Постанова Кропивницький апеляційний суд № 403/92/24

Кропивницький апеляційний суд № провадження 33/4809/268/24 Головуючий у суді І-ї інстанції Баранський Д. М. Категорія - 126 Доповідач у суді ІІ-ї інстанції Олексієнко І. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20.05.2024 року. м. Кропивницький Кропивницький апеляційний суд у складі: головуючого судді Олексієнко І.С., із секретарем Степановою Д.К., за участю захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Ларченко І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кропивницький дистанційно в режимі відеоконференції справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Долинського районного суду Кіровоградської області від 15 квітня 2024 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не працює визнано винним за ч.5 ст.126 КУпАП і накладено на нього стягнення у виді штрафу у розмірі 2400 (двох тисяч чотирьохсот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що дорівнює 40 800 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 років, без оплатного вилучення транспортного засобу В С Т А Н О В И Л А: Постановою Долинського районного суду Кіровоградської області від 15 квітня 2024 року ОСОБА_1 визнаний винним за те, що він 10 лютого 2024 року о 10.50 годині по вул.Шевченка, 67 в смт.Седнівка Устинівської територіальної громади Кропивницького району Кіровоградської області керував транспортним засобом «ВАЗ 21011» державний номерний знак НОМЕР_1 , не маючи права керування таким транспортним засобом, так як посвідчення водія відповідної категорії не отримував. Правопорушення вчинено повторно протягом року. До адміністративної відповідальності притягувався 29 серпня 2023 року постановою серії ЕАТ № 7624281 за ч. 2 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, чим порушив вимоги пункту 2.1 (а) Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.5 ст. 126 КУпАП. Своє рішення суд мотивував тим, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення доказана матеріалами справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серія ААД № 546538 від 10 лютого 2024 року; довідкою інспектора адміністративної практики КРУП ГУНП в Кіровоградській області про відсутність у ОСОБА_1 посвідчення водія; копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕАТ № 7624281 від 29 серпня 2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення до штрафу в розмірі 3400 грн. та відеозаписом з місця події на оптичному носії даних DVD-R. У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить змінити постанову суду в частині накладенні адміністративного стягнення та виключити з резолютивної частини постанови вказівку про позбавлення права керування транспортними засобами на строк п`ять років, без оплатного вилучення транспортного засобу.Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд не повно з`ясував всі обставини справи. Так, місцевим судом залишено поза увагою те, що він ніколи не отримував водійське посвідчення на право керування транспортним засобом, тому суд не вправі був застосовувати такий захід стягнення, як позбавлення права керування транспортними засобами. Так, у пункті 28 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23 грудня 2005 року роз`яснено, що: «позбавлення права керувати транспортними засобами можна застосовувати тільки як основне адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених ч.3 ст. 121, ч. 4 ст. 122, ст. 122-2, ч.3 ст. 123, статтями 124 і 130 КУпАП. Можливості накладати на винну особу таке стягнення як додаткове цей Кодекс не надає. Суди не вправі застосовувати його й тоді, коли винна особа вже позбавлена такого права або взагалі його не мала». З аналізу обставин розгляду справи слідує, що він під час вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, не був водієм в розумінні Правил дорожнього руху України, оскільки не був наділений спеціальним правом керування транспортним засобом. Також просить визнати пом`якшуючою обставину, що він навчається на водійських курсах, є студентом відокремленого структурного підрозділу «Бобринепький аграрний Фаховий коледж ім. В.Попика Білоцерківського національного аграрного університету» та має надію після закінчення коледжу стати машиністом-механіком. Крім того, його батько мобілізований до лав ЗСУ та станом на сьогоднішній день перебуває на лінії фронту та призначити мінімальне стягнення. Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши висновок захисника Ларченко І.М., що діє в інтересах ОСОБА_1 , яка підтримала апеляційну скаргу, апеляційний суд приходить до наступного висновку. Аналіз матеріалів справи та безпосередньо рішення місцевого суду, яке оскаржується апелянтом, дає підстави для висновку, що суд, розглядаючи дану справу, дотримався положень статей 245, 280 КУпАП, відповідно до яких провадження у справах про адміністративні правопорушення має забезпечувати повне, всебічне й об`єктивне з`ясування всіх обставин справи, що сприяє постановленню законного та обґрунтованого рішення, яке виключало б його двозначне тлумачення і сумніви щодо доведеності вини певної особи у вчиненні адміністративного правопорушення. Згідно п. 2.1 А Правил дорожнього руху встановлено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Згідно ч.ч.9, 10 ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353-ХІІ, право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. Забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами. Диспозиція ч. 5 ст. 126 КУпАП передбачає відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою четвертою цієї статті: - керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом; - керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами; - керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами. Як слідує з протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 546538 від 10 лютого 2024 року, цього ж дня 10.50 годині по вул.Шевченка, 67 в смт.Седнівка Устинівської територіальної громади Кропивницького району Кіровоградської області ОСОБА_1 керував транспортним засобом «ВАЗ 21011» державний номерний знак НОМЕР_1 , не маючи права керування таким транспортним засобом, так як посвідчення водія відповідної категорії не отримував, порушивши таким чином вимоги п. 2.1 «а» Правил дорожнього руху України, що вчинено повторно протягом року. В протоколі про адміністративне правопорушення, який був предметом розгляду суду, зазначено про роз`яснення ОСОБА_2 його прав, передбачених ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП. Протокол підписаний ОСОБА_1 без жодних зауважень та заперечень, що також підтверджує обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення. Вказаний протокол відповідає вимогам ст.