Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/30867/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 30 липня 2025 року м. Дніпросправа № 160/30867/24 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Юрко І.В., Чабаненко С.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.01.2025 року в адміністративній справі №160/30867/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,- В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 29.08.2024 року № 1981273-2412-0461-UA12020010000033698, № 1981289-2412-0461-UA12020010000033698, № 1981306-2412-0461-UA12020010000033698, № 1981259-2412-0461-UA12020010000033698. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 січня 2025 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 29.08.2024 року №1981273-2412-0461-UA12020010000033698, №1981289-2412-0461-UA12020010000033698, №1981306-2412-0461-UA12020010000033698, №1981259-2412-0461-UA12020010000033698. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 понесені позивачем судові витрати в сумі 1211,20 грн. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржене рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції є не обґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального права. Апелянт вказує, що судом першої інстанції неправильно встановлено обставини у справі, оскільки позивач не надав жодного документу на підтвердження належності його права на пільгу по земельному податку з фізичних осіб, як багатодітному батьку (посвідчення батьків багатодітної сім`ї). Вважає, що відповідач діяв у спосіб та в порядку, визначеному чинним законодавством України, тому позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив відмовити у задоволенні скарги позивача, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на скаргу, встановила наступне. Позивач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 1210100000:03:081:0043) площею 0,0891 га., що підтверджується наявним в матеріалах справи витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. 29.08.2024 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області прийнято податкові повідомлення-рішення: № 1981273-2412-0461-UA12020010000033698, № 1981289-2412-0461-UA12020010000033698, № 1981306-2412-0461-UA12020010000033698, № 1981259-2412-0461-UA12020010000033698, якими нараховано позивачу суму податкового зобов`язання з земельного податку за 2021-2024 рік на загальну суму 32 231,02 грн. Позивач не погодившись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями звернувся до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області з заявою від 30.10.2024 року, в якій вказав про наявність пільги визначеною статтею 281 Податкового кодексу України (далі - ПКУ), а саме є фізичною особою, яка виховує трьох дітей віком до 18 років, та просить її надати. Листом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 07.11.2024 року №76012/6/04-36-24-12-13 відмовлено позивачу у застосуванні пільги та повідомлено, що «… ОСОБА_1 є батьком трьох, дітей до 18 років та надані копії свідоцтв про народження дітей. При цьому і посвідчення батьків багатодітної сім`ї до пакету документів не надано, що унеможливлює надання пільги по земельному порідку як фізичній особі, яка виховує трьох і більше дітей віком до 18 років. Таким чином, фізична особа ОСОБА_1 для отримання пільги щодо сплати земельного податку має подати до контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки заяву довільної форми про надання пільги та документ, що посвідчують його право на пільгу (посвідчення батьків багатодітної сім`ї). На підставі наданих Вами документів буде проведена звірка по нарахованим сумам земельного податку за 2021-2024 роки та у разі необхідності буде прийнято повідомлення-рішення форми «Ф»». Не погоджуючись із вказаними рішеннями податкового органу про нарахування податкового зобов`язання з земельного податку, позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом. Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України). Підпунктом 16.1.4 п. 16.1 статті 16 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VІ передбачено обов`язок платників податків сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, встановлених цим Кодексом. Грошове зобов`язання платника податків відповідно до п.п. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня. Згідно з п. 57.1 ст. 57 ПК України, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом, для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У свою чергу, відповідно до п. 57.3. ст. 57 ПК України, у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1- 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 робочих днів, наступних за днем такого узгодження. Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону. За визначенням наведеним у пункті 14.1 статті 14 ПК України земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу) (підпункт 14.1.72); землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди (підпункт 14.1.73); земельна ділянка - частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, цільовим (господарським) призначенням та з визначеними щодо неї правами (підпункт 14.1.74); плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147). Згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Справляння плати за землю здійснюється відповідно до положень розділу ХIII ПК України. Відповідно до підпункту 269.1.1 пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв). В силу приписів підпункту 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПК України об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні. Таким чином обов`язок платника податку сплачувати плату за землю виникає у власників та землекористувачів з дня виникнення права власності або користування земельною ділянкою. Відповідно до пункту 286.1 статті 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Положеннями пункту 287.1 статті 287 ПК України передбачено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році. Статтею 281 ПК України встановлені пільги щодо сплати земельного податку для фізичних осіб. Так, від сплати податку звільняються: - особи з інвалідністю першої і другої групи; - фізичні особи, які виховують трьох і більше дітей віком до 18 років; - пенсіонери (за віком); - ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; - фізичні особи, визнані законом особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Згідно з пунктом 281.2 статті 281 ПК України звільнення від сплати податку за земельні ділянки, передбачене для відповідної категорії фізичних осіб пунктом 281.1 цієї статті, поширюється на земельні ділянки за кожним видом використання у межах граничних норм: - для ведення особистого селянського господарства - у розмірі не більш як 2 гектари; - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка): у селах - не більш як 0,25 гектара, в селищах - не більш як 0,15 гектара, в містах - не більш як 0,10 гектара; - для індивідуального дачного будівництва - не більш як 0,10 гектара; - для будівництва індивідуальних гаражів - не більш як 0,01 гектара; - для ведення садівництва - не більш як 0,12 гектара. При цьому, відповідно до підпункту 281.1.2 статті 281 ПК України від сплати земельного податку з фізичних осіб звільняються фізичні особи, які виховують трьох і більше дітей віком до 18 років. Згідно з підпунктом 284.2 статті 284 ПК України передбачено, що якщо право на пільгу у платника виникає протягом року, то він звільняється від сплати податку починаючи з місяця, що настає за місяцем, у якому виникло це право. У разі втрати права на пільгу протягом року податок сплачується починаючи з місяця, що настає за місяцем, у якому втрачено це право. Як встановлено судом першої інстанції, 29.08.2024 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області прийнято податкові повідомлення-рішення: № 1981273-2412-0461-UA12020010000033698, № 1981289-2412-0461-UA12020010000033698, № 1981306-2412-0461-UA12020010000033698, № 1981259-2412-0461-UA12020010000033698, якими нараховано позивачу суму податкового зобов`язання з земельного податку за 2021-2024 рік на загальну суму 32 231,02 грн. Позивач не погодившись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями звернувся до ГУ ДПС у Дніпропетровській області з заявою від 30.10.2024 року, в якій вказує про наявність пільги визначеною ст. 281 Податкового кодексу України (далі - ПКУ), а саме є фізичною особою, яка виховує трьох дітей віком до 18 років, та просить її надати. Головне управління ДПС у Дніпропетровській області листом № 76012/6/04-36-24-12-13 від 07.11.2024 року відмовлено у застосуванні пільги та повідомили, що «… ОСОБА_1 є батьком трьох, дітей до 18 років та надані копії свідоцтв про народження дітей. При цьому і посвідчення батьків багатодітної сім`ї до пакету документів не надано, що унеможливлює надання пільги по земельному порідку як фізичній особі, яка виховує трьох і більше дітей віком до 18 років. Таким чином, фізична особа ОСОБА_1 для отримання пільги щодо сплати земельного податку має подати до контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки заяву довільної форми про надання пільги та документ, що посвідчують його право на пільгу (посвідчення батьків багатодітної сім`ї). На підставі наданих Вами документів буде проведена звірка по нарахованим сумам земельного податку за 2021-2024 роки та у разі необхідності буде прийнято повідомлення-рішення форми «Ф»». Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що з урахуванням викладених вище обставин позивач є особою на яку розповсюджується приписи статті 281 Податкового кодексу України та яка підпадає до категорії осіб, які звільняються від сплати земельного податку. Щодо посилань представника податкового органу на те, що у відповідності до приписів пункту статті 281 Податкового кодексу України на позивача покладається обов`язок щодо подання до податкового органу відповідної заяви довільної форми про надання пільги та документ, що посвідчують його право на пільгу (посвідчення батьків багатодітної сім`ї) про застосування пільги, суд першої інстанції обґрунтовано визначив наступне. Так, ОСОБА_1 є особою, яка виховує трьох дітей віком до 18 років, що підтверджується: Свідоцтвом про народження ОСОБА_2 серії НОМЕР_1 , мати ОСОБА_3 ; Свідоцтвом про народження ОСОБА_4 серії НОМЕР_2 , мати ОСОБА_3 ; Свідоцтво про народження ОСОБА_5 серії НОМЕР_3 , мати ОСОБА_6 ; Свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_4 ; Нотаріально завірена заява від ОСОБА_3 від 26.04.2024 року про те, що позивач по справі виховує, фінансово забезпечує їх спільних дітей. Тобто, факт виховання позивачем по справі трьох дітей віком до 18 років підтверджений належними та допустимими доказами та не заперечується листом відповідача № 76012/6/04-36-24-12-13 від 07.11.2024 року. Так, відповідно до п. 281.2 ст. 281 ПК України, звільнення від сплати податку за земельні ділянки передбачене для відповідної категорії фізичних осіб пунктом 281.1 цієї статті, поширюється на земельні ділянки за кожним видом використання у межах граничних норм:281.2.1. для ведення особистого селянського господарства - у розмірі не більш як 2 гектари; 281.2.2. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка): у селах - не більш як 0,25 гектара, в селищах - не більш як 0,15 гектара, в містах - не більш як 0,10 гектара; 281.2.3. для індивідуального дачного будівництва - не більш як 0,10 гектара; 281.2.4. для будівництва індивідуальних гаражів - не більш як 0,01 гектара; 281.2.5. для ведення садівництва - не більш як 0,12 гектара. В даному випадку позивачу на праві власності належить земельна ділянка, яка має цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована в межах міста та має площу 0,0891 га, що не перевищує встановлені п. 281.2 ст. 281 ПК України граничні нормативи. Таким чином, суд першої інстанції правильно вважав безпідставними посилання представника податкового органу на те, що позивачу необхідно було подати до уповноваженого органу відповідну заяву довільної форми про надання пільги та документ, що посвідчують його право на пільгу (посвідчення батьків багатодітної сім`ї), оскільки, матеріалами справи підтверджено та не заперечується відповідачем, що позивачем 30.10.2024 року було подано таку заяву, в якій вказує про наявність пільги визначеною ст. 281 Податкового кодексу України, а саме є фізичною особою, яка виховує трьох дітей віком до 18 років, та просить її надати. За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення адміністративного позову. Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні. Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 січня 2025 року в адміністративній справі №160/30867/24 залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 січня 2025 року в адміністративній справі №160/30867/24 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення. Головуючий - суддя С.В. Білак суддя І.В. Юрко суддя С.В. Чабаненко