Постанова 4813 № 947/5727/21

Номер провадження: 22-ц/813/265/25 Справа № 947/5727/21 Головуючий у першій інстанції Бескровний Я. В. Доповідач Карташов О. Ю. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05.06.2025 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Карташова О.Ю. суддів: Коновалової В.А., Кострицького В.В. за участю секретаря судового засідання - Рудуман А.О. учасники справи: позивач ОСОБА_1 відповідач Приватне підприємство «Вомонд» треті особи ОСОБА_2 , Приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншурас Груп» розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Голосов Юрій Валерійович на рішення Київського районного суду міста Одеси від 30 травня 2022 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Вомонд», треті особи: ОСОБА_2 , Приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншурас Груп», про відшкодування шкоди, ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА Короткий зміст позовних вимог У лютому 2021 році ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом у якому просив стягнути з відповідача ПП «Вомонд» матеріальну шкоду 400955,11 грн та судові витрати. Позов вмотивовано тим, що 5.07.2020 р. в м. Одесі на вул. З. Космодем`нської сталася ДТП за участю автомобілів Porsche д.н. НОМЕР_1 та Scania д.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , внаслідок якої було пошкоджено його автомобіль Porsche і вартість відновлювального ремонту склала 495459,08 грн. Відповідальність Пілецького була застрахована ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншурас Груп», яка сплатила йому страхове відшкодування 94503,97 грн, отже з відповідача вважає за необхідне стягнути різницю у сумі 400955,11 грн. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Київського районного суду міста Одеси від 30 травня 2022 року позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємства «Вомонд» (ЄДРПОУ 22176113) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_3 ) у якості матеріальної шкоди 86443,37 грн. Рішення суду в частині задоволених позовних вимог вмотивовано тим, що оскільки розмір матеріального збитку відповідає фактичному збитку і складає 180947,34 грн, а виплачене страхове відшкодування складає 94503,97 грн, то відшкодуванню підлягає різниця, яка становить 86443,37 грн. Що стосується суми відновлювального ремонту то суд не знайшов підстав для їх стягнення, оскільки у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження понесення позивачем витрат на здійснення відновлювального ремонту автомобіля марки Porsche номерний знак НОМЕР_4 , і їх розміру, а рахунок-фактура №ЗН-9002941 від 7.12.2020 р. не є доказом понесення позивачем витрат на здійснення відновлювального ремонту автомобіля. Крім того, суд зазначив, що стороною позивача не надано для проведення експертизи а\м Porsche номерний знак НОМЕР_4 у натурі, хоча у судовому засіданні представник позивача зазначив, що транспортний засіб перебуває у користуванні позивача. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Голосов Ю.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі. Стягнути з Приватного підприємства «Вомонд» на користь ОСОБА_1 різницю між вартістю відновлювального ремонту автомобіля Porsche Cayenne номерний знак НОМЕР_1 та сумою страхового відшкодування, у розмірі 400955,11 грн. Стягнути з Приватного підприємства «Вомонд» на користь ОСОБА_1 судові витрати, що складаються з витрат на оплату судового збору за подачу позову 4009,56 грн, за подачу заяви про забезпечення позову 454 грн, за подачу апеляційної скарги 4710,19 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 15000 грн. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга вмотивована тим, що суд помилково визнав розмір шкоди на рівні вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу замість реальної вартості робіт на відновлення автомобілю, неправильно визначив різницю між страховим відшкодування та розміром матеріального збитку, що підлягає стягненню з заподіювача шкоди, не вирішив питання про судові витрати. В скарзі звертається увага на те, що в порядку ст. 35 Закону України ОСОБА_1 звернувся до ПрАТ УСК «Княжа Вієна Іншуранс Груп» із заявою про страхову виплату, до заяви про страхову виплату ОСОБА_1 долучив висновок №38/20- експертного дослідження від 19.10.2020 року на суму 504 901,54 грн та рахунок-фактуру ТОВ «Емеральд Спорткар» №3Н-9002941 від 07.12.2020 року на суму 495 459,08 грн. У своїй заяві ОСОБА_1 просив перерахувати страхову виплату на рахунок виконавця ремонтних робіт ТОВ «Емеральд Спорткар». 04.02.2021 року ПрАТ УСК «Княжа Вієна Іншуранс Груп» виплатило ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 94 504,97 гривень шляхом перерахування коштів на рахунок ТОВ «Емеральд Спорткар», тобто на рахунок підприємства, яке виконує ремонтно-відновлювальні роботи автомобілю згідно рахунку-фактури. Своєю виплатою на користь підприємства, що надає послуги з ремонту пошкодженого майна ПрАТ УСК «Княжа Вієна Іншуранс Груп» схвалило виконання ремонтно-відновлювальних робіт автомобілю Товариством з обмеженою відповідальністю «Емеральд Спорткар». ОСОБА_1 у повному обсязі виконав свої обов`язки, що покладені ст. 1194 ЦК України, ст. 35, 36 Закону України, з урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленої у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс 18). Наголошується, що вирішуючи