ст.254, 256 КУпАП, складений уповноваженою на те особою, визначеною ст.255 КУпАП, а наведені у ньому обставини об`єктивно стверджуються іншими доказами, дослідженими судом по справі. До протоколу про адміністративне правопорушення додано копію постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАТ №7624281 від 29.08.2023. Вказаною постановою на ОСОБА_1 накладено штраф в розмірі 3400 грн. за ч. 2 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом, не маючи права керування відповідним транспортним засобом. Згідно довідки, виданої КРУП ГУНП в Кіровоградській області вбачається, що по даних Інформаційного порталу Національної поліції України, громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 посвідчення водія не отримував. Факт скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення підтверджується також іншими доказами, зокрема: диском, на якому міститься розгляд справи суб`єктом владних повноважень на місці зупинки автомобіля марки «ВАЗ 21011» державний номерний знак НОМЕР_1 під час керування ОСОБА_1 . Отже, винуватість та кваліфікація дій ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП України доведена належним чином перевіреними, оціненими та викладеними у постанові суду доказами. Проте, є не обґрунтованими доводи апеляційної скарги про неможливість накладення на особу, яка не отримувала раніше посвідчення водія, адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом, з огляду на таке. Так, апелянт посилається на п.28 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», відповідно до якого позбавлення права керувати транспортними засобами можна застосовувати тільки як основне адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених ч.3 ст.121, ч.4 ст.122, ст.122-2, ч.3 ст.123, ст.ст.124і 130 КпАП. Можливості накладати на винну особу таке стягнення як додаткове цей Кодекс не надає. Суди не вправі застосовувати його й тоді, коли винна особа вже позбавлена такого права або взагалі його не мала. Посилання на вказаний пункт є безпідставним, оскільки, ст.126 КУпАПсеред наведеного в ньому переліку статей відсутня. Пункт 28 Постанови, викладений в редакції від 19 грудня 2008 року, а ч.5 ст.126 КУпАПвведена в дію Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху» № 1231-IX від 16 лютого 2021року. Санкція ч.5 ст.126 КУпАПоднозначно та без будь-яких сумнівів передбачає стягнення у виді штрафу та позбавлення права керування транспортним засобом особи, яка раніше була позбавлена права керування. Чинне адміністративне законодавство розрізняє таких суб`єктів, як осіб, які здійснюють керування транспортним засобом та водія транспортного засобу. Відмінність вказаних суб`єктів полягає в тому, що водій транспортного засобу - це особа, яка здійснює керування таким транспортним засобом на законних підставах, оскільки набула у встановленому законом порядку право керування транспортним засобом. На відміну від водія, суб`єкт, передбачений ч.2 ст.126 КУпАП, - це особа, яка не має (не набувала) права керування транспортним засобом у встановленому законом порядку. В даному випадку ч.2 ст.126 КУпАПє спеціальною нормою, яка врегульовує відповідальність особи, яка здійснює керування транспортним засобом, не отримавши на це відповідного права. Частина 5 ст.126 КУпАПє спеціальною нормою, яка передбачає відповідальність особи, яка не має права керування транспортним засобом, однак, здійснює таке керування повторно, протягом року. При цьому санкція ч.5 ст.126 КУпАПвстановлює обов`язкове стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на строк від 5 до 7 років. Зважаючи на вищевикладене, особа, яка не має права на керування транспортними засобами, однак повторно протягом року вчинила правопорушення у вигляді такого керування, є суб`єктом правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, і до такої особи в обов`язковому порядку застосовується накладення стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами. З урахуванням зазначеного і судової практики, що склалась упродовж останнього часу, рівними перед законом, в частині накладення стягнення та реалізації своїх прав, будуть як особи, які на час вчинення зазначеного адміністративного правопорушення офіційно не отримали посвідчення водія на право керування транспортними засобами, так і особи, які отримали таке посвідчення. При цьому об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного суду в постанові від 04 вересня 2023 року (справа №702/301/20) звертала увагу на підвищену суспільну небезпечність дій осіб, які керують транспортними засобами, не маючи достатніх теоретичних і практичних знань та не отримавши у передбаченому законом порядку посвідчення водія, оскільки вірогідність настання дорожньо-транспортної пригоди у такому випаду є значно вищою, а тому попереджувальна мета додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами у такому випадку набуває особливого значення. Обґрунтовуючи доводи, наведені у вказаній постанові Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного суду дійшла висновку, що суд може призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами незалежно від того, чи мала така особа на момент вчинення правопорушення отримане у передбаченому законом порядку посвідчення на право керування транспортними засобами. При цьому санкції ч. 5 ст. 126 КУпАП є безальтернативними стосовно видів стягнень, які мають бути накладені на особу, що порушила відповідні вимоги ПДР; дискреційні повноваження суду згідно з цією нормою поширюються виключно на визначення строку позбавлення права керування та вилучення транспортного засобу. За таких обставин, викладені в апеляційній скарзі доводи про неможливість накладення адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами є безпідставними. З огляду на наведене, накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 5 років, є правомірним. Посилання в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_1 навчається на водійських курсах, є студентом відокремленого структурного підрозділу «Бобринецький аграрний Фаховий коледж ім. В.Попика Білоцерківського національного аграрного університету» та має надію після закінчення коледжу стати машиністом-механіком. Крім того, його батько мобілізований до лав ЗСУ, не може слугувати беззаперечною підставою для задоволення вимог апеляційної скарги з урахуванням встановленої законодавцем санкції, характеру вчиненого діяння та суспільної небезпеки правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП. Отже, викладені обставини вказують на те, що місцевий суд повно і всебічно дослідив матеріали справи, надав правильну оцінку доказам та обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги апеляційний суд не вбачає. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Долинського районного суду Кіровоградської області від 15 квітня 2024 року щодо нього без зміни. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя: