Постанова Кропивницький апеляційний суд № 388/1138/25

Кропивницький апеляційний суд № провадження 33/4809/491/25 Головуючий у суді І-ї інстанції Баранський Д. М. Категорія - 130 Доповідач у суді ІІ-ї інстанції Олексієнко І. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29.07.2025 року. м. Кропивницький Кропивницький апеляційний суд у складі: головуючого судді Олексієнко І.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кропивницький, справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Долинського районного суду Кіровоградської області від 11.07.2025, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 визнано винним за ч.2 ст.130 КУпАПта накладено на нього стягнення у виді штрафу у розмірі 2000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що дорівнює 34 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки В С Т А Н О В И Л А: Постановою Долинського районного суду Кіровоградської області від 11 липня 2025 року ОСОБА_1 визнаний винним за те, що він 11 травня 2025 року о 00:18 годині в Кіровоградській області, Кропивницькому районі, м. Долинській, вул. Івана Яковенка, 143, керував транспортним засобом «ЗАЗ 110307», державний номерний знак НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів). Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку за допомогою «Alcotest Drager» та в закладі охорони здоров`я в лікаря-нарколога відмовився. Правопорушення вчинено повторно протягом року, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 2 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Своє рішення суд мотивував тим, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП підтверджується наступними доказами: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 598808 від 11 травня 2025 року, відеозаписами з місця події, що доданий до протоколу про адміністративне правопорушення. У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду як незаконну та необґрунтовану, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом не в повній мірі взято до уваги, що відповідно до відеозаписів з нагрудної камери поліцейського ні на місці зупинки транспортного засобу ні в медичному закладі він від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння не відмовлявся. При цьому, перебуваючи у відділенні поліції він жодних заперечень з приводу огляду на стан алкогольного сп`яніння не висловлював та не відмовлявся від проходження огляду, та і не міг цього зробити так як у нього там стався судомний напад і він потребував невідкладної медичної допомоги. В зв`язку з цим, під час перебування у приміщенні відділення поліції №1 м. Долинська, шляхом виклику за №103 бригади невідкладної швидкої допомоги йому була надана медична допомога. Крім того, як видно з відеозаписів з нагрудної камери поліцейського, під час перебування у відділенні поліції стан його здоров`я унеможливлював проведення огляду на стан сп`яніння зокрема із застосуванням алкотестера «Драгер». Проте, в зв`язку з тим що стан здоров`я не поліпшився, він каретою швидкої допомоги був доставлений у Долинську ЦРЛ. Відповідно до відеозаписів з нагрудної камери поліцейського, перебуваючи вже в приміщенні лікарні, поліцейський запропонував йому пройти огляд на стан сп`яніння і повідомив, що він ніби то ухиляється від такого огляду, на що він, перебуваючи на ношах, відповів що не ухиляється, а йому погано. Вказані обставини, а саме той факт, що він вже в 01 год 30 хв. 11.05.2025 був госпіталізований, підтверджують що його стан здоров`я в період адміністративного затримання та складання протоколу за ч.2 ст. 130 КУпАП дійсно потребував надання медичної допомоги, і це вказує на те, що в моїх діях відсутній умисел на ухилення від проходження огляду на стан сп`яніння. Зазначає також, що відповідно до протоколу про адміністративне затримання, АП318 № 052285, він 11.05.2025р. в 00:19 год. був затриманий та доставлений у відділення поліції №1 м. Долинська. Коли перебував у відділенні поліції, в нього з`ясовувалось чи потребую він правової допомоги, на що він відповів, що йому погано і він потребує правової допомоги. В зв`язку з цим, поліцейським по телефону повідомлено центр безоплатної правової допомоги. Черговий працівник центру безоплатної правової допомоги повідомив що захисник прибуде протягом 2-х годин. Незважаючи на це, не дочекавшись прибуття захисника, в період адміністративного затримання, поліцейським продовжувалося складання матеріалів за ч.2 ст. 130 КУпАП, чим порушили його право на захист. Отже, враховуючи те, що у справі відсутні докази про те, що він відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, а навпаки містяться докази того, що він дійсно потребував медичної допомоги і не ухилявся від проходження огляду, відтак в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення. 29.07.2025 особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 в телефонному режимі повідомив про те, що не має можливості з`явитися в судове засідання та заявив клопотання в усній формі про розгляд справи без його участі, що підтверджується прийнятою телефонограмою від ОСОБА_1 . При цьому неявка ОСОБА_1 не перешкоджає судовому розгляду, тому апеляційний суд приходить до висновку про можливість розгляду адміністративної справи за відсутності апелянта, що не суперечить вимогам ст. 294 КУпАП. Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд приходить до наступного висновку. До початку апеляційного розгляду від особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 надійшла заява про відвід судді Олексієнко І.С. по справі № 33/4809/491/25 (№388/1138/25) за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Долинського крайонного суду Кіровоградської області від 11.07.2025, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП. Заява про відвід судді Олексієнко І.С. вмотивована тим, що цією ж суддею раніше розглядалася його апеляційна скарга по справі №388/1640/24 за ч. 1 ст. 130 КУпАП і постановою від 28.11.2024 його апеляційна скарга була залишена без задоволення, а тому вважає, що це вказує на наявність обставин, які об`єктивно можуть вказувати на можливу упередженість судді, що є підставою для відводу. Вивчивши матеріали справи, вважаю, що у задоволенні заяви слід відмовити з таких підстав. Кодекс України про адміністративні правопорушення не містить підстав та порядку вирішення питання про відвід (самовідвід) судді, в зв`язку з чим за аналогією закону слід керуватись нормами Кримінального процесуального кодексу України. У ст.75 КПК України визначений виключний перелік обставин, що виключають участь судді в кримінальному провадженні. Згідно ч. 5 ст.80 КПК України відвід повинен бути вмотивованим. Згідно пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, а наявність безсторонності повинна визначатися за суб`єктивними та об`єктивними критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. У кожній окремій справі слід враховувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступень, що свідчать про безсторонність суду. У відповідності до практики Європейського суду з прав людини, при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспект, а саме наявність безсторонності, має визначатися за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. Щодо суб`єктивної складової даного поняття потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. При чому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. Заявлений ОСОБА_1 відвід судді в рамках розгляду даної справи про адміністративне правопорушення є безпідставним, оскільки не наведено обставин, які б викликали сумніви щодо необ`єктивності та неупередженості судді, а наведені доводи є необґрунтованими, оскільки незгода сторони з процесуальним рішенням судді в іншій адміністративній справі щодо ОСОБА_1 за інших обставин, не може бути достатньою підставою для відводу. Обставини, які б виключали участь судді Олексієнко І.С. у розгляді даної справи, в ході розгляду заяви про відвід не встановлені, відтак заява про відвід задоволенню не підлягає. Відповідно до положень ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи. Згідно ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Положеннями ч. 1 та 2 ст. 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. В статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України»,статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»(ЄСПЛ) вказано, що стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права. У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту. Так, диспозицією частини першої статті 130 КУпАП встановлено, що відповідальність за вказаною нормою закону настає у разі, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або під впливом лікарських препаратів що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває у стані такого сп`яніння, чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або що до вживання лікарських препаратів що, що знижують увагу та швидкість реакції. Повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП, тягне за собою накладення адміністративного стягнення у межах санкції ч. 2 ст. 130 КУпАП. Перевіривши матеріали справи та дослідивши зібрані по справі докази, апеляційний суд вважає, що у відповідності до вимог ст.ст. 245, 251 КУпАП районний суд об`єктивно з`ясував всі обставини даної справи і, врахувавши досліджені по справі докази, правильно дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, оскільки останній порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України і його вина повністю підтверджується: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 598808 від 11.05.2025, в якому зафіксовано, що 11 травня 2025 року о 00:18 годині в Кіровоградській області, Кропивницькому районі, м. Долинській, вул. Івана Яковенка, 143, ОСОБА_1 керував транспортним засобом «ЗАЗ 110307», державний номерний знак НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів). Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку за допомогою «Alcotest Drager» та в закладі охорони здоров`я в лікаря-нарколога відмовився; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 11.05.2025, актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціального технічного приладу, в яких зафіксовано відмову ОСОБА_1 від проходження таких оглядів; протоколом про адміністративне затримання АПЗ 18 №052285 від 11.05.2025; відеозаписом, з нагрудної камери працівника поліції, який був безпосереднім очевидцем подій 11.05.2025, який містяться на цифровому носії інформації DVD-R диску. В той же час, пункт 2.5 Правил дорожнього руху України покладає на водія обов`язок на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Наведена норма не містить виключень і обставин, які б надавали водію право відмовитись від такого огляду. Процедура проведення огляду особи на визначення стану сп`яніння регулюється вимогами ст. 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС та МОЗ від 09.11.2015 № 1452/735 (далі по тексту Інструкція № 1452/735). Як убачається з матеріалів справи протокол про адміністративне правопорушення та додатки до нього, складені у відповідності до вимог чинного законодавства. Так, згідно диску, на якому міститься відеозапис, відображено рух автомобіля «ЗАЗ 110307», державний номерний знак НОМЕР_1 та шляхом увімкнення проблискових маячків синього та червоного кольорів працівники поліції вимагають водія цього автомобіля зупинитись, однак водій автомобіля не виконав вимогу. Поліцейські почали його переслідувати. Після зупинки транспортного засобу, шляхом блокування автомобіля, поліцейські застосували до водія цього автомобіля адміністративне затримання. Водієві роз`яснено про його затримання. Потім водія працівники поліції доставили до відділення поліції, де останній продовжує поводитись неадекватно, систематично виражається до поліцейських нецензурною лайкою. Далі встановлено особу ОСОБА_1 та повідомлено, що він керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме має запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. У зв`язку з цим поліцейський запропонував водієві пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою алкотестера «Drager» або в лікаря-нарколога. Водій не надав поліцейському відповіді. Поліцейський повторно йому запропонував пройти такий огляд, однак водій повторно не надав поліцейському з цього приводу відповіді. Після цього поведінка водія стала неадекватною у зв`язку з чим поліцейським йому було викликано швидку медичну допомогу. З огляду на зміст ситуації, що відбувалась між водієм та поліцейськими, такого роду поведінка водія розпочалась після пропозиції поліцейського пройти повторний огляд на стан алкогольного сп`яніння. При цьому систематично, інтенсивно, чіткою мовою, без якихось зволікань у висловленні, голосно, з особливою зухвалістю продовжує виражатися нецензурною лайкою до працівників поліції, ображає їх. За цих обставин водій без будь-яких фізичних проблем назвав поліцейському номер телефону з метою зателефонувати на нього та повідомити про його затримання. Далі водій продовжує лежати у відділенні поліції на підлозі доки не приїхала швидка медична допомога та виражається нецензурною лайкою, при цьому знову ж таких вчиняє ці дії систематично, інтенсивно, чіткою мовою, без якихось зволікань у висловленні, голосно, з особливою зухвалістю, стверджуючи, що йому не можна нервувати. Водію поліцейським роз`яснено його права та повідомлено про складання стосовно нього протоколів про адміністративні правопорушення. Коли водія у супроводженні поліцейського було доставлено до медичного закладу та поліцейський утретє запропонував йому пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці або в лікаря-нарколога, водій повідомив, що йому погано та він від огляду не ухиляється. Таким чином, поліцейським були встановлені відповідні ознаки алкогольного сп`яніння у ОСОБА_1 , що в свою чергу мало своїм наслідком законну вимогу про проходження огляду на встановлення стану сп`яніння. Зафіксовані відеозаписом обставини, які були здійснені поліцейським за допомогою нагрудного відеореєстратора, безумовно стосуються вчиненого правопорушення, що надає можливість повно та об`єктивно дослідити їх, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку поліцейських та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Отже, в матеріалах справи про адміністративне правопорушення немає жодних даних щодо протиправності дій працівників поліції, зокрема на час складання протоколу, щодо оскарження таких дій та його результатів. Також, апелянтом не наведено обставин, які б доводили упередженість або будь-яку зацікавленість працівників поліції у результатах розгляду справи або притягненні ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. Судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції, які долучені до протоколу про адміністративне правопорушення. Дані відеозаписів є належними та допустимими доказами, оскільки вони отримані у встановленому законом порядку та дозволяють повно і всебічно встановити обставини вчиненого адміністративного правопорушення. Отже, зміст відеозапису з місця події доводить, що 11 травня 2025 року о 00:18 годині в Кіровоградській області, Кропивницькому районі, м. Долинській, вул. Івана Яковенка, 143, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «ЗАЗ 110307», державний номерний знак НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів). Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку за допомогою «Alcotest Drager» та в закладі охорони здоров`я в лікаря-нарколога відмовився. При цьому, при впевненості у відсутності алкоголю, водій зобов`язаний був підтвердити свою добросовісність відповідним тестом на місці зупинки транспортного засобу чи у лікарні. Однак своїми правами розпорядився самостійно, що є наслідком відповідальності за ухилення від огляду на стан сп`яніння, яке виразилось відмовою, зафіксованою відеозаписом. Диск із відеозаписами містить саме фіксацію адміністративного правопорушення зазначеного у протоколі про адміністративне правопорушення та джерелом доказів, які долучаються до матеріалів адміністративної справи, відповідно до вимог КУпАП. Апеляційний суд вважає, що працівники поліції діяли в межах повноважень та у спосіб, встановлений Законом України «Про національну поліцію» та Закону України «Про правовий режим воєнного стану», з дотриманням вимог «Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану», порушень працівниками поліції вимог чинного законодавства не встановлено. Аналізуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов повно та об`єктивно дослідив надані докази, надав їм правильну правову оцінку та прийшов до обґрунтованого висновку про порушення ОСОБА_1 п. 2.5 ПДР України та про наявність підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.130 КУпАП, що знайшло своє підтвердження і під час апеляційного розгляду справи. При цьому, апеляційний суд зауважує, що керування транспортним засобом водієм, який підозрюється в тому, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння, створює реальну небезпеку, яка може призвести до тяжких наслідків. Що стосується доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що він не відмовлявся від проходження огляду на стан сп`яніння, оскільки мав погане самопочуття то вони повністю спростовуються відеозаписом подій, згідно якого поліцейські повідомили водію про те, що у них є підстави вважати, що він перебуває у стані алкогольного сп`яніння, оскільки має відповідні ознаки. Останньому пропонувалось пройти огляд на стан сп`яніння або на місці зупинки т/з, або в закладі охорони здоров`я, із роз`ясненням йому наслідків відмови від огляду, на що ОСОБА_1 нічого не відповідав. З наявного в справі відеозапису убачається, що ОСОБА_1 чіткою мовою, без якихось зволікань у висловленні, з особливою зухвалістю продовжував виражатися нецензурною лайкою до працівників поліції, без будь-яких фізичних проблем називав поліцейському номер телефону з метою зателефонувати на нього та повідомити про його затримання, та після приїзду швидкої медичної допомоги продовжував лежати на підлозі й виражатись нецензурною лайкою, стверджуючи, що йому не можна нервувати. Такого роду поведінка водія зовсім не переконує суд у тому, що в нього були якійсь фізичні перешкоди пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, який за своїм характером не вимагає якихось особливих фізичних зусиль. Той факт, що нібито він мав погане самопочуття, тому не пройшов відповідний огляд ніяким чином не впливає на порушення ним приписів п. 2.5 ПДР України, так як не виконання цього пункту ПДР та відповідно вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП є закінченим з моменту відмови водія від проходження огляду у встановленому законом порядку, після чого здійснюється збір доказів, складання матеріалів, протоколу тощо, тобто розпочинається провадження в справі про адміністративне правопорушення на підставі конкретного факту правопорушення, встановленого згідно визначеної процедури, яке не може бути зупинене (скасоване) тільки через саму неналежну поведінку водія щодо виконання своїх обов`язків. Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до ПДР України водій транспортного засобу повинен не просто погодитись на проведення огляду на стан сп`яніння, а своєю поведінкою забезпечити реальну можливість проведення такого огляду і не створювати перешкоди для проведення такого огляду, висуваючи безпідставні умови, які значно ускладнюють або взагалі унеможливлюють проведення такого огляду. Апеляційний суд неодноразово зазначав, що відмова водія транспортного засобу від проходження огляду мотивована незгодою із доводами поліцейського про наявність у водія ознак сп`яніння, вимогою забезпечити участь адвоката, не звільняє від відповідальності, оскільки за своїм змістом спрямована на невиконання вимог п.2.5 ПДР та утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч.2 КУпАП. Апеляційний суд звертає увагу, що факт відмови водія від проходження огляду на стан сп`яніння за своїм правовим змістом є правопорушенням, а не процесуальною дією, яка дозволяє виявити волевиявлення особи, яка підозрюється у керуванні транспортним засобом у стані сп`яніння щодо її бажання проходити огляд на стан сп`яніння у встановленому законом порядку. Апеляційний суд вважає, що законодавець передбачив настання адміністративної відповідальності за відмову від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, саме з метою забезпечення неможливості ухилитись від проходження такого огляду водіями, які підозрюються у керуванні транспортним засобом у стані сп`яніння. Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що оформлення адміністративних матеріалів відбулося у відсутності захисника, суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке. Так, законодавством України про адміністративні правопорушення не передбачено обов`язковості залучення захисника під час з`ясування особою, уповноваженою на складання протоколу про адміністративне правопорушення, обставин, необхідних для складання протоколу, а так само під час оформлення самого протоколу. В той же час, апеляційний суд враховує, що у межах розгляду цієї справи ОСОБА_2 реалізував право користуватися послугами захисника Чепули І.В. про що свідчить договір про надання юридичних послуг від 05 червня 2025 року. А тому, сама по собі, зазначена апелянтом обставина, на переконання апеляційного суду, не завадила ОСОБА_1 реалізувати права, надані йому законом, у тому числі право на захист. Апеляційний суд не вбачає порушення судом першої інстанції права на захист ОСОБА_1 , оскільки його інтереси мав можливість представляти його захисник, який надавав клопотання про закриття провадження у справі з наведенням обґрунтування, а також про визнання доказів в справі неналежними та недостовірними тощо. Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Як і не встановлено істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для скасування постанови, як про це просить в апеляційній скарзі апелянт. Даючи оцінку доводам, викладеним у апеляційній скарзі, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справах «Серявін та інші проти України», «Трофимчук проти України», «Проніна проти України»). Отже, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо наведення обґрунтування рішення, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Апеляційний суд враховує, що викладені в цій постанові висновки прийнятого рішення та його мотивування є достатніми і зрозумілими та відповідають вимогам закону. В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Таким чином, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати транспортним засобом, тим самим погодившись нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна. Крім того, з урахуванням вищезазначених обставин справи, районний суд правильно обрав вид та розмір адміністративного стягнення, а саме у виді штрафу у розмірі 34 000 грн. з позбавлення права керування транспортними засобами строком на 3 роки, що є мінімально можливим, як видом, так і розміром адміністративного стягнення, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 130 КУпАП, та за даних обставин справи, з урахуванням особи правопорушника, послужить його вихованню в дусі додержання Законів України, поваги до правил співжиття та запобігання вчиненню ним нових правопорушень. За таких обставин, районний суд правильно дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП та обґрунтовано призначив йому вид та розмір стягнення в межах санкції вказаної статті, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для скасування постанови районного суду та закриття провадження у справі, як того просить апелянт у своїй апеляційній скарзі. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Долинського районного суду Кіровоградської області від 11 липня 2025 щодо ОСОБА_1 - без зміни. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя