Ухвала КЦС ВС № 554/4969/22
від 28.07.2025 · ЦивільнаУХВАЛА 28 липня 2025 року м. Київ справа № 554/4969/25 провадження № 61-8595ск25 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Краснощокова Є. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Бибиком Володимиром Анатолійовичем, на рішення Октябрського районного суду міста Полтави від 22 серпня 2024 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 02 червня 2025 рокуу справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа -Шевченківська районна у місті Полтаві рада, про встановлення порядку користування земельною ділянкою та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа -Шевченківська районна у місті Полтаві рада, про встановлення порядку користування земельною ділянкою, ВСТАНОВИВ: 30 червня 2025 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу. У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). Згідно з пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку. Тлумачення вказаних норм ЦПК України дозволяє зробити висновок, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених в пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково вказуватися у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. Як на підставу касаційного оскарження скаржник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України. Зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржених судових рішеннях застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду: від 15 травня 2017 року у справі № 6-841цс16, від 01 листопада 2017 року у справі № 6-2454цс16, від 17 лютого 2021 року у справі № 473/4829/13-ц, від 22 лютого 2022 року у справі № 577/5615/19, від 31 травня 2022 року у справі № 642/5013/17, від 02 квітня 2025 року у справі № 462/3416/20, від 17 квітня 2024 року у справі № 127/12240/22, від 28 березня 2023 року у справі № 700/313/20, від 25 вересня 2024 року у справі № 712/5278/20, від 20 січня 2025 року у справі № 509/1939/20. Разом з тим, зміст оскаржених судових рішень, обґрунтування та доводів касаційної скарги, з урахуванням фактичних обставин цієї справи, не дозволяють зробити висновок, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, які викладені у постановах Верховного Суду, на які заявник посилається у касаційній скарзі, і що такі правовідносини є подібні до правовідносин в цій справі. Тому відсутні підстави вважати про підтвердження заявником підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України. Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, проте обов`язковою умовою касаційного оскарження судових рішень на підставі пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України) є обґрунтованість підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 ЦПК України. При цьому формальне посилання на підстави касаційного оскарження без наведення відповідного обґрунтування не може бути підставою для відкриття касаційного провадження, оскільки переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права (частина перша статті 400 ЦПК України). Ураховуючи наведене, заявникові необхідно подати до Верховного Суду підписану касаційну скаргу у новій редакції, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав) та яка відповідає вимогам статті 392 ЦПК України, додати до неї копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи. Згідно частин другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу (касаційна скарга залишається без руху з наданням строку для виправлення її недоліків), про що суддею постановляється відповідна ухвала. Керуючись статтями 185, 392, 390, 393 ЦПК України,
УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Октябрського районного суду міста Полтави від 22 серпня 2024 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 02 червня 2025 року залишити без руху. Надати ОСОБА_1 строк для усунення зазначених недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені статтею 393 ЦПК України. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя: Є. В. Краснощоков