справу суд не врахував, що розмір страхової виплати зменшено страховиком на суму франшизи у розмірі 2000 грн, виплата якої також покладається на відповідача. Відмовляючи у задоволенні позову в частині реальної вартості робіт на відновлення автомобілю, суд виходив з того, що рахунок-фактуру ТОВ «Емеральд Спорткар» №3Н-9002941 від 07.12.2020 року на суму 495 459,08 грн не є доказам понесених позивачем витрат на здійснення відновлювального ремонту автомобілю, але на думку скаржника вказані висновки суду зроблені без повного з`ясування обставин справи. Доказами понесення фактичних витрат на проведення відновлювального ремонту автомобілю на суму 495459,08 грн є: рахунок-фактура ТОВ «Емеральд Спорткар» №3Н-9002941 від 07.12.2020 року на суму 495459,08 грн; платіжне доручення №3Р011688 від 04.02.2021 року про перерахування 94503,97 грн на рахунок підприємства, яке виконує ремонтно-відновлювальні роботи автомобілю ТОВ «Емеральд Спорткар»; акт виконаних робіт ТОВ «Емеральд Спорткар» АВР-9002941 від 26.02.2021 року на суму 495459,08 грн. Крім того, звертається увага на те, що вартість відновлювального ремонту автомобілю виявилась навіть меншою від розрахунків, виконаних у висновку експертного дослідження №38/20-E від 19.10.2020 року у розмірі 504901,54 грн, який повністю підтверджено висновком Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз №21-3907 від 08.11.2021 року. Наголошується, що вказані документи є належними доказами фактичних витрат на проведення відновлювального ремонту автомобілю, що відповідає висновкам Верховного Суду викладеним у постанова від 11 квітня 2018 року у справі справа №756/9528/15-ц, провадження № 61-4328св 1, від 18 вересня 2019 року в справі № 364/959/16-ц, провадження № 61-26577св18, від 26 листопада 2018 року у справі № 686/6047/16-ц, провадження № 61-33477св18, від 26 вересня 2019 року справа №753/4938/16-ц, провадження № 61-22111св18. Також, в скарзі зазначається, що в своєму позові ОСОБА_1 просив стягнути з відповідача судові витрати, що складаються із документально підтверджених витрат зі сплати судового збору та витрат на професійну правничу допомогу, але суд не вирішив питання про розподіл судових витрат та взагалі не мотивував рішення у цій частині. Щодо відзиву на апеляційну скаргу Учасники справи не скористалися своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу. Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Представником ПП «ВОМОНД» адвокатом Лубчиком С.Р. подані письмові пояснення, в яких зазначено, що рішення суду є законним і обґрунтованим, а апеляційна скарга безпідставною, такою, що не підлягає до задоволення. Також, у письмових поясненнях зазначено, що положення абзацу 2 пункту 36.2 статті 36 Закону України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон України «Про обов?язкове страхування») вказують, що виплата на підставі рахунку з СТО може бути проведена лише за взаємним погодженням між страховиком та потерпілим. Отже, вищевказана обставина спростовує аргумент сторони позивача, що своєю виплатою на користь підприємства, що надає послуги з ремонту пошкодженого майна ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншурас Груп» схвалила виконання ремонтно-відновлювальних робіт автомобіля Товариством з обмеженою відповідальністю «Емеральд Спорткар». Страхова компанія виконує свої обов?язки згідно із вимогами закону, а не схвалює чи схвалює проведення ремонтних робіт (проведення таких робіт залежить від розсуду потерпілого). Навпаки, це означає, що потерпілий погодився із оцінкою шкоди, проведеною страховою компанією. Адже ОСОБА_1 та ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Інтурас Груп» 29.01.2021 досягли згоди в частині розміру та способу здійснення страхового відшкодування, погодивши, що розмір страхового відшкодування з урахуванням розміру франшизи складає 94503,97 грн. Посилання позивача на підтвердження своєї позиції на практику Верховного Суду є некоректним. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи Учасники провадження в судове засідання не з`явились, про дату, час та порядок розгляду справи повідомлені належним чином. ПАТ «Українська страхова компанія «Княжна Вієна Іншуранс Груп» та представнику ОСОБА_2 , ПП «ВОМОНД» та представнику ОСОБА_4 - судові повістки надіслані до їх електронних кабінетів, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа. Повідомлення про розгляд справи представника позивача, адвоката Голосова Ю.В. підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0691004575850. Судова повістка надіслана позивачу ОСОБА_1 повернулась на адресу суду з позначкою «адресат відсутній за вказаною адресою». За змістом пункту 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України відмітка про відсутність особи за адресою місця проживання вважається врученням судової повістки цій особі. Тож, наведена норма права дає підстави вважати, що врученою судова повістка вважається в день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, що узгоджується з висновками, викладеними в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17, від 12 лютого 2019 року у справі № 906/142/18 та постановах Верховного Суду від 27 лютого 2020 року у справі №814/1469/17, від 01 квітня 2021 року у справі № 826/20408/14, від 09 липня 2020 року у справі № 751/4890/19), від 10 листопада 2021 року у справі № 756/2137/20. З наведеного можна зробити висновок, що ОСОБА_1 відповідно до процесуального закону вважається належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи судом апеляційної інстанції, та його неявка не перешкоджає розгляду справи. Від представника ПП «ВОМОНД» адвокат Любчик С.Р. 06.03.2023, 08.01.2023, 16.10.2023, 26.02.2025, 04.06.2025 на електронну адресу суду надходили клопотання про відкладення розгляду справи. Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в тому чи іншому судовому засіданні. Явка до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду. Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи. Виходячи з вищевказаного, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи. Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Фактичні обставини справи, встановлені судом Постановою Київського районного суду м. Одеси від 19.08.2020р. у справі № 947/5328/20 встановлено, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 05.07.2020р. о 16 год. 30 хв. по вул. З. Космодем`янської м. Одеси біля буд.8-А, водій Пілецький, керуючи а.м. Scania д.н. НОМЕР_2 , рухаючись заднім ходом допустив зіткнення з а/м Porsche НОМЕР_1 , завдавши йому механічних ушкоджень. За вказане правопорушення ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП з накладенням адміністративного штрафу. На час зазначеної ДТП ОСОБА_3 перебував з відповідачем у трудових відносинах, а отже у даному випадку застосовується норма ст. 1172 ч. 1 ЦК України, згідно якої юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків. Зазначена обставина учасниками справи не оспорюється. 09.07.2020 року ОСОБА_1 зробив перереєстрацію транспортного засобу Porsche та отримав номерний знак НОМЕР_4 . 29.01.2021 року ОСОБА_1 та ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншурас Груп» досягли згоди в частині розміру та способу здійснення страхового відшкодування, погодивши, що розмір страхового відшкодування з урахуванням розміру франшизи (2000 грн) складає 94503,97 грн. За клопотанням представника відповідача судом першої інстанції 19.05.2021р. було призначено судову автотоварознавчу експертизу, висновком експерта № 21-3907 від 08.11.2021 року, встановлено, що зокрема, вартість відновлювального ремонту а/м Porsche Cayenne 2010 року випуску НОМЕР_4 на час ДТП 05.07.2020 року становить 180947,34 грн, при цьому, розмір матеріального збитку відповідає розміру фактичного збитку. Транспортний засіб Scania д.н. НОМЕР_2 було застраховано третьою особою полісом ЕР-106042059 і сума страхового ліміту складала 130000 грн. Страховою компанією ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншурас Груп» сплачено позивачу платіжним дорученням від 04.02.2021р. страхове відшкодування 94503,97 грн. Рух справи 20.07.2022 року на адресу Одеського апеляційного суду надійшла цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Вомонд», треті особи: ОСОБА_2 , Приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншурас Груп», про відшкодування шкоди, з апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Голосов Юрій Валерійович. Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Одеського апеляційного суду від 20.07.2022 року, для розгляду справи визначено склад суду, а саме: головуючий суддя: Колесніков Г.Я., судді учасники колегії: Сєвєрова Є.С., Вадовська Л.М. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 25.07.2022 року апеляційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Голосов Юрій Валерійович залишена без руху. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 19.08.2022 року, клопотання адвоката Голосова Ю.В. про поновлення строку задоволено, поновлено строк на апеляційне оскарження, та за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Голосов Юрій Валерійович, відкрито апеляційне провадження. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 25.10.2022 року визнано підготовку справи до апеляційного розгляду закінченою, призначено справу до апеляційного розгляду. Рішенням Вищої ради правосуддя № 96/0/15-23 від 21.02.2023 року суддю ОСОБА_5 звільнено, у зв`язку з поданням заяви про відставку. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.03.2023 року головуючим по справі визначено суддю Пузанову Л.В. Відповідно розпорядження № 3797 від 05.05.2023 року, у зв`язку з перебуванням у відпустці суддів Сєвєрової Є.С., Вадовської Л.М., з метою недопущення порушення строків розгляду справи здійснено повторний автоматизований розподіл. Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.05.2023 року, до складу учасників колегії по справі визначено суддів Ігнатенко П.Я., Орловську Н.В. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 05.05.2023 року колегією суддів у складі, головуючий суддя ОСОБА_6 , судді Ігнатенко П.Я., Орловська Н.В. справу призначено до розгляду. Відповідно до рішення Вищої ради правосуддя № 567/0/15-23 від 30.05.2023 дострокове припинено відрядження судді ОСОБА_6 , та її відраховано зі штату Одеського апеляційного суду. Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.06.2023 року, головуючим суддею по справі визначено Карташова О.Ю. Відповідно до розпорядження № 6247 від 21.06.2023 року, здійснено заміну суддів учасників колегії, оскільки судді Ігнатенко П.Я., Орловська Н.В. відраховані зі штату Одеського апеляційного суду, у зв`язку з достроковим припиненням відрядження. Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.06.2023 року, до складу учасників колегії по справі визначено суддів Стахову Н.В., Коновалову В.А. Рішенням Вищої ради правосуддя № 2518/0/15-24 від 20.08.2024 року суддю Стахову Н.В. звільнено, у зв`язку з поданням заяви про відставку. Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.10.2024 року суддю Стахову Н.В. замінено на суддю Кострицького В.В.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Позиція апеляційного суду Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного. Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України). Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів. Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить апеляційний суд Відповідно до частини першої статті 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України). Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування. Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою. Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням. Відповідно до ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана оплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Згідно з п. 22.1. ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Відповідно до змісту положень Закону України «Про загальнообов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик за договором про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів несе обмежену відповідальність, та при настанні страхового випадку відшкодовує оцінену у встановленому цим Законом порядку шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди відповідно до лімітів відповідальності з урахуванням зносу автомобіля, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а також за вирахуванням франшизи, якщо вона була встановлена договором. Колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції правомірно виходив з того, що оскільки розмір матеріального збитку підтверджений доказами і становить 180947, 34 грн, а виплачене страхове відшкодування складає 94503,97 грн, то стягненню підлягає саме різниця яка і становить 86443,37 грн. Також, колегія суддів вважає вірний висновок суду першої інстанції, щодо відсутності підстав для стягнення суми відновлювального ремонту, на підставі того, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження понесених саме позивачем витрат на здійснення відновлювального ремонту Porsche номерний знак НОМЕР_4 , і їх розміру. Наданий рахунок-фактура № ЗН-9002941 від 07.12.2020 року як і акт виконаних робіт ТОВ «Есмеральд Спорткар» АВР 9002941 від 26.02.2021 року не є доказом понесення позивачем витрат на здійснення відновлювального ремонту автомобіля. Крім того стороною позивача не було надано для проведення експертизи пошкоджений автомобіль, хоча в судовому засіданні суду першої інстанції представник позивача зазначав, що транспортний засіб перебуває у користуванні позивача. Платіжне доручення №ЗР011688 від 04.02.2021 року про перерахування страховою 94503,97 грн на рахунок підприємства, яке виконує ремонтно-відновлювальні роботи автомобіля ТОВ «Есмеральд Спорткар» не свідчить про схвалення зазначеного у Акті ремонту. Інших належних доказів стороною позивача надано не було. Не надано таких доказів й до суду апеляційної інстанції. Висновки Верховного Суду у справах, перелік яких наведено скаржником в апеляційній скарзі, не суперечать висновкам суду першої інстанції, які зроблено за наслідком дослідження установлених обставин у цій конкретній справі. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновку суду першої інстанції, яким у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, та зводяться до власного тлумачення характеру спірних правовідносин та до переоцінки доказів. Щодо твердження скаржника, що суд першої інстанції не вирішив питання про розподіл судових витрат та не мотивував рішення в цій частині, колегія суддів вважає за потрібним зазначити наступне. Розподіл судових витрат не стосується предмета позову та не впливає на законність рішення в цілому, та таке упущення не є суттєвим процесуальним порушенням, що передбачено п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України. Крім того, питання про відшкодування судових витрат може бути вирішене окремо у встановленому законом порядку, а тому скаржник не позбавлений права відстояти свої інтереси, що усуває необхідність скасування законного рішення з цих підстав. Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі. Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 30). Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2). Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив це рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Київського районного суду м. Одеси від 30 травня 2022 року слід залишити без змін. Щодо судових витрат За приписами частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки судове рішення залишено без змін, а апеляційна скарга без задоволення, то судовий збір за подання апеляційної скарги та інші судові витрати не відшкодовується та покладається на особу, яка подала апеляційну скаргу. Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Голосов Юрій Валерійович, залишити без задоволення. Рішення Київського районного суду міста Одеси від 30 травня 2022 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення. Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду. Головуючий О.Ю. Карташов Судді В.А. Коновалова В.В. Кострицький