Постанова Львівський апеляційний суд № 944/2064/24

Справа № 944/2064/24 Головуючий у 1 інстанції: Колтун Ю.М. Провадження № 33/811/1617/24 Доповідач: Романюк М. Ф. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 листопада 2024 року Львівський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Романюка М.Ф, з участю потерпілої ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 на постанову судді Яворівського районного суду Львівської області від 10 червня 2024 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, встановив: вищенаведеною постановою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУПАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170 (сто сімдесят) грн. 00 коп. в дохід держави Стягнуто з ОСОБА_2 в користь держави судовий збір в розмірі 605 (шістсот п?ять) грн. 60 коп. Згідно з постановою судді, 03.04.2024 0 19:59 год. ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив відносно своєї тещі ОСОБА_1 домашнє насильство психологічного та фізичного характеру, а саме умисні дії, які проявилися у формі образ, нецензурної лайки та шарпаннями за одяг, в присутності неповнолітніх дітей, внаслідок чого могла бути завдана шкода психічному здоров`ю останніх. Вказаними діями ОСОБА_3 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУПАП. Не погоджуючись з даною постановою особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови, постанову суду скасувати, а провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю у діях складу адміністративного правопорушення. Щодо строку на апеляційне оскарження зазначає, що про існування постанови нічого не було відомо,в силу того, що я не був повідомлений судом першої інстанції про час і місце розгляду справи, про що свідчить відсутність в матеріалах справи доказів належного повідомлення будь-якими засобами зв`язку. В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що постанова ухвалено з неповним з`ясуванням та недоведеністю обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у постанові суду дійсним обставинам справи, неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Звертає увагу на те, що судом першої інстанції не допитувався жоден свідок події, що мала місце 03.04.2024 о 19:59 год, за адресою: АДРЕСА_1 з участю ОСОБА_3 та на той момент тещі ОСОБА_1 , яка жодним чином не була та не могла бути членом сім`ї, при цьому остання вчиняла дії, якими провокувала на конфлікт, при цьому матеріали справи працівниками поліції складені тільки на її поясненням, жоден свідок з приводу цієї поді не був допитаний як працівниками поліції, так і судом під час розгляду справи. У судове засідання апеляційної інстанції особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 , будучи належним чином повідомлений про час, дату і місце судового засідання не з`явився. Водночас, ОСОБА_3 подав клопотання про розгляд справи без його участі. Крім цього, зазначає, що апеляційні вимоги підтримує в повному обсязі. Заслухавши потерпілу ОСОБА_1 , яка заперечила апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити, виходячи з наступного. Матеріалами справи підтверджуються доводи апелянта щодо причин пропуску строку апеляційного оскарження. Суд вважає, що строк апеляційного оскарження пропущений апелянтом з поважних причин, а тому його слід поновити. Відповідно до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дослідити в судовому засіданні наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення. Зазначені вимоги судом першої інстанції виконано не в повному обсязі, в зв`язку з чим постанова не може бути визнана обґрунтованою і підлягає скасуванню, з наступних підстав. Диспозиція ч.1 ст.173-2 КУпАП передбачає настання адміністративної відповідальності за вчинення насильства в сім`ї, тобто умисне вчинення будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого. Об`єктивну сторону цього правопорушення складають певні дії (бездіяльність), реальне настання шкідливих наслідків (реальна ймовірність їх настання) та причинний зв`язок між ними. Відповідно до п.3 ч.1 Закону України Про запобігання та протидію домашньому насильству № 2229-VIII від 07.12.2017 року, домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Отже, виходячи з аналізу зазначених норм законодавства, під домашнім насильством, умисним вчиненням діянь психологічного характеру, які утворюють склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173-2 ч.1 КУпАП, розуміють не лише словесні образи, погрози, приниження, переслідування, залякування, а і інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи. Тобто, у справах про домашнє насильство доказуванню підлягає не лише факт вчинення відповідних дій (бездіяльності) особи, а й наслідки, які в результаті таких дій (бездіяльності) були заподіяні постраждалій особі (або існувала реальна можливість їх настання). Проте, матеріали справи не містять фактичних даних щодо конкретних дій та їх наслідків, вчинення особою, що притягується до