Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 320/5711/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/5711/19 Головуючий у І інстанції - Терлецька О.О. Суддя-доповідач - Мельничук В.П. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 23 листопада 2020 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: Головуючого-судді: Мельничука В.П., суддів: Лічевецького І.О., Оксененка О.М., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, В С Т А Н О В И Л А: ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління ДФС у Київській області, в якому просила визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення: № 2824885-1302 від 04.05.2017, № 254202-5002-1002 від 19.06.2018, № 415528-5006-1002 від 07.03.2019. В обґрунтування позовних вимог Позивачем зазначено, що спірні рішення є протиправними, оскільки у відповідності до норм Податкового кодексу України земельна ділянка, що належить їй на праві власності не є об`єктом оподаткування, а тому вона є особою, яка звільнена від сплати земельного податку, який нарахований спірними рішеннями. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2020 року адміністративний позов задоволено. Визнати протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення форми „Ф": № 2824885-1302 від 04.05.2017, № 254202-5002-1002 від 19.06.2018, № 415528-5006-1002 від 07.03.2019. Не погоджуючись з постановленим рішенням, Головне управління ДПС у Київській області подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити. В апеляційній скарзі Головне управління ДПС у Київській області посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. Апеляційна скарга мотивована тим, що Відповідач під час прийняття оспорюваних рішень, діяв в межах повноважень та з дотриманням вимог чинного законодавства, у зв`язку з чим підстави для задоволення адміністративного позову відсутні. Відзиву Позивача на апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області до суду апеляційної інстанції не надходило, що не перешкоджає розгляду справи. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 є громадянином України та має статус постраждалого від Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням (категорії 4) серії НОМЕР_1 . 16.08.2019 на запит Позивач отримала наступні податкові повідомлення-рішення форми "Ф": - від 04.05.2017 № 2824885-1302, яким нараховано земельний податок з фізичних осіб в розмірі 659,05 грн.; - від 19.06.2018 № 254202-5002-1002, яким нараховано земельний податок з фізичних осіб в розмірі 32 95,28 грн. - від 07.03.2019 № 415528-5006-1002, яким нараховано земельний податок з фізичних осіб в розмірі 219,69 грн. Вважаючи, що земельний податок за вищевказаними рішеннями нараховано неправомірно, Позивач звернулась з даним позовом до адміністративного суду. Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що оскільки Позивач має у власності земельну ділянку площею 0.0625 га в м. Біла Церква, то у відповідності до пп. 281.1.5 п. 281.1 ст. 281 ПК України Позивач звільнена від сплати земельного податку, як особа яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України, використання землі є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону. Згідно п. п. 14.1.72, 14.1.73 Податкового кодексу України земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу), землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди. Відповідно до підпунктів 269.1.1, 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі. Згідно з підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 Податкового кодексу України об`єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні. Згідно із пунктом 286.1 статті 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Згідно абз. 1 п. 287.1 ст.287 ПК України, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. При розгляді апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на положення п. 281.1 ст. 281 Податкового кодексу України, якими передбачено, що від сплати податку звільняються: інваліди першої і другої групи; фізичні особи, які виховують трьох і більше дітей віком до 18 років; пенсіонери (за віком); ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни; гарантії їх соціального захисту"; фізичні особи, визнані законом особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Звільнення від сплати податку за земельні ділянки, передбачене для відповідної категорії фізичних осіб п. 281.1 ст. 281 Податкового кодексу України, поширюється на одну земельну ділянку за кожним видом використання у межах граничних норм: - для ведення особистого селянського господарства - у розмірі не більш як 2 гектари; - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка): у селах - не більш як 0,25 гектара, в селищах - не більш як 0,15 гектара, в містах - не більш як 0,10 гектара; - для індивідуального дачного будівництва - не більш як 0,10 гектара; - для будівництва індивідуальних гаражів - не більш як 0,01 гектара; - для ведення садівництва - не більш як 0,12 гектара. Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до державного акту на право власності на землю серія ЯЕ № 586497 Позивач є власником земельної ділянки площею 0.0625 га, розташовану за адресою вул. Польова, 108, м. Біла Церква, Київська область. Цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд. Вказаний розмір земельної ділянки (0.0625 гектара) не перевищує, встановлений п. 281.1 ст. 281 Податкового кодексу України, розмір (0,10 гектара), а відтак суд першої інстанції вірно встановив, що Позивач звільнена від сплати земельного податку, як особа яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, у власності якої перебуває земельна ділянка, що не є об`єктом оподаткування. Суд першої інстанції обґрунтовано вказав, що Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду достатньо доказів на підтвердження правомірності прийнятих рішень, та не довів, що земельна ділянка Позивача площею 0,0625 гектара, розташована в м. Біла Церква Київської області є об`єктом оподаткування в розумінні статті 270 Податкового кодексу України. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правомірності висновків суду першої інстанції. Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Розглянувши доводи Головного управління ДПС у Київській області, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий-суддя: В.П. Мельничук Судді: І.О. Лічевецький О.М. Оксененко