Постанова Львівський апеляційний суд № 458/524/25

Справа № 458/524/25 Головуючий у 1 інстанції: Волинець М.З. Провадження № 22-ц/811/1906/25 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 липня 2025 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Копняк С. М., суддів: Бойко С. М., Ніткевича А. В., секретар судового засідання Гаврилюк Я. Ю., з участю приватного виконавця Шелінської Ю. А., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Львівського області Шелінської Юлії Андріївни на ухвалу Турківського районного суду Львівської області від 26 травня 2025 року у справі за поданням приватного виконавця виконавчого округу Львівського області Шелінської Юлії Андріївни про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника фізичної особи ОСОБА_1 , стягувач: акціонерне товариство «Ідея Банк», ВСТАНОВИВ: у травні 2025 року приватний виконавець виконавчого округу Львівського області Шелінська Юлія Андріївна (далі приватний виконавець Шелінська Ю. А.) звернулася в суд із поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, в якому просила тимчасово обмежити ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон до виконання зобов`язань, покладених на неї згідно виконавчого провадження ВП № 66678881 з примусового виконання виконавчого напису № 2729, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою Оленою Миколаївною (далі приватний нотаріус КМНО Сазонова О. М.) 16 липня 2021 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Ідея Банк» (далі АТ «Ідея Банк) невиплачених в строк грошовіих коштів на підставі договору кредиту та страхування № Z62.00117.004357024 від 20 вересня 2018 року, укладеного між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 , строк платежу за яким настав 20 липня 2019 року, на загальну суму 84 620 грн 99 коп., з яких: 9 175 грн 92 коп. - строковий основний борг; 33 944 грн 77 коп. - прострочений основний борг; 12 364 грн 02 коп. - прострочені проценти; 318 грн 11 коп. строкові проценти; 423 грн 45 коп. строкова плата за обслуговування кредиту; 23 558 грн 45 коп. прострочена плата за обслуговування кредиту; 2 936 грн 27 коп. пеня; 1 900 грн 00 коп. плата за вчинення виконавчого напису. Подання обґрунтоване тим, що на примусовому виконанні приватного виконавця перебуває виконавче провадження № 66678881. Оскільки боржник добровільно рішення суду не виконує, а вжиті заходи примусового характеру результатів не дали, просить подання задовольнити та обмежити ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України. Ухвалою Турківського районного суду Львівської області від 26 травня 2025 року у задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Шелінської Юлії Андріївни про обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 , відмовлено. Ухвала суду мотивована тим, що самої наявності заборгованості недостатньо для прийняття рішення про тимчасове обмеження особи у праві виїзду за кордон, а факт відкриття виконавчого провадження та невиконання боржником зобов`язання самостійно не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього судовим рішенням обов`язків. Судом враховано, що матеріали подання не містять доказів на підтвердження вчинення боржником умисних дій, спрямованих на приховання грошових коштів, рухомого та нерухомого майна, інших цінностей, а також про ухилення від виконання зобов`язань, покладених на нього приватним виконавцем у зв`язку з примусовим виконанням рішення суду. Відсутні дані й про те, що боржник свідомо перешкоджає приватному виконавцю у примусовому виконанні судового рішення. Ухвалу суду оскаржила приватний виконавець Шелінська Ю. А., подавши в червні 2025 року апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Турківського районного суду Львівської області від 26 травня 2025 року, постановити нову ухвалу про задоволення подання. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не врахував того, що ухилення боржника від виконання покладених на нього зобов`язань полягає у неподанні ним декларації про доходи, а також в ігноруванні відкритого виконавчого провадження та виконання обов`язку з виконання судового рішення. На виклики приватного виконавця боржник також не з`явилася. Вказує на те, що стягнутої в межах цього виконавчого провадження з боржника суми коштів, в розмірі 18 725 грн 65 коп., у співвідношенні із розміром заборгованості за виконавчим документом, недостатньо для виконання рішення суду в розумні строки, оскільки після червня 2023 року від боржника жодних коштів не надходило. Відзив на апеляційну скаргу від боржника та стягувача не надходив, що згідно з частиною третьою статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції. Заслухавши суддю - доповідача, пояснення приватного виконавця, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також підстав та предмету подання, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити. До такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з такого. Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження»). Відповідно до статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням, зокрема, таких засад: 1) верховенства права; 3) законності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців. Згідно з частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні. У разі якщо боржник без поважних причин не з`явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу (пункт 14 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»). За приписами частини п`ятої статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» боржник зобов`язаний: 1) утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; 2) допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; 3) за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронні гаманці в емітентах електронних грошей, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; 4) повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини; 5) своєчасно з`являтися на вимогу виконавця; 6) надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження. Відповідно до частини п`ятої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону. Відповідно до частини першої статті 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Згідно частини третьої статті 441 ЦПК України суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена судом за місцем виконання відповідного рішення за поданням державного або приватного виконавця. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця (частина четверта статті 441 ЦПК України). Відповідно до пункту 5 частини першої статті 6 Закону «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він, зокрема, ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів Для цього державні (приватні) виконавці мають право у передбачених законом випадках звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника фізичної особи чи керівника боржника юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів (пункт 19 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»). Отже, тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України - це певного виду санкція, яка може застосовуватися у зв`язку з ухиленням особи від виконання зобов`язання, зокрема, виконання судового рішення. Поняття «ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням» варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо). Критерій достатності вжитих боржником з метою належного виконання зобов`язання заходів визначається судом. Відповідно до статті 3 Конституції України гарантування прав і свобод людини є основним обов`язком держави. Кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом (стаття 33 Конституції України). Статтею 313 ЦК України встановлено, що фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом. Згідно зі статтею 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб. У справах «Стецов проти України» (рішення 11 травня 2021 року, заява № 5170/15) та «Гупало проти України» (рішення 01 грудня 2022 року, заява №33705/17) Європейський суд з прав людини констатував порушення пункту 2 статті 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод на порушення права на свободу пересування та виїзду з країни. Європейський суд дійшов висновку, що до заявника були застосовані заходи, які не були достатньо обґрунтованими і не могли бути переглянуті до здійснення повної сплати заборгованості, у зв`язку з чим втручання у право заявника на виїзд з країни не було обґрунтованим та пропорційним обставинам. Ураховуючи зазначене, обмеження права на свободу пересування та виїзду з країни має оцінюватися судом на предмет легітимної мети, співмірності та пропорційності. Отже, тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення. Зокрема, у справі «Гочев проти Болгарії» (рішення від 01 грудня 2009 року, заява № 34383/03) Європейський Суд підсумував принципи, що відносяться до оцінки необхідності заходів, яке обмежують свободу пересування наступним чином: «У відношенні пропорційності обмеження, встановленого у зв`язку із неоплаченими боргами, Європейський Суд у пункті 49 цього рішення зазначив, що таке обмеження є виправданим лише остільки, оскільки сприяє досягненню переслідуваної мети гарантування повернення вказаних боргів (див. рішення Європейського Суду від 13 листопада 2003 року за справою «Напияло проти Хорватії», заява N 66485/01). Судом встановлено, що на виконанні у приватного виконавця Шелінської Ю. А. перебуває виконавче провадження ВП № 66678881 з примусового виконання виконавчого напису № 2729, виданого 16 липня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновим О. М. про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Ідея Банк» невиплачених в строк грошових кошті на підставі договору кредиту та страхування № Z62.00117.004357024 від 20 вересня 2018 року, укладеного між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 , строк платежу за яким настав 20 липня 2019 року, на загальну суму 84 620 грн 99 коп. 02 вересня 2021 року приватним виконавцем Шелінською Ю. А. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, яку 02 вересня 2021 року скеровано боржнику на адресу, вказану у виконавчому документі, для виконання, а стягувачу - до відома, що підтверджується списком № 2700 згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів, поданих в АТ «Укрпошта» ВПЗ 79041, і така отримана боржником 09 вересня 2021 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. 02 вересня 2021 року приватним виконавцем з метою забезпечення повного фактичного виконання рішення суду, винесено постанови про арешт майна боржника та про арешт коштів боржника. Згідно наявних в матеріалах справи відповідей банківських установ приватному виконавцю надано інформацію про наявність рахунків у відповідних установах, інформацію щодо залишку коштів на відповідних банківські рахунки боржника та про накладення арешту. В подальшому з арештованих рахунків на депозитиний рахунок приватного виконавця з метою виконання рішення суду перераховано грошові кошти в сумі 18 725 грн 65 коп. В січні 2022 року боржник подала приватному виконавцю заяву, в якій просила звільнити з під-арешту рахунки, на які боржнику надходять соціальні виплати, оскільки арешт таких коштів не допускається законом. До заяви боржник додала довідку про реєстрацію місця проживання, в якій зазначено що таким є: АДРЕСА_1 . На дану заяву приватним виконавцем надано відповідь, яка боржником не оскаржена. Адреса місця реєстрації боржника підтверджується також відповіддю Боринської селищної ради, наданою на запит призваного виконавця. В червні 2023 року боржник подала приватному виконавцю заяву про визнання поточного рахунку у банку для здійснення видаткових операцій, яка останнім задоволена, що підтверджується винесеною постановою від 08 червня 2023 року. 20 лютого 2024 року приватним виконавцем повторно винесено постанови про арешт коштів боржника. 07 квітня 2025 року виконавцем надіслано вимогу-виклик боржнику на адреси: АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_1 з`явитись 24 квітня 2025 року о 13:30 год. для дачі пояснень з приводу виконавчого документа, що підтверджується списком №07/04/2025 згрупованих поштових відправлень листів поданих в АТ «Укрпошта» ВПЗ 79029. На вимогу приватного виконавця боржник не з`явився. Вимога, скерована на адресу АДРЕСА_2 отримана боржником 10 квітня 2025 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Проте, така від боржника з адреси: АДРЕСА_1 повернулася без вручення, з відміткою поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою», датованою 17 квітня 2025 року Згідно з відповіді Західного міжрегіонального управління державної служби з питань праці від 17 квітня 2025 року за боржником не зареєстровано рухомого майна, що підлягає реєстрації або взяттю на облік відповідно до наданих повноважень. Згідно з відповіді Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 24 квітня 2025 року за боржником не зареєстровано земельних ділянок. Згідно з відповіді ТСЦ 4644 РСЦ ГСЦ МВС у Львівській області від 18 квітня 2025 року за боржником не зареєстровано транспортних засобів. Згідно з відповіді Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області від 05 травня 2025 року боржник документована паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 від 13 червня 2014 року, виданий органом 4637, статус діючий та серії НОМЕР_2 від 20 лютого 2018 року, виданий органом 4634, статус діючий. Згідно з відповіді Головного центру обробки спеціальної інформації державної прикордонної служби України від 21 квітня 2025 року відсутня інформація щодо перетину державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України громадянином в період з 21 квітня 2022 року по 21 квітня 2025 року. Також приватним виконавцем з`ясовано, що боржник отримував дохід від ТОВ «Експосервіс» в І-ІІ кв. 2021 року в сумі 18 762 грн 20 коп. та 21 496 грн 42 коп. відповідно, а починаючи з І кв. 2022 року по ІV кв. 2024 року отримувала щомісячний дохід від Управління соціального захисту населення Самбірсської РДА. В інші періоди дохід у боржника відсутній. Згідно з частиною першою статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1- 4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження. Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення. Тлумачення абзацу першого частини першої статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» ( в редакції Закону України № 2475-VIII) свідчить, що виконавець не повинен пересвідчуватися в отриманні боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження, оскільки це суперечить положенню частини першої статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» згідно з якою копія постанови про відкриття виконавчого провадження направляється рекомендованим поштовим відправленням, та боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі Вказане узгоджується з правовим висновком, викладеним у постановах Верховного Суду від 28 січня 2021 року в справі № 643/8028/15 (провадження № 61-10442св20), від 18 березня 2021 року в справі № 520/10954/15-ц (провадження № 61-7198св20), від 11 серпня 2021 року в справі №619/4981/13ц (провадження № 61-18721св20), який є усталеним в судовій практиці щодо застосування цієї норми Закону (див. постанови Верховного Суду від 17 серпня 2022 року в справі № 404/6999/13 (провадження № 61-19859св21), від 20 вересня 2022 року в справі № 203/4640/21 (провадження № 61-5592св22), від 16 грудня 2022 року в справі № 757/2272/14 (провадження № 61-9008св21), від 06 листопада 2024 року в справі № 2-1042/12 (провадження № 61-17316св23), від 27 листопада 2024 року в справі № 457/227/16-ц (провадження № 61-7585св23)). Перевіряючи законність оскарженої ухвали, колегія суддів вважає, що матеріали цивільної справи містять достатньо доказів та обґрунтувань того, що приватним виконавцем вчинено усі належні дії по виконавчому провадженню ВП № 66678881 у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження» з метою виконання рішення суду, проте боржник ухиляється від виконання рішення суду та не вживає заходів щодо виконання такого, на виклики приватного виконавця не з`являється, декларацію про доходи та майно боржника не подав, заборгованість не погашає, достеменно знаючи, що грошові кошти на його рахунках арештовані. Майна, на яке можна звернути стягнення у боржника немає. Також колегія суддів вважає, що тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України не порушуватиме її прав як боржника, передбачених статтею 33 Конституції України та статтею 2 Протоколу № 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки передбачене законодавством України, а застосування такого обмеження зумовлене ухиленням від виконання зобов`язань, покладених на неї судовим рішенням, яке, незважаючи на те, що набрало законної сили, не виконується впродовж більш як 2 років. В контексті зазначеного, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції постановлена з неправильним застосуванням норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення питання щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, а доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду. Відповідно до вимог пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення, або змінити рішення. За приписами частини першої статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Згідно частини другої статті 376 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню; порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Враховуючи, що доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду, оскаржену ухвалу необхідно скасувати, прийняти нове судове рішення про задоволення подання приватного виконавця. Відповідно до статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд, відповідно, змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України). З урахуванням висновків суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги, з огляду на положення пункту 16 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір», згідно з якими судовий збір не справляється за подання позовної заяви, апеляційної скарги у справах про тимчасове обмеження права громадян України на виїзд за межі території України, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також для розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відсутні. Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 376, 382 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,

УХВАЛИВ: апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Львівського області Шелінської Юлії Андріївни задовольнити. Ухвалу Турківського районного суду Львівської області від 26 травня 2025 року скасувати, прийняти нове судове рішення. Подання приватного виконавця виконавчого округу Львівського області Шелінської Юлії Андріївни про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України задовольнити. Тимчасово обмежити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа, шляхом заборони перетинати державний кордон України до виконання своїх зобов`язань за виконавчим написом № 2729, виданим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою Оленою Миколаївною 16 липня 2021 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Ідея Банк» невиплачених в строк грошових коштів на підставі договору кредиту та страхування № Z62.00117.004357024 від 20 вересня 2018 року, укладеного між акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 , строк платежу за яким настав 20 липня 2019 року, на загальну суму 84 620 грн 99 коп., з яких: 9 175 грн 92 коп. - строковий основний борг; 33 944 грн 77 коп. - прострочений основний борг; 12 364 грн 02 коп. - прострочені проценти; 318 грн 11 коп. строкові проценти; 423 грн 45 коп. строкова плата за обслуговування кредиту; 23 558 грн 45 коп. прострочена плата за обслуговування кредиту; 2 936 грн 27 коп. пеня; 1 900 грн 00 коп. плата за вчинення виконавчого напису. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Повна постанова проголошена 31 липня 2025 року. Головуючий С.М. Копняк Судді: С.М. Бойко А.В. Ніткевич