Постанова 4803 № 205/6954/25

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/2030/25 Справа № 205/6954/25 Суддя у 1-й інстанції - Дахно М. М. Суддя у 2-й інстанції - Крот С. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 липня 2025 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого судді Крот С.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника потерпілої ОСОБА_1 адвоката Яструба О.П. на постанову Новокодацького районного суду м.Дніпра від 01 липня 2025 року, якою провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, закрито на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, за участю: особи, що притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_2 , представника потерпілої Яструба О.П., потерпілої ОСОБА_1 ВСТАНОВИВ: Згідно постанови Новокодацького районного суду м.Дніпра від 01 липня 2025 року провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, закрито на підставі п.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення ВАД № 404927 від 04 квітня 2025 року ОСОБА_2 03 квітня 2025 року близько 18:30 за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив відносно матері ОСОБА_1 домашнє насильство психологічного характеру, а саме ображав та виражався нецензурною лайкою. В апеляційній скарзі представник потерпілої просить постанову суду першої інстанції скасувати та постановити нову, якою притягнути ОСОБА_2 до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП. Обґрунтовуючи свої апеляційні вимоги вказує, що суд першої інстанції не звернув уваги, що долучені до матеріалів справи докази у повному обсязі підтверджують наявність обставин, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення. Вказує на те, що дійсно протокол про адміністративне правопорушення не містить висновків щодо заподіяння чи можливості заподіяння шкоди фізичному або психічному здоров?ю потерпілої, але потерпіла ОСОБА_1 надавала пояснення, що дії та образи свого сина вона сприймала реально, та дійсно побоювалась за своє життя, оскільки кривдник раніше вчиняв домашнє насильство. За таких же аналогічних обставина вона раніше і була вимушена мешкати в комунальному закладі соціального захисту «Центр соціальної підтримки дітей та сімей «Мамине щастя» Дніпровської міської ради. При цьому, суд першої інстанції не врахував, що у своїх письмових поясненнях ОСОБА_2 стверджував про наявність у нього конфліктів із його матір?ю ОСОБА_1 . Наголошує на тому, що переконливих доводів, які безумовно підтвердили висновки суду, викладені в постанові про відсутність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, матеріали справи не містять. Суд апеляційної інстанції, заслухавши учасників справи, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, дійшов наступного висновку. Згідно ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити, чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти законне вмотивоване рішення. Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, оскільки в ході апеляційного перегляду справи не встановлено обставин, які б спростовували вказані висновки суду. Диспозицією частини 1 статті 173-2 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого. Відповідно до положень Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07 грудня 2017 року № 2229-VIII домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи. Отже, лише нецензурні, образливі висловлювання та погрози на адресу особи не формують собою домашнє насильство. Склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, є наявним лише у тому випадку, коли такі словесні образи, погрози, приниження тощо спрямовані на обмеження волевиявлення особи, і якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи. Тобто, у справах про домашнє насильство доказуванню підлягає не лише факт вчинення відповідних дій (бездіяльності) особи, а й наслідки, які в результаті таких дій (бездіяльності) були заподіяні постраждалій особі. Таким чином, у справах про психологічне домашнє насильство обов`язково необхідно встановлювати, які саме негативні наслідки для психологічного стану постраждалої особи, перелічені у п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону, настали внаслідок дій кривдника. Разом з цим, апеляційний суд зауважує, що у протоколі ВАД № 404927 зазначено, що домашнє насильство ОСОБА_2 відносно матері ОСОБА_1 виразилось у тому, що він її ображав та виражався нецензурною лайкою. Норми частини 1 статті 173-2 КУпАП встановлюють адміністративну відповідальність за вчинення будь-яких діянь фізичного, психологічного чи економічного характеру, внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого. Частиною 3 статті 173-2 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частинами першою або другою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню. Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що уповноваженою особою у протоколі ВАД №404927 не зазначено відомостей про те, чи завдано діями ОСОБА_2 потерпілій шкоду, та якого вона характеру. Крім того, згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи В матеріалах справи відсутні належні та достовірні докази про те, що ОСОБА_2 діяв з умислом спричинити ОСОБА_1 емоційну невпевненість, нездатність захистити себе, а відтак, завдати шкоди її психічному здоров`ю. Також, свідки в протоколі про адміністративне правопорушення не зазначені. Крім того, підписи особи, відносно якої складено протокол, суттєво відрізняються від підписів ОСОБА_2 , виконаних ним особисто у копії його паспорту, у заяві про ознайомлення із матеріалами справи від 08 травня 2025 року, у його письмовому поясненні від 14 травня 2025 року, у пам`ятці про його процесуальні права від 14 травня 2025 року, що містяться у матеріалах справи. Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що вказані відмінності викликають обґрунтовані сумніви у тому, що ОСОБА_2 був присутній під час складення вказаного протоколу та розписався у отриманні його копії, а також надав пояснення: «Згоден». Підтверджують такі сумніви й суперечності між поясненнями дільничної ОСОБА_3 про те, що протокол складений нею 04 квітня 2025 року за місцем виклику у присутності ОСОБА_2 , який у ньому розписався, та поясненнями потерпілої ОСОБА_1 про те, що під час складення протоколу ОСОБА_2 був відсутній вдома. Окрім того, апеляційний суд зауважує, що у матеріалах справи відсутнє письмове пояснення ОСОБА_2 , яке працівник уповноваженого підрозділу поліції зобов`язаний був отримати від нього згідно вимог п.15 зазначеної вище Інструкції. За таких обставин суд першої інстанції прийшов до висновку, що викладена у протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, не містить обов`язкової ознаки завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілої, а також, що ані протоколом, ані жодним із здобутих доказів у справі не підтверджено вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства, що завдало шкоди психічному або фізичному здоров`ю потерпілої, та не встановлено, що дії ОСОБА_2 викликали будь-які інші наслідки, передбачені п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», з чим погоджується і суд апеляційної інстанції. Зважаючи на те, що, суд апеляційної інстанції, оцінивши наявні в даній адміністративній справі докази, приходить до висновку про недоведеність поза розумним сумнівом наявності в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, у зв`язку з чим справа про адміністративне правопорушення відносно останнього підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КупАП - за відсутністю складу адміністративного правопорушення. Враховуючи наведене, обставини правопорушення, як вони викладені в протоколі про адміністративне правопорушення та оскаржуваній постанові, приходжу до висновку, що суд першої інстанції повно, всебічно та об`єктивно з`ясував всі обставини справи та прийняв законне та обгрунтоване рішення, а тому доводи апеляційної скарги є безпідставними. При розгляді справи судом порушень ст.ст. 279, 280 КУпАП не допущено, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно встановив відсутність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП. Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді та закриття провадження у справі, апеляційним переглядом не встановлено. Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову місцевого суду без змін. Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника потерпілої ОСОБА_1 адвоката Яструба О.П. залишити без задоволення. Постанову Новокодацького районного суду м.Дніпра від 01 липня 2025 року про закриття на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП залишити без зміни. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Дніпровського апеляційного суду С.І.Крот