazda Xedos 6», р.н. НОМЕР_3 з надання виконавцем письмового висновку експерта з питань зазначених у зверненні (заяві) Замовника й узгоджених сторонами, в межах компетенції судово -експертної спеціальності. Згідно акту наданих послуг №22591 від 20.09.2024 року, згідно якої експертом Холодцовим Д.В .та ОСОБА_1 про те, що виконавцем надано замовнику наступні послуги, а саме визначення вартості відновлювального ремонту, визначення вартості відновлювального ремонту з врахування коефіцієнту зносу, вартості матеріального збитку, визначення ринкової вартості, пошкодженого транспортного засобу «Mazda Xedos 6», р.н. НОМЕР_3 на суму 9700,00 грн. Як видно із платіжної інструкції №@2PL319319 від 21.09.2024 року, ФОП Холодцовим Д.Ф отримано кошти в сумі 9700,00 грн., призначення платежу - надходження виручки від послуг через ТОТ 19.09.2024 року дослідженого авто ОСОБА_1 (а.с.28) Встановивиши, що позивачем було сплачено судовий збір у сумі 1211,20 грн. а також витрати на проведення експертного автотоварознавчого дослідження у розмірі 9700,00 грн., суд першої інстанції відповідно до статті 141 ЦПК України правомірно стягнув зазначені суми з відповідача на користь позивача. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, який проаналізувавши надані представником позивача докази на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, а саме, договір про надання правової допомоги №17-24 від 11.03.2024 року, додаток №1 до договору про надання правової допомоги №17-24 від 11.03.2024 року, ордер про надання правничої (правової) допомоги від 30.09.2024 року, розрахунок (орієнтовний) суми процесуальних витрат, які цивільний позивач ОСОБА_1 поніс та очікує понести у зв`язку із розглядом цивільної справи в суді першої інстанції на розмірі 19700,00 грн.; акт виконаних робіт адвокатом Доарме В.С. на виконання договору про надання правової допомоги ОСОБА_1 на суму 5000,00 грн.; касовий чек на суму 5000,00 грн., та з врахуванням того, що відповідачем не подано заперечення щодо розміру заявлених витрат, стягнув з відповідача на користь позивача 5000.00 грн. витрат на професійну правничу допомогу. Апеляційна скарга ПАТ НАСК «Оранта» взагалі не містить доводів щодо неправомірності рішення суду в частині стягнення 5000.00 грн. витрат на професійна правничу допомогу. Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23). Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Стаття 375 ЦПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки оскаржуване рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга не підлягає до задоволення. Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ: апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» - залишити без задоволення. Рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 23 січня 2025 року- залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повна постанова складена 06.08.2025 року. Головуючий: Н.О. Шеремета Судді: О.М. Ванівський Р.П. Цяцяк