Постанова Запорізький апеляційний суд № 336/3380/24

Дата документу 29.07.2025 Справа № 336/3380/24 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 336/3380/24 Провадження №22-ц/807/1148/25 Головуючий в 1-й інстанції Звєздова Н.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 липня 2025 року місто Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого, судді-доповідачаКухаря С.В. суддів:Полякова О.З., Трофимової Д.А., секретарВолчанова І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в особі представника адвоката Шумського Ігоря Васильовича на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 04 квітня 2025 року, ухвалене у м. Запоріжжі в порядку окремого провадження у справі за заявою ОСОБА_3 , заінтересована особа: районна адміністрація Запорізької міської ради по Шевченківському району як орган опіки та піклування, про визнання особи недієздатною та призначення опікуна,- В С Т А Н О В И В: У квітні 2024 року представник заявника адвокат Шумський І.В., звернувся до суду з вказаною заявою, в якій просив: 1) визнати недієздатним ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 ; 2) призначити громадянина України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) опікуном ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Заява обґрунтована тим, що заявник ОСОБА_4 є племінником ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є інвалідом ІІ групи загального захворювання, перебуває на обліку в КНЗ «Запорізька обласна психіатрична лікарня» та має діагноз: енцефалопатія, органічне порушення головного мозку, та потребує постійного стороннього догляду. Батьки ОСОБА_1 давно померли, рідні сестри перебувають за межами України, а дружини чи дітей в нього немає. Заявник по справі - ОСОБА_3 є єдиним близьким родичем ОСОБА_1 . У зв`язку із вище викладеним, заявник просив суд визнати ОСОБА_1 недієздатним та призначити його опікуном, оскільки останній не має інших родичів, які б могли здійснювати за ним постійний догляд. Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 04 квітня 2025 року, заяву задоволено частково. Визнано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Тбілісі Грузія - недієздатним. В задоволенні решти вимог заяви -відмовлено. Тимчасово покладено обов`язки опікуна над недієздатним ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на орган опіки та піклування Запорізької міської ради по Шевченківському району м. Запоріжжя до вирішення питання про призначення опікуна, в порядку визначеному законодавством. Встановлено строк дії рішення в частині визнання недієздатною ОСОБА_1 два роки з моменту набрання цим рішенням законної сили. Роз`яснено заявнику та зацікавленим особам, що скасування рішення суду про визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, яка була визнана недієздатною, в разі її видужання або значного поліпшення її психічного стану здійснюється за рішенням суду на підставі відповідного висновку судово-психіатричної експертизи за заявою опікуна, членів сім`ї, органу опіки та піклування або самої особи, визнаної недієздатною. Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в особі представника адвоката Шумського Ігоря Васильовича подали апеляційні скарги, в яких посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просили скасувати рішення суду в частині відмови у задоволенні вимог заяви та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення таких вимог. Узагальненими доводами апеляційних скарг є те, що ОСОБА_1 не має родичів на території України, які б виявили бажання та були спроможні здійснювати над ним опіку, і матеріали справи не свідчать про протилежне. Судом першої інстанції ототожнено поняття «опіки» та «постійного догляду», що призвело до невірних висновків з приводу відсутності у заявника підстав для призначення опікуном. Подання опіки та піклування безпідставно не прийнято до уваги при ухваленні рішення, при цьому покладання обов`язку щодо опіки на вказаний орган обмежить права недієздатного на відповідний догляд, який би він мав за наявності призначеного опікуна. Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційних скарг і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню бьтз наступних підстав. Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини, відповідно ч. 4 ст. 376 ЦПК України. Судом першої інстанції встановлено, що з висновку судово-психіатричного експерта №455 від 14.10.2024 слідує, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виявляє ознаки психічного розладу у вигляді деменції, внаслідок органічного ураження головного мозку травматичного генезису. Тому, він не може розуміти значення своїх дій та керувати ними. (а.с.172-176) Також у мотивувальній частині висновку експертом зазначено, що « ОСОБА_1 встановлена 2 група інвалідності безстроково. Самостійно на вулицю не виходить. До крамниці не ходить, покупки не робить, рахунок грошам не веде. Суспільним транспортом не користується. Самостійно одягається, але одежу по сезону не вибере. Гігієнічні процедури виконує після неодноразових нагадувань. Приглядає доглядальниця. Психічний стан: не розуміє де знаходиться, дезорієнтований у поточній даті, не називає пору року. Безпомічний.» Кваліфікація експерта сумнівів не викликає. Доказів, що ставили б під сумнів висновок експерта, в судовому засіданні не здобуто. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання ОСОБА_1 недієздатним. Згідно з поданням районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району, орган опіки та піклування вважає можливим призначити ОСОБА_3 опікуном над дядьком ОСОБА_1 (а.с. 156) Заявник - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . Батьками заявника є ОСОБА_5 . ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ця обставина підтверджується свідоцтвом про народження заявника та відповідним нотаріальним перекладом (13, 14-16). Мати заявника - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 має рідну сестру - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (тітка заявника) та має рідного брата - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (дядько заявника (а.с. 52, 53). ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 мають спільних батьків: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 . Це рідні дідусь та бабуся заявника. Дідусь помер в 70-роках минулого століття, а бабуся померла ІНФОРМАЦІЯ_8 (а.с. 61). ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований та фактично мешкає у АДРЕСА_1 (а.с. 30) Заявник ОСОБА_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 10). Судом встановлено та підтверджено поясненнями сторін, що з ОСОБА_1 постійно мешкає жінка, яка переїхала з окупованої території та здійснює постійний догляд за ним: прибирає у будинку, готує йому їжу, пере речі, допомагає по господарству, здійснює за ним догляд. Заявник ОСОБА_3 буває у будинку 2-3 рази на місяць, де мешкає ОСОБА_1 та привозить продукти та гроші. Разом вони не проживають, зареєстровані по різним адресам. Відмовляючи у задоволенні заяви в частині призначення ОСОБА_3 опікуном ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що подання органу опіки та піклування в особі районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району про призначення ОСОБА_3 опікуном над недієздатним дядьком ОСОБА_1 не містить належної мотивації, а також будь-яких обґрунтувань з посиланням на наявні докази щодо можливості заявника бути опікуном та визначення конкретних обставин, які зумовлюють необхідність такого призначення, а містить лише посилання на можливість заявника бути опікуном над ОСОБА_1 . При цьому, ОСОБА_3 є приватним виконавцем та є платником податків (а.с. 19, 17,18) та здійснює свою діяльність на постійній основі. Так, судом справа неодноразово призначалась до судового розгляду, заявник ОСОБА_3 09.09.2024, 30.12.2024, 10.03.2025 звернувся до суду з клопотаннями про неможливість його особистої участі у судових засіданнях, оскільки він як державний виконавець буде проводити заплановані заздалегідь виконавчі дії за межами м. Запоріжжя, що також свідчить про неможливість заявника надавати особисто постійний догляд своєму дядькові ОСОБА_1 , який є інвалідом ІІ групи та потребує постійного догляду. Матеріали справи також не містять будь-яких доказів про наявність у ОСОБА_3 позитивного відношення, прив`язаності до особи, яка бажає стати опікуном, що свідчило б про наявність довірливих та доброзичливих стосунків між ними, а, відтак, і про те, що призначення опікуном саме заявника відповідатиме його інтересам. Таким чином, судом не було здобуто доказів того, що заявник, який на даний час працює приватним виконавцем, та, кандидатуру якого орган опіки і піклування вважає прийнятною, має достатнього часу для опіки над ОСОБА_1 , дбатиме про підопічного, забезпечить його постійним доглядом і вживатиме заходів щодо захисту прав та інтересів свого дядьки та в цілому зможе виконувати обов`язки опікуна. З вказаними висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду погоджується частково, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 300 ЦПК України, суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна. Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЦК України, опіка встановлюється над фізичними особами, які визнані недієздатними. Частиною 1 ст. 60 ЦК України визначено, що суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування. Відповідно до ст. 63 ЦК України опікуна або піклувальника призначає орган опіки та піклування, крім випадків, встановлених статтею 60 цього Кодексу. Опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника. Відповідно до положень п.3.1, 3.2 Правил опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України від 26.05.1999 за №34/166/131/88, при призначенні опікуна (піклувальника) беруться до уваги його можливості виконувати опікунські обов`язки, стосунки між ним та підопічним. Опікун чи піклувальник призначається лише за його згодою, і як право з числа родичів чи близьких підопічному осіб. Відповідно до п.2 ч.1 ст.64 ЦК України, опікуном або піклувальником не може бути фізична особа поведінка та інтереси якої суперечать інтересам фізичної особи, яка потребує опіки або піклування. Згідно з поданням районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району, орган опіки та піклування вважає можливим призначити ОСОБА_3 опікуном над дядьком ОСОБА_1 (а.с. 156). Таким чином, орган опіки та піклування в межах своїх повноважень, на основі наданих заявником документів, здійснивши відповідну перевірку, а також зважуючи, що від інших осіб не надходило заяв щодо призначення їх опікуном недієздатного, надав згоду на призначення заявника опікуном. Будь яких порушень законодавства, щодо надання такої згоди, процесуальних чи матеріальних, судом першої інстанції не встановлено. Посилання суду першої інстанції на те, що у ОСОБА_1 є тітка ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , і доказів її перебування за межами України суду не надано, тобто недієздатний має ще одного родича, яка може здійснювати за ним постійний догляд, є хибними з огляду на відсутність інших осіб, окрім ОСОБА_3 , які б виявили бажання бути опікуном недієздатного. Обставин передбачених п.2 ч.1 ст.64 ЦК України, також при розгляді справи встановлено не було. Суд першої інстанції в обґрунтування прийнятого рішення не навів будь-яких переконливих аргументів, у чому саме поведінка ОСОБА_3 суперечить інтересам його дядька, визнаного судом недієздатним. Сама по собі вказівка на наявність у заявника офіційного працевлаштування та постійної зайнятості, не проживання з недієздатним за однією адресою, неможливості надання постійного догляду, не свідчить про будь-який конфлікт інтересів, зважуючи, що у справі вирішується питання щодо призначення опіки, а не надання постійного догляду, як за текстом рішення зазначено судом першої інстанції. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено поясненнями сторін, що з ОСОБА_1 постійно мешкає жінка, яка переїхала з окупованої території та здійснює постійний догляд за ним: прибирає у будинку, готує йому їжу, пере речі, допомагає по господарству, здійснює за ним догляд. Заявник ОСОБА_3 буває у будинку 2-3 рази на місяць, де мешкає ОСОБА_1 та привозить продукти та гроші. Таким чином, заявник за власною ініціативою та за власний рахунок найняв жінку для здійснення щоденного догляду за ОСОБА_1 , не маючи статусу опікуна, а лише зважуючи на родинні стосунки, що вказує на його відповідальну поведінку і бажання безкорисливої допомоги. Таким чином, висновки суду щодо неможливості призначення ОСОБА_3 опікуном свого дядька ОСОБА_1 ґрунтуються на припущеннях, що є недопустимим, а доводи апеляційних скарг в цій частині є обґрунтованими. Зважуючи на викладене, рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимог заяви щодо призначення ОСОБА_3 опікуном ОСОБА_1 є таким, що підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення в цій частині щодо задоволення вказаних вимог. Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Керуючись ст.ст. 367, 374, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,- ,- УХВАЛИВ: Апеляційні скарги ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в особі представника адвоката Шумського Ігоря Васильовича задовольнити. Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 04 квітня 2025 року у цій справі скасувати в частині відмови у задоволенні вимог заяви щодо призначення ОСОБА_3 опікуном недієздатного ОСОБА_1 скасувати. Прийняти в цій частині нову постанову. Встановити опіку над ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , мешкає за адресою АДРЕСА_1 , призначити його опікуном ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , мешкає за адресою АДРЕСА_3 . В решті рішення залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови. Повна постанова складена 31 липня 2025 року. Судді: С. В. Кухар О. З. Поляков Д. А. Трофимова