адміністративної відповідальності і належних та допустимих доказів, які б вказували на вчинення ОСОБА_4 дій, зазначених у ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та настання для потерпілої особи наслідків, зазначених у цій статті. Доказами у провадженнях про адміністративні правопорушення виходячи з положень ст. ст. 269, 272 КУпАП є пояснення потерпілої, свідків, письмові матеріали, додані до протоколу про адміністративне правопорушення. Виходячи з положень ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Виходячи з аналізу зазначених норм законодавства, під домашнім насильством, умисним вчиненням діянь психологічного характеру, які утворюють склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173-2 ч.1 КУпАП, розуміють не лише словесні образи, погрози, приниження, переслідування, залякування, а і інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи. Тобто, у справах про домашнє насильство доказуванню підлягає не лише факт вчинення відповідних дій (бездіяльності) особи, а й наслідки, які в результаті таких дій (бездіяльності) були заподіяні постраждалій особі (або існувала реальна можливість їх настання). В розумінні ЄСПЛ справи про адміністративні правопорушення є кримінальним провадженням, тому до таких справ за аналогією можливо застосувати принципи кримінального процесу. У рішенні у справі «Олег Колесник проти України» ЄСПЛ вказав, що вимоги пункту 3 статті 6 Конвенції слід розглядати як конкретні аспекти права на справедливий судовий розгляд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції, і завдання суду полягає у тому, щоб з`ясувати, чи був увесь зазначений процес, включно зі способом, у який здійснювався збір доказів, «справедливим» у значенні пункту 1 статті 6 Конвенції. Виходячи зі змісту ст. ст. 7, 245, 279, 280 КУпАП, провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який є підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності, окрім виключень, зазначених у ст.258 КУпАП. Протокол про адміністративне правопорушення за своєю суттю є процесуальним документом, яким уповноважений орган засвідчує певне порушення, допущене особою, яке містить склад адміністративного правопорушення, передбаченого відповідними нормами КУпАП і який є підставою для подальшого провадження у справі. Зміст протоколу про адміністративне правопорушення повинен чітко відповідати приписам ст.256 КУпАП, особливо в частині викладення фабули правопорушення, яка, як зазначено вище фактично є обвинуваченням. Відповідно до вимог ст. ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Як вбачається із змісту протоколу про адміністративне правопорушення, 03.04.2024 0 19:59 год. ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив відносно своєї тещі ОСОБА_1 домашнє насильство психологічного та фізичного характеру, а саме умисні дії, які проявилися у формі образ, нецензурної лайки та шарпаннями за одяг, в присутності неповнолітніх дітей, внаслідок чого могла бути завдана шкода психічному здоров`ю останніх. Вказаними діями ОСОБА_3 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУПАП. Суд першої інстанції дослідив протокол про адміністративне правопорушення від 09.04.2024 серії ВАД №558329, письмові пояснення та заяву ОСОБА_1 , а також інші докази, які наявні в матеріалах справи. Проте, висновки суду цим обставинам не відповідають. Самі по собі образи та нецензурні висловлювання не формують собою домашнє насильство та не утворюють склад адміністративного правопорушення у тому випадку, коли такі висловлювання спрямовані на обмеження волевиявлення особи і викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи. Апеляційний суд зазначає, що лише пояснення потерпілої не можна визнати достатніми для доведення обвинувачення, оскільки вони містять виключно її бачення ситуації, що сталася 03.04.2024 року. Крім того, з пояснень ОСОБА_2 вбачається, що ОСОБА_5 розпочала конфлікт, в ході якого ОСОБА_2 виразився на її адресу нецензурними словами. Конфлікт, який виник між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 у розвитку якого ОСОБА_3 нецензурно висловлювався не утворює об`єктивну сторону правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП. Отже, висновок суду першої інстанції про наявність в його діях складу даного правопорушення, є необґрунтованим. Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення. За таких обставин постанову належить скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, постановив: поновити ОСОБА_2 строк апеляційного оскарження постанови судді Яворівського районного суду Львівської області від 10 червня 2024 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволити. Постанову судді Яворівського районного суду Львівської області від 10 червня 2024 року, якою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого за ч.1 ст. 173-2 КУпАП - скасувати та закрити провадження в справі на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя М.Ф.Романюк