LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Ухвала КЦС ВС554/4446/16-ц

від 17.05.2024 · Цивільна

УХВАЛА 17 травня 2024 року м. Київ справа № 554/4446/16 провадження № 61-6186ск24 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Литвиненко І. В., розглянувши питання про прийняття до розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 31 жовтня 2022 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 14 березня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні майном, скасування запису про реєстрацію права власності, ВСТАНОВИВ: У квітні 2024 року ОСОБА_1 надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 31 жовтня 2022 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 14 березня 2024 року. Касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду та підлягає залишенню без руху, з огляду на такі обставини. Касаційна скарга подана поза межами строку на касаційне оскарження. В касаційній скарзі заявник порушує питання про поновлення строку на касаційне оскарження, посилаючись на те, що копію оскаржуваної постанови отримав 28 березня 2024 року. На підставі цього вважає, що строк був пропущений з поважних причин та просить його поновити. Відповідно до приписів статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Оскаржувана постанова проголошена 14 березня 2024 року. Відомості про дату складання повного тексту постанова не містить, отже останній день строку на касаційне оскарження припав з врахуванням вихідних днів на 15 квітня 2024 року. Касаційна скарга подана 23 квітня 2024 року, тобто поза межами строку на касаційне оскарження. До скарги не додано доказів отримання заявником копії оскаржуваної постанови 28 березня 2024 року, а суд в контексті приписів статті 81 ЦПК України не уповноважений вважати доведеними ті чи інші юридичні факти на підставі припущень. За таких обставин суд не визнає поважними причини пропуску строку на які посилається заявник. Для усунення зазначеного недоліку заявнику слід надати до суду докази отримання копії оскаржуваної постанови або заяву про поновлення строку на касаційне оскарження з зазначенням інших причин пропуску строку, належним чином обґрунтованих доказами. Також касаційна скарга не відповідає в повній мірі вимогам статті 392 ЦПК України. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. За змістом пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Суд наголошує на тому, при зазначенні підстав касаційного оскарження касаційна скарга повинна містити: · у разі оскарження на підставі пункту 1 - формулювання застосованого судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується заявник, із зазначенням цієї норми права та змісту правовідносин, в яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскаржуваного судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах. При цьому суд звертає увагу заявника, що судовими рішеннями у подібних правовідносинах є такі рішення, в яких подібними є: предмети спору; підстави позову; зміст позовних вимог; встановлені судом обставини та однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин; · у разі оскарження на підставі пункту 2 - обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, з чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовним обґрунтуванням мотивів такого відступлення; · у разі оскарження на підставі пункту 3 - зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок її застосування з конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи; · у разі оскарження на підставі пункту 4 - посилання на підстави, передбачені частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України. Касаційна скарга не містить посилань на чітко визначені законом підстави касаційного оскарження. Разом з тим заявник посилається на певні правові висновки Верховного Суду, водночас, не доводить того, яким чином та яку норму права суди попередніх інстанцій неправильно застосували і таке застосування суперечить правовим висновкам Верховного Суду щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах. Крім того, в касаційній скарзі всупереч вимогам пункту 2 частини другої статті 392 ЦПК України не вказано відомості про наявність чи відсутність зареєстрованого електронного кабінету. За таких обставин для усунення зазначених недоліків заявнику слід надати до суду нову редакцію касаційної скарги та її копії відповідно до кількості учасників справи, яку оформити з врахуванням вимог цієї ухвали. Щодо сплати судового збору слід зазначити таке. Згідно з статтею 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги на рішення суду підлягає сплаті судовий збір у розмірі 200% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, скарги. Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, ЄДРПОУ - 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) UA288999980313151207000026007, ККДБ - 22030102, найменування податку, збору, платежу - «Судовий збір (Верховний Суд, 055)». Заявник в касаційній скарзі просить суд скасувати повністю рішення Октябрського районного суду м. Полтави, яким були розглянуті первісний та зустрічний позови. З первісним позовом до суду ОСОБА_1 звернувся у 2016 році та заявив вимогу майнового характеру. Згідно з приписами статті 4 Закону України «Про судовий збір» в редакції, чинній на час звернення до суду з первісним позовом, за подання фізичною особою позовної заяви майнового характеру підлягає сплаті судовий збір, який дорівнює 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати, яка станом на 01 січня 2016 року була встановлена у розмірі 1 378,00 грн. З зустрічним позовом до суду ОСОБА_2 звернувся 21 січня 2021 року та заявив дві вимоги немайнового характеру. Відповідно до статті 4 Закону України «Про судовий збір» в редакції, чинній на час звернення до суду з зустрічним позовом, за подання фізичною особою позовної заяви немайнового характеру підлягає сплаті судовий збір, який дорівнює 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру (частина третя статті 6 Закону України «Про судовий збір»). Законом України «Про державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01 січня 2021 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2 270,00 грн. Згідно з положеннями частини четвертої статті 6 Закону України «Про судовий збір» якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум). Заявник оскаржує судові рішення у повному обсязі. Відомостей про вартість спірного нерухомого майна матеріали справи не містять. За таких обставин заявнику слід обчислити самостійно судовий збір за подання касаційної скарги за формулою С = (А х 1% + 2 270,00 х 0,4 + 2 270,00 х 0,4) х 200%, де «А» - вартість спірного нерухомого майна. Враховуючи наведене, заявник має сплатити обчислений за формулою судовий збір за виключенням вже сплачених ним грошових коштів на суму 1 984,80 грн та надати до суду докази вартості спірного майна. На підтвердження сплати судового збору заявнику необхідно надати до суду документ, що підтверджує сплату ним судового збору за подання касаційної скарги, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Ураховуючи наведене, касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду та в контексті вимог статті 393 ЦПК України підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення вказаних недоліків. Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, суд УХВАЛИВ : Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 31 жовтня 2022 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 14 березня 2024 року залишити без руху. Надати для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали до касаційних скарг застосовуються наслідки, передбачені цивільним процесуальним законодавством. Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя І. В. Литвиненко

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»