Постанова 4807 № 336/3705/23

Дата документу 22.07.2025 Справа № 336/3705/23 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЄУН 336/3705/23 Головуючий у І інстанції: Звєздова Н.С. Провадження № 22-ц/807/1354/25 Суддя-доповідач: Поляков О.З. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 липня 2025 року м. Запоріжжя Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі: головуючого: Полякова О.З., суддів: Кочеткової І.В., Кухаря С.В., секретар: Волчанова І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтінгова компанія «СІП»на ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 16 червня 2025 року про розстрочення виконання постанови Запорізького апеляційного суду від 12 лютого 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтінгова компанія «СІП» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «ГВІДОН-ПЛЮС» про стягнення заборгованості,- В С Т А Н О В И Л А: У квітні 2023 року ТОВ «Консалтінгова компанія «СІП» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ТОВ «ВК «ГВІДОН-ПЛЮС» про стягнення заборгованості. Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 05 липня 2024 року позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ТОВ «ВК ГВІДОН-ПЛЮС» на користь ТОВ «КК «СІП» заборгованість у розмірі 284612,56 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 та ТОВ «ВК «ГВІДОН-ПЛЮС» на користь ТОВ «КК «СІП» судовий збір у розмірі по 2134,60 грн з кожного. Постановою Запорізького апеляційного суду від 12 лютого 2025 року рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 05 липня 2024 року скасовано в частині солідарного стягнення з ТОВ «ВК ГВІДОН-ПЛЮС» на користь ТОВ «КК «СІП» заборгованості в сумі 284612,56 грн та судового збору в сумі 2134,60 грн. Ухвалено нову постанову про відмову в задоволенні позову ТОВ «КК «СІП» до ТОВ «ВК «ГВІДОН-ПЛЮС» про стягнення заборгованості в сумі 284612,56 грн та судового збору в сумі 2134,60 грн. Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 05 липня 2024 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «КК «СІП»судового збору в сумі 2134,60 грн змінено, збільшено розмір стягнутого судового збору до 4269,20 грн. В іншій частині рішення залишено без змін. У червні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про розстрочення виконання рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 05 липня 2024 року. В обґрунтування заяви зазначено, що заявниця наразі перебуває закордоном, не має прибутків, окрім соціальної допомоги, не має жодних заощаджень, а її майно знаходиться у прифронтовій зоні, у зв`язку з чим, не може приносити прибутку, достатнього для сплати суми, визначеної вищезазначеним рішенням суду. ОСОБА_1 просила суд розстрочити виконання рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 05 липня 2024 року строком на один рік. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 16 червня 2025 року частково задоволено заяву ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення. Розстрочено виконання постанови Запорізького апеляційного суду від 12 лютого 2025 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «КК «СІП» заборгованості зі сплати спожитих послуг в розмірі 288881,76 грн, на 12 місяців зі щомісячною виплатою ОСОБА_1 на користь ТОВ «КК «СІП» в розмірі 24073,48 грн. Не погоджуючись із вищезазначеною ухвалою суду, ТОВ «КК «СІП»через підсистему «Електронний суд» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, невідповідність їм висновків суду, просить ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 16 червня 2025 року скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні заяви. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що заяву розглянуто за відсутності товариства, яке не було повідомлене належним чином про дату, час і місце судового засідання. Під час ухвалення рішення суд першої інстанції не врахував цілу низку обставин. Так, заборгованість виникла за відшкодування послуг водопостачання за 2022 рік, на теперішній час заборгованість продовжує щомісячно зростати.Об`єкт нерухомості, що є споживачем комунальних послуг використовується для здійснення боржником господарської діяльності та отримання прибутку.Нерухоме майно активно експлуатується, в приміщеннях розміщені магазини, офіси, автомайстерні, автомийка, картинг центр, тощо.Проживання не території іншої держави за рахунок комерційних активів розміщених в місті Запоріжжі, що передаються в оренду не свідчить про скрутний майновий стан.Боржник не надала будь-яких належних і допустимих доказів напідтвердження тяжкого майнового стану, витрат, які заявниця несе на утримання свого сина, тощо. Відзиву на апеляційну скаргу не надходило. У судовому засіданні представники ТОВ «КК «СІП» Севастьянов Р.Ю. та адвокат Клімченко М.Г. наполягали на задоволенні апеляційної скарги, скасуванні оскаржуваної ухвали та відмові в задоволенні заяви. Представник ОСОБА_1 - адвокат Трачук Н.І. заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, оскаржувану ухвалу просила залишити без змін. Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, доводи учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з огляду на таке. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи. Згідно з ч. 1, 2, 5, 7 ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. Розстрочка - спосіб виконання зобов`язання, при якому виконання проводиться не одночасно і в повному обсязі, а частинами і в строки, встановлені наперед. Згідно правових висновків, викладених в постанові Верховного Суду від 27 лютого 2019 року в справі № 796/43/2018, підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. За ч. 3 ст. 435 ЦПК України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Відповідно до ч. 4 ст. 435 ЦПК України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи, тяжке захворювання її самої чи членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Статтею 33 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу, як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням. Системний аналіз зазначених норм законодавства свідчить, що закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи. Підставою для застосування статей 435 ЦПК України і 33 Закону України «Про виконавче провадження» є виняткові обставини, які перешкоджають належному виконанню рішення суду, ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини. Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами. Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 03 червня 2021 року, справа № 9901/598/19 (провадження № 11-440заі20), обов`язковою умовою для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є доведення заявником факту існування обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення та/або роблять його неможливим. Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 10 Постанови від 26 грудня 2003 року № 14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження", задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи із особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім`ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо). Поняття «відстрочення» у розумінні зазначеної норми закону є відкладенням чи перенесенням дати виконання рішення на новий строк, який визначається судом та допускається у виняткових випадках, залежно від обставин справи. Підставою для розстрочення можуть бути конкретні існуючі, об`єктивні, виключні обставини, що ускладнюють виконання судового рішення у встановлений строк або фактично унеможливлюють таке. При розгляді заяв щодо розстрочення виконання судового рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності надання строку відтермінування виконання рішення в цілому. Наявність підстав для відтермінування має бути доведена боржником. Строки відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку для повного виконання рішення суду. Надання такого не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника, натомість повинне базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників. Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. За приписами ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. При цьому, виконання судового рішення має розглядатися як невід`ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (справа «Горнсбі проти Греції»). Термін, протягом якого судове рішення залишається невиконаним, може ставити під сумнів розумність строків судового захисту. При вирішенні питання про затримку виконання судового рішення, слід враховувати інтереси обох сторін, як стягувача так і боржника, та дотримуватися їх балансу. У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 по справі «Шмалько проти України» (заява №60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина «судового розгляду». У рішенні від 17 травня 2005 року по справі «Чіжов проти України» (заява №6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Відповідно до змісту рішення від 20 липня 2004 року Європейського суду з прав людини «Шмалько проти України» право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43). У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що право на доступ до суду включає право на своєчасне виконання рішення (рішення у справі «Трихліб проти України», заява №58312/00, пп.25-32, від 20 вересня 2005 року, у справі «Іммобіліаре Саффі проти Італії», заява №22774/93, ЄСПЛ 1999-V, п.66). Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист. Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру...», а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку. Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежить, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання розстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Відповідно до ч. 3, 4 ст. 435 ЦПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Оцінюючи доводи заяв про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, суди повинні враховувати, що ці заходи не повинні створювати боржнику можливість ухилятися від виконання судового рішення. До уваги повинні братися не лише реальний стан боржника, але й його наміри, що свідчать про бажання виконати рішення. Разом із тим судом першої інстанції не перевірив доказів наявності виняткових обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Колегія суддів зауважує, що звертаючись з заявою про розстрочення виконання судового рішення, ОСОБА_1 не надала жодних доказів скрутного матеріального стану, які б дозволяли суду оцінити її матеріальних стан. Окрім, періодів розрахунку, заява не містить жодного обґрунтування та змістовного опису обставин, які перешкоджають заявниці виконати судове рішення. Перебування закордоном (не підтверджене жодними доказами) саме по собі не може бути підставою для розстрочення рішення суду. Фактично ОСОБА_1 не зазначила жодних обставини, що є істотними і такими, що ускладнюють виконання судового рішення. Відповідно до ч. 1ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що доводи апеляційної скарги є слушними, тому її слід задовольнити, ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 16 червня 2025 року, відповідно до п.п. 2, 4 ч. 1, п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України, слід скасувати, оскільки вона постановлена в результаті неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи, та порушенням норм процесуального права, з ухваленням нової постанови про відмову в задоволенні заяви про відстрочення (розстрочення) виконання рішення суду. Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, - У Х В А Л И Л А : Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтінгова компанія «СІП»- задовольнити. Ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 16 червня 2025 року - скасувати. Ухвалити в цій справі нову постанову, якою: «Заяву ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 05 липня 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтінгова компанія «СІП» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «ГВІДОН-ПЛЮС» про стягнення заборгованості - залишити без задоволення. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає. Повна постанова складена 29 липня 2025 року. Головуючий: Судді: