Постанова Київський апеляційний суд № 753/18780/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження № 22-ц/824/10738/2026 Справа № 753/18780/23 П О С Т А Н О В А Іменем України 01 липня 2026 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Кашперської Т.Ц., суддів Фінагеєва В.О., Яворського М.А., за участю секретаря Діденка А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником Півторак Русланою Анатоліївною, на ухвалу Деснянського районного суду міста Києва в складі судді Сенюти В.О., постановлену в м. Київ 30 березня 2026 року у справі за заявою про розстрочення виконання рішення суду по справі № 753/18780/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальна кредитна компанія» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, в с т а н о в и в : В грудні 2025 року представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Півторак Р.А. звернулась до суду із заявою про розстрочення виконання рішення суду в порядку, передбаченому ст. 435 ЦПК України, просила суд розстрочити виконання судового рішення терміном на 12 місяців. Подану заяву обґрунтовувала тим, що постановою Київського апеляційного суду від 23 квітня 2025 року у справі № 753/18780/23 рішення Деснянського районного суду міста Києва від 18 грудня 2024 року та додаткове рішення Деснянського районного суду міста Києва від 12 лютого 2025 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про часткове задоволення позову. Відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа, виданого Деснянським районним судом міста Києва. В межах виконавчого провадження стягнуто з боржника виконавчий збір, основну винагороду приватного виконавця, накладено арешти на кошти та на все рухоме і нерухоме майно боржника. 15 серпня 2025 року приватним виконавцем Фесик М.О. у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 винесено постанову, відповідно до якої об`єднано виконавчі провадження НОМЕР_1, № НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5 у зведене виконавче провадження НОМЕР_6. Станом на дату звернення до суду з даною заявою, заборгованість ОСОБА_1 у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 становить 2981162,77 грн. Представник зазначає, що ОСОБА_1 регулярно перераховує кошти на визначений рахунок, а також приватний виконавець стягує кошти з рахунків ОСОБА_1 , на які відповідними постановами було накладено арешт, однак, залишок заборгованості, що підлягає до сплати, свідчить про те, що приватним виконавцем здійснюється непропорційний розподіл коштів між виконавчими провадженнями. Разом з цим, ОСОБА_1 має намір в повному обсязі добровільно сплатити на рахунок приватного виконавця заборгованість у виконавчому провадженні № НОМЕР_2, яке перебуває в складі зведеного виконавчого провадження НОМЕР_6, без звернення стягнення на належне йому нерухоме майно. Крім того, представник вказує, що ОСОБА_1 має у приватній власності частину нежитлових приміщень № 5-595 (літера «1К»), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , з яких отримує регулярний дохід у вигляді плати за оренду вказаних приміщень. Однак, на вказані приміщення відповідною постановою у виконавчому провадженні накладено арешт, у разі звернення стягнення на ці приміщення боржник буде позбавлений регулярного доходу та можливості утримувати себе та свою родину, оскільки має на утриманні трьох малолітніх дітей. Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 30 березня 2026 року заяву залишено без задоволення. ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_3 , не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, просив скасувати ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 30 березня 2026 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення. В обґрунтування доводів апеляційної скарги повторно повідомляв фактичні обставини справи. Вказував, що у зведеному виконавчому провадженні кошти стягувача розподіляються пропорційно до належних їм сум, якщо стягнутої суми недостатньо для повного задоволення вимог усіх стягувачів однієї черги, з дотриманням черговості вимог стягувачів за різними виконавчими документами. Наводив зміст ст. 46 Закону України «Про виконавче провадження» щодо черговості задоволення вимог стягувачів у разі недостатності стягнутої суми для задоволення вимог стягувачів, і що з системного аналізу норм права вбачається, що приватний виконавець не наділений свободою вибору щодо черговості погашення вимог стягувачів. Так, у складі зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_6 перебуває 5 виконавчих проваджень п`ятої черги. Зазначав, що регулярно перераховує кошти в рахунок сплати заборгованості за виконавчими провадженнями на рахунок приватного виконавця Фесик М.О., а також приватний виконавець стягує кошти з рахунку ОСОБА_1 , на які відповідними постановами було накладено арешт, однак залишок заборгованості, що підлягає до сплати, свідчить про те, що приватним виконавцем здійснюється непропорційний розподіл коштів між виконавчими провадженнями. Разом з тим, ОСОБА_1 має намір в повному обсязі добровільно сплатити на рахунок приватного виконавця заборгованість у провадженні № НОМЕР_2, яка перебуває в складі зведеного виконавчого провадження НОМЕР_6, без звернення стягнення на належне йому нерухоме майно. Вказував, що станом на дату звернення до суду з даною заявою згідно даних, які містяться у Автоматизованій системі виконавчих проваджень, заборгованість ОСОБА_1 у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 становила 2 981 162,77 грн. Зазначав, що ОСОБА_1 відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно має у приватній власності частину нежитлових приміщень № 5-595 (літера «1К»), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , з яких отримує регулярний дохід у вигляді плати за оренду вказаних приміщень. Однак, на вказані приміщення відповідною постановою у виконавчому провадженні накладено арешт, та у разі звернення на які, боржник буде позбавлений регулярного доходу та можливості утримувати себе та свою родину, оскільки має на утриманні трьох малолітніх дітей: ОСОБА_4 та ОСОБА_4 , 2013 року народження, а також ОСОБА_4 , 2024 року народження, яка відповідно до договору про визначення місця проживання та участь у вихованні дитини, проживає з батьком ОСОБА_1 та перебуває на його повному матеріальному утриманні. Вказував, що судом не взято до уваги подане представником заявника клопотання від 12 лютого 2026 року про долучення доказів до матеріалів справи, відповідно до якого, починаючи з 26 грудня 2025 року по 12 лютого 2026 року ОСОБА_1 на рахунок приватного виконавця Фесик М.О. сплачено заборгованість за виконавчими провадженнями в сумі 624500 грн., що підтверджується відповідними квитанціями, які додаються до даного клопотання. Станом на 12 лютого 2026 року згідно з даних Автоматизованої системи виконавчих проваджень залишок заборгованості у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 складає 2 665 904,93 грн. Таким чином, ОСОБА_1 доведено суду, що в разі розстрочки виконання судового рішення він зможе добровільно виконати судове рішення. Суд не зазначив у судовому рішенні та не врахував часткову сплату боргу за виконавчим провадженням боржником. Крім того, суд не взяв до уваги наявність кризової ситуації в державі (воєнний стан), який, на переконання заявника, слід віднести до виняткових обставин, оскільки введення та продовження в країні воєнного стану не залежить від волі заявника. Враховуючи вищезазначене, ОСОБА_1 об`єктивно не міг враховувати свій матеріальний стан та наявність дітей на утриманні, оскільки введення воєнного стану в Україні прямо вплинуло на фінансове становище заявника. Також суд не взяв до уваги. що наймолодша дитина заявника ОСОБА_4 , 2024 року народження, проживає з батьком ОСОБА_1 та знаходиться до його утриманні. Наголошував, що має намір в повному обсязі добровільно сплатити на рахунок приватного виконавця заборгованість у виконавчому провадженні без звернення стягнення на належне йому нерухоме майно, жодним чином не ухиляється від сплати заборгованості, що підтверджується квитанціями про регулярне перерахування коштів. Починаючи з 13 лютого по 16 квітня 2026 року ОСОБА_1 на рахунок приватного виконавця сплачено заборгованість у зведеному виконавчому провадженні в сумі 865277 грн. Станом на 16 квітня 2026 року заборгованість ОСОБА_1 у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 складає 2 012 092,44 грн. Наводив зміст ст. 435 ЦПК України, наголошував, що закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням всіх обставин справи. Відстрочення виконання судового рішення не є правоперетворюючим судовим рішенням. Саме розстрочення впливає на порядок примусового виконання рішення, а природа зобов`язання залишається незмінною. Стверджував, що можливості сплатити розмір заборгованості в повній мірі на даний час немає, просив суд врахувати його матеріальне становище, яке погіршилось через введення в Україні воєнного стану, наявність малолітніх дітей на утриманні, в зв`язку з чим просив суд про розстрочку виконання рішення суду. Висловлював переконання про наявність підстав для розстрочення рішення суду, оскільки заявник не отримує достатнього доходу для виконання рішення суду одразу в повному обсязі, а також враховуючи введений на території України правовий режим воєнного стану, однак має намір виконати рішення добровільно, сплачуючи заборгованість у виконавчому провадженні. Приватним виконавцем Фесик М.О. направлено заперечення на апеляційну скаргу, в якому приватний виконавець просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. Вказувала, що 14 серпня 2025 року нею, приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Фесик М.О., відкрите виконавче провадження № НОМЕР_2 та інші виконавчі провадження на підставі виконавчих листів, виданих Деснянським районним судом м. Києва у справі № 753/18780/23. 15 серпня 2025 року виконавчі провадження, в тому числі ВП № НОМЕР_2, були об`єднані у зведене виконавче провадження № НОМЕР_6 відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження». В межах примусового виконання рішення приватним виконавцем здійснювались усі передбачені законом виконавчі дії, спрямовані на повне, своєчасне та реальне виконання судового рішення, а саме винесено постанови про відкриття виконавчих проваджень, арешт коштів та майна боржника, здійснено перевірку майнового стану боржника, виявлено належне боржнику рухоме та нерухоме майно, здійснено опис та арешт нерухомого майна боржника, передано арештоване майно на реалізацію шляхом електронних торгів, здійснювався розподіл стягнутих коштів відповідно до вимог чинного законодавства. Таким чином, доводи апелянта щодо нібито незаконності дій приватного виконавця та непропорційності розподілу судових коштів є безпідставними, такими, що не підтверджені належними та допустимими доказами і спростовуються матеріалами виконавчого провадження. Наводила дані щодо залишку боргу по виконавчим провадженням, які входять до складу зведеного виконавчого провадження, пояснювала, що в межах зведеного виконавчого провадження розподіл стягнутих коштів здійснюється не довільно, а автоматично - пропорційно сумам невиконаних вимог за виконавчими документами, які перебувають на виконанні, з урахуванням визначеної Законом України «Про виконавче провадження» черговості задоволення вимог стягувачів. Будь-яких доказів того, що приватним виконавцем було порушено встановлений законом порядок чи механізм пропорційного розподілу коштів, апелянтом суду не надано. Так само відсутні судові рішення, якими було б встановлено незаконність дій приватного виконавця. Вказувала, що посилання апелянта на наявність у нього на утриманні трьох дітей, намір добровільного погашення заборгованості та отримання доходу від передачі нерухомого майна в оренду обґрунтовано були відхилені судом першої інстанції, оскільки зазначені обставини самі по собі не є винятковими у розумінні ст. 435 ЦПК України та не свідчать про існування об`єктивних перешкод для виконання судового рішення. Наявність у боржника дітей є звичайною життєвою обставиною та не може автоматично розцінюватись як безумовна підстава для розстрочення виконання судового рішення, оскільки інше фактично призвело б до необґрунтованого уникнення виконання судових рішень значною кількістю боржників. Крім того, сам факт отримання боржником регулярного доходу від оренди нерухомого майна свідчить про наявність у нього джерел доходу та фінансові можливості для поступового погашення заборгованості без необхідності застосування розстрочення виконання рішення суду. Посилання апелянта на намір добровільно виконати рішення суду також не є належною правовою підставою для розстрочення виконання рішення, оскільки сам по собі намір без фактичного виконання зобов`язання та без надання належних гарантій його виконання не свідчить про наявність виключних обставин, передбачених процесуальним законом. Наголошувала, що відповідно до ч. 3 ст. 435 ЦПК України підставою для розстрочення виконання рішення суду є саме обставини, які істотно ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим, разом з тим, апелянтом не доведено існування таких обставин належними та допустимими доказами. Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Залишаючи без задоволення заяву представника відповідача ОСОБА_1 - Півторак Р.А. про розстрочення виконання рішення суду, суд першої інстанції виходив із того, що заявником не було доведено підстав, встановлених ст. 435 ЦПК України, для розстрочення виконання рішення суду. Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав. Судом встановлено, що постановою Київського апеляційного суду від 23 квітня 2025 року у справі №753/18780/23 рішення Деснянського районного суду міста Києва від 18 грудня 2024 року та додаткове рішення Деснянського районного суду міста Києва від 12 лютого 2025 року скасовано, ухвалено нове судове рішення про часткове задоволення позову: - стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «Універсальна кредитна компанія» заборгованість за кредитним договором № В202104270032 в розмірі 455578,64 грн., з яких: 406766,63 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу та 48812,01 грн. сума заборгованості за відсотками; - стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Універсальна кредитна компанія» заборгованість за кредитним договором № В202210030065 в розмірі 2875000,00 грн, з яких: 2500000,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу та 375000,00 грн. сума заборгованості за відсотками; - стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Універсальна кредитна компанія» витрати із сплати судового збору в розмірі 27790,06 грн.; - стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Універсальна кредитна компанія» витрати з сплати судового збору в розмірі 6349,46 грн.; - стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «Універсальна кредитна компанія» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 60153,40 грн., по 30076,70 грн з кожного. 06 серпня 2025 року Деснянським районним судом міста Києва видано виконавчий лист у вказаній справі. 15 серпня 2025 року приватним виконавцем Фесик М.О. винесено постанову відповідно до якої об`єднано виконавчі провадження НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5 у зведене виконавче провадження № НОМЕР_6. № НОМЕР_2 відкрите на підставі виконавчого листа № 753/18780/23 від 06 серпня 2025 року, що видав Деснянський районний суд міста Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Універсальна кредитна компанія» заборгованість за кредитним договором № B202210030065 в розмірі 2875000,00 грн., з яких: 2500000,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу та 375000,00 грн. сума заборгованості за відсотками; № НОМЕР_3 відкрите на підставі виконавчого листа № 753/18780/23 від 06 серпня 2025 року, що видав Деснянський районний суд міста Києва про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «Універсальна кредитна компанія» заборгованість за кредитним договором № В202104270032 в розмірі 455578,64 грн., з яких: 406766,63 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу та 48812,01 грн. сума заборгованості за відсотками; № НОМЕР_4 відкрите на підставі виконавчого листа № 753/18780/23 від 06 серпня 2025 року, що видав Деснянський районний суд міста Києва про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «Універсальна кредитна компанія» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 60153,40 грн., по 30076,70 грн з кожного; № НОМЕР_5 відкрите на підставі виконавчого листа № 753/18780/23 від 06 серпня 2025 року, що видав Деснянський районний суд міста Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Універсальна кредитна компанія» витрати із сплати судового збору в розмірі 27790,06 грн. 24 вересня 2025 року, керуючись ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Фесик М.О., в межах зведеного виконавче провадження № НОМЕР_6, у виконавчому провадженні яке відкрите першим № НОМЕР_1, направлено вимогу приватного виконавця про зобов`язання ОСОБА_1 надати безперешкодний доступ приватному виконавцю на 02 жовтня 2025 року о 15:00 годині до нежитлових приміщень групи приміщень 5-595 (літера «1К») за адресою: АДРЕСА_1 , для проведення опису та подальшої реалізації шляхом електронних торгів в рахунок погашення заборгованості рекомендованим листом за номером НОМЕР_7. 02 жовтня 2025 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Фесик М.О., здійснено вихід за адресою: АДРЕСА_1 , з метою проведення опису та подальшої реалізації шляхом електронних торгів в рахунок погашення заборгованості 1/2 частини нежитлових приміщень, групи приміщень № 5- 595 (літера "1К"), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 299031480000, загальна площа (кв.м): 168.5, що належить ОСОБА_1 на підставі приватної власності згідно договору купівлі-продажу, серія та номер: 1624, виданий 29.04.2014, видавник: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Магомедова М.Г. 02 жовтня 2025 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Фесик М.О., направлено постанову про опис та арешт майна боржника № НОМЕР_1 від 02 жовтня 2025 року ОСОБА_1 рекомендованим листом за номером R067010861044; В подальшому приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Фесик М.О., передано на реалізацію шляхом електронних торгів в рахунок погашення заборгованості 1/2 частини нежитлових приміщень, групи приміщень № 5-595 (літера "1К"), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 299031480000, загальна площа (кв.м): 168.5, що належить ОСОБА_1 на підставі приватної власності згідно договору купівлі-продажу, серія та номер: 1624, виданий 29 квітня 2014 року, видавник: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Магомедова М.Г. Наведене підтверджується матеріалами справи. Відповідно до ч. 3 - 5 ст. 435 ЦПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. Згідно правових висновків, викладених в постанові Верховного Суду від 27 лютого 2019 року в справі № 796/43/2018, підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Право сторони звернутися із заявою про розстрочку виконання рішення суду передбачене також статтею 33 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якою сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо). Системний аналіз зазначених норм законодавства свідчить, що закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи. Підставою для застосування статей 435 ЦПК України є виняткові обставини, які перешкоджають належному виконанню рішення суду, ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини. Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами. Згідно правових висновків Великої Палати Верховного Суду в постанові від 03 червня 2021 року, справа № 9901/598/19 (провадження № 11-440заі20), обов`язковою умовою для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є доведення заявником факту існування обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення та/або роблять його неможливим. У відповідності до пункту 10 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» № 14 від 26 грудня 2003 року, який було враховано Верховним Судом в постанові від 12 листопада 2018 року в справі № 2-101/99 (провадження № 61-44406 ск 18), при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що, відповідно до статті 373 ЦПК та статті 121 ГПК їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім`ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо). Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Відповідно до ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. За приписами ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. У рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Шмалько проти України» (заява №60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина «судового розгляду». У рішенні по справі «Чіжов проти України» (заява №6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Відповідно до змісту рішення Європейського суду з прав людини «Шмалько проти України» право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43). У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що право на доступ до суду включає право на своєчасне виконання рішення (рішення у справі «Трихліб проти України», заява №58312/00, пп.25-32, від 20 вересня 2005 року, у справі «Іммобіліаре Саффі проти Італії», заява №22774/93, ЄСПЛ 1999-V, п.66). Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист. Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру...», а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку. Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежить, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання розстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Дослідивши надані ОСОБА_1 докази на підтвердження обґрунтування заяви про розстрочення виконання судового рішення, суд першої інстанції встановив, що до заяви додано квитанції про часткову сплату боргу за виконавчим провадженням боржником та іншими особами за боржника, копії договорів оренди нерухомого майна, а також долучені копії свідоцтв про народження дітей і договору про визначення місця проживання та участі у вихованні дітей. При цьому будь-яких доказів майнового стану боржника суду надано не було (довідки про доходи, отримання заробітної плати тощо). Правильно застосувавши наведені норми процесуального права та правові висновки Верховного Суду, суд першої інстанції, перевіривши доводи заявника, дійшов правомірного висновку, з яким погоджується апеляційний суд, що посилання боржника на наявність трьох неповнолітніх дітей на утриманні не є достатньою підставою для розстрочки виконання рішення. Крім того, визначення місця проживання дитини із боржником та перебування її на повному утриманні боржника не свідчать про існування виняткових обставин, які дають право на розстрочку виконання рішення суду. Апеляційний суд погоджується з такими висновками, зважаючи на те, що наявність у боржника дітей є звичайною життєвою обставиною та не може автоматично розцінюватись як безумовна підстава для розстрочення виконання судового рішення, оскільки інше фактично призвело б до необґрунтованості уникнення виконання судових рішень значною кількістю боржників. Аналогічно, доводи апеляційної скарги, що суд не взяв до уваги наявність кризової ситуації в державі (воєнний стан), який, на переконання заявника, слід віднести до виняткових обставин, оскільки введення та продовження в країні воєнного стану не залежить від волі заявника, відхиляються апеляційним судом як необґрунтовані, з огляду на те, що воєнний стан діє на всій території України, впливає на фінансовий стан всього населення і тому не може вважатися винятковою обставиною у розумінні ст. 435 ЦПК України. Суд першої інстанції зазначив, що наданий договір про визначення місця проживання та участь у вихованні дитини від 28 липня 2025 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гончар Г.В., зареєстрованим в реєстрі за № 3317, 3318 підтверджує утримання лише однієї дитини ОСОБА_4 2024 року народження, та не свідчить про перебування всіх інших дітей на одноособовому утриманні боржника, а інші докази того, що діти перебувають виключно на одноособовому утриманні боржника, відсутні. Також судом першої інстанції встановлено, що у власності боржника перебуває рухоме майно: два транспортних засоби та значна кількість нерухомого майна, зокрема частина нежитлових приміщень, яка була оцінена суб`єктом оціночної діяльності - вартістю 4171600 грн., та дійшов обґрунтованого висновку, не спростованого доводами апеляційної скарги, що такі обставини свідчать про можливість за рахунок такого майна погасити повністю чи частково заборгованість боржника, зокрема перед стягувачем ТОВ «Універсальна кредитна компанія». Також вірними є висновки суду першої інстанції, що недостатнім є лише факт відсутності у боржника коштів, про що він стверджує у своїй заяві, оскільки суди обов`язково повинні враховувати інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення. Апеляційний суд враховує, що сам факт отримання боржником регулярного доходу від оренди нерухомого майна, на що він посилається у апеляційній скарзі, свідчить про наявність у нього джерел доходу та фінансові можливості для поступового погашення заборгованості без необхідності застосування розстрочення виконання рішення суду. Таким чином, доводи апеляційної скарги про часткову сплату боргу за виконавчим провадженням боржником не спростовують, а підтверджують правильні висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для розстрочення виконання судового рішення. Посилання боржника на намір добровільно виконати рішення суду також не є належною правовою підставою для розстрочення виконання рішення, оскільки сам по собі намір без фактичного виконання зобов`язання та без надання належних гарантій його виконання не свідчить про наявність виключних обставин, передбачених процесуальним законом. Доводи апеляційної скарги, що приватним виконавцем здійснюється непропорційний розподіл коштів між виконавчими провадженнями, та заперечення приватного виконавця з цього приводу у відзиві на апеляційну скаргу не входять до предмету доказування при вирішенні питання про розстрочення виконання судового рішення, а тому відхиляються апеляційним судом як безпідставні. Крім того, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити таке. Виходячи із структурного аналізу ст. 435 ЦПК України, перебіг річного строку для розстрочки або відстрочки виконання судового рішення розпочинається з дня ухвалення рішення, ухвали, постанови, про розстрочку або відстрочку виконання якого судом постановляється відповідна ухвала. Понад те, що наявності виняткових обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, заявником надано не було, апеляційний суд враховує, що станом на час розгляду апеляційної скарги сплив річний строк розстрочення, передбачений ч. 5 ст. 435 ЦПК України, який в даному випадку закінчився 23 квітня 2026 року, а тому підстави для розстрочення виконання постанови Київського апеляційного суду від 23 квітня 2025 року у справі № 753/18780/23 відсутні. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, зводяться до незгоди із ухвалою суду і переоцінки доказів, та не можуть бути підставою для скасування ухвали суду. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382, 389 ЦПК України, суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником Півторак Русланою Анатоліївною, залишити без задоволення. Ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 30 березня 2026 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Повний текст постанови складено 02 липня 2026 року. Головуючий: Кашперська Т.Ц. Судді: Фінагеєв В.О. Яворський М.А.