Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 360/91/25

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 липня 2025 року справа №360/91/25 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Компанієць І.Д., суддів: Гайдара А.В., Казначеєва Е.Г., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу адвоката Юрко Олени Григорівни, що діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 21 березня 2025 року у справі № 360/91/25 (головуючий суддя у І інстанції Чернявська Т.І.) за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо непроведення нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення у період з 19 липня 2022 року по 31 грудня 2023 року з визначенням посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня відповідного календарного року, встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2022 рік (2481,00 грн), Законом України Про Державний бюджет України на 2023 рік (2684,00 грн), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 7, 14, 15 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704; - зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 19 липня 2022 року по 31 грудня 2023 року з визначенням посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня відповідного календарного року, встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2022 рік (2481,00 грн), Законом України Про Державний бюджет України на 2023 рік (2684,00 грн), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704, з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів як для військовослужбовців з одночасною компенсацією утриманого податку на доходи фізичних осіб, що передбачена Порядком виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №

44. В обґрунтування позову зазначив, що проходив військову службу, з якої звільнений 17 жовтня 2024 року. В період військової служби відповідач протиправно розраховував грошове забезпечення позивача із застосуванням розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на 1 січня 2018 року. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 21 березня 2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка полягає у незастосуванні при обчисленні та виплаті ОСОБА_1 місячного грошового забезпечення за період з 19 липня 2022 року по 31 грудня 2022 року, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2022 рік станом на 1 січня 2022 року. Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити ОСОБА_1 перерахунок місячного грошового забезпечення за період з 19 липня 2022 року по 31 грудня 2022 року, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2022 рік станом на 1 січня 2022 року (2270,00 грн), на відповідний тарифний коефіцієнт, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум, з утриманням з донарахованих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №

44. Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка полягає у незастосуванні при обчисленні та виплаті ОСОБА_1 місячного грошового забезпечення за період з 1 січня 2023 року по 19 травня 2023 року, грошової допомоги для оздоровлення за 2023 рік розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2023 рік станом на 1 січня 2023 року. Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити ОСОБА_1 перерахунок місячного грошового забезпечення за період з 1 січня 2023 року по 19 травня 2023 року, грошової допомоги для оздоровлення за 2023 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2023 рік станом на 1 січня 2023 року (2481,00 грн), на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум, з утриманням з донарахованих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №

44. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погодившись з судовим рішенням представник позивача звернулася з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову з ухваленням в цій частині постанови, якою позов задовольнити за період з 19.05.2023 по 31.12.2023. Обґрунтування апеляційної скарги Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про часткове задоволення позовних вимог тільки до 19.05.2023 включно, оскільки норми постанови КМУ № 481 не відповідають приписам Законів № 2017, № 2011 та Конституції України, оскільки грошове забезпечення військовослужбовця, як соціальна гарантія, повинно визначатися виключно на підставі соціальних стандартів, якими не є сума коштів в розмірі 1762 грн. Отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення п.4 Постанови № 704 в редакції до 24.02.2018 року, яка була чинна до набрання законної сили постановою КМУ №

103. Тому позовні вимоги за період з 19.05.2023 по 31.12.2023 також підлягають задоволенню. Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2025 року апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_3 на рішення суду першої інстанції від 21 березня 2025 року у справі № 360/91/25 повернуто на підставі ч. 2 ст. 298, п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України. Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. З огляду на зазначене, суд надає оцінку законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції тільки в межах доводів апеляційної скарги представника позивача. Враховуючи режим роботи суддів та працівників апарату Першого апеляційного адміністративного суду з часу введення на території України правового режиму воєнного стану, з метою збереження життя та здоров`я, а також забезпечення безпеки суддів та працівників апарату суду, дана постанова прийнята колегією суддів за умови наявної можливості доступу колегії суддів до матеріалів адміністративної справи. Апеляційним судом витребувано у Луганського окружного адміністративного суду справу, однак суд першої інстанції листом повідомив, що всі документи у цій справі сформовано в електронному вигляді та експортовано в КП Діловодство спеціалізованого суду. Верховний Суд листом від 19.08.2022 № 2097/0/2-22 на лист вх. № 1730/0/1-22 щодо надання Науково-консультативною радою при Верховному Суді висновку з питань, пов`язаних з електронним адміністративним судочинством повідомив, що підстав для звернення до НКР щодо надання вченими-членами НКР наукових висновків немає. Суд проводить розгляд справи за матеріалами судової справи у паперовій або електронній формі в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч. 9 ст. 18 КАС України). Відповідно до листів Державної судової адміністрації України від 01.08.2018 № 15-14040/18, від 13.09.2018 № 15-17388/18 судами забезпечено сканування та експортування в підсистему Електронний суд матеріалів всіх судових справ, як перебували в провадженні суддів станом на 01.08.2018. Тобто вказана підсистема містить усі матеріали судової справи. Отже, враховуючи зазначені листи, апеляційний суд вважає за можливе здійснити апеляційний перегляд за документами, наявними в підсистемі Електронний суд. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження. Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне. Встановлені обставини справи. ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) з 10 травня 2016 року по 31 жовтня 2020 року проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_5 , а з 31 жовтня 2020 року по 17 жовтня 2024 року проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_6 на посаді начальника відділу забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_1 (військове звання у спірний період підполковник). Відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 04 лютого 2025 року № 594 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 1 січня 2022 року по 17 жовтня 2024 року з урахуванням індексації посадовий оклад останнього на займаній посаді у спірний період, а саме з 19 липня 2022 року по 31 грудня 2023 року, складав 5500,00 грн; оклад за військовим званням підполковник - 1410,00 грн. Згідно з довідкою ІНФОРМАЦІЯ_1 від 17 лютого 2025 року № 790 про розмір грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2022-2023 роки ОСОБА_1 у 2022 році виплачено грошову допомогу на оздоровлення (у розмірі місячного грошового забезпечення) у розмірі 18839,70 грн та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань (виплачувалась у розмірі окладу за військове звання) у розмірі 1410,00 грн; у 2023 році виплачено грошову допомогу на оздоровлення (у розмірі місячного грошового забезпечення) у розмірі 37 982,18 грн, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у 2023 році не виплачувалась. Відповідач зазначив, що грошова допомога на оздоровлення позивачеві виплачена у розмірі місячного грошового забезпечення, виходячи з прожиткового мінімуму на 2018 рік (1762,00 грн) за 2022 рік у розмірі 18839,70 грн (виплачено у січні 2022 року), за 2023 рік у розмірі 37982,18 грн (виплачено у березні 2023 року); матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік виплачена у розмірі окладу за військове звання (застосовано прожитковий мінімум на 2018 рік у розмірі 1762,00 грн) у грудні 2022 року (наказ на виплату від 01 грудня 2022 року № 118), за 2023 рік матеріальна допомога не виплачувалась. Відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (по стройовій частині) від 17 жовтня 2024 року № 298 серед іншого наказано: виплатити позивачу грошову компенсацію за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, в тому числі за минулі роки із розрахунку: за 20 календарних днів щорічної основної відпустки за 2022 рік, за 20 календарних днів щорічної основної відпустки за 2023 рік, за 20 календарних днів щорічної основної відпустки за 2024 рік в розмірі 79523,00 грн; виплатити позивачу компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій виходячи з розміру грошового забезпечення військовослужбовця на день звільнення з військової служби з такого розрахунку: (за 2016 рік за 14 календарних днів, за 2017 рік за 14 календарних днів, за 2018 рік за 14 календарних днів, за 2019 рік за 14 календарних днів, за 2020 рік за 14 календарних днів, за 2021 рік за 14 календарних днів, за 2022 рік за 14 календарних днів, за 2023 рік за 14 календарних днів, за 2024 рік за 14 календарних днів) в розмірі 166 998,30 грн. Відповідно до пункту 13 Інші відмітки грошового атестата від 17 жовтня 2024 року № ГА-27, виданого ІНФОРМАЦІЯ_2 , позивачу виплачено грошову компенсацію за невикористані дні основної відпустки за 2022, 2023, 2024 роки за 20 (двадцять) днів за кожен рік у сумі 79523,00 грн; виплачено грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2021, 2022, 2023, 2024 роки з розрахунку 14 календарних днів за кожен рік в сумі 166 998,30 грн. Суд першої інстанції, частково задовольняючи позов, виходив з того, що за період з 07.02.2020 по 19.05.2023 положення п. 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, до спірних правовідносин підлягає застосуванню п.4 Постанови № 704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - Закону № 294-IX, Закону № 1082-ІХ та Закону № 1928-ІХ, тобто необхідно використовувати для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений на 01 січня відповідного календарного року. Відмовляючи в задоволенні частини позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що після набрання чинності Постановою № 481 з 20 травня 2023 року змінились правила обчислення посадових окладів, окладів за військове звання військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, тому з 20 травня 2023 року відповідач правомірно здійснював розрахунок розміру посадового окладу та окладу за військове звання позивача виходячи з розміру 1762 гривні. Оцінка суду. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Згідно з частиною п`ятою статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей. На підставі частини четвертої статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011) грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова КМУ № 704) затверджені, зокрема, тарифна сітка розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1, а також схема тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком

14. Відповідно до пункту 2 Постанови КМУ № 704 грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Згідно пункту 4 Постанови КМУ № 704 (в первинній редакції) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13,

14. Додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови КМУ № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема, посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. 21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим особам» (далі Постанова КМУ № 103), пунктом 6 якої внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Зокрема, в Постанові КМУ № 704 пункт 4 викладено в такій редакції: «4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14». Постанова КМУ № 103 набрала чинності 24 лютого 2018 року. Проте, зміст приміток до додатків 1 та 14 Постанови КМУ № 704 не був приведений у відповідність з нормою п. 4 цієї ж постанови. На підставі пункту 4 Постановою КМУ № 704 в редакції Постанови КМУ № 103, розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є стала величина - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня 2018 року, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18, визнано протиправним та скасовано п. 6 Постанови КМУ № 103, яким, зокрема, були внесені зміни до в п. 4 Постанови КМУ №

704. Отже, зміни до п. 4 Постанови КМУ № 704, внесені п. 6 Постанови КМУ № 103, з 29 січня 2020 року не підлягають застосуванню. Таким чином, відповідно до п. 4 Постанови КМУ № 704 в редакції, яка діяла до внесення змін п. 6 Постанови КМУ № 103, та вимог п. 1 Приміток до додатку 1 та Примітки до додатку 14 до Постанови КМУ № 704 розміри посадового окладу та окладу за військовими (спеціальними) званнями з 29 січня 2020 року мають визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13,

14. Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначає Закон України від 05 жовтня 2000 року № 2017 «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі - Закон № 2017). Відповідно до статті 6 Закону № 2017 базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров`я та освіти. На підставі частини третьої статті 4 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження. При цьому відповідно до пунктів 1,3 частини другої статті 92 Конституції України виключно законами України встановлюються, Державний бюджет України і бюджетна система України, порядок встановлення державних стандартів (п. 3). Тобто, Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів (окладів за військове (спеціальне) звання) із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили - закону. В свою чергу, Закони України «Про Державний бюджет на 2020 рік», «Про Державний бюджет на 2021 рік», «Про Державний бюджет на 2022 рік», «Про Державний бюджет на 2023 рік» не містять застережень щодо застосування в 2020,2021, 2022 та 2023 роках, як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року. Таким чином, до 01 січня 2020 року положення п. 4 Постанови КМУ № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військове (спеціальне) звання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, не входили в суперечність з Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік». Відповідно до статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акту Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України. Отже, враховуючи, що з 01 січня 2020 року положення п. 4 Постанови КМУ № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів та окладів за військове (спеціальне) звання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, до спірних правовідносин підлягає застосуванню п. 4 Постанови КМУ № 704 в частині, що не суперечить Законам України «Про Державний бюджет на 2022 рік», «Про державний бюджет на 2023 рік» Тобто, розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням, є розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року. Верховний Суд в постанові від 02 серпня 2022 року у справі № 440/6017/21 дійшов до таких висновків: «(…) З 01 січня 2020 року положення п. 4 Постанови КМУ № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою КМУ № 704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів; (...) встановлене положеннями п. 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою КМУ № 704, жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням». Аналогічні висновки викладені Верховним Судом в постановах від 19 жовтня 2022 року у справі № 400/6214/21, від 28 лютого 2023 року у справі № 380/18850/21. Статтею 7 Закону України від 2 грудня 2021 року № 1928-IX "Про Державний бюджет України на 2022 рік" встановлено, що станом на 01.01.2022 прожитковий мінімум на одну працездатну особу дорівнює 2481,00 грн. Статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2023 рік від 03 листопада 2022 року № 2710-IX визначено, що прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня 2023 року становить 2684 гривень. З огляду на вищевикладене суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідачем протиправно у періоді з 19.07.2022 по 19.05.2023 не здійснено нарахування грошового забезпечення позивача, грошової допомоги на оздоровлення за 2022-2023 роки, виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 01 січня відповідного календарного року. Між тим, пунктом 2 постанови КМУ № 481 від 12.05.2023 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704» внесена зміна до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб, викладено абзац перший в такій редакції: установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і

14. Отже пункт 4 Постанови КМУ № 704 в первісній редакції, яка визначала застосування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, був застосовним до 19.05.2023. З 20.05.2023 року застосуванню підлягає розрахункова величина 1762 грн., встановлена пунктом 4 постанови №

704. При цьому частиною четвертою статті 9 Закону № 2011 грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Отже, з 20.05.2023 підстави для визначення розміру посадового окладу та окладу за військовими (спеціальними) званнями, виходячи з розміру прожиткового мінімуму станом на 01.01.2023, та станом на 01.01.2024 - відсутні. Таким чином, оскільки після набрання чинності постановою № 481 з 20 травня 2023 року змінились правила обчислення посадових окладів, окладів за військове звання військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідач з 20 травня 2023 року правомірно здійснював розрахунок розміру посадового окладу та окладу за військове звання позивача виходячи з розміру 1762 гривні, тому позовні вимоги щодо перерахунку грошового забезпечення за період з 20 травня 2023 року по 31 грудня 2023 року не підлягають задоволенню. З огляду на вищевикладене, суд погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог. Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. За приписами пункту 1 частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвали судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Оскільки судове рішення в межах доводів апеляційної скарги є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для її задоволення та скасування рішення суду першої інстанції відсутні. Відповідно до статті 139 КАС України розподіл судових витрат по справі не здійснюється. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу адвоката Юрко Олени Григорівни, що діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 21 березня 2025 року у справі № 360/91/25 залишити без задоволення. Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 21 березня 2025 року у справі № 360/91/25 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення 30 липня 2025 року. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення в порядку, визначеному ст. 328 КАС України. Повне судове рішення складено 30 липня 2025 року. Головуючий суддя І.Д. Компанієць Судді А.В. Гайдар Е.Г. Казначеєв